Рішення

від 12.12.2022 по справі 753/26166/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26166/21

провадження № 2/753/1872/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Котвицького В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Яценка Ю.О.,

представника позивача: Діденка В.В.,

представника відповідача: Даниленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний медичний центр небезпечних захворювань" про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона 24.05.2015 Наказом (розпорядженням) № 91-к від 23.04.2015 про прийняття на роботу була прийнята на роботу у Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» на посаду соціального працівника відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

17.07.2015 наказом Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» № 213-к «Про сумісництво обов`язків інспектора з кадрів ОСОБА_1 » позивач призначена на посаду інспектора з кадрів за сумісництвом.

З позивачем були укладені письмові трудові договори за № 37 від 08.12.2015 за посадою соціального працівника відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу КЗ КОР «КОЦС» (основна посада) та за № 23 від 08.12.2015 за посадою інспектора з кадрів (посада за сумісництвом). У обох зазначених договорах у розділі "VI. Робочий час та час відпочинку" визначено, що тривалість додаткової відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці визначаються Колективним договором та складає 18(вісімнадцять) днів за відпрацьований робочий рік.

27.02.2018 наказом Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» № 75-к «Про сумісництво обов`язків інспектора з кадрів ОСОБА_1 » позивача призначено на 0,5 посади інспектора з кадрів за сумісництвом.

02.01.2019наказом Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» № 1-к «Про роботу за внутрішнім сумісництвом» позивачу, соціальному працівнику відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, продовжена робота за сумісництвом на 0,5 посади інспектора з кадрів апарату управління та господарсько обслуговувального персоналу.

Відповідно до рішення Київської обласної ради від 25.07.2019 № 608-29-VIІ Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» був реорганізований у Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

03.01.2020 наказом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ» № 3-к «Про роботу за внутрішнім сумісництвом» позивачу, соціальному працівнику відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, продовжена робота за сумісництвом на 0,5 посади інспектора з кадрів апарату управління та господарсько-обслуговувального персоналу.

22.06.2020 Київська обласна рада постановила рішення про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я».

20.11.2020наказом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я» № 228-к «Про переведення працівників Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ» у зв`язку з реорганізацією підприємства» позивач переведена на посаду менеджера систем якості відділення акредитації та сертифікації (основна посада) та на 0,5 посади старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та правового забезпечення за сумісництвом (посада за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я».

Наказом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я» від 08.10.2021 № 218-К/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач була звільнена з 1,0 посади менеджера систем якості відділення акредитації та сертифікації та 0,5 посади старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та правового забезпечення за сумісництвом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я».

Наказом від 08.10.2021 № 218-К/тр позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 62 календарних дня та грошову компенсація за невикористану додаткову щорічну відпустку за 40 календарних днів, а також вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Разом з тим, позивач вважає, що при звільненні з роботи відповідач не провів повний розрахунок з нею, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, а саме: не повністю сплатив нараховану заробітну плату у 2019 році за обома посадами, які позивач обіймала; не повністю виплатив грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 1,0 основної посади (соціального працівника відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, у подальшому, менеджера систем якості відділення акредитації та сертифікації) за період з 24.04.2019 по дату звільнення; не повністю виплатив грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 0,5 посади за сумісництвом (інспектора з кадрів, у подальшому, старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та правового забезпечення) за період з 01.03.2020 по дату звільнення.

У зв`язку з викладеним, позивач просила суд: зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 2019 рік у сумі 27 081,05 грн., заборгованість по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки за основною посадою за період з 24.04.2019 по дату звільнення, 08.10.2021, у сумі 26 288,25 грн., заборгованість по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки за посадою за сумісництвом за період з 01.03.2020 по дату звільнення, 08.10.2021, у сумі 958,85 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання по суті в порядку спрощеного позовного провадження уз викликом(повідомленням) сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 09.06.2022, за заявою позивача, замінено неналежного відповідача Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр громадського здоров`я" на належного - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний шкірно-венерологічний диспансер".

До суду 15.07.2022 від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав та заперечував проти задоволення позову, також просив суд вирішити питання розподілу судових витрат.

До суду 22.07.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягала на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просила суд: зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний шкірно- венерологічний диспансер» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але несплаченій на руки частині заробітній платі за 2019 рік у сумі 17 421,90 грн. без урахуванням вже сплачених обов`язкових платежів до бюджету; заборгованість по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки за посадою менеджера системи якості відділення акредитації та сертифікації (1,0 посади) за період роботи з 24.04.2019 по дату звільнення, 08.10.2021, у розмірі 24 944,49 грн.; заборгованість по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки за посадою старшого інспектора з кадрів (0,5 посади за сумісництвом) за період роботи з 01.03.2020 по дату звільнення, 08.10.2021, у розмірі 1700,85 грн.

До суду 08.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, наголошував про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою суду (яка занесена до протоколу судового засідання від 05.10.2022, за клопотанням представника відповідача, змінено найменування відповідача з Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний шкірно- венерологічний диспансер» на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний медичний центр небезпечних захворювань».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовних вимог не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Таким чином, розглянувши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони гуртуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.05.2015 наказом (розпорядженням) № 91-к від 23.04.2015 про прийняття на роботу позивач була прийнята на роботу у Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» на посаду соціального працівника відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

17.07.2015 наказом Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» № 213-к «Про сумісництво обов`язків інспектора з кадрів ОСОБА_1 » позивач призначена на посаду інспектора з кадрів за сумісництвом.

З позивачем були укладені письмові трудові договори за № 37 від 08.12.2015 за посадою соціального працівника відділу моніторингу і оцінки програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу КЗ КОР «КОЦС» (основна посада) та за № 23 від 08.12.2015 за посадою інспектора з кадрів (посада за сумісництвом).

Наказом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я» від 08.10.2021 № 218-К/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач була звільнена з 1,0 посади менеджера систем якості відділення акредитації та сертифікації та 0,5 посади старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та правового забезпечення за сумісництвом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров`я».

Наказом від 08.10.2021 № 218-К/тр позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 62 календарних дня та грошову компенсація за невикористану додаткову щорічну відпустку за 40 календарних днів, а також вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Разом з тим, позивач вважає, що при звільненні з роботи відповідач не провів повний розрахунок з нею, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України.

Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» неодноразово змінював свою назву та відповідно до Рішення Київської обласної ради восьмого скликання №288-13-VIII від 22.09.2022 має назву - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний медичний центр небезпечних захворювань».

Позивач стверджує, що існує заборгованість по нарахованій відповідачем, але не сплаченій позивачу заробітній платі за 2019 рік у сумі 17 421,90 грн., а саме: заробітна плата за вересень 2019 року у розмірі 4000 грн.; заробітна плата за листопад 2019 року у розмірі 2500 грн. та 5023,71 грн.; допомога по тимчасовій непрацездатності за липень 2019 року у розмірі 5597,99 грн.

Відповідач підтверджує, що вказані суми, окрім допомоги по тимчасовій непрацездатності за липень 2019 року, які були зараховані на картковий рахунок позивача, були перерахуванням заробітної плати, але помилково були відображені в банківських перерахунках, як аванс на відрядження), що підтверджується наступними доказами: випискою по рахунках Державної казначейської служби України від 16.09.2019, де вказано, що сума в загальному розмірі 90 000,00 грн. перераховується як заробітна плата за І половину вересня 2019 року. Цій сумі відповідає деталізована Відомість нарахування коштів №29 від 16.09.2019, в якій викладена розшифровка зарахування сум на карткові рахунки працівників відповідача, яка містить підтвердження перерахування коштів позивачу у сумі 4000,00 грн. До цієї Відомості зарахування коштів №29 додано бухгалтерську довідку від 10.10.2019 про виправлення помилки щодо призначення платежів за Відомістю зарахування коштів №29 відповідно до призначення, з яким перераховувалися кошти Державною казначейською службою України. Вказане підтверджується також платіжним дорученням №1380 від 13.09.2019 про перерахування суми в розмірі 90 000,00 грн. від Державної казначейської служби України на рахунок Отримувача (КДР АТ «Райффайзен банк Аваль») з призначенням платежу: перерахування зарплати за І половину вересня 2019 року.

У виписці по рахунках Державної казначейської служби України від 21.11.2019 вказано, що сума в загальному розмірі 80 000,00 грн. перераховується як заробітна плата за І половину листопада 2019 року. Цій сумі відповідає деталізована Відомість нарахування коштів №39 від 19.11.2019, в якій викладена розшифровка зарахування сум на карткові рахунки працівників відповідача яка містить підтвердження перерахування коштів позивачу у сумі 2500,00 грн. До цієї Відомості зарахування коштів №39 додано бухгалтерську довідку від 30.12.2019 про виправлення помилки щодо призначення платежів за Відомістю зарахування коштів №39 відповідно до призначення, з яким перераховувалися кошти Державною казначейською службою України. Вказане підтверджується також платіжним дорученням №1791 від 20.11.2019 про перерахування суми в розмірі 80 000,00 грн. від Державної казначейської служби України на рахунок Отримувача (КДР АТ «Райффайзен банк Аваль») з призначенням платежу: перерахування зарплати за І половину листопада 2019 року.

Також, згідно виписки по рахунках Державної казначейської служби України від 29.11.2019 вбачається, що сума в загальному розмірі 128851,51 грн. перераховується як заробітна плата за листопад 2019 року. Цій сумі відповідає деталізована Відомість нарахування коштів №41 від 29.11.2019, в якій викладена розшифровка зарахування сум на карткові рахунки працівників відповідача, яка містить підтвердження перерахування коштів позивачу у сумі 5023,71 грн. До цієї Відомості зарахування коштів №41 додано бухгалтерську довідку від 30.12.2019 про виправлення помилки щодо призначення платежів за Відомістю зарахування коштів №41 відповідно до призначення, з яким перераховувалися кошти Державною казначейською службою України. Вказане підтверджується також платіжним дорученням №1901 від 28.11.2019 про перерахування суми в розмірі 128851,51 грн. від Державної казначейської служби України на рахунок Отримувача (КДР АТ «Райффайзен банк Аваль») з призначенням платежу: перерахування зарплати за листопад 2019 року.

Що стосується суми в розмірі у розмірі 5597,99 грн., яка була зарахована на картковий рахунок позивача 11.09.2019, то відповідач не заперечує, що це перерахування допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Оскільки позивач в липні знаходилась на лікарняному, то позивачу за липень 2019 року нараховано до видачі 9560,79 грн. із них 5597,99 грн. - допомога по тимчасовій непрацездатності. Вказана сума в розмірі 5597,99 грн. була зарахована на картковий рахунок позивача 11.09.2019 року. Вказане підтверджується Випискою по рахунках Державної казначейської служби України від 11.09.2019, де зазначено, що сума в загальному розмірі 6059,49 грн. перераховується як перерахування коштів по лікарняним листам ФСС за липень 2019 року. Цій сумі відповідає деталізована Відомість нарахування коштів №27 від 11.09.2019, в якій викладена розшифровка зарахування сум на карткові рахунки працівників відповідача, яка містить підтвердження перерахування коштів Позивачу у сумі 5597,99 грн. Вказане підтверджується також Платіжним дорученням №1377 від 10.09.2019 про перерахування суми в розмірі 6059,49 грн. від Державної казначейської служби України на рахунок Отримувача (КДР АТ «Райффайзен банк Аваль») з призначенням платежу: перерахування коштів по лікарняним листам ФСС за липень 2019 року.

Кошти, які є допомогою по тимчасовій непрацездатності відповідно до вимог чинного законодавства нараховуються у відповідному періоді непрацездатності працівника, виплачуються після отримання коштів від Фонду соціального страхування України, включаються до оподаткованого доходу працівника, оподатковуються ПДФО та військовим збором, відображаються в довідках про доходи працівника. Все це було здійснено у випадку з тимчасовою непрацездатністю позивача: нараховано у липні, виплачено у вересні після отримання коштів від ФСС, сплачено ПДФО та військовий збір, відображено в довідках про доходи Позивача за період нарахування (липень 2019 року).

Отже, позивачу за 2019 рік було зараховано на картковий рахунок 140 160 48грн., що відповідає сумі доходу позивача як працівника, нарахованого за 2019 рік.Тобто, всі суми, в тому числі ті, які оспорює позивач були нараховані та зарахованіна картковий рахунок позивача.

Таким чином, суду не підтверджено наявність заборгованості по нарахованій, але несплаченій позивачу заробітній платі за 2019 рік у сумі 17421,90 гри., а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічноївідпустки, судом встановлено наступне.

Позивачу у грудні 2020 року, на підставі наказу відповідача від 22.12.2020 № 139-К «Про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку працівникам КНП КОР «КОЦГЗ»» була виплачена грошова компенсація за 57 календарних днів щорічної додаткової відпустки за основною посадою та 25 календарних дні щорічної відпустки за посадою за сумісництвом на загальну суму 34612,33 грн., з яких зокрема: 16 862,28 грн. (20 946,93 грн. - 3770.45 грн. (18% ПДФО - 314.20 грн.(1.5% ВЗ)) - компенсація за 57 днів невикористаної відпустки за основною посадою та 1653,07 грн. (2053.50 грн. - 369.63 грн.(18% ПДФО - 30.80 грн.(1.5% ВЗ)) компенсація за 25 днів невикористаної відпустки за посадою за сумісництвом.

Крім того, відповідачем також були враховані дні невикористаної відпустки позивача за основною посадою у період роботи до 24.04.2019.

Оскільки, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Тобто, при розрахунку грошової компенсації роботодавець зобов`язаний виплатити компенсацію за всі не використані дні відпустки у період з прийняття працівника на роботу до його звільнення.

Відповідач, відповідно до чинного законодавства здійснив розрахунок грошової компенсації за весь період роботи за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки у період з 24.04.2015 по 08.10.2021 року за основною посадою та з 01.03.2018 до 08.10.2021 року за посадою за сумісництвом

Так, відповідач при розрахунку днів невикористаної щорічної відпустки позивача за основною посадою врахував 7 днів щорічної додаткової відпустки за період з 24.04.2018 по 23.04.2019, що були надані позивачу понад встановлені 18 днів щорічної додаткової відпустки, тобто «наперед», оскільки, усі дні відпустки обліковуються, як ті, що не використані працівником, так і ті, що використані наперед, для розрахунку остаточної кількості не використаних днів. Тому, відповідач при здійсненні розрахунку днів не використаної позивачем щорічної відпустки врахував також ті дні, що були надані позивачу наперед.

Також, відповідач при розрахунку днів невикористаної відпустки врахував, що позивач не використала 1 день щорічної додаткової відпустки за період з 24.04.2015 по 23.04.2016 та 1 день щорічної основної відпустки за період з 24.04.2018 по 23.04.2019.

Встановлено, що позивач у період з 24.04.2015 по 08.10.2021 не використала 49 днів, за які позивачу при звільнені за основною посадою було нараховано 22 952,09 грн. з яких, з урахуванням утримання ПДФО та військового збору, до виплати підлягає 18 476,43 грн.

Крім того, відповідач при розрахунку днів невикористаної щорічної відпустки за основною посадою врахував 1 день щорічної основної відпустки та 1 день щорічної додаткової відпустки за період 01.03.2018 по 28.02.2019, що були надані позивачу понад встановлені 24 дні щорічної основної відпустки та 18 днів щорічної додаткової відпустки, тобто «наперед», оскільки, усі дні відпустки обліковуються, як ті, що не використані працівником, так і ті, що використані наперед, для розрахунку остаточної кількості не використаних днів.

Отже, позивач у період з 01.03.2018 до 08.10.2021 не використала 37 днів, за які позивачу при звільнені за посадою за сумісництвом повинні були нарахувати 3736,63 грн. та з урахуванням на відрахування 18% ІІДФО та 1.5% ВЗ, відповідач повинен був виплатити позивачу - 3008,00 грн. за 37 днів невикористаної відпустки за посадою за сумісництвом. Однак, відповідачем позивачу було нараховано за 38 днів невикористаної щорічної відпустки за посадою за сумісництвом та нараховано при звільнені - 3837,62 грн. та відповідно 3008,29 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем позивачу при звільнені було виплачено 65 523,02 грн., що підтверджується наданим відповідачем розрахунком.

Виходячи з положень ст.47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому, право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Допомога з тимчасової непрацездатності як раз і є однією з державних гарантій, яка включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

За законом саме на роботодавця покладено оплата цієї допомоги у перші п`ять днів тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 ЦПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 ЦПК України)

З огляду на викладене, розглядаючи справу в межах позовних вимог, з викладених у позовній заяві підстав та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 2-5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний медичний центр небезпечних захворювань" про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - відмовити.

Компенсувати судовий збір за розгляд справи в сумі 908 грн. 00 коп. за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Котвицький