Ухвала

від 24.03.2023 по справі 364/4/23

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/4/23

Провадження № 2-др/364/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2023 , Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,

розглянувши заяву представниці позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі № 364/4/23 за позовом

ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку не зазначено)

представниця позивачки Ковальчук Анна Сергіївна ( адвокат, діє на підставі ордеру, адреса для листування: вул. Вознесенський узвіз, 23В, офіс 16, м. Київ, 04053, м. Київ, засоби зв`язку: № тел. НОМЕР_2 , е-пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-АГРО" ( ЄДРПОУ 41854992, адреса: Україна, 09100, Київська обл., Білоцерківський район, місто Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 7А, засоби зв`язку не зазначено)

про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2023 на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, якою представниця позивачки просить суд прийняти заяву з додатками до розгляду та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

23.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Атлантік-Агро», яким представник відповідача в особі директора підприємства просить суд суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ( 78-84).

Враховуючи характер вирішуваного питання та що розгляд справи проводився у спрощеному позовному порядку без виклику сторін, суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, зазначене відповідає положенням ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, ознайомившись з заявою та матеріалами справи приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Матеріали цивільної справи вказують, що в провадженні Володарського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 364/4/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку .

Представниця позивачки 02.01.2023 звернулася до суду, посилаючись на обставини викладені у позові та на ст. ст. 175, 176, 177 ЦПК України, просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлатік-Агро» на користь ОСОБА_1 : невиплачену орендну плату за земельну ділянку у розмірі 6211,18 гривень; пеню у розмірі 3185,52 гривень; три проценти річні у розмірі 368,59 гривень; інфляційні втрати у розмірі 2379,80 гривень, всього 12145,09 гривень та понесені судові витрати.

01.02.2023 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін.

28.02.2023 судом позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-АГРО" про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку - задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-АГРО" на користь ОСОБА_1 : заборгованість за договором оренди земельної ділянки з виплати орендної плати у розмірі - 5887,85 грн (відрахувавши ПДФО та військовий збір у розмірі визначеному чинним законодавством); інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 2 312,92 грн; три відсотки річних в розмірі 349,40 грн; судові витрати у розмірі 992,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частина 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). У такому разі суд призначає ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 Кодексу (ч. ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Велика Палата Верховного Суду у п.53 Додаткової постанови по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 сформувала позицію, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК-АГРО» про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку, розглядалось в порядку спрощеного позовного провадження. Рішення у справі постановлено 28.02.2023, але лише 14.03.2023 представниця позивачки надіслала разом із заявою про ухвалення додаткового рішення: копію додатку до договору про надання правової допомоги від 02.12.2022, копію акта № 3П від 06.03.2023, копію рахунку № 3П від 06.03.2023.

Представниця ОСОБА_1 за час судового розгляду справи по суті не зробила відповідної заяви про стягнення судових витрат на користь позивачки, зокрема щодо витрат на правничу допомогу. Крім цього, в матеріалах цивільної справи на час ухвалення судового рішення були відсутні будь-які докази понесених позивачкою судових витрат, відсутня заява про наміри щодо звернення до суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розрахунок таких витрат, окрім витрат щодо сплати судового збору у цій справі. Судом при постановленні рішення вирішено питання щодо стягнення на користь позивачки з відповідача, судових витрат, сплаченого нею судового збору у розмірі 992,40 грн. Відтак, вирішувати питання про покладення на відповідача витрат понесених на професійну правничу допомогу у суду не було підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже, ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлює вичерпний перелік випадків у яких може бути ухвалене додаткове рішення. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Тобто, вказана норма процесуального закону встановлює, визначає та регламентує підстави вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені, але по яким не прийнято рішення.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суд України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках та за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення.

Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та її представниця були належним чином повідомлені про розгляд справи. Представниця позивачки за час судового розгляду надавала заяви по суті, як то: відповідь на відзив та заяву про проведення судового розгляду справи у режимі відеоконференції ( а.с. 44-45, 47), але жодних доказів і заяв на підтвердження того, що позивачка понесла витрати щодо надання їй професійної правничої допомоги та що вона має намір їх відшкодувати в судовому порядку. В той же час питання про судові витрати судом було вирішено при постановленні рішення та стягнуто судові витрати - у розмірі 992,40 грн (сплачений судовий збір).

Таким чином суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки при постановленні рішення суду вже вирішено питання стягнення судових витрат з відповідача з урахуванням наявних в справі доказів та за відсутності заяви про наміри щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 15, 133, 137, 141, 246, 260, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представниці позивачки Ковальчук Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 364/4/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-АГРО" про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Г. Л. Моргун