Ухвала

від 23.03.2023 по справі 554/699/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 554/699/21

провадження № 61-3632ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат»(далі - ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат») про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову зазначав, що з 17 лютого 2020 року працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху в ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» згідно наказу № 19-к від 17 лютого 2020 року.

У липні 2020 року на його адресу надійшов припис військового комісара Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату від 22 липня 2020 року № 7/2/39, відповідно до якого йому 28 липня 2020 року необхідно поїхати до військової частини НОМЕР_1 з метою прийняття на військову службу за контрактом та проходження там професійно-психологічного відбору з 29 липня 2020 року по 30 липня 2020 року. 31 липня 2020 року він підписав контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки. В січні 2021 року ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» повідомило його, що він звільнений з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху у зв`язку із прогулом. Вважав наказ № 61-к від 02 вересня 2020 року, виданий ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат», незаконним та таким що підлягає скасуванню виходячи із того, що відповідач навмисно зробив запис про прогул 30 липня 2020 року, будучи обізнаним про те, що з 28 липня 2020 року по 30 липня 2020 року включно він поїхав до військової частини, що знаходиться за адресою смт Десна, Чернігівського району, Чернігівської області з метою прийняття на військову службу за контрактом та проходження там професійно-психологічного відбору, а з 31 липня 2020 року та на час подачі позову перебував на військовій службі у Збройних Силах України. Також відповідач порушив визначену нормами КЗпП України процедуру звільнення працівника із займаної ним посади.

30 березня 2021 рокуПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання останнього надати пояснення про цілоденну відсутність на роботі з 28 липня 2020 року по 30 липня 2020 року. В обґрунтування зустрічного позову посилались, що ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат». З 27 липня 2020 року відсутній на роботі, пояснень щодо причин цілоденної відсутності на роботі у період з 28 липня 2020 року по 30 липня 2020 року не надав. 29 липня 2020 року ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» було направлено позивачу лист із запрошенням прийти на роботу і надати пояснення причин цілоденної відсутності на роботі 27 липня 2020 року і 28 липня 2020 року. Проте ОСОБА_1 на підприємство не прибув і пояснень не надав. 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 направлено лист № 52-01 від 10 серпня 2020 року, що підтверджується описом, накладною та квитанцією поштового відправлення № 3602104472126 із запрошенням прийти і надати пояснення з причин цілоденної відсутності на роботі з 29 липня 2020 року по 30 липня 2020 року. Однак ОСОБА_1 на підприємство не прибув і пояснень не надав.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 червня 2022 року, залишеним без змін постановоюПолтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано незаконним та скасовано наказ № 61-к від 02 вересня 2020 року, виданий ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» про звільнення ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин. Поновлено ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху в ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» з 02 вересня 2020 року. Стягнуто з ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 03 вересня 2020 року по 25 січня 2021 року в розмірі 45 554, 85 грн, та за кожний наступний день вимушеного прогулу нараховувати по 460,15 грн до дня поновлення на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху в ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат».Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» відмовлено.

09 березня 2023 року ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат», засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є немайнові та майнові вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду в енергетичному цеху в ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» тастягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Урахувавши предмет позову, оскаржувані судові рішення, прийняті у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом прецедентної практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі незначної складності, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров