Рішення

від 16.03.2023 по справі 307/3561/22

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3561/22 Провадження № 2/307/721/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бряник М.М.,

секретар судового засідання Немеш Д.І.,

за участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представника позивачів адвоката Статівка О.В.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката Дьолог Я. В.

представника третьої особи - Лакієнко З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Статівка О.В. до ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Дьолог Я.В., де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Службу у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Статівка О.В., звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Дьолог Я.В., де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Службу у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову, позивачі посилаються на те, що вони є бабусею та дідусем малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначають, що внучка ОСОБА_4 , народилася у шлюбі їх доньки ОСОБА_5 з відповідачем ОСОБА_3 , який покинув дружину разом з новонародженою ОСОБА_6 , якій на той час виповнилось три місяці.

Зазначають, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19.05.2021 ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітня внучка залишилася проживати разом з своєю матір`ю, бабусею та дідом за адресою АДРЕСА_1 та місце її проживання було зареєстровано за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_7 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.2021 р. та після її смерті, малолітня внучка ОСОБА_4 , залишилася проживати разом з позивачами, які приходяться дитині бабусею та дідусем.

Представник позивачів, стверджує, що відповідно до актів обстеження умов проживання, за місцем проживання позивачів і малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умови проживання є належними, є всі необхідні умови для проживання та виховання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі мають великий будинок, який складається з семи кімнат. Є окрема дитяча кімната, яка оснащена дитячими меблями та іграшками. Стосунки в сім`ї збережені доброзичливі, панує спокій та повага. Мають у власності авто та худобу. Сім`я матеріально - побутовими умовами забезпечена.

Обґрунтовуючи, обставини щодо неналежного виконання батьком дитини своїх обов`язків, вказують, що відповідач жодного разу не навідувався до своєї малолітньої доньки та не цікавився її життям, розвитком та здоров`ям, його батьки також не цікавилися внучкою. Однак, після початку війни і початку мобілізації, 17.06.2022 відповідач ввівши в оману позивачів, пообіцявши, що поверне дитину, забрав її до себе додому та до цього часу, не повернув. На неодноразові прохання, повернути їм дитину, відповідач нехтуючи психологічним станом дитини, продовжував її утримувати вдома.

Разом з цим представник вказує, що позивачі проводили постійно час разом з внучкою, піклуючись та виховуючи її, багато часу проводять з нею на дитячих майданчиках. Дитина розвивалася відповідно до свого віку, що підтверджується характеристикою від 08.08.2022 психолога. Однак, під час спілкування з психологом, вже після проживання дитини у відповідача, дитина не йшла на контакт, була знервована, плакала, у зв`язку з чим психологом було рекомендовано спостерігати за психологічним станом дитини протягом певного періоду та огляд педіатра, однак наступна зустріч з психологом так і не відбулась, що свідчить про відношення батька до здоров`я, психічного та емоційного стану дитини. Крім того, у будинку батька не має окремої кімнати для дитини. Також в позовній заяві представник зауважує, що відповідно до довідки №5 від 18.07.2022 до лікаря завжди зверталася бабуся, батько здоров`ям дитини не цікавився.

Вважають,що утримування малолітньої дитини у чужому середовищі з незнайомими людьми для неї, яких вона бачила 2 рази у 2022 році і ніколи у них була, може негативнопозначитися насамій дитині. Такі ускладнення пов`язані з тим, що з народження малолітня ОСОБА_4 , часто хворіла, протягом тривалого часу, коли проживала у бабусі та дідуся, які займалися її вихованням, піклуванням, підтриманням здоров`я та матеріальним забезпеченням. Фактично сім`єю для дитини з моменту її народження були мати, бабуся та дідусь, а після смерті матері - бабуся та дідусь.

Відповідно до довідки дитина часто хворіє, лікуванням її займалася бабуся, дитина потребує постійного контролю стану здоров`я та психологічного супроводу, у зв`язку зі смертю матері.

