Рішення

від 27.02.2023 по справі 367/8144/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8144/20

Провадження №2/367/1511/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2023 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участі секретаря Шемігон В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», Підприємства об`єднання громадян «Акація» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», ПОГ «Акація» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди. В позовній заяві позивач зазначає, що 01 жовтня 2008 року між громадянином ОСОБА_2 та ВАТ «Укр -Деребудинок. РПС» було укладено договір позики № 17. В подальшому, а саме в 2013 році, ОСОБА_2 була здійснена уступка боргу за цим договором підприємству об`єднання громадян «Акація».

Однак, ВАТ «Укр-Деревобудинок. РПС» умови договору позики від 01 жовтня 2008 року не виконав, а отримавши кошти вчасно їх не повернув. До Фастівського міськрайонного суду Київської області був поданий позов про примусове стягнення грошових коштів, отриманих акціонерним товариством у якості поворотної фінансової допомоги та стягнення моральної шкоди.

Рішеннням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року по справі за № 2/381/354/13 позов задоволено частково та стягнуто з ВАТ «Укр - Деребудинок. РПС» на користь підприємства «Акація» грошові кошти у сумі 1864568 гривень. В решті позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 05 листопада 2013 року.

24грудня 2013року напідставі рішенняФастівського міськрайонногосуду Київськоїобласті від25.10.2013року буловидано виконавчийлист,а 21.11.2014року відділомДВС Тячівськогорайону,Закарпатського ГУЮвідкрито виконавчепровадження №АСВП:45559529про виконаннярішення Фастівськогоміськрайонного судуКиївської областівід 25.10.2013року,але стягнутаза судовимрішенням заборгованістьВАТ «Укр-Деребудинок.РПС» неповернута досьогодні,будь-якіплатежі врахунок сплатиборгу відповідачемне здійснювались,тому вимушенийзвернутись досуду зпозовом простягнення інфляційнихнарахувань задоговором позикита трипроценти річнихвід простроченоїсуми.Відповідно доухвали Фастівськогоміськрайонного судувід 22.07.2019року стягувачаПОГ «Акація»замінено на ОСОБА_1 Підприємство «Акація»своїми діями,а точнішебездіяльністю,сприяв тому,що ВАТ«Укр -Деребудинок.РПС» несплатив накористь боржникажодної копійкиборгу,бо ніякихдій,які-ббули направленіна активізаціюроботи зборжником зметою сплатисуми боргу,не здійснив.Описаними протиправнимидіями ПОГ«Акація» принизивчесть тагідність,а такожсплюндрував йогоділову репутацію,оскільки багатознайомих кепкувализ ньогочерез те,що неможе отримативід боржниканіякої грошовоїсуми боргуі вимушенийдокладати певнихзусиль щобвідновити своюрепутацію,як діловогочоловіка,витрачаючи наце,зокрема,особисті грошовікошти.Тому впевнений,що підприємство«Акація» повиннасплатити накористь позивачагрошову сумуу виглядіморальної шкоди.Таку сумупозивач визначаєу розмірі540000грн.та впевнений,що самевона увказаному розмірісправедливо компенсуєнанесену моральнушкоду підприємством«Акація». Згідно 2ст.625ЦК Україниборжник,який прострочиввиконання грошовогозобов`язання,на вимогукредитора зобов`язанийсплатити сумуборгу зурахуванням встановленогоіндексу інфляціїза весьчас прострочення,а такожтри процентирічних відпростроченої суми,якщо іншийрозмір процентівне встановленийдоговором абозаконом. З огляду на викладене, враховуючи, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року набрало законної сили 05 листопада 2013 року і не виконане станом на 23 листопада 2020року,тому напідставі ст.253і ст.257ЦК України,стягнення сумиінфляції татрьох процентіврічних починаєтьсяз 23листопада 2017року.При розрахункуінфляції заоснову взяторекомендації відноснопорядку застосуванняіндексів інфляціїпри розглядісудових справ,зазначені влисті ВерховногоСуду України№ 62-97рвід 03.04.1997року.Розрахунок сум3%річних здійснювавсяза наступноюформулою (Сума санкції=С*3*Д:365:100,де С-сума заборгованості,Д-кількість днівпрострочення ).Виходячи зрозрахунків 3%річних,потрібно нараховуватиза 1097днів простроченняз 23.11.2017р.по 23.11.2020р.на сумуборгу 1864568,00грн. Потрібностягнути 3%річних заперіод з23.11.2017по 23.11.2020року,тобто за1097днів (2017р.-39днів,2018р.-365днів,2019р.-365днів,2020р.-328днів).Загальна суманарахованих процентів,яка підлягаєстягненню зач.2ст.625ЦКУ становить:сума санкції=С хЗ хД /365/100,де С-сума заборгованості;Д -кількість днівпрострочення.1864568*3*1097/365/100=168117,62грн.Розрахунок сумиборгу зурахуванням індексуінфляції виконуєтьсяшляхом множеннясуми заборгованостіна моментїї виникненняна сукупнийіндекс інфляціїза періодпрострочення виплатизаборгованості.1864568*1,185=2209513,08грн.Таким чином,загальна сумастягнення трьохпроцентів річнихта інфляційнихвтрат складає:інфляційні втратиза часпрострочення виконаннягрошового зобов`язанняза періодз 23листопада 2017року по23листопада 2020року врозмірі 2209513,08грн.,три процентирічних відпростроченої сумиза часпрострочення виконаннягрошового зобов`язанняза періодз 23листопада 2017року по23листопада 2020року врозмірі 168117,62грн. Просить суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Укр-Деребудинок, РПС» на його користь інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 2 209 513,08грн., три проценти річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 168117,62грн., а всього 2 377 630,08 гривень. Стягнути з відповідача - підприємства об`єднання громадян «Акація» на його користь моральну шкоду у розмірі 540000,00грн. Понесені судові витрати, пов`язані з поданням позовної заяви та судовим розглядом, просить покласти на відповідачів.

В судове засідання позивач не з`явився надав суду заяву в якій позов підтримує, просив його задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення та розглядати справу в його відсутності.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» в судове засідання не забезпечив явку свого представника. Через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить розглядати справу у їх відсутності.

Відповідач Підприємство об`єднання громадян «Акація» в судове засідання не забезпечив явку свого представника. Через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги до ПОГ «АКАЦІЯ» вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності.

Судом встановлено, що заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2013 року, задоволено частково позов Підприємства об`єднання громадян Акація до Відкритого акціонерного товариства «Укр-Деребудинок.РПС» та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Укр- Деребудинок. РПС на користь Підприємства Акація грошові кошти в сумі 1864568 гривень. В решті позову відмовлено.

Згідно постанови від 21.11.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 45559529 по виконанню виконавчого листа № 381/365/13-ц, виданого 24.12.2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ВАТ Укр- Деребудинок. РПС на користь Підприємства Акація грошові кошти в сумі 1864568грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.

Позивачем у позові визначено час прострочення отримання сум передбачених статтею 625 ЦК України з 23.11.2017 року по 23.11.2020 року з огляду на невиконання відповідачем рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2013 року яким з відповідача було стягнуто грошові кошти в сумі 1864568грн. як суму позики так і штрафні санкції за весь час прострочки з 10.10.2011 року по 10.01.2013 року.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 що він є правонаступником ПОГ «Акація», оскільки приєднана до матеріалів копія ухвали Фастівського міськрайонного суду від 22.07.2019 року по справі № 381/2455/19 про задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІС» - боржник Фастівська міська рада про зміну стягувача. Згідно якої ухвалено замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІС», код ЄДРПОУ 20603031 на стадії виконання рішення Фастівського міськрайонного суду від 13.09.2007 року по справі № 2а-54/07 на стягувача ОСОБА_1 , не підтверджує факту заміни стягувача Підприємтво об`єднання громадян «Акація» у виконавчому провадженні № 45559529 на стягувача ОСОБА_1 .

Але разом з тим, суд самостійно твердження позивача про не виконання відповідачем рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2013 року без підтвердження належними доказами не сприймає, оскільки до суду відповідно до статті 81 ЦПК України їх позивачем подано не було, що позбавляє суд можливості встановленню факту не виконання відповідачем грошового зобов`язання, наслідками якого є стягнення з останнього встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на чому у позові наполягає позивач.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.

Щодо позовних вимог позивача по стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Стаття 1167 ЦК України, передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо покладення обов`язку на Підприємство об`єднання громадян «Акація» відшкодувати моральну шкоду, оскільки правила статті 1167 ЦК України на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, зазначено, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

При таких обставинах, відсутні підстави для стягнення з відповідача Підприємства об`єднання громадян «Акація» на користь позивача моральної шкоди, тому у задоволені цих вимог необхідно відмовити.

Щодо вимоги стягнення витрат на правничу допомогу. В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачем невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача не були неминучими.

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15600,00грн., при цьому не надає жодного доказу щодо отримання такої допомоги, жодного документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку також не надано.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи на суму 15600,00грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі, як така, що необґрунтована та безпідставна.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що в позові відмовлено, то сплачені позивачем суми судового збору та судових витрат не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 509, 526, 611, 625, 1167 ЦК України, керуючись ст. 12, 83, 89, 141, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», Підприємства об`єднання громадян «Акація» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза