Постанова

від 06.06.2024 по справі 307/3561/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3561/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Фазикош Г.В., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Бряник М.М. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Служба у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини

встановив:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діяла адвокат Статівка О.В., звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача зазначили Службу у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги мотивували тим, що позивачі є бабусею та дідусем малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначають, що внучка ОСОБА_4 , народилася у шлюбі їх доньки ОСОБА_5 відповідачем ОСОБА_3 , який покинув дружину разом з новонародженою ОСОБА_6 , якій на той час виповнилось три місяці.

Рішенням Тячівського районного суду від 19.05.2021 ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітня внучка залишилася проживати разом з своєю матір`ю, бабусею та дідом за адресою АДРЕСА_1 та місце її проживання було зареєстровано за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_7 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.2021 та після її смерті, малолітня внучка ОСОБА_4 , залишилася проживати разом з позивачами, які приходяться дитині бабусею та дідусем.

Відповідно до актів обстеження умов проживання, за місцем проживання позивачів і малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умови проживання є належними, є всі необхідні умови для проживання та виховання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі мають великий будинок, який складається з семи кімнат. Є окрема дитяча кімната, яка оснащена дитячими меблями та іграшками. Стосунки в сім`ї збережені доброзичливі, панує спокій та повага. Мають у власності авто та худобу. Сім`я матеріально - побутовими умовами забезпечена.

Відповідач жодного разу не навідувався до своєї малолітньої доньки та не цікавився її життям, розвитком та здоров`ям, його батьки також не цікавилися внучкою. Однак, після початку війни і початку мобілізації, 17.06.2022 відповідач ввівши в оману позивачів, пообіцявши, що поверне дитину, забрав її до себе додому та до цього часу, не повернув. На неодноразові прохання, повернути їм дитину, відповідач нехтуючи психологічним станом дитини, продовжував її утримувати вдома.

Позивачі проводили постійно час разом з внучкою, піклуючись та виховуючи її, багато часу проводять з нею на дитячих майданчиках. Дитина розвивалася відповідно до свого віку, що підтверджується характеристикою від 08.08.2022 психолога. Однак, під час спілкування з психологом, вже після проживання дитини у відповідача, дитина не йшла на контакт, була знервована, плакала, у зв`язку з чим психологом було рекомендовано спостерігати за психологічним станом дитини протягом певного періоду та огляд педіатра, однак наступна зустріч з психологом так і не відбулась, що свідчить про відношення батька до здоров`я, психічного та емоційного стану дитини. Крім того, у будинку батька не має окремої кімнати для дитини.

Також відповідно до довідки №5 від 18.07.2022 до лікаря завжди зверталася бабуся, батько здоров`ям дитини не цікавився.

Вважають, що утримування малолітньої дитини у чужому середовищі з незнайомими людьми для неї, яких вона бачила 2 рази у 2022 році і ніколи у них була, може негативно позначитися на самій дитині.

Такі ускладнення пов`язані з тим, що з народження малолітня ОСОБА_4 , часто хворіла, протягом тривалого часу, коли проживала у бабусі та дідуся, які займалися її вихованням, піклуванням, підтриманням здоров`я та матеріальним забезпеченням. Фактично сім`єю для дитини з моменту її народження були мати, бабуся та дідусь, а після смерті матері - бабуся та дідусь.

Відповідно до довідки дитина часто хворіє, лікуванням її займалася бабуся, дитина потребує постійного контролю стану здоров`я та психологічного супроводу, у зв`язку зі смертю матері.

Відповідач з померлою дружиною та донькою не спілкувався з січня 2020 року, тобто дитина його не знає, не знає його сім`ю, жодного разу не була в них в будинку. В свою чергу, ні ОСОБА_3 , а ні його сім`я не знає вподобання та потреби дитини, вона ж не може в своєму віці про це сказати.

Батько утримуючи у себе дитину, не звертався за порадами до бабусі чи дідуся, з якими малолітня проживала з самого народження, щоб забезпечити якнайкращі умови для дитини, не забрав її речі, що свідчить про те, що батько не враховую інтереси малолітньої дитини, а використовує доньку в своїх потребах, при цьому нехтуючи почуття, права та інтереси малолітньої дитини.