Позивачі зазначають,що відповідачз померлоюдружиною тадонькою неспілкувався зсічня 2020року,тобто дитинайого незнає,не знаєйого сім`ю,жодного разуне булав нихв будинку. В своючергу,ні ОСОБА_3 ,а нійого сім`яне знаєвподобання тапотреби дитини,вона жне можев своємувіці проце сказати. Батько утримуючи у себе дитину, не звертався за порадами до бабусі чи дідуся, з якими малолітня проживала з самого народження, щоб забезпечити якнайкращі умови для дитини, не забрав її речі, що свідчить про те, що батько не враховую інтереси малолітньої дитини, а використовує доньку в своїх потребах, при цьому нехтуючи почуття, права та інтереси малолітньої дитини.

Враховуючи всі обставини справи позивачі звертають увагу на те, що у дитини є емоційна близькістьіз бабусеюта дідусем, після смерті ОСОБА_7 , весь час біля малолітньої дитини знаходилися саме вони, малолітня ОСОБА_4 потребує спілкування із ними та проживання в будинку якому виросла, де вона почувалася б в безпеці. Зміна сім`ї та умов проживання може призвести до пригніченого стану, дитина може замкнутись у собі. Отже, для забезпечення проживання, спілкування та виховання дитини з рідними людьми, які регулярно знаходяться поруч, а саме бабуся та дідусь, буде найкраще впливати на розвиток дитини, а особливо на її психічне здоров`я, тому просять суд позовні вимоги задовольнити повністю та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за місцем її проживання та народження, а саме в АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_3 повернути малолітню дитину за місцем її реєстрації та проживання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у цивільній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Службу у справах дітей Тячівської міської ради.

31.10.2022 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву про визначення місця проживання дитини. Заперечуючи зміст позовних вимог, відповідач зазначає, що місце проживання дитини зареєстровано за місцем його проживання в АДРЕСА_2 . Вказує, що малолітня дитина проживала з матір`ю до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак після смерті матері, він забрав дитину до себе, оскільки являється її біологічним батьком, який не позбавлений батьківських прав та має права та обов`язки щодо дитину.

Спростовуючи, твердження позивачів про те, що він не відвідував дитину та не цікавився її життям і розвитком як за життя колишньої дружини, так і після її смерті, ОСОБА_3 пояснює, що з часу народження дитини та після смерті дружини ОСОБА_7 він часто навідувався до дитини в смт. Дубове, про що свідчать відповідні фотографії, також зауважує, що після смерті дружини мав намір забрати дочку по місцю свого проживання, однак, працівники служби у справах дітей або органу опіки і піклування Дубівської селищної ради попросили його не забирати дитину від діда та баби, так як таке може спричинити стрес для дитини.

Спростовує, також обставини щодо матеріального утримання малолітньої дитини, зазначаючи, що після розлучення 19.05.2021 року ним було залишено на утримання дитини 2200 доларів США та 1000 євро, крім того при кожному відвідуванні дочки він приносив одяг, іграшки, солодощі. При цьому після смерті дружини, він оформив допомогу по втраті годувальника і всі кошти передав позивачам. Зазначає, що розписок або інших підтверджуючих документів від позивачів не брав, так як вірив у їх порядність і доброчесність.

Стверджує, що з того часу як він забрав дитину до себе, дочку влаштовано до дитячого садка та їй забезпечено належні умови проживання в будинку його батьків. Крім цього, він самостійно збудував будинок в АДРЕСА_2 , готовність якого становить 95 %.

Виходячи з наведеного просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

16.11.2022 року від представника позивачів адвоката Статівка О.В. до суду надійшло клопотання про виклик свідків та відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивачів зауважує, що ознайомившись з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Зауважує, що відповідач 26.07.2022 зареєстрував дитину за своєю адресою не спростовує того факту, що дитина з народження проживала за адресою АДРЕСА_1 .

Щодо наданих фото до відзиву, вважає, що з цих доказів неможливо встановити де і коли зроблені ці фото. Крім цього вказані фото, виконані в 2020 та 2021 роках та не є належним доказом піклування про дитину, та не свідчить про прихильність дитини до батька, що в свою чергу є підтвердженням того, що дитина мало знає батька та його сім`ю. Будь яких доказів того, що відповідачем було вчинено якісь дії щоб забрати дитину до себе та вирішити це питання сприяючи забезпеченню спокійного та стійкого середовища для дитини, не надано.

