Ухвала

від 23.03.2023 по справі 308/2958/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2958/22

2/308/354/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю., розглянувши заяву адвоката Радь І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення поданого ним позову до ОСОБА_2 , про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на частину земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094 ,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на частину земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094.

22.03.2023 року, через канцелярію суду, від представника ОСОБА_1 - адвоката Радь І.І. до суду надійшла заява про забезпечення даного позову, яку останній мотивує тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності частки, належить житловий будинок, загальною площею 40.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно фактичних обставин справи, вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094, площею 0.02 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується записом про право власності за №27511939. Відповідно до запису про право власності за №27511939 вбачається, що підставою для державної реєстрації прав за ОСОБА_2 слугував державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №538880 виданий 24.01.2008 року Ужгородською міською радою.

Вказуючи на наявність підстав для скасування державного акту серія ЯД №538880 від 24.01.2008 року ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для його видачі слугувало свідоцтво про право на спадщину за законом №3-1699 видане Відповідачу 11.06.2007 року державним нотаріусом Ластівка А.В. Однак, всупереч рішенню Апеляційного суду Закарпатської області від 07.04.2009 року та положень національного законодавства, ОСОБА_2 за відсутності будь-яких правових підстав, здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094 в порядку спадкування згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №3-1699 від 11.06.2007 року в цілому, а не в частині як це вбачалося згідно рішення суду.

Таким чином, між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094 та визнання права власності на вказану земельну ділянку, а відтак існує обґрунтоване припущення про те, що спірна ділянка може бути відчужена ОСОБА_2 як одноосібним власником, на користь третіх осіб до набрання законної сили судовим рішенням за результатом вирішення даного спору, що істотно утруднить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення поданої ОСОБА_1 позовної заяви, а відтак і ефективний захист, поновлення порушеного права позивача. Відчуження земельної ділянки потягне для позивача, негативні наслідки і вимушеності чергового звернення до суду за захистом порушених прав.

За таких обставин, заявник просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на частини земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094, площею 0,02 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1623221921101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №538880, виданий 24.01.2008, видавник: Ужгородська міська рада, із забороною її відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти…., забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору...

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094, зокрема щодо правомірності набуття такої у власність.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У позовній заяві та заяві про забезпечення позову, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач набув у власність земельну ділянку неправомірно та щодо такої ділянки існує спір, крім того позивач обґрунтовано вважає наявність загрози невиконання або утрудненого виконання майбутнього рішення суду за позовом, у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач, будучи на даний час одноосібним власником даної земельної ділянки має змогу відчужити таку.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Зважаючи на доводи та обґрунтування позовної заяви і заяви про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на даному етапі.

Таким чином, обґрунтованими є доводи заяви, що порушене, невизнане, оспорюване право позивача, може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню позивача до суду за захистом порушених прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, доходить висновку про наявність підстав для забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на частини спірної земельної ділянки, яке буде достатнім та не буде порушувати права відповідача.

Заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є допустимими й співмірними із заявленими позивачем вимогами та за змістом не є тотожними цим вимогам.

Суд звертає увагу відповідача, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину земельну ділянку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 89, 149-153, 260. 261, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову - задоволити.

Накласти арешт на частини земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:11:002:0094, площею 0,02 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1623221921101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №538880, виданий 24.01.2008, видавник: Ужгородська міська рада, із забороною її відчуження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику - направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Попередити учасників справи та виконавців ухвали, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз`яснити учасникам справи можливість суду допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрите виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Роз`яснити відповідачам та іншим особам, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, їх право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який постановив ухвалу про їх застосування, за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк