Рішення

від 23.03.2023 по справі 227/3163/21

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.03.2023 227/3163/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2023 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиця О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

п\позивачів ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди,-

в с т а н о в и в :

Позивачі, в інтересах яких діє адвокат- Макєєв О.В., звернулися до суду з даним позовом та просили:

витребувати з володіння та користування СТОВ «Возрождение» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,8700 га з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), яка належить їм на праві власності згідно свідоцтв про право на спадщину від 02.06.2021 року;

розірвати договір оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, укладений між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение» та скасувати відомості про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки договору оренди землі від 06.08.2018 року. Який було зареєстровано за № 42396360 державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Бровко І.М.:

стягнути з відповідачів на користь позивачів судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги позивачі зазначали, що вони є спадкоємцями після смерті свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя, в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняв спадщину після свого рідного брата ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді земельної ділянки площею 5,8700 га з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), але своїх спадкових прав не оформив. Позивачі після смерті свого батька ОСОБА_5 звернулись до нотаріуса з питання оформлення своїх спадкових прав, але 20.10.2020 року отримали відмову, оскільки за даними Державного земельного кадастру про земельні ділянки власником спадкового майна у вигляді вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029) значиться Ганнівська сільська рада Добропільського району Донецької області. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року, яким спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, вартістю станом на 01.01.2015 року - 167696,02 грн визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади с.Ганнівка в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, постановою Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року було скасовано. На теперішній час позивачі не мають можливості скористатися власною земельною ділянкою, оскільки 24.07.2018 року Ганнівська сільська рада передала вказану земельну ділянку в оренду на сім років СТОВ «Возрождение». 06.07.2021 року позивачі звернулися до Добропільської міської ради з проханням розірвати укладений 24.07.2018 року договір оренди землі, але 09.07.2021 року отримали відповідь про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивачі зазначають, що ні вони, ні їх батько ОСОБА_5 не підписували договір оренди з СТОВ «Возрождение», а тому цей договір вважають не укладеним, тобто таким, що не відбувся. Також зазначили, що вони набули право власності на земельну ділянку після смерті свого батька ОСОБА_5 , а не після Ганнівської сільської ради, а тому перехід права власності від Ганнівської сільської ради, яка не є власником земельної ділянки, до них не є можливим. Посилаючись на норми ст.ст.204,215 ЦК України, а також на правові позиції Великої Палати ВС, викладені у постанові від 16.06.2020 року у справі № 1452047/16-ц, від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/172/15-ц, вважають, що способом захисту їх інтересів, як власників вказаної земельної ділянки, є саме усунення перешкод у користуванні їх майном, а саме шляхом звернення з вимогою про повернення такої ділянки.

Ухвалою суду від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі (головуючий суддя Хандурін В.В.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 року вказану справу передано на розгляд судді Здоровиці О.В.

Ухвалою суду від 14.01.2022 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.01.2022 року підготовче засіданні у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

З 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до часу розгляду справи у суді.

Позивачі до суду не з`явились.

Представник позивачів адвокат Макєєв О.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачів та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача СТОВ «Возрождение» в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача Добропільської міської ради Немченко І. надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В заяві зазначено, що рада заперечує проти позову.

Судом встановлені такі обставини.

В 2015 році в провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області знаходилась на розгляді цивільна справа № 227/1381/15-ц за заявою Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання спадщини відумерлою.

У даній справі було прийнято рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року, яким спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, вартістю станом на 01.01.2015 року - 167696,02 грн було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади с.Ганнівка в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (а.с.16).

Вишевказане рішення суду постановою Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року було скасовано та залишено заяву Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання спадщини відумерлою без розгляду, оскільки був встановлений спір про право(а.с.17-19). Постанова Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року є чинною з 03.02.2021 року.

Інформаційною довідкою № 222885222 від 07.09.2020 року (а.с.42) підтверджується, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з 25.08.2015 року було зареєстровано за Ганнівською сільською радою (ЄДРПОУ 05420451), форма власності комунальна. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду № 227/1381/15-ц від 25.05.2015 року.

Договором оренди землі від 24.07.2018 року (а.с.33-36) підтверджується, що між Ганнівською сільською радою (ЕДРПОУ 37755456) та СТОВ «Возрождение» (ЄДРПОУ 30869218) був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, строком на 7 (сім) років.

Згідно п.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку.

Земельна ділянка відповідно до п.14 передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.41 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 36 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Інформаційною довідкою № 222885222 від 07.09.2020 року (а.с.42) підтверджується, що на підставі договору оренди землі від 24.07.2018 року б\н від 24.07.2018 року, укладеного між СТОВ «Возрождение» та Ганнівською сільською радою, в реєстрі інших речових прав, 31.07.2018 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.21) підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька ОСОБА_5 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259480700 від 02.06.2021 року(а.с.23).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.24) підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259482398 від 02.06.2021 року(а.с.26).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.27) підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259481537 від 02.06.2021 року(а.с.29).

Після реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422081100:01:000:029 позивачі, від імені яких діяв адвокат Макєєв О.В., в липні 2021 року звернулися до Добропільської міської ради з проханням розірвати укладений раніше радою договір оренди вказаної земельної ділянки, оскільки рада не має права розпоряджатися земельною ділянкою,бо власниками такої з червня 2021 року є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.30).

Добропільською міською радою було розглянуто вищевказане звернення позивачів та надана відповідь від 09.07.2021 року (а.с.31), в якій зазначила, що рада не має правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, укладеного між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение», оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, відповідно до ст.32 ЗУ «Про оренду землі» не є підставою для припинення договору оренди та рекомендовано у відповідності до ст.148-1 ЗК України повідомити орендаря про набуття права власності на земельну ділянку та надіслати йому платіжні реквізити для отримання орендної плати.

Листом директора СТОВ «Возрождение» № 37 від 09.04.2021 року (а.с.41) підтверджується, що позивач ОСОБА_2 звертався до вказаного товариства 31.03.2021 року з приводу свого права власності на земельну ділянку, на що була надана відповідь, в якій йому пропонували надати товариству документи, які підтверджують його право власності на земельну ділянку та діяти у рамках діючого законодавства.

Законодавство, що застосовувалось судом та висновки суду.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ст.373 ЦК України).

Відповідно дост.335ЦК України,безхазяйною єріч,яка немає власникаабо власникякої невідомий. Безхазяйнінерухомі речіберуться наоблік органом,що здійснюєдержавну реєстраціюправ нанерухоме майно,за заявоюоргану місцевогосамоврядування,на територіїякого вонирозміщені.Про взяттябезхазяйної нерухомоїречі наоблік робитьсяоголошення удрукованих засобахмасової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст.378 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно ст.184 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно дост.78ЗК України,право власностіна землю-це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(ст.126 ЗК України).

Відповідно до ст.80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України, відповідно до п.г ч.1 ст.81 ЗК України, набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Водночасспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно (земельна ділянка), але не отримав свідоцтва про право на спадщину та не зареєстрував таке право,не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Відповідно до п. «в» ч.5 ст.83 ЗК України, територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Власники земельних ділянок мають право, згідно ст.90 ЗК України, передавати її в оренду, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост.140ЗК України,підставою припиненняправа власностіна земельнуділянку є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1,2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендодавцями земельних ділянок, відповідно до ч.8 ст.93 ЗК України, є їх власники.

Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років (ч.11 ст.93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України).

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до ст.141 ЗК України, є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Частиною 3 вищевказаної статті ЗК України передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору (ч.4 ст.148-1 ЗК України).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст.3 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно дост.30ЗУ «Прооренду землі»,зміна умовдоговору орендиземлі здійснюєтьсяза взаємноюзгодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно доЗакону України"Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 5 ст.31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Частиною 5 статті 32 ЗУ «Про оренду землі» також передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст.34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачі є власниками спірної земельної ділянки, право власності на яку вони набули в порядку спадкування. При цьому слід зазначити, що право на спадщину у відповідачів виникло з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту смерті їх батька ОСОБА_5 . Прийняття спадщини з боку відповідачів відбулось на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України(вказана обставини учасниками справи не оспорювалась). Даних, які б свідчили про те, що з 10.12.2011 року по 2020 рік позивачі, маючи обов"язки відповідно до ст.1297 ЦК України звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, намагалися отримати свідоцтво про спадщину після смерті батька суду надано не було, що свідчить про відсутність інтересу з боку позивачів до вказаного нерухомого майна протягом вказаного періоду. З витягів про реєстрацію в Спадковому реєстру (а.с.28) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була заведена лише 17.09.2020 року, тобто майже через 9 років після відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом позивачі отримали та зареєстрували своє право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 02 червня 2021 року, тобто майже через 10 років.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Також судом встановлено, що з 25.08.2015 року Ганнівська сільська рада була власником спірної земельної ділянки, яка рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року була визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади с.Ганнівка в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області. Вказане рішення суду було чинне до 03.02.2021 року.

