Рішення

від 16.03.2023 по справі 191/567/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/567/17

Провадження № 2/191/711/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Боголіп Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Дорпрофсож регіональної філії «Придніпровська залізниця», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, у розмірі 500000,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що в 1991-1992 роках, 1999-2000 роках, 2003 році він працював і на теперішній час працює в Запорізькій дистанції колії, яка є структурним підрозділом регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» монтером колії і здійснював виконання робіт щодо поточного утримання залізничної колії, згідно визначеного технологічного процесу на відкритому просторі незалежно від пори року, займався важкою фізичною працею.

З 2008 року позивач мав такі захворювання як шийний остеохондроз, радикулопатія. Погіршення стану здоров`я відзначається з 2012 року - загострення радикулопатії почали носити частий характер, двічі за рік позивач лікувався в клінічних лікарнях м. Харкова та м. Дніпро.

21.08.2012 року Васильківською МСЕК позивач визнаний інвалідом третьої групи на рік. 29.08.2012 року рішенням позачергової медкомісії визнаний непридатним монтером колії.

30.08.2012 року позивач переведений підсобним робітником. З 14.01.2013 року по 25.01.2013 року знаходився на обстеженні та лікуванні в неврологічному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини. 24.01.2013 року встановлено остаточний діагноз - радикулопатія, захворювання визнано професійним. Науково-дослідним інститутом промислової медицини ОСОБА_1 було направлено на профпатологічну МСЕК для зміни категорії інвалідності. 25 січня 2013 року повідомлення про професійне захворювання (реєстраційний номер 133) науково-дослідний інститут промислової медицини направив за місцем роботи позивача в ВСІІ «Дистанція колії Запоріжжя-1» ДП «Придніпровська залізниця».

24.02.2014 року міжрайонною профпатологічною МСЕК в м.Дніпро позивачу було встановлено третю групу інвалідності і вказана причина інвалідності - професійне захворювання та визначено 35 % втрати професійної працездатності, діагноз - радикулопатія з деформуючим артрозом з потребою у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, носіння напівжорсткого корсету. Умови праці повинні бути без тяжких фізичних нагрузок та перебування на нога - легка підсобна праця без додаткових нагрузок, рекомендовано спостереження та лікування у невропатолога, ортопеда, травматолога та стаціонарного лікування. Встановлена дата переогляду - 15.03.2017 року.

На запит відповідача, які роботи позивач може виконувати, за № 01/27 від 11.03.2013 року за підписом головного лікаря вузлової лікарні на ст.Синельникове-2 направлено інформацію, в якій зазначено, що ОСОБА_1 може виконувати роботи: без підняття тяжкостей більш як 3 кг, без довготривалої ходи, без інтенсивної фізичної праці, без переохолодження, без статичних нагрузок, без підйому на висоту, без роботи близько або на залізничних коліях та пов`язаних з рухом поїздів в індивідуально створених умовах з постійним носінням напівжорсткого корсету.

До теперішнього часу позивач продовжує працювати підсобним робітником.

21 лютого 2013 року комісією за формою П-4 складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. В акті вказано, що захворювання позивача виникло внаслідок тривалого стажу роботи в важких умовах праці та в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Позивач періодично змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Починаючи з 2013 року і включно по 2016 рік ОСОБА_1 17 разів знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини та в центрі по лікуванню професійних захворювань КЗ «Дніпропетровська МБКЛ № 4 «ДОР».

Заподіяна шкода здоров`ю позивача випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він постійно відчуває, починаючи з 2012 року і по теперішній час. Він не може вести повноцінне життя, відчуває фізичний біль та страждання, обґрунтовані захворюванням та особливостями його лікування при якому, відчуваючи постійний біль, позивач весь час вимушений приймати медикаменти: знеболюючі, хондропротектори, судинні препарати ,вітамінні комплекси, препарати, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово-м`язових сінапсах.

ОСОБА_1 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху за своє майбутнє, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Позивач стверджує, що він втратив нормальні життєві зв`язки і змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Він не може повноцінно забезпечувати свою сім`ю матеріально, так як отримує в місяць доходу значно менше, ніж міг би отримувати на теперішній час до отриманої інвалідності внаслідок професійного захворювання.

Таким чином позивач вважає, що порушення відповідачем його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль для організації мого життя.

Всі викладені обставини дають підстави стверджувати, що відповідач не забезпечив безпечні умови праці, що призвели до ушкодження здоров`я позивача на виробництві, чим йому заподіяно моральну шкоду. В добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати завдану моральну шкоду, тому ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 20.02.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до слухання у судовому засіданні.

01.08.2017 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до наказу про прийом на роботу форми №П-1 від 27.05.2003 р. № 36-ос ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в структурний підрозділ ВСП «Дистанція колії Запоріжжя-1» ДП «Придніпровська залізниця» на посаду монтера колії, умови праці - шкідливі, доплата 8%, про що свідчить його особистий підпис.

Позивач у своїх позовній заяві стверджує, що з вини відповідача ним було отримано професійне захворювання, яке внаслідок призвело до моральних страждань. У запереченнях вказано, що протягом 2008-2012 років випадків травмування в дистанції колії не зафіксовано. Випадків професійних захворювань в дистанції не було взагалі. Щорічно в дистанції колії розробляються та реалізуються Комплексні заходи з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, профзахворювань та аварій ВСП «Дистанція колії Запоріжжя-1» на кожен рік відповідно до Інструкції з Охорони праці №1 для монтерів колії.

Відповідачем забезпечується фінансування та організація проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб. Огляди проводяться у ДЗ «Відділкова клінічна лікарня Запоріжжя-2», ДП «Придніпровська залізниця» та ДЗ «Вузлова лікарня станції Синельникове-2», працівники яких несуть персональну відповідальність за медичний висновок фактичного стану здоров`я працівника.

Монтер колії ОСОБА_1 медичні огляди проходив своєчасно, згідно із затвердженим планом-графіком. При проходженні медичних оглядів скарг на стан здоров`я не пред`являв, про що свідчить особистий підпис позивача у медичній картці. Окрім того, згідно останнього медичного огляду, на момент, коли позивач працював монтером колії (16.02.2012 р.), останній був признаний придатним до роботи за статтею 40В, про що свідчить Наказ МТЗУ від 29.04.2010 р. №240.

У своїй позовній заяві позивач посилається на висновки Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання, складеного 21.02.2013 року, та вказує що професійне захворювання виникло саме з причин недотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони праці, не вказавши при цьому жодного факту порушення залізницею відповідних норм. Всі доводи позивача ґрунтуються лише на тому факті, що він тривалий час працював на роботі із важкими умовами праці.

Таким чином, позовна заява не містить жодних посилань на належні та допустимі докази завдання моральної шкоди позивачу, а також обґрунтування її розміру, а тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням у розмірі 500000,00 грн. відмовити повністю.

03.10.2022 року, відповідно до розпорядження керівника апарату Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 року №33 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 року, дана справа надійшла у провадження судді Окладнікової О.І.

Ухвалою суду від 17.10.2022 року справу прийнято до провадження та призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовомузасіданні позивач підтримав свої позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, викладені у запереченнях на позовну заяву, та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду письмові пояснення, в яких просили розглядати справу без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечували.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку,що позовназаява підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював у Запорізькій дистанції колії, яка є структурним підрозділом регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», монтером колії і здійснював виконання робіт щодо поточного утримання залізничної колії, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 5-6).

Відповідно до повідомлення про професійне захворювання від 25.01.2013 року за вих.№08/21-0268, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: радикулопатія С6, С7, С8 і L5, S1, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинними синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами колінних суглобів (ПФ другого ст.). Діагноз супутній: виробничий фактор, шкідлива речовина, найменування трудового процесу, що спричинив захворювання: важка фізична праця (а.с. 7).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.02.2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: нахили тулуба монтера колії 230, при нормі до 100; робоча поза (нахили до 30°) 35%, при нормі 25%, піднімання та переміщення (разове) вантажів при чергуванні з іншою особою 28 кг (при нормі до 15 кг) (а.с. 116-119).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №0009354 від 24.02.2014 року та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0253625, ОСОБА_1 встановлено повторно третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання, залишено 35 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням радикулопатія з деформуючим артрозом з потребою у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, носіння напівжорсткого корсету. Висновок про умови та характер праці: легкий підсобний труд без додаткових навантажень (а. с. 13).

За період з 14.01.2013 року по 21.10.2016 року ОСОБА_1 сімнадцять разів перебував на лікуванні у медичних закладах (а.с.18-40). І у всіх виписках основним діагнозом зазначено радилукопатія С6-С7-С8 і L5-S1, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами колінних суглобів (ПФ другого ст.). Захворювання професійне 24.01.2013 р.

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч. 1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно ч.1ст.9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, завданої робітнику унаслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 N 1105-XIV (даліЗакон N 1105-XIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін доЗакону N 1105-XIVна підставіЗакону України від 23.02.2007 N 717-V, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

01.01.2015 набрав чинностіЗакон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"в редакціїЗакону України від 28.12.2014 N 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".

Частина восьмастатті 36 цього Законупередбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦК УкраїнитаКЗпП України.

Пункт 1 частини другоїстатті 10 цього Законупередбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі N 579/951/16ц, відповідно до якоїст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.

Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставіст. 237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст. ст.153,237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 153 КЗпП України,забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП України,відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації.

Доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, ОСОБА_1 відчуває фізичні болі, починаючи з 2012 року і по теперішній час. Він не може вести повноцінне життя, відчуває фізичний біль та страждання, обґрунтовані захворюванням та особливостями його лікування при якому, відчуваючи постійний біль, позивач весь час вимушений приймати медикаменти: знеболюючі, хондропротектори, судинні препарати, вітамінні комплекси, препарати, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово-м`язових сінапсах, що вимагає додаткових витрат для підтримання в належному стані здоров`я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, що не суперечить постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі N 211/2524/16-ц.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі N 6-3149цс15.

У своєму Рішенні від 27.01.2004 № 2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 90000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Також суд при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди враховує питання відрахування податків та інших обов`язкових платежів і зазначає наступне.

Відповідно доЗакону № 466внесено зміни до п. п.164.2.14статті 164Податкового кодексуУкраїни щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесенихЗаконом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п. п.164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 900,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Дорпрофсож регіональної філії «Придніпровська залізниця», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №108) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/м.Син/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980313131206000004587, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення судуз дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 24 березня 2023 року.

Суддя О.І.Окладнікова