Постанова

від 14.03.2023 по справі 635/2077/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/2077/14-ц Номер провадження 22-ц/814/1104/23Головуючий у 1-й інстанції Юдін Є.О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді : Хіль Л.М.,

судді : Пилипчук Л.І., Триголов В.М.,

секретар Бродська В.О.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Варфоломєєвої С.В., Гринишина Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ловланік» про стягнення заборгованості.

Апеляційний суд заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ТОВ «Ловланік» про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 27 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11340361000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 13 % річних строком до 25 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 27 травня 2008 року між банком та ТОВ «Ловланік», ОСОБА_2 (з кожним окремо) було укладено договори поруки № П1-11340361000 та № П2-11340361000.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 17 лютого 2014 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 75 556,30 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 17 лютого 2014 року еквівалентно 652 844,24 грн, з яких: 70 616,39 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі 17 282,87 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 2 889,71 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 1 718,01 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 332,19 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Враховуючи викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 солідарно з ТОВ «Ловланік» на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Ловланік» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 75 371,16 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 17 лютого 2014 року еквівалентно 651 244,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року змінено в частині визначення порядку стягнення коштів, вказано, що солідарному стягненню на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 , ТОВ «Ловланік» (з кожного поручителя окремо). В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з неї на користь банку заборгованості за Кредитним договором в розмірі 75 371,16 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 17 лютого 2014 року еквівалентно 651 244,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не врахував, що її не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Вказувала, що розрахунок заборгованості здійснено невірно, він є необґрунтованим, завищеним. Вона не отримувала повідомлення про встановлення нової процентної ставки, а довідка про заборгованість не дає можливості встановити суми погашення пені та правильність нарахування відсотків та пені.

Зазначала, що вимогу про дострокове повернення кредиту вона не отримувала, тому на момент подачі позову права банку не були порушені. 27 березня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1, в якій змінено графік погашення кредиту за договором, а саме позичальник зобов`язується не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення. У випадку невиконання позичальником зобов`язання, встановленого цим пунктом додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку, встановленому договором та/або визнати цю додаткову угоду такою, що втратила чинність, однак банк після цього не звернувся до суду з позовом, в тому числі, і до неї, як поручителя ані протягом 30 календарних днів, ані у шестимісячний строк. Вказала, що у розрахунку заборгованості відсутня дата сплати погашення заборгованості за 2013 рік в сумі 113499,70 грн. Після прийняття рішення банком про зміну строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором, у нього не було права нараховувати будь-які відсотки та пеню.

02 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив, в якому банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року змінено в оскаржуваній частині. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», в розмірі 75 371,16 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 651 244,50 грн, з яких: 70 616,39 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі 17 282,87 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 2 889,71 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 1 718,01 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 332,19 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Представник відповідача Шевченко ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_5 просив апеляційнускаргу задовольнити, рішення в частині вимог до ОСОБА_2 скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11340361000, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 100000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 485000,00 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до пункту 1.3.1 цього договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 13,00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов цього договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Згідно пункту 1.2.2 цього договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 25 травня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін (а.с.10-16).

27 березня 2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11340361000 від 27 травня 2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за договором у редакції, що додається.

Також, домовились про те, що позичальник зобов`язується не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення (якщо забезпечення за договором надає третя особа) відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до усіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за договором, на зміну зобов`язання, обумовлену підписанням цієї додаткової угоди. У випадку невиконання позичальником зобов`язання, встановленого цим пунктом додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку, встановленому договором та/або визнати цю угоду такою, що втратила чинність (а.с.20).

27 травня 2008 року між банком та Товариством зобмеженою відповідальністю «Ловланік» укладено договір поруки № П1-11340361000 та цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №П2-11340361000, відповідно до умов яких поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (втому числі,суми кредиту,регресу) сплати процентів ,комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителів і боржника є солідарною (а.с.25-27,28-30).

На адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ловланік» 21 січня 2014 року банк направив вимоги від 13 січня 2014 року, в яких вимагав погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення. Також, повідомив про те, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, банк вимагає виконання зобов`язань за договором (а.с.48, 49, 50, 51, 52).

24 січня 2014 року ОСОБА_3 та ТОВ «Ловланік» отримали вказані вимоги (а.с.53).

За розрахунком банку за відповідачами існує заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 лютого 2014 року склала 75556,30 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 17 лютого 2014 року еквівалентно 652844,24 грн, з яких 70616,39 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі, 17282,87 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 2889,71 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 1718,01 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 332,19 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами (54-58).

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позичальник не виконував належним чином своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів солідарно.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).Відповідно до частин першої та другоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина першастатті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 553ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник іпоручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, другастатті 554 ЦК України).

Підстави припинення поруки окремо визначеністаттею 559 ЦК України, за змістом частини четвертої наведеної норми,порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінністатті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертоїстатті 559 цього Кодексуу редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.08.2018 у справі №2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертоюстатті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертоїстатті 559 ЦК Українисловосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Викладене узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, яка також неодноразово підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За умови пред`явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов`язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання.

Припинення поруки означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись з вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Із матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2014 року банк направив ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «Ловланік» вимоги від 13 січня 2014 року, в яких вимагав погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати отримання цього повідомлення, а також зазначив, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, банк вимагає виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, тобто з 03 березня 2014 року кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання і саме з цього часу банк втратив право для нарахування процентів за користування кредитом та нарахування неустойки.

При цьому заборгованість позичальника, з урахуванням відсотків та пені, розраховано банком станом на 17 лютого 2014 року, тобто в межах строку кредитування.

24 січня 2014 року ОСОБА_3 та ТОВ «Ловланік» отримали вищевказані вимоги.

Проте, матеріали справи не містять доказів отримання зазначеної вимоги поручителем ОСОБА_2 .

Підсумовуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку про те, що непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом строку для звернення до поручителя є підставою для припинення договору поруки, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин слід стягнути з ОСОБА_3 , ТОВ «Ловланік» на користь АТ «УкрСиббанк» по 1827 грн. судового збору з кожного.

Окрім того при подачі апеляційної та касаційної скарги ОСОБА_2 сплачено 12789 грн. які підлягають стягненню з АТ«УкрСиббанк».

Керуючись ст. ст.367,374,375, 376ч. 1 п. 1, п. 2, п. 5,382,384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року в оскаржуваній частині, а також в частині розподілу судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ловланік» на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 1827 грн судового збору з кожного.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 5481 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 7308 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.

В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Л.М. Хіль

Судді Л.І. Пилипчук

В.М. Триголов