Рішення

від 01.03.2023 по справі 556/1449/20

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1449/20

Номер провадження 2/556/35/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2023 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Іванків О.В.

з участю секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 , до Дочірнього підприємства «Володимирецьторф», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Рівнеторф», про стягнення заробітної плати та сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Володимирецьторф», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати та сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що в період з 03 березня 2008 року ОСОБА_1 , працювала на дочірньому підприємстві «Володимирецьторф» на посаді бухгалтера. 11 лютого 2010 року на ОСОБА_1 , тимчасово покладено виконання обов`язків директора підприємства. Відповідно до наказу №49/2-к від 30.09.2011 трудові відносини з позивачкою припинено. За відпрацьований період у відповідача перед позивачкою виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 66513,22грн., яка потім частково погашалася. Станом на 24.02.2016 заборгованість із виплати ОСОБА_1 , заробітної плати становила 24390,86 грн., яка по сьогоднішній день не виплачена. З метою отримання заборгованості ОСОБА_1 зверталась з відповідним позовом до ДП «Рівнеторф» до Володимирецького районного суду, у задоволенні позову було відмовлено. Зокрема, рішенням Володимирецького районного суду від 28.03.2018 року, яке залишено без змін апеляційним та касаційним судом, було встановлено та підтверджено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ДП «Володимирецьторф» і суму заборгованості по заробітній платі. В той же час, оскільки позовні вимоги були висунуті до неналежного відповідача, в позові відмовлено, що зумовило подачу даного позову. Відповідач по справі ДП «Володимирецьторф» - на сьогоднішній день, перебуває в стадії припинення. Єдиним засновником ДП «Володимирецьторф» є Державне підприємство «Рівнеторф», якому було передано все майно та активи підприємства. З врахуванням викладеного, позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 24390,86 грн та суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 42798,47 грн, а всього стягнути 67779,33 грн.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 16 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі під головуванням судді Котик Л.О.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року було відкладено судове засідання.

23.11.2020 року представником третьої особи було надано до суду письмові пояснення по справі.

27.11.2020 року позивачкою було надано до суду заперечення на пояснення.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року було відкладено судове засідання.

29.12.2020 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву.

12.01.2021 року позивачкою було надано до суду відповідь на відзив.

Ухвалами суду від 12 січня 2021 року та від 22 квітня 2021 року було задоволено клопотання про витребування доказів.

27.08.2021 року розпорядженням керівника апарату Володимирецького районного суду дана справа була передана на повторний автоматизований розподіл та надійшла в провадження судді Володимирецького районного суду Іванків О.В.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року було задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 10 березня 2022 року було оголошено перерву в судовому засіданні.

26.04.2022 року ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16 червня 2022 року поновлено судовий розгляд у відповідності до ст.244 ч.2 ЦПК України.

Ухвалою суду від 10 серпня 2022 року було повернуто до з`ясування фактичних обставин справи, задоволено клопотання про витребування доказів та визнано явку представника відповідача обов`язковою.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило та процесуальних дій не вчинялось.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені вимоги з мотивів, викладених в позові, надали пояснення з приводу обставин справи. Зокрема, ОСОБА_1 пояснила, що вона з 2010 року виконувала обов`язки директора і головного бухгалтера, в т.ч. нараховувала заробітну плату працівникам. Розрахунок заробітної плати проводила із розрахунку повного робочого дня, накази ДП «Рівнеторф» про переведення на скорочений робочий день до уваги не приймала, оскільки вважає їх незаконними. Підприємство перебувало у вкрай скрутному фінансовому становищі, існувала значна заборгованість із виплати заробітної плати. З початком ліквідації підприємства ліквідаційна комісії проводила перевірку нарахування заробітної плати, за її наслідками було складено акт, з якого вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед нею становила 38122,36 грн., і саме в такій сумі їй виплачено кошти. З висновками комісії позивач не згідна, зокрема вважає, що заборгованість перед нею підприємства по заробітній платні становила 62513,22 грн., тобто їй не виплачено 24390,86 грн. Просила задовольнити позов та стягнути з відповідача в її користь невиплачену заборгованість та нараховані суми індексації та компенсації заробітної плати.

Представник позивача вказувала, що ДП «Рівнеторф» та ДП «Володимирецьторф» були самостійними юридичними особами, і виходячи з їх Статутів та положень вимог чинного законодавства, наказами ДП «Рівнеторф» не могли бути врегульовані питання тривалості робочого часу чи оплати праці працівників дочірнього підприємства. Таким чином, накази, на які посилається представник відповідача в відзиві, не могли прийматись до уваги при нарахуванні заробітної плати ДП «Володимирецьторф». Крім того, внески до соціальних фондів та інші обов`язкові платежі за період 2010-2011 років стягнуті з ОСОБА_1 із розрахунку повного, а не скороченого робочого часу, що також є доказом обґрунтованості позовних вимог. Просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 , надав пояснення в межах відзиву, зокрема пояснив суду, що ДП «Володимирецьторф» перебувало в тяжкому фінансовому становищі, у зв`язку з чим засновником було прийнято рішення про ліквідацію підприємства. В ході ліквідаційних процедур було проведено інвентаризацію розміру заборгованості заробітної плати перед працівниками дочірнього підприємства, і вся заборгованість була повністю погашена, в т.ч. було виплачено заробітну плату і ОСОБА_1 . Під час інвентаризації було встановлено, що головний бухгалтер та в.о. директора Васьковець А. нараховувала заробітну плату без врахування відповідних наказів ДП «Рівнеторф» про скорочення робочого часу, що призвело до безпідставного нарахування заробітної плати. Суми такої надмірно нарахованої зарплати були виявлені ліквідаційною комісією під час інвентаризації і відображені у відповідному акті. З урахуванням викладеного, вважає, що будь-якої заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем ліквідаційна комісія ДП «Володимирецьторф» немає, позов є безпідставним, просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи ДП «Рівнеторф», будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи за відсутності представника, підтримав раніше надані пояснення на позов.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала у дочірньому підприємстві "Володимирецьторф" державного підприємства "Рівнеторф" Українського концерну торф`яної промисловості Міністерства палива та енергетики України, з 15.06.2001 року на різних посадах, в т.ч. з 03.03.2008 року бухгалтером, що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Згідно наказу ДП "Рівнеторф" № 7/1-к від 11 лютого 2010 року "Про покладення обов`язків" на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов`язків директора ДП "Володиимрецьторф".

Наказом ДП "Рівнеторф" № 49/2-к від 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади в.о. директора ДП "Володимирецьторф" з 30.09.2011 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Рішенням Володимирецького районного суду від 28.03.2018 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Рівнеторф»про стягнення заробітної плати за період роботи позивачки в ДП «Володимирецьторф» у зв`язку з тим, що позовні вимоги було звернуто до неналежного відповідача, зокрема до ДП «Рівнеторф», з яким ОСОБА_1 не перебувала в трудових відносинах. Постановою апеляційного суду Рівненської області від 10.08.2018 року було апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 березня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 червня 2018 року-без змін. Постановою Верховного суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.202 року рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 березня 2018 року, додаткове рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2018 року в частині вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Сторони визнають ту обставину, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Також сторонами визнається, що у відповідача на час звільнення з посади в.о. директора була наявна заборгованість перед позивачем по заробітній платі.

В той же час, між сторонами існує спір про розмір такої заборгованості та час її погашення, а відтак і про наявність підстав для стягнення заборгованості, компенсації та індексації у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Так, позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах, інших письмових заявах та поясненнях в судовому засіданні стверджувала, що на час її звільнення з посади в.о. директора дочірнього підприємства «Володимирецьторф» була наявна заборгованість по заробітній платі в сумі 62513,22 грн. і на час звернення із позовом до суду залишались невиплаченими кошти в сумі 24390,86 грн., з яких позивач провела розрахунок компенсації та інфляційних сум.

В той же час, представник відповідача вказував в відзиві на позов та в своїх поясненнях в судовому засіданні, що розмір заборгованості підприємства по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 на час її звільнення від обов`язків в.о. директора становив 38122,36 грн., і ці кошти були повністю виплачені позивачці протягом лютого серпня 2015 року. Тому вважає, що на час звернення ОСОБА_1 із позовом до суду, предмет спору, тобто заборгованість по заробітній платі, був відсутній, позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Із наданих суду письмових доказів, а саме видаткового касового ордеру та відомостей на виплату грошей (а.с.63-66) вбачається, що дійсно, протягом лютого серпня 2015 року працівникам ДП «Володимирецьторф» виплачувалась заборгованість по заробітній платі, в т.ч. ОСОБА_1 було виплачено 06.02.2015 року 10000 грн, 18.08.2015 року 10000 грн, 27.08.2015 року 8122,36 грн, 28.08.2015 року 10000 грн, а всього виплачено 38122,36 грн.

Позивач ОСОБА_1 підтвердила виплату їй вказаних коштів та пояснила, що з даного приводу спору між нею та підприємством немає.

З пояснень сторін та письмових доказів, наданих суду, вбачається, що розбіжність у визначенні розміру заборгованості із заробітної плати виникла у сторін внаслідок різного обліку робочого часу позивача та нарахування їй заробітної плати.

Так, у відзиві на позов та в своїх поясненнях представник відповідача вказував, що під час процедури ліквідації ДП «Володимирецьторф» було створено спеціальну комісію для інвентаризації заборгованості заробітної плати (наказ №10 від 11.02.2013 року, а.с.139), під час роботи комісії було виявлено заборгованість по заробітній платі, а також встановлено, що нарахування заробітної плати було проведено без врахування наказів про скорочення робочого часу працівників, що призвело до надмірного, на думку комісії, нарахування заробітної плати окремим працівникам підприємства, в т.ч. і ОСОБА_1 . Результати роботи комісії були відображені у відповідному акті №2 від 20.03.2013 року та додатках до нього (а.с.140-143), і в ході інвентаризації встановлено розмір заборгованості перед ОСОБА_1 38122,36 грн.

Судом встановлено, що потягом 2009-2011 рр. ДП «Рівнеторф» видавались накази про переведення працівників дочірніх підприємств на неповний робочий день з оплатою праці 50% посадового окладу. Так, наказом №57/1 від 28.09.2009 року працівників ДП «Володимирецьторф» та «Рокитнеторф» переведено на неповний робочий день з оплатою праці 50% ставки посадового окладу з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року (а.с.144), наказом №11 від 01.04.2010 року аналогічно переведено працівників на неповний робочий день із скороченням окладу на період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року (а.с. 145), наказом №43 від 31.12.2010 року на період з 01.01.2011 року по 31 травня 2011 року (а.с.146); наказом №25/4 від 01.06.2011 року переведено працівників ДП «Володимирецьторф» на неповний робочий день з оплатою праці 50% ставки посадового окладу з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року (а.с.147).

Таким чином, в період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року працівники ДП «Володимирецьторф» були переведені на неповний робочий день з оплатою праці 50% ставки посадового окладу. Вказані вище накази працівниками підприємства, в т.ч. позивачем, не оспорювались, і на час судового розгляду справи є чинними.

З цього приводу позивач пояснила, що в 2009-2011 рр. вона працювала бухгалтером і в.о. директора, нараховувала заробітну плату займалась питаннями ліквідації підприємства. Працювала повний робочий день і нараховувала заробітну плату також за повний робочий день. Про накази ДП «Рівнеторф», якими працівники переводились на скорочений робочий день та скорочений оклад, їй не було відомо, і такі накази вона до уваги не приймала.

Представник позивача звернула увагу суду на ту обставину, що ДП «Рівнеторф» є самостійною юридичною особою, керівництво якої не вправі втручатись в господарську, кадрову та фінансову діяльність дочірніх підприємств, в т.ч. ДП «Володимирецьторф», тому накази про переведення працівників підприємства на неповний робочий день є незаконними, видані з порушенням компетенції підприємства-засновника, і не можуть враховуватись судом при вирішенні спору.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням викладеного, суд перевіряє законність наказів ДП «Рівнеторф» про переведення працівників дочірнього підприємства «Володимирецьторф» на неповний робочий день із зменшенням оплати праці виключно в частині нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки іншими особами, інтересів яких стосувались ці накази, вони не оскаржувались.

Згідно статуту ДП "Володимирецьторф" ДП "Рівнеторф", що затверджений наказом ДП "Рівнеторф" № 41 від 12 березня 2003 року, засновником дочірнього підприємства «Володимирецьторф» є Державне підприємство «Рівнеторф». ДП "Володимирецьторф" є юридичною особою, має самостійний баланс, має розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, є самостійним у здійсненні господарської діяльності.

В той же час, як це вбачається зі статуту ДП «Рівнеторф», а саме п.5.1.4, Підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку створювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Керівники філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів призначаються та звільняються директором Підприємства (ДП «Рівнеторф») за погодженням з Концерном, а керівники підрозділів з видобутку та агломерації торфу також за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що посадові особи ДП «Рівнеторф», в т.ч. директор та в.о.директора цього підприємства, які здійснюють прийом та звільнення керівників відокремлених підрозділів, в т.ч. ДП «Володимирецьторф», вправі вирішувати питання організації їх роботи, в т.ч. визначати тривалість робочого часу, форм та розмірів оплати праці. Оскільки ОСОБА_1 протягом 2010 року фактично виконувала обов`язки керівника ДП «Володимирецьторф», накази керівника ДП «Рівнеторф» №57/1 від 28.09.2009 року, №11 від 01.04.2010 року, №43 від 31.12.2010 року, №25/4 від 01.06.2011 року в частині скорочення робочого часу ОСОБА_1 та зменшення розміру її оплати праці, є законними, видані керівником ДП «Рівнеторф» в межах його повноважень, і повинні були враховуватись при нарахуванні та виплаті заробтіної плати ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 та надані нею письмові докази, в т.ч. акт приймання передачі документів, копія книги нарахування заробітної плати за 2012 рік, акт перевірки ПФУ, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, не спростовують висновків суду. При цьому, суд вважає копію книги нарахування заробітної плати 2012 рік неналежним доказом, оскільки вказана книга не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі Так, ОСОБА_1 звільнена з підприємства з 30.11.2011 року, і заборгованість перед нею по заробітній платі обчислювалась саме за період 2009-2011 років, в той же час, вказана книга розпочинається з 01.01.2012 року, і записи в ній стосуються іншого періоду. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що копія книги містить численні виправлення, а оригінал даного доказу позивач суду не надала, і місце його знаходження не вказала; при цьому до ліквідаційної комісії, а в подальшому до архівної установи дана книга не передавалась.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не доведені належними та допустимими доказами, а відтак не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач на підставі п.1) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також приймаючи до уваги відмову у позові, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265,268, 274-279, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Володимирецьторф», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати та сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відмовити.

Повний текст рішення буде проголошено 10 березня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Суддя: О.В. Іванків

Повний текст рішення проголошено 10 березня 2023 року о 15 год.40 хв.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителька, с. Луко, Вараського району, Рівненської області.

Відповідач: Дочірнє підприємство «Володимирецьторф» в особі ліквідаційної комісії (юридична адреса: 34330, с.Луко Володимирецького району, Рівненської області, код. ЄДРПОУ 31425242), адреса для листування 35680, смт.Смига, вул.Миру,1, Дубенського району, Рівненської області; 33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 30А, код ЄДРПОУ:02968193)

Третя особа: Державне підприємство «Рівнеторф» (юридична адреса: 35680, смт.Смига, вул.Миру,1, Дубенського району, Рівненської області; фактична адреса: 33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 30А, код ЄДРПОУ:02968193)