Спростовуючи твердження ОСОБА_3 , що він залишив після розірвання шлюбу 19.05.2021 на утримання дитини 2200 доларів США та 1000 євро та поніс інши витрати на дитину, не підтверджено жодним належним доказом. Наявність у відповідача декларації з лікарем, договору дарування будинку, та влаштування до дитячого садка, не є доказом того, що дитині забезпечені належні умови проживання, виховання та лікування. Враховуючи наведене представник позивачів, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 13 лютого 2023 року на 13 год. 00 хв. Задоволено заяви представників сторін про виклик свідків.

Позивачі ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_2 , посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, а також покази допитаних під час розгляду справи свідків та досліджених доказів, в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити. Впродовж розгляду справи стверджували, що проживання дитини разом з батьком, не відповідає інтересам внучки. Те, що батько забрав дитину тільки після оголошення в України воєнного стану, вказує на відсутність щирості його намірів щодо виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зауважили, що примирення з відповідачем, можливе лише за умов, якщо відповідач поверне дитину та погодиться на визначення місця проживання разом з ними.

Відповідач та його представник, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву доводи, просили у задоволенні позову відмовити.

При цьому,відповідач пояснив,що колийого колишнядружина померла,він мавнамір забратидитину тана проханняпозивачів погодивсятимчасово залишитидочку заколишнім місцемїї проживанняразом збабусею тадідусем.Вважає,що маючирідного батька,дитина маєпроживати разомз ним,а нез бабусеюта дідусем.Він немає наміружодним чиномперешкоджати позивачамв їхучасті увихованні дитинита готовийобговорити питанняпримирення шляхом,визначення часута місцяпобачення звнучкою.На данийчас дочцізабезпечені належніумови дляпроживання тавона небажає повертатисядо позивачів. На даний час дитина відвідує дитячий садочок. Заперечень щодо зустрічей позивачів з дитиною у нього не має, але тільки за його участі.

Представник органу опіки та піклування Службу у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області, Лакієнко З.В. в судовому засіданні пояснила, що позов до задоволення не підлягає, оскільки у дитини є батько, який має переважне право на її виховання та утримання. При цьому зауважила, що позивачі обрали невірний спосіб захисту прав та їм слід звернутися з позовом про визначення днів побачення з дитиною.

Представник Служби у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. На адресу суду 21.12.2022 разом з висновком про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та пояснення представника третьої особи, органу опіки та піклування Тячівської міської ради, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Нормами ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13, 76, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, яка відповідно в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установамами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зіст.ст.141,150,153,155СК України,мати ібатько маютьрівні правата обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Таким чином, наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися.

Згідно ч.1 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважене право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Частиною 1 ст. 160 СК України, встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 163 Сіменйого кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , спір щодо визначення місця проживання якої виник між сторонами, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 10.10.2019 року виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, значаться батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_7 (а.с. 13).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 17.11.2018 вбачається, що шлюб між батьками дитини, було зареєстровано 17 листопада 2018 року (а.с. 14).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19.05.2021 року ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, позов було задоволено та шлюб між сторонами розірвано (а.с. 18-19).

Як вбачається, з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області 10.09.2021, мати малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 10.09.2021 року було зроблено відповідний актовий запис за №161 (а.с.16).

З довідки про склад сім`ї виданої Дубівською селищною радою №2091 від 15.09.2021 вбачається, що станом на 15.09.2021 до складу сім`ї ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 входить онучка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Дубівською селищною радою 10.05.1984 р. вбачається, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , являється подружжям (а.с.15).

Згідно акту обстеження умов проживання складеного начальником служби у справах дітей ОСОБА_8 , за результатами проведеного 27.06.2022 обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за цією адресою проживають і мають постійне місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Умови проживання хороші. (а.с. 20).

Згідно акту обстеження матеріально побутових умов складеного депутатом Дубівської селищної ради Бережник Ю.М., за результатами обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за цією адресою проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх внучка ОСОБА_4 . Сім`я забезпечена. (а.с. 21).

З характеристики складеної 8.08.2022 практичним психологом ОСОБА_9 , вбачається що малолітня ОСОБА_4 на даний час проживає з батьком ОСОБА_3 . 27 червня, членом комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тячівської міської ради разом з старшим інспектором з ювенальної превенції сектору превенції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та позивачкою, було здійснено виїзд за місцем перебування дитини. В цей час дитина гралася на вулиці та побачивши таку кількість дорослих, затулила обличчя руками. (а.с. 22).

Довідкою виданою лікарем Дубівської АЗПСМ №5 від 18.07.2022 року вбачається, що малолітня ОСОБА_4 з народження знаходиться під наглядом в даній установі. За медичною допомогою зверталася позивачка та батько не цікавився здоров`ям дитини (а.с. 23).

З довідки про склад сім`ї виданої Дубівською селищною радою №2182 від 30.09.2021 вбачається, що з 2020 року відповідач ОСОБА_3 не проживає за адресою в АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Допитані під час розгляду справи зі сторони позивачів свідки, а саме:

ОСОБА_10 показала, що відповідач приходиться їй зятем. Їй відомо, що дитина проживала з мамою, яка її виховувала, відповідач участі в її вихованні не брав і тільки декілька разів в рік приїжджав. Після смерті матері дитина проживала з бабусею і дідусем. Одного разу батько взяв дитину на кілька днів і до сьогоднішнього дня не повернув. За іграшками та речами не приїжджав, у зв`язку з цим через тиждень після того, як він забрав дитину вони зібрали її речі і повезли до відповідача. Коли вони приїхали, то дитина перебувала в дуже поганому стані. Відповідач не дозволяє спілкуватися з дитиною навіть за допомогою відеодзвінків.

ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що є сестрою позивачки та їй відомо, що відповідач приходив до дитини один або два рази на рік. Зауважила, що про ці обставини їй відомо, так як вона часто там буває і у неї дуже тісні зв`язки з позивачкою, яка приходиться їй сестрою. Відповідач приїздив на великі св`ята з своєю родиною, це було близько трьох разів на рік. Самостійно він ніколи не приїздив. Приносив машинку і самокат.

ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що являється сусідкою позивачів. Дитину вона бачила протягом 2,5 років і дитина знала її по імені, її онуки спілкувалися з ОСОБА_4 . Відповідача вона бачила перші три місяці після народження дитини, потім його не бачила. Відповідач за характером паказався їй спокійним.

ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що сім`ю покійної ОСОБА_7 вона знає добре, оскільки приходиться позивачці двоюрідною сестрою. Зазначає, що відповідач побачення з дитиною після розлучення не просив, відвідував дитину дуже рідко. Був період коли відповідач протягом чотирьох місяців, дитині навіть не дзвонив. У червні коли почалася мобілізація забрав дитину на кілька днів і не повернув. Позивачам не дозволяє бачитися з дитиною, яку вони виховували.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що відповідача біля дитини вона не бачила і від дитини жодного разу не чула слово тато. Дитина жила в гарних умовах, однак після смерті матері, відповідач забрав її до себе додому. Спочатку, як батько відповідач здавався їй хорошим.

ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що являється адвокатом та в кінці червня 2022 року вона прийшла, як юрист роз`яснити правову позицію позивача та відповідача, однак піднявся галас, прийшов відповідач у якого були ознаки того, що він перебуває в стані після алкогольного сп`яніння. Вона роз`яснила відповідачу, що дитина не є його власністю і бабуся з дідусем також мають право бачитись з нею і сказала йому, що він може звернутися до суду щоб їм заборонили спілкуватись з дитиною. ОСОБА_3 питав чого вона прийшла, а вона сказала, що прийшла як третя сторона і потім виступить як свідок. Показала, що зі слів позивачів їй відомо, що відповідач на момент смерті їхньої доньки був з нею розлучений та участі у вихованні дитини не брав, але декілька разів приїжджав. Коли відповідач приїхав забирати дитину, то повідомив, що йому вручили повістку і дитина йому потрібна щоб його не забрали.

Під час перебування за місцем проживання відповідача, останній говорив, що має право на виховання дитини, і забороняє позивачам з нею спілкуватися оскільки, вони йому погрожували. Потім приїхала поліція і утворився галас та скандал.

З наведених досліджених в судовому засіданні наданих стороною позивачем доказів, встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_7 , малолітня дочка відповідача ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_9 , залишилася проживати за адресою в АДРЕСА_1 де проживала з самого народження разом з позивачами, які приходяться їй дідусем та бабусею. При цьому умови проживання дитини були належними та з боку позивачів була приділена належна увага та любов до дитини. Подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином слідкували не тільки за вихованням дитини, а й за її здоров`ям.

