Ухвала

від 24.03.2023 по справі 903/290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 березня 2023 року Справа № 903/290/23 Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича про забезпечення позову по справі №903/290/23 за позовом Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України про визнання протиправними діяння АТ «Державний ощадний банк України» щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн,

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені судом.

15.03.2023 на поштову адресу суду та 23.03.2023 на електронну адресу суду Фізична-особа підприємець Михалевич Роман Михайлович надіслав позов до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України про визнати протиправними діяння АТ «Державний ощадний банк України», в якому просить суд визнати протиправними діяння АТ «Державний ощадний банк України» щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язати філію-Волинського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 (смт Ратне, Ковельський район, Волинська область) здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ «Топагротрак») та оплатити витрати на закупівлю напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN- НОМЕР_1 в розмірі 147384,00 гривень.

24.03.2023 ФОП Михалевич Р.М. надіслав на електронну адресу суду заяву про забезпечення позову та заяву про уточнення змісту заяви про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на кошти та рахунок на якому знаходяться такі кошти, а саме НОМЕР_2 (UAH), відкритий в філії ВОЛИНСЬКЕ ОУ АТ "ОЩАДБАНК" м. Луцьк та заборони акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» його філіям, представництвам чи іншим структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо повернення (списання) коштів в розмірі 150000 гривень, (в т. ч., але не виключно, на реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду), наданих мені для оплати витрат на придбання напівпричіпу та невикористаних мною або використаних не в повному обсязі протягом шести місяців з дати отримання мікрогранту, окрім оплати витрат у розмірі вартості напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN -WSM00000003127168 в розмірі 147 384, 00 гривень постачальнику ТОВ «Топагротрак» (код ЄДРПОУ 43520705). Заяву обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є витребування частини майна з чужого незаконного володіння.

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.

Як слідує з доводів позивача, ФОП Михалевич Р.М. реалізуючи своє право на отримання гранту на розвиток власного бізнесу у відповідності до положень постанови КМУ від 21 червня 2022 р. № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу», якою, зокрема, було затверджено «Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» (далі - Порядок) (у редакції на момент виникнення правовідносин) подав до компетентних органів відповідну заяву з усіма необхідними документами на отримання грошових коштів.

У липні 2022 заяву було погоджено та прийнято рішення уповноваженими особами про надання мені гранту на розвиток власного бізнесу.

За наслідками прийняття відповідного рішення ФОП Михалевич Р.М. отримав 150000 гривень на оплату витрат пов`язаних з придбанням напівпричіпу, як обладнання необхідного для ведення та розвитку мого бізнесу у відповідності до погодженого при розгляді моєї заяви бізнес-плану.

Вказані кошти були спрямовані Мінекономіки на мій рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» 30 вересня 2022 року, що вбачається із банківських виписок долучених до матеріалів позовної заяви.

Подальший обов`язок щодо оплати витрат, в межах виділених мені коштів на закупівлю обладнання та матеріалів, у відповідності до положень п. 24 Порядку покладено на уповноважений банком, яким є АТ «Державний ощадний банк України».

Цим же п. 24 Порядку передбачено, що для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає до уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.

Вчинивши всі необхідні дії, передбачені Порядком, 04 жовтня 2022 року ФОП Михалевич Р.М. подав до відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (смт Ратне, Ковельський район) пакет документів необхідний для оплати відповідних витрат на закупівлю обладнання для ведення власного бізнесу, а саме оплати витрат на придбання навіпричіпу до сідлового тягача.

Проте, уповноважений банк відмовляється здійснювати опалу витрат на закупівлю обладнання та станом на момент звернення до суду акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" не здійснено оплату вартості напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN-WSM00000003127168 в розмірі 147384,00 гривень в межах погодженого бізнес-плану.

Натомість положеннями п. 23 Порядку встановлено строк протягом якого кошти, виділенні в межах гранту, мають бути використані на визначені в бізнес-плані цілі.

Зокрема, п. 23 Постанови передбачено, що у разі невикористання отримувачем протягом шести місяців з дати отримання мікрогранту або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються уповноваженим банком на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого перерахування до Державного бюджету України.

Як було вказано вище, кошти, надані в розмірі 150000 гривень у межах гранту на розвиток власного бізнесу, були зараховані на спецрахунок відкритий Михалевич Р.М. в АТ Ощадбанк 30 вересня 2022 року.

Доводить, що самостійно спрямувати ці кошти на рахунок постачальника ТОВ «Топагротрак», з яким укладено договір купівлі-продажу напівпричіпу, не має змоги, оскільки перерахування таких коштів є виключною прерогативою Відповідача по справі.

Тобто, вважає, що заявник позбавлений фактичної можливості щодо розпорядження рахунком та коштами зараховані на такий рахунок в межах погодженої заяви на отримання гранту на розвиток власного бізнесу.

Таким чином, заявник стверджує, що фактично не розпоряджається коштами в розмірі 150000 грн, що містяться на його спецрахунку в АТ «Державний ощадний банк України».

Вказує, що відповідач відмовляється виконати свої зобов`язання по оплаті витрат на придбання заявником напівпричіпу до сідлового тягача в позасудовому порядку.

Доводить, що кінцевий строк для використання цих коштів на покриття витрат на придбання напівпричіпу спливає 30.03.2023, а тому, після вказаної дати кошти в розмірі 150000 підлягатимуть поверненню до Державного бюджету, що у разі задоволення позову значно ускладнить або ж взагалі зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Всупереч вимог ст.ст.74, 136 ГПК України заява ФОП Михалевича Р.М. про забезпечення позову не обґрунтована доказами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст.76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звертатися до суду.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.

Висновки за результатами розгляду.

Таким чином, з урахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у Відповідача виникне обов`язок щодо сплати Позивачу грошових коштів в розмірі 147384,00 грн.

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи ( ч. 5 ст. 236 ГПК України ).

Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідні положення містяться у постанові КГС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Судом встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 24.03.2023.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар