Рішення

від 24.03.2023 по справі 911/1510/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1510/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт"

09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819

про зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1305/22 від 26.08.2022) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на отримання інформації про господарську діяльність товариства та невиконанням відповідачем вимог статуту та законів України про надання учаснику товариства статутних, фінансових та звітних документів товариства.

У судовому засіданні 17.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позов (вх. №1305/22 від 26.08.2022) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" про зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №1307/23 від 23.01.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №1489/23 від 25.01.2023) щодо розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (вх. №1919/23 від 31.01.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без участі представника позивача (вх. №2054/23 від 01.02.2023).

У судове засідання 02.02.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2023 у справі №911/1510/22 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" про зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Позивач 23.01.2023 подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач 25.01.2023 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

31.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу.

2. Аргументи позивача

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 28125,00 гривень. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем долучені:

- копія договору-доручення про надання правової допомоги від 25.10.2021 між позивачем та адвокатським бюро «Ольги Пєнязькової»;

- копія додаткової угоди №2 від 21.08.2022 згідно до договору-доручення про надання правової допомоги від 25.10.2021;

- копія прибуткового касового ордеру№23/08 від 23.08.2022 на суму 30000,00 грн.;

Позивач у своїй заяві, окрім іншого, на виконання вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, надав детальний опис робіт.

Також позивач зазначає, що за наслідками розгляду справи позивачу задоволено 15 із 16 складових позовної вимоги, що у відсотковому співвідношенні становить 93,75 відсотка. Зважаючи на це, позивачем подано до стягнення 28125,00 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач також заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення цих судових витрат відповідачем долучені:

- копія договору про надання правової допомоги від 21.07.2022 №27/07/22 між відповідачем та адвокатським об`єднанням «Акторіс»;

- копія додатку №2 від 26.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 21.07.2022 №27/07/22;

- копія акту приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 21.07.2022 №27/07/22.

Відповідно до зазначених доказів відповідачем подано до стягнення 16000,00 грн.

Окрім цього, відповідач подав клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу. За результатом вивчення доказів, що надані представником позивача, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відповідач дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 28125,00 гривень не є пропорційним до предмета спору та необгрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг. Даний спір не є надто складним, з точку зору необхідності аналізу великого обсягу матеріалів чи нормативної бази, оскільки правовідносини, з яких виник спір, врегульовано Законом України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», про таку нескладність свідчить також те, що як видно з наданих документів, додаткова угода №2, якою надано доручення на підготовку позовної заяви, укладена 21.08.2022, а позовна заява з додатками - підготовлена вже 23.08.2022. З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі має бути зменшений як мінімум вдвоє.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяв

5.1. Щодо розміру суми витрат позивача на професійну правову допомогу, його обґрунтованості та доводів відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначено: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що правовідносин усередині господарських товариств, корпоративного управління цими організаціями, корпоративних відносин тощо й досі є недостатньо вивченими й урегульованими законодавством. Саме тому в судовій практиці є чимало складних і неоднозначних питань щодо вирішення відповідних спорів. Корпоративний спір це спір, що виникає щодо матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин стосовно набуття, здійснення та припинення їхніх корпоративних прав й інтересів. Корпоративні спори виникають між господарським товариством і його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані зі створенням цього господарського товариства. Кінцевою метою корпоративного спору є не просто його врегулювання, а саме встановлення законності суджень учасника про певний стан прав й обов`язків у правовідносинах.

Таким чином, суд вважає, що, всупереч доводам відповідача, спір у даній справі відноситься до категорії складних справ, що потребують комплексного підходу та значних знань у різних сферах.

Також суд відзначає, що позивачем надані всі належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 30000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, розумною та такою, що є співмірною зі складністю справи.

У той же час, суд зазначає, що позивачем заявлені вимоги про надання копій документів за 16 пунктами позовних вимог. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення 11 таких вимог. Ще за 4 пунктами позовних вимог провадження закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору через надання відповідачем інформації, після відкриття провадження у справі, про відсутність таких документів, з належністю надання достатньої інформації щодо спірних пунктів погодився позивач. За одним пунктом позовних вимог суд дійшов висновку про неправомірність такої вимоги. У той же час, судом встановлено, що одна з вимог, за якою провадження у справі закрито, а саме: «надання копії Протоколу загальних зборів учасників (засновників), яким затверджено розмір винагороди директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" відповідно до пп. 6 п. 8.2.2 Статуту товариства», не зважаючи на погодження позивача з доводами відповідача про відсутність даного документу, також є неправомірною, з підстав такої позовної вимоги, оскільки позивачу було відомо про відсутність такого рішення, оскільки вона не заявляла про порушення її прав брати участь у загальних зборах учасників товариства, отже, знала, які рішення ухвалювались такими зборами.

Таким чином, зважаючи на вищезазначене, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково, у пропорції, що дорівнює 14/16 від 30000,00 грн., та становить 26250,00 грн.

5.2. Щодо розміру суми витрат відповідача на професійну правову допомогу та його обґрунтованості.

Суд зазначає, що відповідачем надані всі належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 16000,00 грн.

Суд вважає, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, розумною та такою, що є співмірною зі складністю справи, зокрема, з тих самих доводів, що суд оцінив складність справи при врахуванні судових витрат позивача.

У той же час, суд знову зазначає, що позивачем заявлені вимоги про надання копій документів за 16 пунктами позовних вимог. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення 11 таких вимог. Ще за 4 пунктами позовних вимог провадження закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору через надання відповідачем інформації, після відкриття провадження у справі, про відсутність таких документів, з належністю надання достатньої інформації щодо спірних пунктів погодився позивач. За одним пунктом позовних вимог суд дійшов висновку про неправомірність такої вимоги. У той же час, судом встановлено, що одна з вимог, за якою провадження у справі закрито, а саме: «надання копії Протоколу загальних зборів учасників (засновників), яким затверджено розмір винагороди директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" відповідно до пп. 6 п. 8.2.2 Статуту товариства», не зважаючи на погодження позивача з доводами відповідача про відсутність даного документу, також є неправомірною, з підстав такої позовної вимоги, оскільки позивачу було відомо про відсутність такого рішення.

Таким чином, зважаючи на вищезазначене, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково, у пропорції, що дорівнює 2/16 від 16000,00 грн., та становить 2000,00 грн.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та відповідача пропорційно до задоволених рішенням суду від 17.01.2023 позовних вимог.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Беручи до уваги часткове задоволення вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 26250,00 грн. та вимоги відповідача на суму 2000,00 грн., суд дійшов висновку про проведення зустрічного зарахування, в результаті якого сума 24250,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву (вх. №1307/23 від 23.01.2023) ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 26250,00 грн (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят гривень) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви (вх. №1307/23 від 23.01.2023) ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Заяву (вх. №1489/23 від 25.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819) 2000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

6. В іншій частині заяви (вх. №1489/23 від 25.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування сум, що присуджені до стягнення: 26250,00 грн (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят гривень) витрат на правничу допомогу за заявою (вх. №1307/23 від 23.01.2023) ОСОБА_1 , а також 2000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу за заявою (вх. №1489/23 від 25.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" та стягнути різницю між ними на користь позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

8. Після зустрічного зарахування сум, що присуджені до стягнення, остаточно за додатковим рішенням у справі:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківелектроремонт" (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 24250,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень) витрат на правничу допомогу.

9. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 24.03.2023.

Суддя С.О. Саванчук