Ці обставини не заперечуються сторонами.

Судом також досліджено докази надані зі сторони відповідача, а саме: витяг з реєстру Тячівської територіальної громади від 26.07.2022, згідно якого вбачається, що місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання батька. (а.с.56).

З долучених до матеріалів цивільної справи світлин з зображенням на них відповідача та малолітньої дитини, вбачається що на цих зображеннях міститься підпис з зазначенням дат, які охоплюють період, що починається з 15.01.2020 та закінчується 8.06.2020 (а.с.57-65).

Як вбачається з декларації №0001-600Р-ТМФО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, малолітня ОСОБА_4 зареєстрована (задекларована) в системі надання медичної допомоги за зверненням відповідача 30.06.2022 (а.с. 66).

З довідки про склад сім`ї та проживання виданої Тячівською міською радою 19.10.2022 за №033/203 вбачається, що до складу сім`ї відповідача, який проживає за адресою АДРЕСА_2 , входять його дочка ОСОБА_4 , мати ОСОБА_16 , сестра ОСОБА_17 та брат ОСОБА_18 (а.с. 67).

Власником житлового будинку розташованому в АДРЕСА_2 , в якому проживає відповідач та в якому зареєстровано місце проживання дитини, згідно договору дарування посвідченого держаним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори від 9.10.2021, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302538316 від 11.06.2022, являється ОСОБА_19 , яка відповідачу приходиться матір`ю (а.с.68, 69). Загальна площа вказаного будинку, згідно технічного паспорту складає 133,05 кв.м., а житлова 97,43 кв.м. (а.с.70-75).

Довідкою виданою дирекцією Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області №53 від 20.10.2022 стверджено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує ЗДО я/с №5. З вказаної довідки також вбачається, що батько приводить дитину до дитячого садка, бере участь у різних мироприємствах за участю батьків, контактує з педагогами в питаннях навчання та виховання дитини. Дитина охайна і доглянута, батько вчасно розраховується за харчування дитини в я/с. Інколи приводить і забирає дитину бабуся (а.с. 76).

Довідкою характеристикою виданою старостою с. Тячівка, Тячівської міської ради №033/205 від 25.10.2022, відповідач ОСОБА_3 по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 , Характеризується позитивно (а.с. 77).

Допитані під час розгляду справи зі сторони відповідача свідки, а саме: свідок ОСОБА_20 показала, що з відпвоідачем проживають як сусіди близько 30 років. Повідомила, що їй відомо, що після смерті матері, дідусь з бабусею попросили відповідача щоб дитина лишилась з ними на певний період. Одного дня, ОСОБА_21 забрав дитину. Показала, що у неї є магазин куди дитина приходила, та всього боялась. Коли відповідач запропонував дитині повернутися до бабусі, вона втекла до них на город.

Вона була очевидецею подій, коли до ОСОБА_21 приїхали бабуся та поліція. Був гвалт і бабуся називала ОСОБА_21 лайками та іншими різними словами. Наступного разу бабуся приїхала з дідусем і з адвокаткою та поліцією. Ствердила, що на даний час дитина живе в хороших умовах, відвідує дитячий садочок, дитина життєрадісна та змінилась в кращу сторону. Відповідача характерезує з доброї сторони, про отримання повістки їй нічого не відомо. З її слів дитина дуже чекає і радіє коли батько повертається з роботи додому.

Свідок ОСОБА_22 ,в судовомузасіданні показав, що у сім`ї відповідача за дитиною ведеться гарний догляд та вона є завжди веселою. Дитина отримує, все що забажає та знаходиться в гарних умовах. На момент коли дитину забрав ОСОБА_21 вона була в дуже поганому стані. Вона всього і всіх боялася і ні з ким не йшла на контакт. На даний момент вона починає плакати, як тільки щось чує про діда та бабу і не хоче їх бачити. Сказав, що вона їх боїться. Про отримання повістки ОСОБА_21 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_23 , в судовому засіданні показав, що великий період займав посаду голови сільської ради та відповідача знає з малечку лише з позитивної сторони та погано про нього сказати нічого не може. Живе він по сусідству та йому відомо, що умови проживання в сім`ї відповідача гарні. Спочатку, як дитина приїхала, вона боялася інших дітей. Відповідача характеризує, як працьовитого та скарг на нього ніколи не було.

З наведених досліджених в судовому засіданні наданих стороною відповідача доказів, встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_7 , малолітня дочка відповідача ОСОБА_4 , з 17.06.2022 проживає та на час розгляду справи зареєстрована разом з ним за адресою в АДРЕСА_2 . При цьому, як і за попереднім місцем проживання, дитини забезпечені належні умови проживання. Дитина відвідує дитячий садок та зареєстрована у лікаря, який здійснює нагляд за її здоров`ям.

Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , дали пояснення, в яких стверджували, зокрема, наступне:

позивачі та їх представник, що відповідач неналежно виконував обов`язки батька після розірвання шлюбу з їх дочкою, не допомагав матеріально, дитину не провідував та участі у вихованні не брав. Однак після початку війни, переслідуючи мету звільнення від призову за мобілізацією забрав дитину до себе та незаконно продовжує її там утримувати.

відповідач, що він допомагав матеріально та кошти надавав на утримання дитини навіть після розірвання шлюбу з матір`ю дитини, коли приїжджав з заробітків навідував дитину. Переконував суд, що розуміючи негативність наслідків для дитини, він на прохання позивачів погодився не забирати дочку одразу після смерті матері. Однак, через певний період часу позивачі не погоджувалися на зміну місця проживання дитини разом з ним та надавали дозвіл лише на тимчасові зустрічі з дитиною, а тому він прийняв рішення залишити дитину у себе. Стверджував, що це рішення зумовлене, лише відносинами батька й дитини, а в жодному випадку не пов`язане з виконанням ним обов`язку з захисту Батьківщини.

Так, Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (також пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Як встановлено під час розгляду справи Орган опіки та піклування Дубівської селищної ради, Тячівського району, Закарпастької області зробив висновок від 14.12.2022 р. за №02-35/1067 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з її дідусем ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_24 , за адресою їх проживання.

Також встановлено, що Орган опіки та піклування Тячівської міської ради, Закарпатської області зробив висновок, який начальником служби у справах дітей Тячівської міської ради Монич К.П. поданого в судовому засіданні 28.12.2022 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з відповідачем ОСОБА_3 .

Принципом 6 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Таким чином проаналізувавши досліджені в судовому засіданні подані стронами докази та покази свідків суд встановлено, що з часу смерті матері дитини, що безумовно негативно повинно було позначитися на її, психоемоційному стані, обидві сторони належно виконуючи покладені на них законом на відповідача - як батька дитини, а на позивачів як дідуся й бабусю дитини, робили все залежне від них, як найкраще в інтересах дитини.

При цьому судом встановлено, що негативні відносини, які виникли між сторонами задовго до смерті матері дитини, негативно впливають на інтереси мололітньої Мілани, оскільки усувають можливість забезпечення дитині, з одного боку право на проживання та виховання рідним батьком та на спілкування та виховання в тому числі позивачами, як бабусею та дідусем, на що вони також мають безумовне право в силу положень ч.1 ст.257 СК України.

Впродовж всього розгляду справи, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість відповідно до положеньст. 12 ч. 5 п.п. 2, 4 ЦПК Україниз метою, зокрема, врегулювання між сторонами спору, роз`яснив право на мирову угоду, однак сторони цим правом не скористалися, обравши спосіб захисту прав викладеного в позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив. Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, позивачі та їх представник, категорично відмовилися розглядати питання будь-яких уступків щодо предмета спору, та як спосіб примирення розглядали лише, задоволення позову в повному обсязі, при цьому сам відповідач не заперечував можливості мирного врегулювання питання щодо забезпечення позивачам права на побачення з внучкою.

Посилання ж позивачів на позицію викладену в Постанові Верховного Суду від 4.08.2021 року у справі про відібрання малолітньої дитини та передачу дитині батькові, не можуть бути застосовані судом у даних правовідносинах, оскільки в даній конкретній справі, за встановлених в судовому засіданні обставин, жодних доказів ухилення відповідача від своїх батьківських обов`язків, а також доказів, які б вказували на те, що проживання дитини разом з батьком, не відповідало б її інтересам, не здобуто. Разом з цим у наведеній справі, судами вирішувався спір щодо відібрання дитини батьком від бабусі, а не спір про зобов`язання повернути дитину.