Право власності на спірну земельну ділянку Ганнівською сільрадою було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з вказаного реєстру (а.с.42).

З наведеного вбачається, що з 25.08.2015 року Ганнівська сільська рада була добросовісним набувачем земельної ділянки і мала право розпоряджатися нею як її власник до 03.02.2021 року тобто, до винесення Донецьким апеляційним судом постанови, якою було скасовано рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року, на підставі якого і відбувалась реєстрація права власності на земельну ділянку за сільрадою.

24.07.2018 року Ганнівська сільська рада уклала договір оренди спірної земельної ділянки (а.с.33-35). Відповідно до цього договору сільрада на сім років передала в платне користування СТОВ «Возрождение» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року позивачі набули право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку. Державна реєстрації права власності за позивачами відбулась 02.06.2021 року.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.125 ЗК України, позивачі набули право власності на спірну земельну ділянку, тобто мають право нею розпоряджатися лише з 02.06.2021 року.

За змістом статей 30 та 31 ЗУ «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 ЗУ «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В судовому засіданні встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року (а.с.33-36) є чинним.

В п.36 договору оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи наведене, вимоги ст.148-1 ЗК України, ст.32 ЗУ «Про оренду землі», суд вважає, що до позивачів з 02.06.2021 року перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди земельної ділянки.

Діючим законодавством, а саме ч.5 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», встановлено обов`язок особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1Земельного кодексу України та надати інформацію, зазначену в ч.3 ст.148 -1ЗК України, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Але, матеріалами справи не підтверджується, що позивачі виконали свій вищевказаний обов`язок. Відомостей з яких би вбачалось, що позивачі направляли СТОВ «Возрождение" рекомендований лист з повідомленням про вручення або вручали йому особисто під розписку відомості, зазначені в ч.3 ст.148 -1ЗК України, позивачами суду не надано.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Тобто, з аналізу наведених норм вбачається, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року в п.33,34 передбачені випадки припинення дії цього договору.

Але, представником позивачів в судовому засіданні не доведено перед судом існування підстав для припинення договору оренди, які зазначені в п.33,34 договору оренди.

Представник позивачів, звертаючись до суду з вказаним позовом в його обґрунтування зазначав єдину підставу для розірвання договору оренди, а саме набуття позивачами права власності на орендовану земельну ділянку та не укладення з боку ОСОБА_5 даного договору.

Але суд зазначає, що зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Судом встановлено, що орендована земельна ділянка використовується СТОВ «Возрождение» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на ній проводиться весь комплекс агрономічних робіт.

Стаття 27 ЗУ "Про оренду землі" визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном (у тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу", при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентріч проти Франції" (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі "Кушоґлу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

Враховуючи наведене, суд вважає, що з боку СТОВ «Возрождение» як орендаря, який вчинив усі дії, які від нього вимагалися, у межах процедур, встановлених законодавством України, використовує дану земельну ділянку на умовах договору оренди від 24.07.2018 року, а тому враховуючи те, що в цю земельну ділянку вкладені певні зусилля, в тому числі і матеріального характеру та на ній знаходиться майно, належне йому на праві приватної власності (проведений весь комплекс агрономічних робіт), орендар не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

З огляду на наведені вище норми законодавства, умови договору оренди та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачів до СТОВ «Возрождение» задоволенню не підлягають.

Крім того на думку суду вимоги позивачів до Добропільської міської ради взагалі є необґрунтованими та пред`явлені до особи, яка не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позивачем не обґрунтовано, яке відношення має Добропільська міська рада до вказаних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію рішення направити сторонам.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 березня 2023 року. Повне рішення буде складено 23 березня 2023 року.

Суддя О.В. Здоровиця

13.03.2023