Ухвала

від 26.12.2023 по справі 364/4/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВА)

26 грудня 2023 року м.Київ

єдиний унікальний номер: 364/4/23

номер провадження: 22-з/824/1127/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро»,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчук Анни Сергіївни про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ковальчук Анною Сергіївною на рішення Володарського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Володарського районного суду Київської області від 24 березня2023 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (далі - ТОВ «Атлантік-Агро») про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Атлантік-Агро» укладено договір оренди землі № 5, за яким належна позивачці земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 3221685200:02:003:0046 передана в оренду ТОВ «Атлантік -Агро».

29 жовтня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди землі № 5, за якою сторони дійшли згоди відповідно до умов пункту 13.3 договору оренди землі припинити його дію шляхом розірвання за взаємною згодою сторін.

Позивачка зазначала, що на час звернення до суду, існує заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 6211,18 грн. Вона зверталася до відповідача з вимогою щодо виплати заборгованості,однак 04 грудня 2020 року отримала повідомлення з обіцянкою про виплату суми боргу до кінця 2022 року.

30 липня 2022 року ОСОБА_1 направила відповідачу досудову вимогу та просила провести розрахунок з нею, але виплата оренди не була проведена.

ОСОБА_1 посилаючись на вказані обставинипросила стягнути з ТОВ «Атлатік-Агро» на свою користь: невиплачену орендну плату за земельну ділянку

у розмірі 6211,18 грн; пеню у розмірі 3185,52 грн; три проценти річні у розмірі

368,59 грн; інфляційні втрати у розмірі 2379,80 грн, а всього - 12145,09 грн. Стягнути

з ТОВ «Атлатік-Агро» на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Атлантік-Агро» про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку. Справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 лютого 2023 року ТОВ «Атлантік-Агро» подало до суду відзив, у якому просило застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені в розмірі 3 185,52 грн. Позов задовольнити частково, стягнувши з ТОВ «Атлатік-Агро» на користь

ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за землю в розмірі 4 739,70 грн, три відсотки річних в розмірі 281,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 861,90 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

27 лютого 2023 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив,

у якій представниця позивачки вказувала, що твердження відповідача наведені у відзиві

є безпідставними, зокрема, щодо зменшення розміру заборгованості з орендної плати, мотивує тим, що договір оренди було розірвано 11 грудня 2020 року, а «як відомо до грудня весь спектр сільськогосподарських робіт вже був проведений та зібрано урожай»,

в той час як згідно пунктів 3.1 та 3.5 договору оренди землі від 11 січня 2019 року № 5 визначено розмір та порядок виплати орендної плати - кожен рік до 16 грудня. Договором оренди землі не передбачено зменшення розміру оплати. Окрім того заперечувала проти зменшення розміру орендної плати за рахунок відшкодувань (податків) на рахунок держави, при цьому вказує, що відповідач не провів виплату орендної плати та не надав доказів що ним здійснено такі виплати. Щодо нарахування пені, зазначала, що позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тобто вважала, що пеня нараховується за весь період прострочення, тому твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності є безпідставним. Вважала, що наведений відповідачем розрахунок сум, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не узгоджується із обставинами справи та має бути стягнутий у тому розмірі, що визначений у позовній заяві.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 28 лютого

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Атлантік-Агро» про стягнення невиплаченої орендної плати за земельну ділянку задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 : заборгованість за договором оренди земельної ділянки з виплати орендної плати у розмірі 5 887,85 грн (відрахувавши ПДФО та військовий збір у розмірі визначеному чинним законодавством); інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 2 312,92 грн; три відсотки річних в розмірі 349,40 грн; судові витрати у розмірі 992,40 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши часткове визнання відповідачем позовних вимог, зробив такі висновки: договір оренди землі було розірвано 11 грудня 2020 року, а відтак розмір заборгованості зі сплати орендної плати за 2020 рік відповідача перед позивачкою складає 5 887,85 грн, виходячи із розрахунку часу фактичного перебування земельної ділянки у оренді. Оскільки відповідачем не було сплачено орендну плату за 2020 рік, позивач на підставі статті 625 ЦК України має право на стягнення із відповідача на свою користь 3 % річних та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що за розрахунком суду становить 2 312,92 грн - інфляційні втрати та 349,40 - 3 % річних. Щодо пені суду зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо цієї вимоги.

08 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук А. С. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу

у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук А. С. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заява про ухвалення додаткового рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки при постановленні рішення суду вже вирішено питання стягнення судових витрат з відповідача з урахуванням наявних в справі доказів та за відсутності заяви про наміри щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

07 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Ковальчук А. С. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить:

скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 28 лютого

2023 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за земельну ділянку у розмірі 6 211,118 грн, пеню у розмірі 3 185,52 грн, 3 % річних у розмірі 368,59 грн, інфляційні втрати у розмірі

2 379,80 грн, а всього - 12 145,09 грн;

скасувати ухвалу Володарського районного суду Київської області від 24 березня

2023 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не правильно встановлено, що «відповідно до договору оренди землі, укладеного 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Атлантік-Агро» розмір орендної плати на рік за використання земельної ділянки визначений - 6 211,18 грн», водночас пунктом 3.1 договору оренди землі від 11 січня 2019 року № 5 передбачено розмір орендної плати, а пунктом 3.5 договору оренди землі визначено порядок сплати орендної плати - кожен рік до 16 грудня. Заявник вказує, що умови договору оренди не передбачають зменшення орендної плати при припиненні договору до закінчення календарного року, у тому числі за 1 день до кінцевого терміну оплати орендної плати. Часткове стягнення орендно плати призвело до часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Щодо пені заявник зазначає, що позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Період за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов?язання, не обмежується.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявник вказує, що у позовній заяві стороною позивача заявлявся попередній орієнтовний розмір витрат, які будуть понесені, на що судом першої інстанції уваги не було звернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни задоволено частково.

Змінено рішення Володарського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» про стягнення пені, викласти його в цій частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Володарського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року залишено без змін.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (09100, Київська обл., м. біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 41854992) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 000,00 грн. (три тисячі) витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

29 серпня 2023 року представник позивача - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна подала до Київського апеляційного суду заяву про компенсацію судових витрат позивача напрофесійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» 10 000,00 грн витрат на правову допомогу та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн.

Листом від 15 вересня 2023 року та повторно 30 жовтня 2023 року апеляційний суд витребував матеріали справи з Володарського районного суду Київської області.

Заперечень, клопотань про зменшення таких витрат, а також їх не співмірність під час перегляду справи в апеляційному порядку від ТОВ «Атлантік-Агро» на адресу суду не надходило.

Колегія суддів, вважає, що заява представника позивача адвоката Ковальчук Анни Сергіївнипідлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, що не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог та кінцевий результат вирішення справи, підстав для стягнення з ТОВ «Атлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 судових витрат понесених зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Володарського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року в сумі 1 488,60 грн - немає.

Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат в разі зміни мотивувальних частин судових рішень місцевих чи апеляційних судів (постанови від 8 лютого 2023 року у справі №161/14194/20, від 25 січня 2023 року у справі №351/2084/20, від 31 серпня 2022 року у справі №638/12920/13-ц).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року ухвалу Володарського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, а тому в цій частині заява представника позивача адвоката Ковальчук Т.В. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське о'`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду надані:

- копія додатку № 2 від 28.08.2023 року до договору № 2-12202202 про надання правової допомоги від 02 грудня 2022 року укладений між адвокатом Ковальчук А.С. та Кучинською Т.В., предметом якого надання правової допомоги замовнику по судовій справі №364/4/23 у Київському апеляційному суді.

- копія рахунку № 8П від 28 серпня 2023 року: винагорода (гонорар) за правову допомогу згідно договору № 2-12202202 про надання правової допомоги від 02 грудня 2022 року до додатку № 2 до нього

-докази оплати судового збору та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 8 П.

Оцінюючи розмір судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи у апеляційному суді, враховуючи критерії, встановлені у статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатським бюро робіт, колегія суддів вважає що наявні підстави для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів враховує, що правова позиція представника позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями що з неї випливають, тому, питання підготовки апеляційної скарги у справі №364/4/23 не вимагало значних затрат часу та зусиль.

З урахуванням наведеного, положень норм матеріального і процесуального права, фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що відшкодуванню позивачу підлягають витрати на правову допомогу за рахунок відповідача у сумі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 268, 270 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни - задовольнити частково.

Стягнути ТОВ «Атлантік-Агро»,витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

В решті вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна