Постанова
від 14.03.2023 по справі 911/1411/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1411/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Черевка С. А. (адвоката),

відповідача - Зарудяного А. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 (суддя Бацуца В. М.) у справі

за позовом Гоголівського споживчого товариства

до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Споживчого товариства "Едельвейс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області в особі Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно,

про визнання недійсними рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року Гоголівське споживче товариство звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Русанівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Русанівська сільська рада), правонаступником якої є Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області (далі - Великодимерська селищна рада), про визнання недійсними рішення 18 сесії VII скликання Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153, рішення 11 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 23.06.2004 № 201, рішення 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 168, рішення 5 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 05.02.2003 № 71, рішення 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163, рішення сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4; скасування рішень державного реєстратора відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Горкавої О. В. (далі - державний реєстратор) від 31.08.2018 індексний номер 42779484, від 12.11.2018 індексний номер 43986054, від 13.09.2018 індексний номер 42988603, від 07.09.2018 індексний номер 42901234; скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.08.2018 індексний номер 27710513, від 08.11.2018 індексний номер 28862702, від 10.09.2018 індексний номер 27903066, від 04.09.2018 індексний номер 27822170.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення Русанівської сільської ради прийняті з порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про споживчу кооперацію", за відсутності відповідних правових підстав, та порушують права і законні інтереси Гоголівського споживчого товариства як належного власника майна. Крім того, позивач наголошував на безпідставності та неправомірності реєстрації державним реєстратором права власності на нерухоме майно за Русанівською сільською радою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 911/1411/19, позовні вимоги Гоголівського споживчого товариства до Великодимерської селищної ради про визнання недійсними рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано недійсними рішення 4 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4-XXIV "Про оформлення права власності на магазин с. Русанів № 9, №10, № 12", рішення 5 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів"; рішення 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163 "Про внесення змін до рішення 5 сесії XXIV скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів" в частині магазину № 9, розташованого на вул. Леніна, 78; магазину № 10, розташованого на вул. Жовтнева, 12; магазину № 12, розташованого на вул. Леніна, 107. Скасовано рішення державного реєстратора та скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перелік яких наведено в резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції та описовій частині постанови апеляційного господарського суду.

2.2. Ухвалюючи зазначені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Гоголівське споживче товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Гоголівського радгоспробкоопу в результаті реорганізації Гоголівського радгоспробкоопу. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оспорювані рішення 5 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 05.02.2003 № 71, 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163, 4 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4 прийняті відповідачем з порушенням положень Закону України "Про власність", Цивільного кодексу України, Закону України "Про споживчу кооперацію" та інших нормативно-правових актів України та за відсутності підстав виникнення права власності на нерухоме майно. Крім того, оскільки позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від позовних вимог про визнання недійними рішень Русанівської сільської ради, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення і цих позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19, до Верховного Суду звернулася Великодимерська селищна рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Великодимерська селищна рада зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Великодимерська селищна рада, звертаючись з касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 924/1121/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, від 02.09.2020 у справі № 922/1614/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (щодо відсутності порушеного права позивача).

3.4. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 393 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 13.05.2020 у справі № 303/1176/17-ц, від 13.01.2021 у справі № 640/21456/18, від 03.06.2020 у справі № 911/1/17. Також, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили зібрані у справі докази. Крім того, скаржник наголошує, що акти прийому-передачі спірного майна (двох приміщень), укладені між Гоголівським споживчим товариством та Споживчим товариством "Едельвейс", є неналежними та недопустимими доказами.

3.5. Гоголівське споживче товариство у відзиві на касаційну скаргу Великодимерської селищної ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Гоголівське споживче товариство зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій було повною мірою досліджено всі докази, які були зібрані в ході розгляду справи, і цим доказам судами надана правова оцінка, та на їх підставі судами встановлено фактичні обставини справи та зроблені відповідні висновки. Як зазначає відповідач, судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено, що нерухоме майно щодо якого відповідачем прийнято оспорювані рішення, було створено (побудовано) та утримувалось Гоголівським радгоспробкоопом (правонаступником всіх прав і обов`язків якого е Гоголівське споживче товариство), об`єкти нерухомого майна побудовані позивачем відповідно до складеної проектно-кошторисної документації за рахунок власних доходів та внесків пайовиків у процесі здійснення господарської діяльності у зв`язку із виробничою необхідністю, та з часу їх введення в експлуатацію використовувалися Гоголівським споживчим товариством в якості кафе, продуктових та промислових магазинів.

3.6. 13.02.2022 Верховним Судом зареєстроване клопотання Гоголівського споживчого товариства, сформоване 11.02.2023 в системі "Електронний суд", у якому позивач зазначає, що задоволення позовних вимог у цій справі призвело до захисту прав та інтересів позивача, оскільки спір вирішено по суті, а оскаржувані судові рішення не призводять до правової визначеності з огляду на те, що після набрання рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19 законної сили за позивачем здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, яке в подальшому було відчужене, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, які позивач просить долучити до матеріалів справи.

3.7. Однак Верховний Суд звертає увагу Гоголівського споживчого товариства на те, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому колегія суддів не бере до уваги та не оцінює докази, подані позивачем.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.04.1989 робочою комісією, призначеною Броварським районним споживчим товариством, було складено та підписано акт про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом окремо стоячої будівлі, споруди, вбудованого чи прибудованого приміщення виробничого і допоміжного призначення, що входить до складу об`єкта - продовольчого магазину № 12, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 107, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та входить до складу Гоголівського радгоспробкоопу.

4.2. 29.12.1990 Робочою комісією, призначеною Броварським районним споживчим товариством, було складено та підписано акт робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції - продовольчого магазину № 10, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 14, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та входить до складу Гоголівського радгоспробкоопу.

4.3. 02.06.1991 Робочою комісією, призначеною Броварським районним споживчим товариством, було складено та підписано акт робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції - продовольчого магазину № 9, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 78, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та входить до складу Гоголівського радгоспробкоопу.

4.4. 02.06.1991 Робочою комісією, призначеною Броварським районним споживчим товариством, було складено та підписано акт робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції - кафе, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 80, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та входить до складу Гоголівського радгоспробкоопу.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що рішенням Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4-14 "Про оформлення права власності на магазини с. Русанів № 9, № 10, № 12" вирішено оформити право власності Русанівської сільської ради на магазини № 9, № 10, № 12, а саме: магазин № 9 з надвірними будівлями: сарай, колодязь, погріб, огорожа, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 78, с. Русанів, Броварський район, Київська область; № 10 з надвірними будівлями: сарай, огорожа, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 14, с. Русанів, Броварський район, Київська область; № 12 з надвірними будівлями: огорожа, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 107, с. Русанів, Броварський район, Київська область.

4.6. Рішенням Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163 "Про внесення змін до рішення 5 сесії 14 скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів" вирішено внести зміни до рішення 5 сесії 14 скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів", а саме вирішено взяти на баланс сільської ради та додатки № 1, 2 викласти у такій редакції: "магазин № 9, вул. Леніна, 78; магазин № 10, вул. Жовтнева, 12; магазин № 12, вул. Леніна, 107". Також вирішено закріпити земельні ділянки за цими об`єктами відповідно до статті 92 Земельного кодексу України.

4.7. Рішенням Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 168 "Про заяви від громадян" вирішено, зокрема, надати дозвіл на погодження місця розташування земельних ділянок під об`єктами соцкультпобуту, у тому числі: магазин № 9, розташований на вул. Леніна, 78 (теперішня назва - вул. Київська); магазин № 10, розташований на вул. Жовтнева, 12; магазин № 12, розташований на вул. Леніна, 107 (теперішня назва - вул. Київська).

4.8. Рішенням Русанівської сільської ради від 23.06.2004 № 201 "Про закріплення земельних ділянок під об`єктами соцкультпобуту" вирішено закріпити земельні ділянки за об`єктами соцкультпобуту, у тому числі: магазин № 9, розташований на вул. Леніна, 78 (теперішня назва - вул. Київська); магазин № 10, розташований на вул. Жовтнева, 12; магазин № 12, розташований на вул. Леніна, 107 (теперішня назва - вул. Київська).

4.9. Рішенням Виконавчого комітету Русанівської сільської ради від 22.01.2010 № 3 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" вирішено оформити право власності за Гоголівським споживчим товариством на об`єкти нерухомого майна: продовольчий магазин № 9, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 78, с. Русанів, Броварський район, Київська область.

4.10. Рішенням Виконавчого комітету Русанівської сільської ради від 22.01.2010 № 4 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" вирішено оформити право власності за Споживчим товариством "Едельвейс" на об`єкти нерухомого майна: продовольчий магазин № 10, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 14, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та продовольчий магазин № 12, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 107, с. Русанів, Броварський район, Київська область.

4.11. Рішенням Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153 "Про встановлення права власності об`єктів нерухомості, а саме, магазинів за адресами: с. Русанів, вул. Київська, 78 та 80, вул. Київська, 107, вул. Жовтнева, 14, розміщених на території Русанівської територіальної громади" вирішено вжити комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на підготовку документації, необхідної для реєстрації права власності територіальної громади на окремі об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на території обслуговуваної сільської ради, з метою подальшого прийняття зазначених об`єктів на баланс сільської ради.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.11.2018 між Споживчим товариством "Едельвейс" та Гоголівським споживчим товариством було підписано акт прийому-передачі основних засобів, згідно з яким Споживче товариство "Едельвейс" передає, а Гоголівське споживче товариство приймає на баланс об`єкти нерухомості, а саме: продовольчий магазин № 10, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 14, с. Русанів, Броварський район, Київська область, та продовольчий магазин № 12, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (теперішня назва - вул. Київська), 107, с. Русанів, Броварський район, Київська область.

4.13. 29.08.2018 державним реєстратором на підставі рішення Русанівської сільської ради від 23.06.2004 № 201 "Про закріплення земельних ділянок під об`єктами соцкультпобуту", листа від 08.08.2019 № 47-06-3794 щодо надання інформації з реєстру Регіонального відділення по Київській області Фонду державного майна України, довідки Русанівської сільської ради від 17.07.2018 № 633, рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163 "Про внесення змін до рішення 5 сесії 14 скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів", рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 168 "Про заяви від громадян", рішення Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153 "Про встановлення права власності об`єктів нерухомості, а саме, магазинів за адресами: с. Русанів, вул. Київська, 78 та 80, вул. Київська, 107, вул. Жовтнева, 14, розміщених на території Русанівської територіальної громади", рішення Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4-14 "Про оформлення права власності на магазини в с. Русанів № 9, № 10, № 12" та прийнятого державним реєстратором рішення від 31.08.2018 № 42779484 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було проведено державну реєстрацію права власності за Русанівською сільською радою на нерухоме майно - магазин, який знаходиться за адресою: вул. Київська (Леніна), 78, с. Русанів, Броварського району, Київської області.

4.14. Крім того, 04.09.2018 державним реєстратором на підставі листа від 08.08.2019 № 47-06-3794 щодо надання інформації з реєстру Регіонального відділення по Київській області Фонду державного майна України, технічного паспорта від 20.06.2018, довідки Русанівської сільської ради від 17.07.2018 № 636, рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163 "Про внесення змін до рішення 5 сесії 14 скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів", рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 168 "Про заяви від громадян", рішення Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153 "Про встановлення права власності об`єктів нерухомості, а саме магазинів за адресами: с. Русанів, вул. Київська, 78 та 80, вул. Київська, 107, вул. Жовтнева, 14, розміщених на території Русанівської територіальної громади", рішення Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4-14 "Про оформлення права власності на магазини с. Русанів № 9, № 10, № 12" та прийнятого державним реєстратором рішення від 07.09.2018 № 42901234 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було проведено державну реєстрацію права власності за Русанівською сільською радою на нерухоме майно - магазин, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 14, с. Русанів, Броварського району, Київської області.

4.15. 10.09.2018 державним реєстратором на підставі листа від 08.08.2019 № 47-06-3794 щодо надання інформації з реєстру Регіонального відділення по Київській області Фонду державного майна України, технічного паспорта від 20.06.2018, рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163 "Про внесення змін до рішення 5 сесії 14 скликання від 05.02.2003 № 71 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади с. Русанів", рішення Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 168 "Про заяви від громадян", рішення Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153 "Про встановлення права власності об`єктів нерухомості, а саме, магазинів за адресами: с. Русанів, вул. Київська, 78 та 80, вул. Київська, 107, вул. Жовтнева, 14, розміщених на території Русанівської територіальної громади", рішення Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4-14 "Про оформлення права власності на магазини в с. Русанів № 9, № 10, № 12" та прийнятого державним реєстратором рішення від 13.09.2018 № 42999603 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було проведено державну реєстрацію права власності за Русанівською сільською радою на нерухоме майно - магазин, що знаходиться за адресою: вул. Київська (Леніна), 107, с. Русанів, Броварського району, Київської області.

4.16. 08.11.2018 державним реєстратором на підставі листа від 02.11.2018 № 47-06-5538 щодо надання інформації з реєстру Регіонального відділення по Київській області Фонду державного майна України, технічного паспорта від 20.06.2018, довідки Русанівської сільської ради від 17.07.2018 № 634, рішення Русанівської сільської ради від 28.08.2017 № 153 "Про встановлення права власності об`єктів нерухомості, а саме магазинів за адресами: с. Русанів, вул. Київська, 78 та 80, вул. Київська, 107, вул. Жовтнева, 14, розміщених на території Русанівської територіальної громади" та прийнятого державним реєстратором рішення від 12.11.2018 № 43986054 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було проведено державну реєстрацію права власності за Русанівською сільською радою на нерухоме майно - магазин, що знаходиться за адресою: вул. Київська (Леніна), 80, с. Русанів Броварський район, Київська область, що підтверджується інформаційним витягом № 144926463 від 12.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявним у матеріалах справи.

4.17. Крім того, у процесі розгляду цієї справи господарські суди попередніх інстанцій установили, що Гоголівське споживче товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Гоголівського радгоспробкоопу в результаті реорганізації Гоголівського радгоспробкоопу, що підтверджується протоколом звітних зборів уповноважених Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991, постановою від 15.02.1991 зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу, Статутом Гоголівського споживчого товариства, затвердженим рішенням зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991, розпорядженням правління Гоголівського споживчого товариства.

4.18. Судами зазначено, що відповідно до постанови правління Броварської райспоживспілки від 09.01.1991 № 4 "Про проведення загальних зборів та зборів уповноважених" керівників кооперативних організацій зобов`язано провести загальні збори пайовиків та додатково розглянути питання реорганізації радгоспробкоопів у споживчі товариства, прийняти рішення про правонаступництво споживчих товариств по всій діяльності радгоспробкоопів.

4.19. Відповідно до протоколу звітних зборів уповноважених Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991 Гоголівським радгоспробкоопом прийнято рішення про перейменування Гоголівського радгоспробкоопу на Гоголівське споживче товариство та затвердження Статуту Гоголівського споживчого товариства у редакції від 15.02.1991, а також прийнято рішення про те, що Гоголівське споживче товариство бере всі зобов`язання та є правонаступником Гоголівського радгоспробкоопу.

4.20. Згідно з постановою зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991 ухвалено провести реорганізацію назви підприємства, а саме, Гоголівський радгоспробкооп перейменувати в Гоголівське споживче товариство, затвердити Статут Гоголівського споживчого товариства в редакції від 15.02.1991, а також зазначено, що Гоголівське споживче товариство бере всі зобов`язання та є правонаступником Гоголівського радгоспробкоопу.

4.21. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до положень Статуту Гоголівського споживчого товариства, затвердженого протоколом засідання загальних зборів уповноважених пайовиків від 15.02.1991, власником Гоголівського споживчого товариства є добровільне об`єднання громадян-пайовиків споживтовариства, створеного на підставі Закону "Про кооперацію в СРСР", Закону "Про підприємства в Українській РСР", Примірного статуту споживчого товариства/кооперативу та інших відповідних законодавчих актів України, що регулюють питання діяльності організацій споживчої кооперації. Споживче товариство є добровільною масовою громадсько-господарською організацією громадян пайовиків, об`єднаних з метою задоволення своїх потреб в товарах та послугах. Гоголівське споживче товариство на суворо добровільній основі входить в склад Броварської районної спілки споживчих товариств.

4.22. Крім того, господарські суди установили, що спірне нерухоме майно, щодо якого відповідачем були прийняті оспорювані рішення, було створене (побудоване) та утримувалось Гоголівським радгоспробкоопом, правонаступником усіх прав і обов`язків якого є Гоголівське споживче товариство, і це підтверджується, зокрема, актом від 15.04.1989 про прийом в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом окремо стоячої будівлі, споруди, вбудованого чи прибудованого приміщення виробничого і допоміжного призначення; актом від 29.12.1990 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; актом від 02.06.1991 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; актом від 02.06.1991 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; кошторисною документацією на ремонт та реконструкцію приміщень, які свідчать про те, що спірні приміщення входять до складу Гоголівського радгоспробкоопому.

4.23. Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що позивачем надано акти обстеження спірних об`єктів нерухомого майна як об`єктів Гоголівського споживчого товариства від 07.02.1994, від 07.03.1995 та від 09.03.1995; кошторис та дефектний акт Броварського райспоживбсоюзу та Гоголівського радгоспробкоопу від 24.10.1986 про проведення ремонтних-будівельних робіт в с. Русанів Броварського району Київської області; кошторис Гоголівського радгоспробкоопу від 15.08.1976 про проведення ремонту господарського і продуктового магазинів № 9; кошторис Гоголівського радгоспробкоопу від 15.08.1976 про проведення ремонту сараю продуктового магазину № 9 Гоголівського радгоспробкоопу; довідку Броварської райспоживспілки про включення ремонтних робіт в колишню будівлю кафе під господарський магазин в с. Русанів Броварського району Київської області; кошторис та договір Гоголівського радгоспробкоопу від 15.03.1996 про хлібопекарні та про електромонтажі роботи з підключення хлібопекарні, розташованої на вул. Київська, буд. № 78 в с. Русанів Броварського району Київської області; розшифровку бухгалтерського звіту Гоголівського радгоспробкоопу від 01.01.1975 по магазинах Гоголівського радгоспробкоопу, розташованих в с. Русанів Броварського району Київської області; договір оренди основних засобів від 22.04.2016 № 11 та додаткову угоду до цього договору від 22.04.2018, укладені між Гоголівським споживчим товариством як орендодавцем та Фізичною особою - підприємцем Чуняк Наталією Валеріївною про передачу в оренду приміщення кафе, розташованого на вул. Київській (Леніна), буд. № 80 в с. Русанів Броварського району Київської області; акт від 1988 року прийомки Гоголівського радгоспробкоопу споруди господарського магазину № 9 в с. Русанів Броварського району Київської області; кошторис Гоголівського радгоспробкоопу від 15.08.1976 про проведення ремонту продуктового магазину № 10, розташованого на вул. Київській (Леніна) в с. Русанів Броварського району Київської області; кошторис Гоголівського радгоспробкоопу від 15.08.1976 про проведення ремонту продуктового магазину № 9, розташованого на вул. Київській (Леніна) в с. Русанів Броварського району Київської області; постанову та протокол правління Броварської райспоживспілки від 22.08.1986 № 117 "Про затвердження планів капітальних ремонтів" в тому числі промислового і продуктового магазину № 10, розташованого в с. Русанів Броварського району Київської області; договір оренди основних засобів від 01.12.2017 № 28, укладений між Гоголівським споживчим товариством як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Кочетом Дмитром Вікторовичем як орендарем про передачу в оренду приміщення магазину-кафетерію № 9, розташованого на вул. Київській (Леніна), буд. № 76 в с. Русанів;

4.24. Суди зазначили, що наведені документи підтверджують доводи позивача про те, що спірні об`єкти нерухомого майна (магазини та кафе) в селі Русанів Броварського району Київської області побудовані позивачем відповідно до складеної проектно-кошторисної документації за рахунок власних доходів та внесків пайовиків у процесі здійснення господарської діяльності у зв`язку із виробничою необхідністю, та з часу їх введення в експлуатацію використовувалися Гоголівським споживчим товариством в якості кафе, продуктових та промислових магазинів. При цьому видані Русанівською сільською радою довідки від 25.09.2013 № 302, від 25.09.2023 № 303, від 25.09.2013 № 304 свідчать про те, що Гоголівське споживче товариство є користувачем земельних ділянок, на яких розташовані спірні будівлі.

4.25. З урахуванням таких обставин Гоголівське споживче товариство, вважаючи, що оспорювані рішення Русанівської сільської ради прийняті з порушенням законодавства та порушують права та законні інтереси Гоголівського споживчого товариства як належного власника майна, звернулося до Господарського суду Київської області з цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2021 у справі № 911/1411/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2022 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20).

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.01.2023 № 29.3-02/217 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1411/19 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19.

5.2. З урахуванням зупинення провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради, а також у зв`язку з наявністю підстав для зміни складу суду ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.4. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної радив частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

5.5. Предметом позову в цій справі є вимоги Гоголівського споживчого товариства до Русанівської сільської ради, правонаступником якої є Великодимерська селищна рада, про визнання недійсними рішень Русанівської сільської ради та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.6. Підставою позовних вимог, на думку Гоголівського споживчого товариства, є те, що оспорювані рішення Русанівської сільської ради прийняті з порушенням законодавства та порушують права та законні інтереси Гоголівського споживчого товариства як належного власника майна.

5.7. Водночас Верховний Суд зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі не оскаржуються Великодимерською селищною радою в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

5.8. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій у цій справі в частині задоволення позовних вимог.

5.9. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.10. Верховний Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем. Відповідач вважає такий спосіб захисту неналежним.

5.11. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.12. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

5.13. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

5.14. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

5.15. У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

5.16. Частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

5.17. Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), до якої зупинялося касаційне провадження у цій справі.

5.18. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.19. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.20. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.21. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.22. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.23. Відповідно до частин 2, 4 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.24. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України перебачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

5.25. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.26. Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.27. Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.28. Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

5.29. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.30. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.31. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Гоголівське споживче товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Гоголівського радгоспробкоопу в результаті реорганізації Гоголівського радгоспробкоопу. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оспорювані рішення 5 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 05.02.2003 № 71, 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163, 4 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4 прийняті відповідачем з порушенням положень Закону України "Про власність", Цивільного кодексу України, Закону України "Про споживчу кооперацію" та інших нормативно-правових актів України та за відсутності підстав виникнення права власності на нерухоме майно. Крім того, оскільки позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від позовних вимог про визнання недійними рішень Русанівської сільської ради, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення і цих позовних вимог.

5.32. Великодимерська селищна рада не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення. Великодимерська селищної ради, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.33. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.34. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 924/1121/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, від 02.09.2020 у справі № 922/1614/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (щодо відсутності порушеного права позивача).

5.35. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 393 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 13.05.2020 у справі № 303/1176/17-ц, від 13.01.2021 у справі № 640/21456/18, від 03.06.2020 у справі № 911/1/17.

5.36. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.37. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.38. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд, насамперед, має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.39. Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах. Отже, Верховний Суд констатує, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.40. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 924/1121/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Фортуна-Дарниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна плюс ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007. У справі № 924/1121/16 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, договір купівлі-продажу нежитлового будинку, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, порушує законний інтерес позивача щодо можливості оформлення права власності на нерухоме майно, яке було об`єктом зазначеного договору купівлі-продажу, оскільки станом на дату укладення такого договору наведений нежитловий будинок було внесено відповідачем-1 до статутного капіталу позивача. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив про відсутність доказів на підтвердження обставин вчинення учасником і господарським товариством усіх необхідних дій, спрямованих на передання відповідного майна до статутного капіталу господарського товариства, а також про відсутність обставин порушення прав та інтересів позивача.

5.41. Постанова Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фермерського господарства "Хлібороб" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсними рішень щодо відмови у поновленні договору оренди, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. У справі № 912/1856/16 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, він виконав всі передбачені договором оренди та законодавством умови для поновлення договору оренди, а в листах-відмовах від 05.02.2016 та 02.03.2016 відповідач ніяким чином не обґрунтував свою відмову, а тому позивач вважав, що він має право на укладення договору оренди на новий строк. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що станом на час розгляду справи земельні ділянки, які були предметом договору оренди, поділені, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам. Тобто земельні ділянки, про поновлення договору оренди яких подано позов у справі, не існують як об`єкти цивільних прав, оскільки в їх межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки, і це, за висновком суду, унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди.

5.42. Постанова Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_1 до Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" про визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) в розмірі 5 612,00 грн, визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) в розмірі 82 346,00 грн і розміру частки в пайовому фонді в сумі 5 612,00 грн. У справі № 902/377/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, він набув право власності на частку в статутному капіталі відповідача відповідно до договору дарування від 19.03.2018, однак відповідач до цього часу не вжив жодних передбачених законом дій, пов`язаних із зміною складу учасників Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж". Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що суд першої інстанції, встановивши недоведеність позивачем факту порушення відповідачем його права або охоронюваного законом інтересу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612,00 грн, та змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) в розмірі 82 346,00 грн і розміру частки в пайовому фонді в сумі 5 612,00 грн, суд апеляційної інстанції з порушенням вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України не навів доводів, за якими не погодився із висновками суду першої інстанції про те, що право та інтерес позивача не порушені, тобто не спростував їх. Водночас, за висновком Верховного Суду, відсутність порушеного права та інтересу є самостійною підставою для відмови у позові.

5.43. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконними і скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на зазначені у позові земельні ділянки. У справі № 907/29/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, рішеннями державних реєстраторів Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та діями Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, який незаконно заволодів земельними ділянками, порушено права та інтереси Фермерського господарства "Колос" як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня" та законного правонабувача на земельні ділянки, які знаходилися у власності Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня" на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 00005, виданого Виноградівською районною радою 29.11.1996, та згідно з рішенням зборів уповноважених членів Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня" (протокол від 30.12.1998 № 7) були передані Фермерському господарству "Колос" відповідно до акта приймання-передачі матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26.06.2000. Велика Палата Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначила, що Фермерське господарство "Колос" не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня", які є предметом спору. Таким чином, як на момент звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судових рішень у справі, права позивача оспорюваними рішеннями про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не порушені.

5.44. Постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фермерського господарства "Зибарєвих" до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою. У справі № 908/1611/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, право постійного користування земельною ділянкою було набуто фізичною особою ОСОБА_2 для створення фермерського господарства і після його створення перейшло безпосередньо до такого господарства (увійшло до його статутного фонду), тому не припинилося з його смертю. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення цього господарства. Однак, за висновком Верховного Суду, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що, вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи дійсно позивач має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

5.45. Постанова Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 922/1614/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "МКТ" до Фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни, Фізичної особи-підприємця Похилька Сергія Миколайовича про визнання договору удаваним та визнання договору недійсним. У справі № 922/1614/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, договір про відступлення права вимоги від 19.02.2009 № 01/09, укладений між відповідачем -1 та відповідачем-2, є удаваним, та укладений для приховання договору факторингу між двома фізичними особами -підприємцями, та за своєю правовою природою є договором, спрямованим на надання фінансових послуг, право на здійснення яких мають лише банківські установи або суб`єкти господарювання при наявності відповідної ліцензії. Позивач вважав, що предмет спірного договору, його відплатність та розмір додаткового доходу, який повинна отримати Фізична особа - підприємець Татарінова О. В свідчать про те, що 19.02.2009 між сторонами договору № 01/09 був фактично укладений договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що без формалізації правового статусу Публічного акціонерного товариства "МКТ" як кредитора у справі про банкрутство передчасними є висновки про порушення його права у цьому спорі саме як кредитора у конкурсному процесі у справі про банкрутство.

5.46. Постанова Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Макарівського районного споживчого товариства до Макарівського сільського споживчого товариства про визнання права власності. У справі № 9/057-09/6/13 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відмова йому в оформленні права власності є необґрунтованою, оскільки позивач надав усі необхідні правовстановлюючі документи згідно з вимогами розділу 6 пункту 6.1 абз. 12 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003 № 66/7387. Позивач зазначав, що на звернення про реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на продовольчий магазин отримав відповідь про неможливість задоволення заяви у зв`язку з тим, що рішенням Виконавчого комітету Наливайківської сільської ради від 29.08.2001 № 22 надано дозвіл на оформлення права власності на цей об`єкт відповідачу (свідоцтво про право власності від 06.04.2002). Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що, звертаючись з позовом про визнання права власності на продовольчий магазин, позивач наголошував на тому, що він є правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств, на замовлення якої у 1986 році було збудовано спірне майно. Водночас, за висновком Верховного Суду, дослідивши надані учасниками справи докази та надавши їм правову оцінку, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не підтверджено належним чином правонаступництва прав та обов`язків Макарівської районної спілки споживчих товариств, у зв`язку з чим суди правильно відмовили у задоволенні позову.

5.47. Постанова Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова" до Приватного підприємства "Неопроект", Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсними та скасування наказу і свідоцтва про право власності. У справі № 914/1774/15 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, свідоцтво про право власності, видане відповідачу-3, порушує права та інтереси позивача на володіння гаражем-майстернею з пожежним басейном, а тому його слід визнати недійсним та скасувати. Позивач наголошував на тому, що він є власником нерухомого майна, і це майно набуто ним у власність на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 19.03.1996 № 570, а також на підставі Переліку нерухомого майна, яке передане у власність Відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова", які є чинними. Проте відповідач-1 на підставі оспорюваного наказу відповідача-3 від 16.07.2010 № 1184-НЖ-С оформив право власності на спірне майно та отримав свідоцтво про право власності на це майно від 16.07.2010 № С-03976. Разом з тим наказ від 16.07.2010 № 1184-НЖ-С видано на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у справі № 19/185, протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Дар" та акта приймання-передачі об`єктів нерухомості від 23.04.2010, проте рішення у справі № 19/185 скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2011, однак свідоцтво про право власності №С-03976 є чинним. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що, надавши належну оцінку документам в сукупності, врахувавши вимоги чинного законодавства України, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, дійшов правильного висновку про належність позивачу спірного пожежного басейну та визнання недійсним та скасування наказу відповідача-3 від 16.07.2010 № 1184-НЖ-С "Про оформлення ПП "Неопроект" права власності на будівлі на вул. Стрийській, 195" в частині спірного пункту щодо оформлення права приватної власності на пожежний басейн та визнання недійсним свідоцтва від 16.07.2010 № С-03976 про право власності ПП "Неопроект". Колегія суддів не погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, який зазначив, що позивачем не надано доказів того, що пожежний басейн увійшов в перелік об`єктів, переданих державою у 1996 році позивачу шляхом приватизації.

5.48. Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Київської обласної ради до Ірпінської міської ради, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Комунального побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про визнання протиправними і скасування рішень, витребування нерухомого майна. У справі № 911/1455/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Ярославська, 11, м. Ірпінь, є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі позивача, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.02.2014 №17544818, на підставі якого проведеною державну реєстрацію права комунальної власності позивача, а тому відповідач-1 не мав права розпоряджатися цим майном шляхом передачі його у господарське відання відповідача-3, надавати відповідачу-3 в користування земельну ділянку для обслуговування цього майна та змінювати адресу майна. Позивач також зазначав, що спірний майновий комплекс завжди перебував на балансі Комунального підприємства "Ірпіньтепломережа", яке з цих підстав ще у 2008 році оспорювало державну реєстрацію права власності відповідача-1 на цей комплекс у справі № 13/230-08, а в 2013 році спірне майно передано позивачем як власником на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар". При цьому рішення позивача про передачу Комунальному підприємству "Ірпіньтепломережа" (разом з усіма активами) з власності територіальної громади Київської області у власність територіальної громади міста Ірпінь до його фактичного виконання втратило чинність на підставі іншого рішення позивача від 28.07.2009 № 557-25-V (зі змінами, внесеними рішенням від 24.11.2009 №612-28-V). Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що, всупереч вимогам процесуального закону, суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували, чи є позивач носієм речового права власності на спірне майно (як первісний набувач), коли саме це право набуто позивачем, на підставі яких первинних документів, оскільки відсутність у особи, яка звернулась до суду, відповідного права або інтересу має безумовним наслідком відмову в задоволенні позову за недоведеністю. Проте, не з`ясувавши цих обставин, суди одразу вдалися до оцінки правомірності волевиявлення сторін спору та правової оцінки прийнятих ними розпорядчих актів, які стосуються спірного майна.

5.49. Постанова Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Трейд- Інвест" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект" про визнання недійсними згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви, окремих пунктів кредитних договорів, укладених упродовж 2005 - 2015 років між відповідачами у справі. У справі № 910/12787/17 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, спірними кредитними договорами передбачено встановлення подвійної плати за користування кредитом і визначено інший спосіб оплати за користування кредитом, ніж нарахування процентів на основну суму боргу, що суперечить положенням статей 1048, 1054, 10561 Цивільного кодексу України. Позивач вважав, що такі договори в оспорюваній частині (щодо визначення і сплати винагороди за користування кредитом) порушують права позивача, збільшують обсяг його відповідальності перед Акціонерним товариством "Комерційний Банк "ПриватБанк", і хоча позивач не є стороною цих кредитних договорів, однак набув право власності на майно, що становить предмет іпотеки згідно з договорами іпотеки від 02.06.2016, від 03.06.2016, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" і Акціонерним товариством "Комерційний Банк "ПриватБанк" у забезпечення виконання зобов`язань за цими кредитними договорами, та, відповідно, до позивача в силу закону перейшли права та обов`язки іпотекодавця за зазначеними договорами іпотеки.

Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що, вирішуючи цей спір і відмовляючи у позові, місцевий господарський суд, з`ясував характер спірних правовідносин сторін, надав оцінку змісту порушеного права (інтересу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Трейд-Інвест" оспорюваними у частині кредитними договорами, стороною яких позивач не є, дослідив обставини справи і наявні у ній докази та визнав недоведеним позивачем належними засобами доказування факт порушення такими кредитними договорами в оспорюваній частині прав і законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку. Разом з тим, за висновком Верховного Суду, установивши, що оспорювані пункти спірних кредитних договорів не порушують прав позивача, господарський суд першої інстанції все ж вдався до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства і не врахував, що відсутність порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Трейд-Інвест" цими правочинами в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Натомість, скасовуючи судове рішення у справі та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував та не зазначив, які саме права (інтереси) позивача були порушені, не визнані чи оспорюються у зв`язку із наявністю у кредитних договорах спірних положень та в який спосіб відбувається таке порушення; не аргументував наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; правові наслідки задоволення позову для позивача також залишив поза увагою.

5.50. Постанова Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 303/1176/17-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_3 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом. У справі № 303/1176/17-ц спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку. Позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 і вона отримала спадщину, подавши нотаріусу відповідну заяву, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, оскільки за життя ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на будинок. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що індивідуальні житлові будинки, збудовані у період по 05.08.1992, не підлягали проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній "спрощеній" процедурі. За висновком Верховного Суду, єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна та містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. Вказуючи на те, що спадкодавець не набув право власності на спірний будинок, за висновком Верховного Суду, апеляційний суд не врахував вимог закону, не перевірив, чи було пов?язано виникнення права власності на нерухоме майно на час будівництва спірного житлового будинку у 1964 році із державною реєстрацією такого права, а також не врахував та не надав належної оцінки тому, що 10.06.2010 на спірний житловий будинок Бюро технічної інвентаризації Мукачівського району Закарпатської області виготовило технічний паспорт.

5.51. Постанова Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 640/21456/18 на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. У справі № 640/21456/18 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки помер батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її брат ОСОБА_9 . Оскільки у свідоцтві про народження позивача допущено помилку в прізвищі батьків, позивачка не могла звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав, а тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2018 встановлено факт родинних відносин між зазначеними фізичними особами, проте нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній "спрощеній" процедурі. За висновком Верховного Суду, єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. Вказуючи на те, що спадкодавці не набули права власності на спірний будинок, за висновком Верховного Суду, суди не врахували вимог закону, не перевірили, чи було пов?язано виникнення права власності на нерухоме майно на час будівництва спірного житлового будинку у 1948 році та житлових прибудов у 1992 році з державною реєстрацією такого права, а також не врахували та не надали належної оцінки тому, що 24.09.2010 року на спірний житловий будинок Харківське міське бюро технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт.

5.52. Постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 911/1/17 на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" Рожнівської сільської ради, Виробничого кооперативу "Контакт-90" про визнання недійсними та скасування рішень Виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації. У справі № 911/1/17 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, у відповідача-1 не було повноважень розпоряджатись спірним майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Департаменту комунальної власності м. Києва. Під час оформлення права власності не було надано всіх визначених законодавством документів, водночас у відповідача-2 відсутні документи щодо будівництва спірних будинків та набуття прав на земельну ділянку з метою будівництва. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки всіх матеріалів справи, враховуючи заявлену в документах давність створення майна (база відпочинку експлуатується з 1962 року, а періоди введення в експлуатацію будинків - 1977 рік (10 будиночків) та 1989 - 1990 роки (2 будиночки)), вірно встановили, що на відміну від позивача, відповідач-2 взагалі не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів ні щодо створення спірного майна, ні щодо його обслуговування або користування з моменту заявленого ним створення спірного майна і до оформлення оспорюваного права власності на них у 2009 році. За висновком Верховного Суду, місцевий та апеляційний суди обґрунтовано визнали доведеність саме позивачем власних доводів, викладених у позовній заяві, про те, що База відпочинку "Енергетик" була побудована до створення Комунального підприємства "Київпастранс" та перебувала на балансі попереднього автотранспортного підприємства, відповідне майно належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і передано позивачу в повне господарське відання та поставлено на його баланс.

5.53. Водночас Верховний Суд констатує, що у справі № 911/1411/19, яка розглядається, спірні правовідносини виникли, оскільки позивач вважав, що оспорювані рішення Русанівської сільської ради прийняті з порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про споживчу кооперацію", за відсутності відповідних правових підстав, та ці рішення порушують права та законні інтереси Гоголівського споживчого товариства як належного власника майна.

5.54. При цьому у процесі розгляду цієї справи господарські суди установили, що Гоголівське споживче товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Гоголівського радгоспробкоопу в результаті реорганізації Гоголівського радгоспробкоопу, що підтверджується протоколом звітних зборів уповноважених Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991, постановою від 15.02.1991 зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу, Статутом Гоголівського споживчого товариства, затвердженим рішенням зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991, розпорядженням правління Гоголівського споживчого товариства. Судами зазначено, що відповідно до постанови правління Броварської райспоживспілки від 09.01.1991 № 4 "Про проведення загальних зборів та зборів уповноважених" зобов`язано керівників кооперативних організацій провести загальні збори пайовиків та додатково розглянути питання реорганізації радгоспробкоопів у споживчі товариства, прийняти рішення про правонаступництво споживчих товариств по всій діяльності радгоспробкоопів.

5.55. Відповідно до протоколу звітних зборів уповноважених Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991, Гоголівським радгоспробкоопом прийнято рішення про перейменування Гоголівського радгоспробкоопу на Гоголівське споживче товариство та затвердження Статуту Гоголівського споживчого товариства у редакції від 15.02.1991, а також прийнято рішення про те, що Гоголівське споживче товариство бере всі зобов`язання та є правонаступником Гоголівського радгоспробкоопу. Згідно з постановою зборів уповноважених пайовиків Гоголівського радгоспробкоопу від 15.02.1991 ухвалено провести реорганізацію назви підприємства, а саме: Гоголівський радгоспробкооп перейменувати в Гоголівське споживче товариство, затвердити Статут Гоголівського споживчого товариства в редакції від 15.02.1991, а також зазначено, що Гоголівське споживче товариство бере всі зобов`язання та є правонаступником Гоголівського радгоспробкоопу.

5.56. Суди також установили, що спірне нерухоме майно щодо якого відповідачем були прийняті оспорювані рішення, було створене (побудоване) та утримувалось Гоголівським радгоспробкоопом, правонаступником усіх прав і обов`язків якого є Гоголівське споживче товариство. Господарські суди установили, що наведене підтверджується, зокрема, актом від 15.04.1989 про прийом в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом окремо стоячої будівлі, споруди, вбудованого чи прибудованого приміщення виробничого і допоміжного призначення; актом від 29.12.1990 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; актом від 02.06.1991 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; актом від 02.06.1991 робочої комісії про прийом закінченого будівництва після реконструкції; кошторисною документацією на ремонт та реконструкцію приміщень, які свідчать про те, що спірні приміщення входять у склад Гоголівського радгоспробкоопому. З огляду на це суди зазначили, що спірні об`єкти нерухомого майна (магазини та кафе) в с. Русанів Броварського району Київської області, побудовані позивачем відповідно до складеної проектно-кошторисної документації за рахунок власних доходів та внесків пайовиків у процесі здійснення господарської діяльності у зв`язку із виробничою необхідністю, та з часу їх введення в експлуатацію використовувалися Гоголівським споживчим товариством в якості кафе, продуктових та промислових магазинів. Крім того, суди установили, що видані Русанівською сільською радою довідки від 25.09.2013 № 302, від 25.09.2023 № 303, від 25.09.2013 № 304 свідчать про те, що Гоголівське споживче товариство є користувачем земельних ділянок, на яких розташовані спірні будівлі.

5.57. З огляду на такі установлені фактичні обставини справи господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Гоголівське споживче товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Гоголівського радгоспробкоопу в результаті реорганізації Гоголівського радгоспробкоопу, а оспорювані рішення 5 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 05.02.2003 № 71, 9 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 30.12.2003 № 163, 4 сесії XXIV скликання Русанівської сільської ради від 17.12.2002 № 58-4 порушують права позивача та прийняті відповідачем з порушенням положень Закону України "Про власність", Цивільного кодексу України, Закону України "Про споживчу кооперацію" та інших нормативно-правових актів України та за відсутності підстав виникнення права власності на нерухоме майно.

5.58. Отже, наведені установлені обставини у цій справі № 911/1411/19 свідчать про те, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник, є неподібними зі справою № 911/1411/19, що розглядається, з огляду на відмінні предмет і підстави позовів, відмінні установлені фактичні обставини у цих справах, а також відмінне матеріально-правове регулювання, що впливають на зміст відповідних правовідносин.

5.59. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.60. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.61. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.62. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.63. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили зібрані у справі докази. Крім того, скаржник наголошує, що акти прийому-передачі спірного майна (двох приміщень), укладені між Гоголівським споживчим товариством та Споживчим товариством "Едельвейс", є неналежними та недопустимими доказами.

5.64. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

5.65. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.66. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.67. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.68. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 21.06.2022 у справі № 904/5663/21, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.69. Щодо доводів скаржника про встановлення господарськими судами обставин справи на підставі неналежних та недопустимих доказів Верховний Суд зазначає таке. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5.70. Верховний Суд також зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.71. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.72. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.73. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.74. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

5.75. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

5.76. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.77. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

5.78. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.79. Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.80. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.81. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

5.82. Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.83. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судами для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі. Верховний Суд звертає увагу на те, що крім наведення доводів про недопустимість доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, що вплинули на вирішення спору по суті. Проте, наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом судового рішення з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

5.84. При цьому деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про часткове задоволення позовних вимог у цій справі.

5.85. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради на постанову в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/1411/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.03.2023
Оприлюднено28.03.2023
Номер документу109807486
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/1411/19

Постанова від 14.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 14.02.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 13.02.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 30.01.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 25.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 13.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 02.12.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 30.11.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 21.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 08.09.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні