Постанова

від 22.03.2023 по справі 910/19160/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. Справа№ 910/19160/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Біжко Ю.О.

від відповідача: Онищенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022

у справі №910/19160/21 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 8225760,26 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 8225760,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" заборгованість у розмірі 382 грн 09 коп., пеню у розмірі 1704123 грн 18 коп., штраф у розмірі 1976135 грн 95 коп., 3% річних у розмірі 1091652 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 3453466 грн 06 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 123386 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Рішення мотивоване тим, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. За наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки суд відмовив у його задоволенні, оскільки зменшення розміру неустойки до 1 гривні нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасну сплату коштів (відповідно до строків, передбачених договором).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того скаржник просив суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції постанову у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт вказує на специфіку правовідносин в частині способу та порядку розрахунків відповідачем з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язання з оплати спірної енергії.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19160/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21, розгляд справи призначено на 01.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 розгляд справи відкладено на 22.03.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 30.06.2017 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго» (далі - виробник за «зеленим» тарифом) укладено Договір №13802/01 відповідно до умов якого, ТОВ «Дніпро Енерго» зобов`язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ТОВ «Дніпро Енерго» та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди до Договору, зокрема, Додатковою угодою №308/01 від 30.06.2019 до Договору сторони указали, що в преамбулі Договору слова Державне підприємство «Енергоринок» замінено на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець».

Також даною Додатковою угодою сторони замінили статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Договору у редакції Додаткової угоди №308/01 від 30.06.2019 (далі - Договір) виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за «зеленим» тарифом у розрахунковому місця, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одинці за «зеленим» тарифом. (п.2.5. Договору)

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробника за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. (п.3.3. Договору)

Згідно з п.4.1. Договору виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

Відповідно до п.4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунку за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Пунктом 4.6. Договору сторони визначали, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначний у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.

Згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Так, на виконання умов Договору ТОВ «Дніпро Енерго» було вироблено та продано, а ДП «Гарантований покупець» придбано електричну енергію у квітні-липні та грудні 2020 року на загальну суму 39989252,33 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома сторонами Актами купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 9874988,21 грн, за травень 2020 від 31.05.2020 на суму 8400951,35 грн, за червень 2020 від 30.06.2020 на суму 10023242,16 грн, за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 10588238,49 грн та за грудень 2020 від 31.12.2020 на суму 1101832,12 грн.

Крім того, сторонами було складено та підписано Акт звірки розрахунків станом на кінець дня 30.09.2021 , відповідно до якого заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ «Дніпро Енерго» становить 28230513,48 грн.

Указане також не заперечувалось представникам сторін під час судових засідань.

Разом з тим, як убачається з виписки банку АТ «Перший український міжнародний банк» за 15.11.2021, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за період з квітня 2020 по липень 2020 на загальну суму 28230131,39 грн.

Крім того, згідно платіжного доручення № 234867 від 28.07.2022 на суму 382,09 грн відповідачем було здійснено повну оплату заборгованості.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Колегія суддів встановила, що під час розгляду справи судом першої інстанції у відповідача була відсутня заборгованість, а отже в силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в частині заборгованості у розмірі 382,09 грн підлягає закриттю.

Згідно з п.10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов`язання та відповідно дати прострочення зобов`язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до п. 10.4 Порядку, не підтверджено дати отримання підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії відповідачем, суд зазначає про їх помилковість та невідповідність дійсності, з огляду на встановлені судом обставини на підставі належних та допустимих доказів несвоєчасного та неповного виконання відповідачем зобов`язань. Відповідач, в свою чергу, доказів належного здійснення оплати поставленої енергії до суду не надав.

Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії.

Спірні акти відповідачем підписані, що підтверджується матеріалами справа, тоді як дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав.

Необґрунтованими також є заперечення апелянта стосовно того, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Так, укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом» отриманої у період з квітня 2020 по липень 2020 та грудень 2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо питання зменшення розміру неустойки до 1 гривні, апеляційна інстанція враховує наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегією суддів береться до уваги те, що відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки, не надав до місцевого господарського суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 1704123,18 грн, штрафу у розмірі 1976135,95 грн, 3% річних у розмірі 1091652,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 3453466,06 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, копію Додаткової угоди №1 від 17.11.2021 до Договору, акт №1 про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.11.2021, рахунок на оплату адвокатських послуг №01 від 17.11.2021 на суму 15000 грн, платіжне доручення №9102 від 18.11.2021 на суму 15000 грн, ордер серії АЕ №1105008 від 18.11.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3976 від 23.11.2018.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, однак у зв`язку з наявністю підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване судове рішення у відповідній частині скасовується та закривається провадження у справі щодо вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 382,09 грн. В іншій частині рішення про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат підлягає залишенню без змін. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в цій частині.

Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 у даній справі підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 129, 231, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 в частині стягнення 382,09 грн основного боргу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту 27.03.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран