Постанова

від 11.07.2023 по справі 191/567/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5252/23 Справа № 191/567/17 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О.І. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Дорпрофсож регіональної філії «Придніпровська залізниця», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Дорпрофсож регіональної філії «Придніпровська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, у розмірі 500000,00 грн..

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що в 1991-1992 роках, 1999-2000 роках, 2003 році він працював і на теперішній час працює в Запорізькій дистанції колії, яка є структурним підрозділом регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» монтером колії і здійснював виконання робіт щодо поточного утримання залізничної колії, згідно визначеного технологічного процесу на відкритому просторі незалежно від пори року, займався важкою фізичною працею

З 2008 року позивач мав такі захворювання як шийний остеохондроз, радикулопатія. Погіршення стану здоров`я відзначається з 2012 року - загострення радикулопатії почали носити частий характер, двічі за рік позивач лікувався в клінічних лікарнях м. Харкова та м. Дніпро.

21 серпня 2012 року Васильківською МСЕК позивач визнаний інвалідом третьої групи на рік.

29 серпня 2012 року рішенням позачергової медкомісії визнаний непридатним монтером колії.

30 серпня 2012 року позивач переведений підсобним робітником.

З 14 січня 2013 року по 25 січня 2013 року знаходився на обстеженні та лікуванні в неврологічному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини.

24 січня 2013 року встановлено остаточний діагноз - радикулопатія, захворювання визнано професійним. Науково-дослідним інститутом промислової медицини ОСОБА_1 було направлено на профпатологічну МСЕК для зміни категорії інвалідності.

25 січня 2013 року повідомлення про професійне захворювання (реєстраційний номер 133) науково-дослідний інститут промислової медицини направив за місцем роботи позивача в ВСІІ «Дистанція колії Запоріжжя-1» ДП «Придніпровська залізниця».

24 лютого 2014 року міжрайонною профпатологічною МСЕК в м.Дніпро позивачу було встановлено третю групу інвалідності і вказана причина інвалідності - професійне захворювання та визначено 35 % втрати професійної працездатності, діагноз - радикулопатія з деформуючим артрозом з потребою у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, носіння напівжорсткого корсету. Умови праці повинні бути без тяжких фізичних нагрузок та перебування на нога - легка підсобна праця без додаткових нагрузок, рекомендовано спостереження та лікування у невропатолога, ортопеда, травматолога та стаціонарного лікування.

Встановлена дата переогляду - 15 березня 2017 року.

На запит відповідача, які роботи позивач може виконувати, за № 01/27 від 11 березня 2013 року за підписом головного лікаря вузлової лікарні на ст.Синельникове-2 направлено інформацію, в якій зазначено, що ОСОБА_1 може виконувати роботи: без підняття тяжкостей більш як 3 кг, без довготривалої ходи, без інтенсивної фізичної праці, без переохолодження, без статичних нагрузок, без підйому на висоту, без роботи близько або на залізничних коліях та пов`язаних з рухом поїздів в індивідуально створених умовах з постійним носінням напівжорсткого корсету.

До теперішнього часу позивач продовжує працювати підсобним робітником.

21 лютого 2013 року комісією за формою П-4 складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. В акті вказано, що захворювання позивача виникло внаслідок тривалого стажу роботи в важких умовах праці та в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Позивач періодично змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Починаючи з 2013 року і включно по 2016 рік ОСОБА_1 17 разів знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини та в центрі по лікуванню професійних захворювань КЗ «Дніпропетровська МБКЛ № 4 «ДОР».

Заподіяна шкода здоров`ю позивача випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він постійно відчуває, починаючи з 2012 року і по теперішній час. Він не може вести повноцінне життя, відчуває фізичний біль та страждання, обґрунтовані захворюванням та особливостями його лікування при якому, відчуваючи постійний біль, позивач весь час вимушений приймати медикаменти: знеболюючі, хондропротектори, судинні препарати, вітамінні комплекси, препарати, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово-м`язових сінапсах.

ОСОБА_1 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху за своє майбутнє, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Позивач стверджує, що він втратив нормальні життєві зв`язки і змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Він не може повноцінно забезпечувати свою сім`ю матеріально, так як отримує в місяць доходу значно менше, ніж міг би отримувати на теперішній час до отриманої інвалідності внаслідок професійного захворювання.

Таким чином позивач вважає, що порушення відповідачем його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль для організації мого життя.

Всі викладені обставини дають підстави стверджувати, що відповідач не забезпечив безпечні умови праці, що призвели до ушкодження здоров`я позивача на виробництві, чим йому заподіяно моральну шкоду. В добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати завдану моральну шкоду.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, у розмірі 500000,00 грн..

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, 90 000,00 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду мотивоване тим, що встановленим є факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а тому завдана моральна шкода підлягає компенсації.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвали нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що філія не має статусу юридичної особи та не наділена самостійною господарською правоздатністю та дієздатністю, а тому є не належним відповідачем по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

чи судом у визначених законом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що встановленим є факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а тому вважав, що завдана моральна шкода підлягає компенсації.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи

не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору

на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона

несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 47 ЦПК України регламентовано, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

За приписами статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі

є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні

і юридичні особи, а також держава.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована

у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії

та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою

і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95

ЦК України).

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються

до єдиного державного реєстру.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), зроблено висновок про те, що філії

та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною

у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія

чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:

від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18 (провадження

№ 61-14548св19), від 10 листопада 2021 року у справі № 552/2889/20 (провадження № 61-2238св21), від 09 лютого 2022 року у справі

№ 607/4090/21 (провадження № 61-15138св21), від 09 лютого 2022 року

у справі № 213/4206/19 (провадження № 61-9221св21), від 18 травня

2022 року у справі № 552/3667/19 (провадження № 61-16667св21).

Указане свідчить про сталість судової практики при вирішенні питання процесуального статусу філії чи представництва у справі.

Таким чином, філії та представництва, які не є юридичними особами,

не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції за захистом порушеного права, пред`явивши позов до належного відповідача на загальних підставах.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2023 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Дорпрофсож регіональної філії «Придніпровська залізниця», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко