Рішення

від 13.03.2023 по справі 947/14656/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/14656/22

Провадження № 2/947/457/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Топчій О.А.,

представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору - Голтвян-Темачинської Я.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Директора Одеської загальноосвітньої шкоди №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області Голтвян-Темачинської Ярослави Ростиславівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Директора Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області Голтвян-Темачинської Ярослави Ростиславівни, в якій просить суд визначити протиправним та скасувати наказ №67-к від 28.06.2022 року директора Одеської загальноосвітньої школи № 51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, відповідно до якого ОСОБА_1 , було звільнено з посади сторожа за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України з 29.06.2022 року та поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Одеську загальноосвітню школу № 51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області. Також просить стягнути з Одеської загальноосвітньої школи № 51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.06.2022 року.

Свої позовні вимоги, ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що на підставі наказу № 156-к від 29.08.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий в Одеську загальноосвітню школу № 51 на посаду сторожа.

Позивач вказує, що 27.06.2022 року він прийшов на роботу із запізненням з поважної причини - лікувальними процедурами. Незадовго до цього він перебував на стаціонарному лікуванні з приводу запалення шкіри на нозі.

Позивач зазначає, що до місця роботи його не впустили, закрили вхідні двері без будь-яких пояснень. 28.06.2022 року до позивача зателефонувала завідуюча господарством та запросила до директора школи. Позивач зазначає, що в кабінеті директора школи він надав пояснення щодо запізнення на роботу 27.06.2022 року, але йому було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, позивач відмовився від написання вказаної заяви, проте йому було повідомлено, що в такому разі його буде звільнено за ініціативою адміністрації. 29.06.2022 року позивачу видали трудову книжку, в якій мається запис: 29.06.2022 року звільнений за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 67-к від 28.06.2022 року.

Позивач вважає таке звільнення не законним, оскільки на його думку підстава для звільнення - прогул без поважних причин є необґрунтованою, так як він запізнився на роботу на 19 годинну вечора в зміну у зв`язку з необхідністю обробляти пошкоджену ногу, оскільки позивач на той час перебував та зараз перебуває на амбулаторному лікуванні після стаціонару.

Також позивач вказує, що він є інвалідом ІІІ групи, з моменту працевлаштування у вищевказаний навчальний заклад, а саме з 01.09.2019 року він не мав доган з приводу не сумлінного відношення до трудових обов`язків. Остаточного розрахунку на дату звільнення та видачі трудової книжки позивач не отримав.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з відповідною заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподіллено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С. від 12.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської загальноосвітньої шкоди №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Директора Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області Голтвян-Темачинської Ярослави Ростиславівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було залишено без руху та повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 992,40 грн. та надати докази такої сплати; сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру, відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 992,40 грн. та надати докази такої сплати. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

17.07.2022 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2022 року, в якій позивач просив відстрочити йому сплату судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.07.2022 року було відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

01.09.2022 року до канцелярії суду від позивача надійшла додаткова заява, якій він просив звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С. від 05.09.2022 року, було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Директора Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області Голтвян-Темачинської Ярослави Ростиславівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Також було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1984,80 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

30.09.2022 року до канцелярії суду від директора Одеської ЗОШ № 51 Головтян-Томачинської Я.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила суд відмовити в повному обсязі позивачу в задоволені його позовних вимог.

Свої вимоги Головтян-Томачинська Я.Р. обґрунтовує тим, що посилання позивача у своєму позові на те, що 27.06.2022 року він прийшов на роботу із запізненням з поважної причини - лікувальними процедурами не відповідає дійсності, оскільки згідно графіку чергування сторожів 27.06.2022 року о 19:30 годинні на чергування заступив сторож ОСОБА_5 до 07 години 28.06.2022 року з причини відсутності сторожа ОСОБА_1 на своєму чергуванні. Тоді як, згідно графіку чергувань сторожів, саме 27.06.2022 року сторож ОСОБА_1 мав заступити на нічне чергування з 19 години до 07 години 28.06.2022 року. Будь-яких повідомлень від позивача щодо наявності поважних причин, які призвели до не змоги прибути на чергування не надходило. Також представник відповідача зазначає, що з доповідної записки заступника директора по господарській частині ОСОБА_4 від 28.06.2022 року сторож ОСОБА_1 не вийшов на своє чергування 27.06.2022 року та причини відсутності не повідомив. Разом з тим 28.06.2022 року на ім`я директора школи позивач написав пояснення відносно своєї відсутності на робочому місці, а саме вказав що через погане самопочуття так як вийшов з лікарні, а причину відсутності не повідомив.

Також представник відповідача вказав, що підтверджень щодо перебування позивача в лікарняному закладі останнім не надано до адміністрації школи. Крім того, згідно графіку чергувань сторожів, сторож ОСОБА_1 до 27.06.2022 року два рази заступав на чергування, а саме 21.06.2022 року та 24.06.2022 року. Скарг на стан здоров`я від позивача не надходило. Однак до свого позову позивач надає медичний висновок №49ТХ-ЗАСМ-268Н-РВ9С від 16.06.2022 року про тимчасову непрацездатність, згідно якого період непрацездатності становить з 16.06.2022 року по 24.06.2022 року. При цьому, даний медичний висновок не підтверджує, що він виданий саме позивачу. А оскільки позивач перебував на роботі в зазначений у медичному висновку період, а саме 21.06.2022 року та 24.06.2022 року та не пред`являв будь-яких претензій відносно свого самопочуття то представник відповідача вважає, що неможна вважати таку підставу, яка зазначена позивачем в поясненні від 28.06.2022 року стосовно поганого самопочуття так як вийшов з лікарні.

Також представник відповідача зазначає, що факт безпідставної відсутності позивача на робочому місці підтверджено актом від 27.06.2022 року. Щодо довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ № 518059 з встановленням інвалідності третьої групи від 22.11.2021 року, яка містить висновок про умови і характер праці: праця без тривалої ходи, проте представник відповідача зазначає, що з робочою інструкцією сторожа позивач ознайомлений, однак будь-яких повідомлень від позивача стосовно погіршення стану його здоров`я не надходило.

Представник відповідача вказує, що сторожу ОСОБА_1 було оголошено догану наказом від 29.11.2021 року № 357 за фактом порушення трудової дисципліни. Приводом догани послугувала зухвала поведінка сторожа ОСОБА_1 по відношенню до батьків учнів, що виразилась у вчиненні бійки з батьком учня школи на території школи під час виконання позивачем своїх службових обов`язків.

Стосовно характеристики сторожа ОСОБА_1 представник відповідача вказує на факт неодноразової судимості позивача.

Враховуючи вищевказане представник відповідача вважає правомірним та законним звільнення сторожа ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а тому позовні вимоги позивача на думку представника відповідача задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 13.03.2023 року позивач та його представник наполягали на задоволені позову.

В судовому засіданні 13.03.2023 року представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Голтвян-Темачинська Я.Р. просила відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Також в судовому засіданні 13.03.2023 року були допитані свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 13.03.2023 року підтвердила, що 27.06.2022 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, так як вона приїхала на заміну ОСОБА_1 о 19:30 годинні.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 13.03.2023 року зазначила, що 27.06.2022 року їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_1 не вийшов на чергування, того ж дня о 19:15 годинні свідок зателефонувала ОСОБА_5 , яка приїхала на заміну ОСОБА_1 та залишилась на чергуванні. Також свідок вказала, що ОСОБА_1 прийшов на наступний день та пояснив, що він не міг попередити про свою відсутність, так як в нього зломався телефон. 27.06.2022 року ОСОБА_1 не дзвонив та не попереджав про те, що він не має змоги прибути на чергування.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 13.03.2023 року зазначила, що вона працює сторожем в Одеській загальноосвітній школі №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області з 07:00 години до 19:00 години, 27.06.2022 року о 19:00 годині її не прийшов замінити ОСОБА_1 , вона зателефонувала ОСОБА_4 і повідомила її про це.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні та свідків прийшов до наступних висновків.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній був прийнятий на роботу до Одеської загальноосвітньої школи № 51 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області на посаду сторожа, наказ № 156к від 29.08.2019 року.

29.06.2022 року ОСОБА_1 був звільнений за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказ № 67-к від 28.06.2022 року.

З доповідної ОСОБА_4 вбачається, що 27.06.2022 року ОСОБА_1 не вийшов на своє чергування та причину своєї відсутності не повідомив.

Відповідно до пояснювальної написаної ОСОБА_1 на ім`я директора школи від 28.06.2022 року, позивач зазначив, що не вийшов на роботу через погане самопочуття та попередити про свій стан не зміг у зв`язку з тим, що його телефон не працював.

27.06.2022 року заступником з господарської роботи ОСОБА_4 , денним сторожем та нічним сторожем було складено акт про відсутність на робочому місці 27.06.2022 року сторожа ОСОБА_1 без попередження відсутності з 19:00 до 22:00 години.

Також 13.10.2021 року Наказом № 316 від 13.10.2021 року ОСОБА_1 було оголошено усну догану за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до виписки № 4149 КУ «Міська клінічна лікарня № 1» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.06.2022 року по 15.06.2022 року.

Після чого ОСОБА_1 виходив на роботу 21.06.2022 року, 24.06.2022 року.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 4статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст. 142 КЗпП України).

Згідно ч.1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Також частиною першою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст.149 ч.1 КЗпП України).

Роботодавець або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк у тому числі і у випадку здійснення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п.4 ч.1ст.40 КЗпП України).

Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі №553/1875/16 (провадження №61-20902св18) У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

ОСОБА_1 вказує, що він здійснив прогул з поважних причин, а саме через погане самопочуття та здійснення перев`язки ноги у лікарні, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до суду не надано, також посилання позивача на те, що він проходить лікування суд не приймає до уваги, адже позивачем надано до судумедичну виписку з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.06.2022 року по 15.06.2022 року та після виписки із стаціонарного лікування позивач виходив на роботу, що підтверджується графіком чергувань.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено правило згідно з якою, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 296/576/17, провадження № 61-46199св18).

В листі Мінсоцполітики від 22.04.2019 року №82/0/22-19/133 «Щодо визначення дня звільнення за прогул» зазначено, що днем звільнення має бути останній день роботи працівника, перед днем коли він вчинив прогул, за умови, що після його вчинення працівник більше не виходив на роботу.

Судом встановлено, що Актом № 1 встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме прогулу без поважної причини.

Також з матеріалів справи вбачається, що сторожу ОСОБА_1 було оголошено догану наказом від 29.11.2021 року № 357 за фактом порушення трудової дисципліни, тобто ОСОБА_1 вже не вперше порушує трудову дисципліну.

Отже, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем поважності причин прогулу.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що представником Одеської загальноосвітньої школи №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської областідоведено, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі 26.07.2022 року протягом чергової зміни без поважних причин, тобто здійснив прогул, звільнення з посади сторожа ОСОБА_1 відбулося без порушення законодавства про працю, тобто процедуру звільнення останнього не порушено, таким чином позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача, враховуючи, що ухвалою суду від 05.09.2022 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської загальноосвітньої шкоди №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Директора Одеської загальноосвітньої шкоди №51 І-ІІ ступені Одеської міської ради Одеської області Голтвян-Темачинської Ярослави Ростиславівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 30 липня 1997 року) на користь держави судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 23.03.2023 року.

Суддя Петренко В. С.