Враховуючи всі обставини справи позивачі звертають увагу на те, що у дитини є емоційна близькість із бабусею та дідусем, після смерті ОСОБА_7 , весь час біля малолітньої дитини знаходилися саме вони, малолітня ОСОБА_4 потребує спілкування із ними та проживання в будинку якому виросла, де вона почувалася б в безпеці. Зміна сім`ї та умов проживання може призвести до пригніченого стану, дитина може замкнутись у собі.

Отже, для забезпечення проживання, спілкування та виховання дитини з рідними людьми, які регулярно знаходяться поруч, а саме бабуся та дідусь, буде найкраще впливати на розвиток дитини, а особливо на її психічне здоров`я.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ними за місцем її проживання та народження, а саме, в АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_3 повернути малолітню дитину за місцем її реєстрації та проживання.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Статівка О.В., оскаржили рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказують, що судом не надано оцінки тим обставинам, що відповідач не цікавився життям доньки після народження та після смерті ОСОБА_7 , він свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказаного він не заперечував, пояснюючи свою поведінку тим, що він перебував за кордоном та в м. Києві.

Не враховано судом також того, що у малолітньої дитини є емоційна близькість із бабусею та дідусем, у зв`язку з втратою мами, вона весь час проводила з позивачами. Зміна умов проживання та сім`ї може призвести до пригніченого стану внучки та остання може замкнутися в собі. Судом не враховано саме інтереси дитини і те що проживання з бабусею і дідусем буде відповідати якнайкращим її інтересам, розвитку, психічному здоров`ю.

При цьому зазначають, що проживання дитини з бабусею та дідусем не позбавляє батька права брати участь у вихованні дитини, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний та моральний стан.

У відзиві на апеляцію відповідач ОСОБА_3 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Статівка О.В., подали відповідь на відзив, у якому підтвердили свою правову позицію в справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що між позивачами та батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 виник спір щодо визначення місця проживання її проживання.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 10.10.2019 року виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, значаться батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_7 (а.с. 13).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 17.11.2018 вбачається, що шлюб між батьками дитини, було зареєстровано 17 листопада 2018 року (а.с. 14).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19.05.2021 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, позов було задоволено та шлюб між сторонами розірвано (а.с. 18-19).

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області 10.09.2021, мати малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 10.09.2021 було зроблено відповідний актовий запис за №161 (а.с.16).

Після смерті матері, малолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 залишилася проживати з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які являються дідусем та бабусею останньої.

З довідки про склад сім`ї виданої Дубівською селищною радою №2091 від 15.09.2021 вбачається, що станом на 15.09.2021 до складу сім`ї ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 входить онучка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 12).

Згідно акту обстеження умов проживання складеного начальником служби у справах дітей Ребар М.М. , за результатами проведеного 27.06.2022 обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за цією адресою проживають і мають постійне місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Умови проживання хороші. (а.с. 20).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов складеного депутатом Дубівської селищної ради Бережник Ю.М. , за результатами обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за цією адресою проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх внучка ОСОБА_4 . Сім`я забезпечена. (а.с. 21).

З характеристики складеної 8.08.2022 практичним психологом Г.М. Цуперяк , вбачається що малолітня ОСОБА_4 на даний час проживає з батьком - ОСОБА_3 27 червня, членом комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тячівської міської ради разом з старшим інспектором з ювенальної превенції сектору превенції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та позивачкою, було здійснено виїзд за місцем перебування дитини. В цей час дитина гралася на вулиці та побачивши таку кількість дорослих, затулила обличчя руками. (а.с. 22).

Довідкою виданою лікарем Дубівської АЗПСМ №5 від 18.07.2022 року вбачається, що малолітня ОСОБА_4 з народження знаходиться під наглядом в даній установі. За медичною допомогою зверталася позивачка та батько не цікавився здоров`ям дитини (а.с. 23).

З довідки про склад сім`ї виданої Дубівською селищною радою №2182 від 30.09.2021 вбачається, що з 2020 року відповідач ОСОБА_3 не проживає за адресою в АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Судом також досліджено докази надані зі сторони відповідача, а саме: витяг з реєстру Тячівської територіальної громади від 26.07.2022, згідно якого вбачається, що місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання батька. (а.с.56).

З долучених до матеріалів цивільної справи світлин з зображенням на них відповідача та малолітньої дитини, вбачається що на цих зображеннях міститься підпис з зазначенням дат, які охоплюють період, що починається з 15.01.2020 та закінчується 8.06.2020 (а.с.57-65).

Як вбачається з декларації №0001-600Р-ТМФО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, малолітня ОСОБА_4 зареєстрована (задекларована) в системі надання медичної допомоги за зверненням відповідача 30.06.2022 (а.с. 66).

З довідки про склад сім`ї та проживання виданої Тячівською міською радою 19.10.2022 за №033/203 вбачається, що до складу сім`ї відповідача, який проживає за адресою АДРЕСА_2 , входять його дочка ОСОБА_4 , мати ОСОБА_11 , сестра ОСОБА_12 та брат ОСОБА_13 (а.с. 67).

Власником житлового будинку розташованому в АДРЕСА_2 , в якому проживає відповідач та в якому зареєстровано місце проживання дитини, згідно договору дарування посвідченого держаним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори від 9.10.2021, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302538316 від 11.06.2022, являється ОСОБА_14 , яка відповідачу приходиться матір`ю (а.с.68, 69). Загальна площа вказаного будинку, згідно технічного паспорту складає 133,05 кв.м., а житлова 97,43 кв.м. (а.с.70-75).

Довідкою виданою дирекцією Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області №53 від 20.10.2022 стверджено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує ЗДО я/с №5. З вказаної довідки також вбачається, що батько приводить дитину до дитячого садка, бере участь у різних мироприємствах за участю батьків, контактує з педагогами в питаннях навчання та виховання дитини. Дитина охайна і доглянута, батько вчасно розраховується за харчування дитини в я/с. Інколи приводить і забирає дитину бабуся (а.с. 76).

Довідкою - характеристикою виданою старостою с. Тячівка, Тячівської міської ради №033/205 від 25.10.2022, відповідач ОСОБА_3 по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 , Характеризується позитивно (а.с. 77).

Як встановлено під час розгляду справи Орган опіки та піклування Дубівської селищної ради, Тячівського району, Закарпастької області зробив висновок від 14.12.2022 за №02-35/1067 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з її дідусем ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_15 , за адресою їх проживання.

Також встановлено, що Орган опіки та піклування Тячівської міської ради, Закарпатської області зробив висновок, який начальником служби у справах дітей Тячівської міської ради Монич К.П. поданого в судовому засіданні 28.12.2022 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з відповідачем ОСОБА_3 .

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів зважує на наступні обставини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року була ратифікована Конвенція ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

В силу ст. 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Положеннями ч.1 та ч.2 ст. 27 Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В порядку визначеному частинами 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Положенням ч. 1 ст. 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції судом оцінено докази щодо бажання ОСОБА_3 виконувати свої батьківські обов`язки щодо утримання доньки, ведення догляду за її здоров`ям та брати участь в її вихованні і загалом у її житті, на усвідомлення своєї поведінки щодо дитини, яка в силу свого віку унеможливлена самостійно вирішувати долю свого місця проживання.

На час апеляційного розгляду справи у дитини наявні сталі відносини з батьком, сформувався певний уклад (у житті, побуті, родині, закладі дошкільної освіти) дитини по місцю проживання батька. Порушення якого означало б проявити недбальство до найкращих інтересів дитини, зокрема збереження її зв`язків із сім`єю, яка забезпечить дитині її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке є благонадійним.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відібрання дитини від батька, після того як вона тривалий час проживала разом з ним може призвести до отримання психологічної травми дитиною.

При цьому, відповідач не заперечує та не чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з донькою, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і така не містить нових доводів, яким би суд не дав належної оцінки.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Статівка Ольга Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: