Рішення

від 21.03.2023 по справі 420/17855/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17855/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» до Одеської митниці про скасування рішень про коригування митної вартості №UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 та № UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022.

Ухвалою від 12.12.2022 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» залишено без руху та встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від позивача за вх №ЕС/6108/22 надійшла заява про усунення недоліків з належним чином оформленою позовною заявою, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 та № UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022.

Ухвалою від 22.12.2022 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» (вх. №ЕС/6108/22), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що декларантом надано усі з можливих та передбачених Митним кодексом України документів щодо підтвердження митної вартості товару. Надані документи повністю пояснюють складові митної вартості та документально підтверджують вартісні показники. Митна вартість товарів була заявлена за першим (основним) методом визначення митної вартості за ціною договору (з додаванням витрат на транспортування на умовах поставки FOB). Вказує, що незважаючи на весь перелік поданих обов`язкових документів посадова особа митниці в межах контролю митної вартості своїми повідомленнями від 21.10.2022 та 28.10.2022 запитав у декларанта додаткові документи та що позивач на виконання вищевказаних вимог митного органу в межах контролю митної вартості декларант додатково надав документи та роз`яснення. Зазначає, що незважаючи на додатково подані декларантом документи та роз`яснення, митний орган своїми власними рішеннями № UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 та № UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022 відкоригував митну вартість товарів декларанта за другорядним (резервним) методом, використовуючи раніше прийняту митну вартість товарів інших декларантів з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України. Зазначає, що декларант не погоджується із ухваленими митницею рішеннями, вважає, що вони підлягають скасуванню.

06.01.2023 від Одеської митниці за вх. ЕС/133/23 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) №22UA500370005689U8 від 21.10.2022, №22UA500370005844U9 від 27.10.2022 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішень про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022, №UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022. Вказує, що позивачем розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 МКУ. Зазначає, що у рішеннях про коригування митної вартості №UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022, №UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.05.2022 між фірмою «SAFIR TUZ GIDA MAD. PAZ. NAK. INS. IHR. ITH. SAN. VE TIC. A.S.» (Туреччина) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» (покупець) укладено контракт №4 (а.с.36-38), за умовами якого: 1.1. Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, що зазначений окремо у Додатках до даного Контракту. 1.2. Продавець підтверджує, що Товар, який поставляється, належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим способом забезпечення зобов`язань перед третіми особами чи державою. 2.1. Асортимент, номенклатура Товару та його кількість, які Продавець зобов`язується поставити Покупцю, визначені окремо у Додатках, які є невід`ємною частиною цього Контракту. 2.2. Якість Товару повинна відповідати стандартам заводу-виробника, а також підтверджуватися сертифікатами якості. Документи, що підтверджують якість Товару надаються Покупцю за вимогою. 4.1. Упаковка повинна забезпечувати збереження Товару від усякого роду пошкоджень при його транспортуванні будь-яким видом транспорту, перевантаженнях та належному зберіганні. 4.2. Вартість пакування входить до вартості Товару.

27 червня 2022 року позивач та постачальник уклади додаткову угоду до вказаного контракту (а.с.11, 16).

З метою митного оформлення товарів позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці були подані електронні митні декларації № UA500370/2022/005689 від 21.10.2022 та UA500370/2022/005844 від 27.10.2022, у яких було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

1) по митній декларації № UA500370/2022/005689 від 21.10.2022:

- Пакувальний лист (Packing list) від 06.10.20224;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №EX22-096 від 23.06.2022;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №EX22-102 від 20.07.2022;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ST12022000001411-51 від 06.10.2022;

- Коносамент (Bill of lading) №1 від 14.10.2022;

- Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) від 14.10.2022;

- Навантажувальний документ (Bordereau) №3000-71 від 19.10.2022;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №V 0584025 від 07.10.2022;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №V 0584028 від 07.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №100 від 19.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №37 від 28.06.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №55 від 25.07.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №96 від 17.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №98 від 18.10.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №10102022/S-123 від 10.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №94 від 19.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість страхування №1544 від 11.10.2022;

- Страховий поліс №19609297-08-10-50 від 07.10.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода до Додатку № 2 від 27.06.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 27.06.2022;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №4 від 30.05.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №АрК1210/1 від 12.10.2016;

- Договір (контракт) про перевезення №ARI-150922 від 15.09.2022;

- Сертифікат якості від 06.10.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №22411500EX00001570 від 07.10.2022.

2) по митній декларації №UA500370/2022/005844 від 27.10.2022:

- Пакувальний лист (Packing list) від 06.10.2022;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №EX22-096 від 23.06.2022;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №EX22-102 від 20.07.2022;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ST12022000001411-51 від 06.10.2022;

- Коносамент (Bill of lading) №1 від 14.10.2022;

- Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) від 14.10.2022;

- Навантажувальний документ (Bordereau) №3000-71 від 19.10.2022;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №V 0584025 від 07.10.2022;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №V 0584028 від 07.10.2022;

- Некласифікований комерційний документ №ST12022000001411 від 30.09.2022;

- Некласифікований комерційний документ №ST12022000001451 від 06.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №100 від 19.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №37 від 28.06.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №55 від 25.07.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №96 від 17.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №98 від 18.10.2022;

- Виписка за 17.10.2022;

- Виписка за 18.10.2022;

- Виписка за 19.10.2022;

- Виписка за 25.07.2022;

- Виписка за 28.06.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 10102022/S-123 від 10.10.2022;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 94 від 19.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість страхування №1544 від 11.10.2022;

- Каталог виробника товару Каталог виробника від 21.10.2022;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- Комерційна пропозиція від 20.06.2022;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №121/118 від 24.10.2022;

- Розрахунок ціни (калькуляція) від 21.10.2022;

- Страховий поліс №19609297-08-10-50 від 07.10.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода до Додатку № 2 від 27.06.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток № 2 від 27.06.2022;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №4 від 30.05.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №АрК1210/1 від 12.10.2016;

- Договір (контракт) про перевезення №ARI-150922 від 15.09.2022;

- Генеральний акт № 90 від 21.10.2022;

- Сертифікати якості від 06.10.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №22411500EX00001570 від 07.10.2022.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею Держмитслужби було видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000053 (а.с.40) та № UA500370/2022/000056 (а.с.60).

Також відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 (а.с.52-53) та № UА500370/2022/000009/2 від 28.10.2022 (а.с.68), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у рішенні №UА500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 про коригування митної вартості товарів зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме;

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4. контракту від 30.05.2022 №4 витрати на пакування, маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Аркуші контракту від 30.05.2022 №4 непронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки;

3) Сертифікати про походження від 07.10.2022 № V 0584025, V 0584028 не містять жодного посилання на партію вантажу, заявлену у митної декларації, що не дає можливості встановити відношення саме до поданого контракту купівлі-продажу товарів від 30.05.2022 №4 та інвойсу від 06.10.2022 № ST12022000001411-51;

4) Сертифікат якості від 06.10.2022 б/н також не містить посилання на дану партію вантажу;

5) У декларації країни відправлення від 07.10.2022 №22411500EX00001570 зазначені е-фактури, які відрізняються від наданих до митного оформлення проформ та інвойсу від 06.10.2022 №ST12022000001411-51.

У рішенні №UА500370/2022/000009/2 від 28.10.2022 про коригування митної вартості товарів зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

1) Аркуші контракту від 30.05.2022 №4 не пронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки;

2) Сукупність ваги товарів, зазначена у сертифікатах про походження є відмінною від сукупності ваги товарів у коносаменті;

3) Сертифікат якості від 06.10.2022 б/н також не містить посилання на дану партію вантажу;

4) У декларації країни відправлення від 07.10.2022 №22411500EX00001570 зазначені е-фактури, які відрізняються за номером та датою від наданих до митного оформлення проформ та інвойсу від 06.10.2022 №ST12022000001411-51;

5) В інвойсі від 06.10.2022 № ST12022000001411-51 міститься інформація лише про рахунок-проформу від 23.06.2022 № EX22-096 та не міститься жодної інформації щодо рахунку-проформи від 20.07.2022 № EX22-102, що може свідчити про ознаки підробки;

6) Цінова довідка від 24.10.2022 №121/118 містить відомості щодо номеру інвойсу, який є відмінним від наданого до митного оформлення рахунку-фактурі від 06.10.2022 № ST12022000001411-51 що може свідчити про ознаки підробки;

7) Договір страхування від 07.10.2022 № 19609297-08-10-50 містить відомості щодо номеру інвойсу та номеру пакувального листа, які є відмінними від номерів наданих до митного оформлення відповідних документів, що також може свідчити про ознаки підробки.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у рішенні №UА500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає.

Згідно п.4 контракту від 30.05.2022 №4, витрати на пакування, маркування включені у вартість товару.

Таким чином, умовами контракту передбачено покладення таких витрат як на пакування, пакувальних матеріалів та транспортування саме на продавця.

Також, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом з урахуванням вказаного рішення митниці №UА500370/2022/000008/2, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача у обох оскаржуваних рішеннях на те, що аркуші контракту від 30.05.2022 №4 непронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки суд зазначає, що з наданої відповідачем до суду копії такого контракту не вбачаються такі сліди та вказані доводи відповідача є його припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Щодо посилань відповідача у рішенні №UА500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 на те, що сертифікати про походження від 07.10.2022 № V 0584025, V 0584028 не містять жодного посилання на партію вантажу, заявлену у митній декларації, та що це не дає можливості встановити відношення саме до поданого контракту купівлі-продажу товарів від 30.05.2022 №4 та інвойсу від 06.10.2022 № ST12022000001411-51, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1, 3, 8, 9 ст.43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

На підставі викладеного, враховуючи сукупність документів, наданих позивачем до митного органу, суд зазначає, що відсутність у сертифікатах про походження товару від 07.10.2022 № V 0584025 та V 0584028 посилання на партію вантажу не є достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

Крім того, суд враховує доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що з метою спростування сумнівів митного органу, декларант на етапі контролю митної вартості надавав митному органу лист з Торгово-промислової палати Туреччини від 27.10.2022 (а.с.84-85), яким підтверджується, що Сертифікати походження від 07.10.2022 №№ V 0584025, V 0584028 були видані на підставі, зокрема, інвойсу ST12022000001411-51 від 06.10.2022.

Щодо доводів відповідача у рішенні № UА500370/2022/000009/2 від 28.10.2022 про те, що сукупність ваги товарів, зазначена у сертифікатах про походження є відмінною від сукупності ваги товарів у коносаменті, суд зазначає, що такий недолік сертифікатів (враховуючи також лист з Торгово-промислової палати Туреччини від 27.10.2022) не є свідчить про те, що такий товар має інше походження, ніж з Туреччини, та відповідачем відповідних доказів не надано.

Щодо посилань відповідача у обох оскаржуваних рішеннях на те, що сертифікат якості від 06.10.2022 б/н також не містить посилання на дані партії вантажу, та що у декларації країни відправлення від 07.10.2022 №22411500EX00001570 зазначені е-фактури, які відрізняються від наданих до митного оформлення проформ та інвойсу від 06.10.2022 №ST12022000001411-51, суд зазначає, що такий сертифікат не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім цього, такі документи видаються у відповідності до вимог законодавства країни, з якої постачається товар, однак відповідачем у оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтування їх невідповідності нормам законодавства Туреччини.

Суд приймає до уваги доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що номери V 22243160110886025257843/1 та V 22243160110886025364546/1 в гр.44 експортної митної декларації - це ідентифікаційні номери, які були присвоєні інвойсу як електронному документу в момент подання його до митного оформлення згідно з турецьким митним законодавством турецьким програмним забезпеченням для митного оформлення та що він є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), яка об`єднує в собі всі програмно технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю та аналогом діючої в складі ЄАІС, автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (ACMO).

Щодо посилань відповідача у рішенні №UА500370/2022/000009/2 від 26.10.2022, що в інвойсі від 06.10.2022 № ST12022000001411-51 міститься інформація лише про рахунок-проформу від 23.06.2022 № EX22-096 та не міститься жодної інформації щодо рахунку-проформи від 20.07.2022 № EX22-102, що може свідчити про ознаки підробки, суд зазначає, що у інвойсі від 06.10.2022 № ST12022000001411-51 відсутні взагалі посилання на рахунок-проформу від 23.06.2022 № EX22-096 (у графі «Safir Ref.» зазначено «EX22-96»), а відтак і відсутні зазначені відповідачем розбіжності.

Щодо посилань відповідача у рішенні №UА500370/2022/000009/2 від 26.10.2022, що цінова довідка від 24.10.2022 №121/118 містить відомості щодо номеру інвойсу, який є відмінним від наданого до митного оформлення рахунку-фактурі від 06.10.2022 № ST12022000001411-51 що може свідчити про ознаки підробки та що договір страхування від 07.10.2022 № 19609297-08-10-50 містить відомості щодо номеру інвойсу та номеру пакувального листа, які є відмінними від номерів наданих до митного оформлення відповідних документів, що також може свідчити про ознаки підробки суд зазначає, що такі доводи відповідача є його припущеннями та відповідачем та їх підтвердження не надано доказів того, що вони є підробленими.

Також суд приймає до уваги доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що розбіжність в номерах документів пояснюється тим, що електронний інвойс (документ, що має назву турецькою «e-Fatura») має номер, який відрізняється від інвойсу від 06.10.2022 № ST12022000001411-51, що в електронній системі турецьким продавцем сформовано два електронних інвойси: № ST12022000001411 від 30.09.2022 та № ST12022000001451 від 6.10.2022, сукупні відомості з них про товар, його кількість, вартість, умови поставки тощо повністю, зазначені в цих інвойсах відповідають тим, які погоджені сторонами угоди в зовнішньоекономічному договорі №4 від 30.05.2022, додатку до цього договору №2 від 27.06.2022 та додаткової угоди до нього №2 від 28.07.2020 та що інвойс № ST12022000001411-51 як вбачається із його номеру безпосередньо стосується цих двох електронних інвойсів, сформованих раніше в електронній системі (останні дві цифри 11 та 51).

Судом також встановлено, що у оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 24810,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» судового збору у розмірі 24810,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000008/2 від 26.10.2022 та № UA500370/2022/000009/2 від 28.10.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» судовий збір у розмірі 24810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТПО «АРІСТА» (вул. Дегтярівська, 21, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33221885).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя О.А. Вовченко