Постанова

від 16.03.2023 по справі 914/164/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2023 р. Справа №914/164/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:МАРКА Р.І.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

представники сторін не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю

«Транспортна компанія «Сармат», м.Львів б/н

від 22.09.2022 (вх.ЗАГС №01-05/2352/22 від

23.09.2022)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від

17.08.2022 (суддя Синчук М.М., повне рішення

29.08.2022)

у справі №914/164/22

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пі

Енд Оу Ферімастерз», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Транспортна компанія «Сармат», м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача:1) Товариство з обмеженою відповідальністю

«Моді транс», с. Судче Волинської області

2) Приватне акціонерне товариство «Страхова

група «ТАС» , м. Київ

про стягнення збитків в розмірі 11 000,00 євро

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В січні 2022 року ТОВ «Пі Енд Оу Ферімастерз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» про стягнення збитків в розмірі 11 000,00 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема невиконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування від № 902 від 21.12.2020.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» на користь ТОВ «Пі Енд Оу Ферімастерз» 11 000,00 євро та 5 134, 14 грн сплаченого судового збору.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначав наступні обставини:

- відсутність повноважень адвоката АО «Міжнародна юридична колегія» Кочерби М.С. на подання позову до господарського суду, оскільки адвокатом використано стару типову форму ордера, яка діяла до 01.01.2022, хоча ордер виписаний 10.01.2022. При цьому, покликався на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 16.11.2018 у справі №815/1479/18, від 26.07.2018 у справі №809/258/18, від 19.09.2018 у справі №826/25365/15, від 03.10.2018 у справі №826/7342/18;

- суд стягнув з відповідача збитки в іноземній валюті, чим порушив вимоги ст.533 ЦК України, оскільки договір укладений між сторонами не є зовнішньоекономічним договором, то зазначені суб`єкти не мають права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, а ціна за цим договором повинна виражатись у гривнях та розрахунок збитків повинен бути здійснений у грошовому еквіваленті суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог;

- відповідно до п.4.8 генерального договору на транспортне експедирування №902 у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоодержувачу, виконавець (відповідач) відшкодовує експедитору (позивачу) суму еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого вантажу, яка вказана у CMR та підтверджується актом приймальної комісії, що складається з уповноважених осіб вантажоотримувача. Натомість, позивач не надав такий акт, а відтак не надав належних та допустимих доказів кількості ушкодженого вантажу та його вартості;

- позивач не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, оскільки оплата ним грошових коштів компанії PO Ferrymasters Ltd жодного відношення не має до відшкодування по ланцюгу збитків невстановленій судом компанії, яка насправді понесла ці збитки у зв`язку із втратою вантажу та є потерпілою стороною у даній справі. При цьому, позивачу не заподіяно збитків внаслідок часткової втрати вантажу, оскільки він не є ні власником цього вантажу, ні його отримувачем, а тому повинен був звернутись до відповідача з іншими позовом про стягнення в порядку регресу відшкодованої ним шкоди на підставі ст.1191 ЦК України;

- судом не встановлено такі елементи складу цивільного (господарського) правопорушення як протиправна поведінка та наявність вини, оскільки втрата вантажу сталась внаслідок обставин, яким ні перевізник, ні відповідач не могли запобігти та усунення яких від них не залежало. В розділі «Причини пошкодження» Сюрвеєрського звіту зазначено, що пошкодження завдано обставинами незвичайної сили під час ДТП за участю транспортного засобу, який з`їхав з обледенілої дороги та перекинувся на правий бік;

- з врахуванням положень договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00642294, відповідальність перевізника за пошкодження та часткову втрату вантажу за генеральним договором на транспортне експедирування №902 від 21.12.2020 повністю застрахована, а збитки за виключенням франшизи у розмірі 500 дол. США, підлягають стягненню із страховика ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Позивач заперечив вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обгрунтовуючи заперечення апеляційних вимог зазначив наступні обставини:

- відповідно до п.5 рішення Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41 типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012, діє після 01.01.2020 до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні);

- позивач фактично поніс збитки в іноземній валюті, що підтверджується копією платіжного доручення №7906588 від 06.01.2022 та має право на відшкодування збитків у повному розмірі відповідно до ст.22 ЦК України;

- відповідач в суді першої інстанції не заперечував позовні вимоги з підстав відсутності акту приймальної комісії, що складається з уповноважених осіб вантажоотримувача відповідно до ст.4.8 генерального договору на транспортне експедирування №902, а також не зазначав про неправильне визначення позивачем підстав позову та всупереч вимог ч.4 ст.165, п.6 ч.2 ст.258 ГПК України, не обґрунтував поважності причин не надання таких доводів (заперечень) при розгляді справи у суді першої інстанції;

- позивач поніс збитки саме через невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором щодо належного перевезення вантажу в схоронності, що підтверджується вищевказаним платіжним дорученням, відповідно до якого кошти в розмірі 11000 євро оплачені компанії PO Ferrymasters Ltd, у якої вантажовласник замовив організацію перевезення вантажу та яка виступала замовником послуг позивача;

- твердження відповідача, що він не приймав вантаж до перевезення є недоречним, адже з матеріалів справи видно, що фактичний перевізник, який залучений відповідачем і за дії/бездіяльність якого несе відповідальність саме відповідач, прийняв вантаж та здійснював перевезення, що підтверджується CMR №372547. При цьому, відповідач не надав жодних доказів, що позивач погодив здійснення перевезення вантажу саме ТОВ «Моді Транс»;

- доводи відповідача з покликанням на договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00642294 від 13.01.2020 про те, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» повинно відшкодувати позивачу завдані збитки є помилковими, оскільки відповідно до п.19.1 вказаного договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику після того, як страхувальник зазнав збитків. У даному випадку ТОВ «Моді Транс» не зазнав збитків, тому в страховика не виник обов`язок здійснювати страхове відшкодування.

16.03.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

16.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в судовому засіданні в Богородчанському районному суді Івано-Франківської області. При цьому, до поданого клопотання представником не додано докази, які підтверджують надання правничої допомоги у справі, розгляд якої призначено на 16.03.2023 в Богородчанському районному суді Івано-Франківської області.

Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, компанія Koninklijke Douwe Egberts B.V. згідно доручення б/н від 21.12.2020 доручила компанії РО Ferrymasters Limited перевезення кави в кількості 66 упаковок, вагою 21000 кг з України, м.Тростянець до Німеччини, м. Людвігсфельде.

Відповідно до ордеру на перевезення №J09367281 компанія РО Ferrymasters Limited передала компанії РО Ferrymasters LCC (позивач) організацію перевезення кави в кількості 66 упаковок, вагою 21 000 кг з України, м.Тростянець до Німеччини, м. Людвігсфельде.

21.12.2020 між ТОВ «Пі Енд Оу Ферімастерз» та ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» було укладено генеральний договір на транспортне експедирування № 902, згідно з п.1.1 якого предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами Виконавця по замовленнях (заявках) Експедитора, та пов`язаних із ними різноманітних послуг.

Згідно з п.2.1 договору на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.5 договору замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоотримувачу, виконавець відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або пошкодженого вантажу, яка вказана у CMR та підтверджується актом приймальної комісії, що складається з уповноважених осіб вантажоотримувача.

Згідно з ордером на перевезення № ПO-20203293 від 21.12.2020 відповідач прийняв замовлення на перевезення. Предметом замовлення було перевезення автомобільним транспортом ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом Україна, м.Тростянець - Німеччина, м.Людвігсфельде. Дата навантаження за замовленням - 23.12.2020; дата доставки -28.12.2020.

Зазначений ордер оформлений на ТОВ «Транспортна компанія «Сармат», тому необґрунтованими є доводи апелянта про те, що позивач погодив здійснення перевезення компанією ТОВ «Моді транс». Відомості про автомобіль ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), які вказані в цьому ордері, не дають підстави розцінювати таку інформацію як погодження позивачем здійснення перевезення іншою компанією ніж відповідач.

Замовлення (ордер) на перевезення підписане та скріплене печатками сторін.

Відповідно до п.3.2.17 договору №902 від 21.12.2020 відповідач не мав права передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам без письмового погодження з позивачем.

В матеріалах справи відсутні та апелянтом на надано належних і допустимих доказів про погодження відповідачем з позивачем здійснення вищевказаного міжнародного перевезення ТОВ «Моді транс», у вигляді окремого письмового документу, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Проте, 21.12.2020 ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» уклало договір на транспортно-експедиційні послуги №21/12/20 з ТОВ «Моді транс», згідно з п.1.2 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно заявки №1 від 21.12.20 до договору №21/12/20 ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» доручило ТОВ «Моді транс» здійснити перевезення кави в стіках, вагою 21 т з України, м. Тростянець до Німеччини, м. Людвігсфельде.

Навантажувальні роботи здійснені 22.12.2020, на підставі чого ТОВ «Моді Транс» було видано міжнародну товарно-транспортну накладну СMR № 372547 від 22.12.2020.

Відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної здійснювалось перевезення вантажу - напою кавового розчинного «ЯКОБЗ 3в1» в кількості 4964 коробки в 66 СНЕР- піддонах з обігрівом та маркуванням, загальною вагою (брутто) з піддонами 15142,15 кг автомобільним транспортом ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ).

Згідно рахунку №6160001355 від 22.12.2020 (додаток до вказаної міжнародної товарно-транспортної накладної) вартість вантажу становила 25117,84 євро.

Відповідно до п.3.3. Сюрвеєрського звіту ВТ/LА/203737/20/FНІ/SН від 22.07.2021, 28 грудня 2020 року о 02:00 на польській автомагістралі А2, кілометр 132, біля населеного пункту Гміна Душники 64-550, транспортний засіб, який прямував за маршрутом Україна, м.Тростянець до Німеччини, м.Людвігсфельде з номерним знаком ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), з`їхав з обледенілої дороги та перекинувся на правий бік.

Відповідно до п.4.4 Сюрвеєрського звіту встановлено, що у справному стані залишилось 53% вантажу, пошкоджено 39 %, вологий 2% та не вистачає 7 % вантажу.

Відповідно до п.5 Сюрвеєрського звіту розмір збитків визначено в сумі 14549,39 євро.

23.12.2021 компанія «DP SURVEY GROUP NV» виставила рахунок на оплату в сумі 11000,00 євро, який оплачений компанією РО Ferrymasters Ltd, що підтверджується банківською випискою від 24.12.2021.

У зв`язку із понесеними збитками, РО Ferrymasters Ltd надіслало позивачу претензію про відшкодування збитків, що виникли у зв`язку з пошкодженням та втратою частини вантажу та виставило рахунок № СВ/І/S88345 від 05.01.22 на суму 11000,00 євро.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №7906588 від 06.01.2022 позивач оплатив на рахунок РО Ferrymasters Ltd 11000,00 євро.

Судом першої інстанції також встановлено, що 13.01.2020 між ТОВ «Моді транс» та ПрАТ «Страхова група «ТАС» укладено договір добровільного страхування відповідальності перевізника FO-00642294, яким зокрема застраховано автомобіль MAN TGX 18.440 номерний знак НОМЕР_1 .

Оцінка суду.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст.37 Конвенції перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Сюрвеєрського звіту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено вантаж та загальний розмір збитків визначено в сумі 14 549, 39 євро.

Судом також встановлено, що розмір відшкодування вартості пошкодженого вантажу в результаті досягнутих домовленостей, зменшено до суми 11000,00 євро та підтверджується виставленим рахунком на цю ж суму.

В подальшому, у зв`язку із оплатою рахунку компанією РО Ferrymasters Ltd, що підтверджується банківською випискою від 24.12.2021, ця компанія надіслала позивачу претензію про відшкодування збитків на суму 11 000,00 євро.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №7906588 від 06.01.2022 позивач оплатив на рахунок РО Ferrymasters Ltd 11000,00 євро.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, місцевий господарський суд вірно зазначив, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також реальні витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом першої інстанції факт заподіяння збитків позивачу та їх розмір, протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та вина відповідача.

Доводи апелянта, що судом не встановлено такі елементи складу цивільного (господарського) правопорушення як протиправна поведінка та наявність вини є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до п.3.2.17 договору №902 від 21.12.2020 відповідач не мав права передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам без письмового погодження з позивачем.

В матеріалах справи відсутні та апелянтом на надано належних і допустимих доказів про погодження відповідачем з позивачем здійснення вищевказаного міжнародного перевезення ТОВ «Моді транс», у вигляді окремого письмового документу, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, пунктом 4.8 договору передбачено, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоотримувачу, виконавець відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або пошкодженого вантажу.

При цьому, покликання апелянта на міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR № 372547 від 22.12.2020), договір №21/12/20 від 21.12.2020, укладений між відповідачем та ТОВ «Моді транс», а також на Сюрвеєрський звіт підтверджують порушення саме відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до п.3.2.17 договору №902 від 21.12.2020, оскільки здійснення перевезення ТОВ «Моді транс» (залучене відповідачем) не було погоджено з позивачем всупереч умов договору №902 від 21.12.2020.

За таких обставин, саме відповідач, в силу вимог зазначеного законодавства та з урахуванням положень п. 4.8 договору №902 від 21.12.2020, повинен відшкодувати позивачу понесені збитки, розмір яких та фактичне їх заподіяння позивачу підтверджується належними і допустимими доказами у справі та відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, доводи апелянта, що Сєрвеєрський звіт складений за відсутності представників вантажоодержувача спростовується відомостями в цьому ж звіті, в якому зазначено, що при проведенні огляду 04, 08 та 15 січня 2021 року були присутні, зокрема представники компанії вантажоодержувача, а саме FIEGE Logistig Stiftung Co/ KG, яка повинна була отримати відповідний вантаж (товар) для покупця - компанії Koninklijke Douwe Egberts B.V. відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 372547 від 22.12.2020 та додатків до неї, що не суперечить п.4.8. договору №902 від 21.12.2020.

Перевіряючи доводи апелянта з покликанням на договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00642294 від 13.01.2020 та норми ст.1191 Цивільного кодексу України, судова колегія погоджується із запереченнями позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідно до п.19.1 вказаного договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику після того, як страхувальник зазнав збитків. У даному випадку ТОВ «Моді Транс» не зазнав збитків, тому в ПрАТ «Страхова група «ТАС» не виник обов`язок здійснювати страхове відшкодування, на даний момент.

Натомість, відповідач як зазначено вище несе відповідальність перед позивачем за понесені ним збитки, які настали в результаті залучення відповідачем третьої особи до здійснення міжнародного перевезення з порушенням умов укладеного договору з позивачем, що спростовує доводи апелянта про відсутність складу цивільного правопорушення у даному випадку, наявність якого є підставою для стягнення з нього збитків у даній справі.

Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги у даній справі в іноземній валюті, оскільки у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018, яку суд першої інстанції застосовував при вирішенні даної справи.

Перевіряючи доводи апелянта про відсутність у представника позивача адвоката Кочерби М.С. повноважень на здійснення представництва у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5 рішенням Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 № 41 яким затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції вказано, що типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України №36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).

Наведеною нормою законодавства надано можливість використання адвокатом типової форми ордеру, затвердженої рішенням Ради адвокатів України №36 від 17 грудня 2012 року, після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).

Договір про надання правової допомоги між позивачем та АО «Міжнародна юридична колегія» укладено 17.12.2021, тому адвокат мав право використати відповідну типову форму ордера на надання правової допомоги у цій справі.

Враховуючи норми ст. 1312 Конституції України, ст. ст. 56, 60 ГПК України судова колегія вважає, що документи надані представником позивача відповідають встановленим вимогам.

При цьому, покликання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 16.11.2018 у справі №815/1479/18, від 26.07.2018 у справі №809/258/18, від 19.09.2018 у справі №826/25365/15, від 03.10.2018 у справі №826/7342/18 судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки у зазначених ухвалах Верховним Судом було встановлено конкретні недоліки у наданих представниками сторін ордерах на надання правової допомоги щодо неналежного їх оформлення, проте в даній справі недоліки наданих документів для підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача судом не встановлено.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Сармат» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/164/22 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27.03.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіР.І. МАРКО

О.С. СКРИПЧУК