Ухвала

від 27.03.2023 по справі 460/6813/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

27 березня 2023 року м. Рівне№460/6813/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.С. Гудима, розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1 доРівненської міської ради пропро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання надати такий дозвіл.

Ухвалою суду від 16.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо продажу, передачі або відчуження відповідачу означеної земельної ділянки у доданому до заяви графічному матеріалі площею 0,0960 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (вільна від забудови) в районі мікрорайону Тинне (зона 1 квартал 067) до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач зазначив, що вказана ним у графічному матеріалі земельна ділянка, яка перебуває в комунальній власності відповідача у ході розгляду справи може бути продана або відчужена відповідачем на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд керується та виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з нормами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених вимог дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

У будь-якому випадку при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З наведеного аналізу слідує, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливості в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

Отже, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас, суд не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадянина з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадянина проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з початкових етапів визначеної законом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

В свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність.

Висновки аналогічного змісту висловлені у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 26.02.2019 у справі № 826/5737/16 та від 17.04.2019 у справі №461/8315/17.

Отже, той факт, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність сам по собі не вказує на наявність у нього переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї.

В цьому контексті суд враховує, що як заявник, так і будь-який громадянин України має рівне право на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації. Тому на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні підстави вважати пріоритетним право заявника щодо набуття у власність бажаної для нього земельної ділянки.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову.

Жодних доказів на обґрунтування заяви та необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не надано, як і не наведено обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача, або обставин, за яких захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення позову допускається, коли очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При цьому, очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування.

В поданій заяві про забезпечення позову не наведено очевидної протиправності бездіяльності Рівненської міської ради, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії судового розгляду задоволення вимог викладених у заяві про забезпечення позову зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи те, що судом не встановлено і позивачем не доведено, в чому саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №460/6813/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 27 березня 2023 року

Суддя Н.С. Гудима