Постанова

від 13.07.2023 по справі 556/1449/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року

м. Рівне

Справа № 556/1449/20

Провадження № 22-ц/4815/616/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Дочірнє підприємство «Володимирецьторф» Державного підприємства «Рівнеторф»,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Рівнеторф»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від01 березня 2023 року, постановлене у складі судді Іванків О.В., повний текст рішення виготовлено 10.03.2023 року, у справі № 556/1449/20,

в стан овив :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Володимирецьторф», третя особабез самостійнихвимог настороні відповідача-Державне підприємство"Рівнеторф» простягнення заробітноїплати та сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що вонапрацювала удочірньому підприємстві«Володимирецьторф» ДП«Рівнеторф» напосаді бухгалтера,а з11лютого 2010року нанеї такожпокладено виконанняобов`язків директораДП «Володимирецьторф».Станом на24лютого 2016року утвориласязаборгованість ізвиплати їйзаробітної платиу розмірі24390,86грн,яка буланарахована роботодавцем,але невиплачена. Відповідач по справі ДП «Володимирецьторф» перебуває в стадії припинення. Єдиним засновником ДП «Володимирецьторф» є Державне підприємство «Рівнеторф», якому було передано все майно та активи підприємства.

Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 24390,86 грн та суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 42798,47 грн, а всього стягнути 67779,33 грн.

Рішенням Володимирецькогорайонного судуРівненської областівід01березня 2023року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Володимирецьторф», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати та сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відмовлено .

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не доведені належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати вказані судові рішення ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що ДП «Рівнеторф» не наділений повноваженнями змінювати істотні умови праці іншої юридичної особи, тобто накази про переведення працівників ДП «Володимирецьторф» на неповний робочий день із скороченням окладу є незаконними. Крім того, судом не було враховано, що відрахування податків та зборів у спірний період відбувалось від нарахованого 100% посадового окладу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 03 березня 2008року працювала на посаді бухгалтера в дочірньому підприємстві «Володимирецьторф» ДП «Рівнеторф» Українського концерну торф`яної промисловості Міністерства палива та енергетики України, що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Згідно з розділом 3 статуту дочірнього підприємства «Володимирецьторф» ДП «Рівнеторф», що затверджений наказом ДП «Рівнеторф» від 12 березня 2003 року № 41, дочірнє підприємство «Володимирецьторф» є юридичною особою, яка має самостійний баланс, має розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно з наказом ДП «Рівнеторф» від 11 лютого 2010 року № 7/1-к «Про покладення обов`язків» на ОСОБА_1 покладено тимчасово виконання обов`язків директора дочірнього підприємства «Володимирецьторф».

Наказом ДП «Рівнеторф» від 30 вересня 2011 року № 49/2-к ОСОБА_1 , в.о. директора дочірнього підприємства «Володимирецьторф» звільнено з 30 вересня 2011 року за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, далі КЗпП України).

Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 січня 2015 року (а. с. 173) юридична особа дочірнє підприємство «Володимирецьторф» перебуває в стані припинення.

На час звільнення з посади в.о. директора була наявна заборгованість перед позивачем по заробітній платі, яка протягом лютогосерпня 2015 року була виплачена у ОСОБА_1 сумі 38122,36 грн. Сторони дану обставину не заперечують.

Згідно з частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи або організації чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним органом і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Згідно ч.1ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України).

Убачається, що між сторонами існує спір про розмір невиплаченої заборгованості по заробітній платі, що утворилася на час звільнення позивача з посади 30 вересня 2011 року у сумі 24390,86 грн

Згідно наказів ДП «Рівнеторф» №57/1 від 28.09.2009 року, №11 від 01.04.2010 року, №43 від 31.12.2010 року, №25/4 від 01.06.2011 року у період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року працівники ДП «Володимирецьторф» були переведені на неповний робочий день з оплатою праці 50% ставки посадового окладу.

Вказані вище накази позивачем не оскаржуються і на час судового розгляду справи є чинними.

Під час проведення процедури ліквідації ДП «Володимирецьторф» було створено спеціальну комісію для інвентаризації заборгованості заробітної плати.

Відповідно до акту інвентаризаційної комісії №2 від 20.03.2013 року та додатках до нього (а.с.140-143) було виявлено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 у розмірі 38 122,36 грн., а також встановлено, що нарахування головним бухгалтером ОСОБА_1 заробітної плати було проведено без врахування наказів про скорочення робочого часу працівників, що призвело до надмірного, нарахування заробітної плати окремим працівникам підприємства, в т.ч. і позивачу.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст.76,78,79 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки позивач належних та допустимих доказів щодо правомірності нарахування їй заробітної плати у розмірі 100% посадового окладу, внаслідок чого утворилась невиплачена заборгованість у сумі 24390,86 грн, не надала.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності наказів ДП «Рівнеторф» про переведення працівників ДП «Володимирецьторф» на неповний робочий день із скороченням окладу не заслуговують на увагу, оскільки зазначенні накази є чинними і позивачем в судовому порядку не оскаржувалися.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення.

Рішення Володимирецького районногосуду Рівненськоїобласті від01березня 2023року у залишитибез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 13 липня 2023року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.