Посилання позивачів на використання відповідачем обставин наявності у нього дитини та зміни місця її проживання з метою ухилення від призову за моблізацією до уваги не беруться, як бездоказові. Доказів того, що ОСОБА_3 ухилявся від мобілізації, суду не надано.

Позиція відповідача ОСОБА_25 в справі у суді вказує на його бажання займатися виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання доньки, ведення догляду за її здоров`ям та брати участь в її вихованні і загалом у її житті, на усвідомлення своєї поведінки щодо дитини, яка в силу свого віку унеможливлена самостійно вирішувати долю свого місця проживання.

Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці:

поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5);

забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ст. 9 ч.ч. 1, 3);

докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1).

СК Україниузгоджується з приписами Конвенції про права дитини та встановлює правила, за якими:

батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ст. 151 ч. 1);

батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 ч. 2);

Згідно ч.4, 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим (ст. 19 ч.ч. 4-6 СК України). Тобто, висновок органу опіки та піклування не є абсолютним. Передбачається, що такий висновок повинен бути обґрунтованим, об`єктивним, умотивованим, враховувати істотні для справи обставини.

Повною мірою вищезгадані висновки органів опіки та піклування цим вимогам не відповідають, їх не можна визнати всебічними, об`єктивними щодо суттєвих обставин, які пов`язуються з визначенням місця проживання дитини з одною з сторін.

Висновки відображають по суті однобічні позиції, які представили бабуся, дідусь дитини та батько дитини, і попри те, що наведені у висновках факти та обставини самі по собі мали місце, вони не оцінювалися в контексті дійсних взаємовідносин дідуся, бабки та батька дитини, реальних дій (бездіяльності, поведінки) не лише сторін, а й стану самої дитини та визначення таких умов її проживання, які б найкраще відповідали її інтересам, тоді як ці обставини впливають на суть спору, мають істотне значення для правильного, законного і обґрунтованого висновку з чутливого сімейного питання. Самі ж по собі висновки двох органів опіки і пуклування, які в силу Закону мають одні й ті ж повноваження, містять суперечливі один одному аналізи сімейних обставин.

За встановлених обставин, суд не погоджується жодним з висновків органів опіки та піклування та доходить по суті висновку про відсутність належних і достатніх підстав для задоволення позову. Попри це суд зауважує, що відібрання дитини у батька та фактичне позбавлення його батьківських прав щодо виховання дитини, може мати місце у крайньому випадку, якщо повністю відсутня можливість зберегти такий зв`язок між батьком і дитиною та за умови доведеності винної поведінки особи, урахування даних, що її характеризують, інших конкретних обставин, що мають значення у справі.

На думку суду, з урахуванням встановленого в справі та за наявних умов визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язання ОСОБА_25 , повернути малолітню дитину за місцем проживання дідуся та бабусі, суперечило б інтересам дитини. При цьому суд вважає, що відібрання дитини від батька, після того як вона проживала разом з ним на протязі майже дев`яти місяців та впродовж цього періоду жодних питань, щодо неналежності виховання ним дочки, не виникало, призвело б до отримання чергової травми дитини, після втрати нею матері та зміни місця проживання.

Обставини, на які посилалися позивачі, не є достатніми і безумовними підставами для задоволення позову, що розглядається.

Разом з цим, вказані висновки суду, не обмежують дідуся та бабусю дитини у реалізації ними прав на спілкування з внучкою та права проявляти до дитини турботу та брати участь у її вихованні, шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування чи судовим рішенням.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13,18, 76, 81, 82, 133-141, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 9, 141, 150, 151, 153, 155, 160, 163 СК України,суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Служба у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, місце знаходження: смт. Дубове, вул. Подольського Д., 46, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 44271509.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області, місце знаходження: м. Тячів, вул.Шевченка., 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 04053766.

Дата складанняповного текстурішення - 24 березня 2023 року.

Головуючий М.М. Бряник