Ухвала

від 27.03.2023 по справі 909/472/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"27" березня 2023 р. Справа № 909/472/22

Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича, б/н від 03 березня 2023 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року (підписане 22.12.2022), суддя Стопник С.Г.

у справі №909/472/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Містюк Віктора Васильовича, м. Долина, Івано-Франківська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича, м. Тернопіль

про стягнення 128 613,28 грн.

В С Т А Н О В И В :

13 березня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він не отримував повного тексту судового рішення, у зв`язку з чим, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу копії рішення, яка отримана представником відповідача 01 березня 2023 року, що підтверджує підписом представника на заяві. Саме з вказаної дати скаржник рахує двадцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення та вважає, що він такий не пропустив.

З метою об`єктивного та всебічного розгляду питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження у справі, апеляційний суд листом від 15 березня 2023 року витребував матеріали справи з Господарського суду Тернопільської області, які надійшли до Західного апеляційного господарського суду 27 березня 2023 року (супровідний лист №909/472/22/137/2023 від 17 березня 2023 року).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху та про неповажність зазначених скаржником причин подання апеляційної скарги лише 06 березня 2023 року, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянтом пропущено 20-тиденний термін на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки, рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №909/472/22 ухвалене судом 19 грудня 2022 року, повний текст рішення підписано 22 грудня 2022 року, а апеляційна скарга, як вбачається з поштового штемпеля на поштовому конверті, надіслана на адресу апеляційного суду лише 06 березня 2023 року, в той час як останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 11 січня 2023 року.

З огляду на наведене, апелянтом пропущено встановлений законом 20-тиденний термін на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, при цьому, відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги скаржником суду не надано та до скарги не долучено.

Суд звертає увагу апелянта, що згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Поряд з тим, при відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку, скаржник зазначає, що він не отримував повного тексту судового рішення, у зв`язку з чим, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу копії рішення, яка отримана представником відповідача 01 березня 2023 року, що підтверджує підписом представника на заяві. Саме з вказаної дати скаржник рахує двадцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення та вважає, що він такий не пропустив.

Разом з тим, судом встановлено, що місцевий господарський суд 22 грудня 2022 року надсилав на адресу відповідача (ФОП Бударного С.В.), а саме: АДРЕСА_1 , копію повного тексту рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22, однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду з довідкою Укрпошти від 24 січня 2023 року (причина повернення «за закінченням терміну зберігання»).

Слід зазначити, що вказана адреса також зазначена і самим скаржником на першому аркуші апеляційної скарги та на поштовому конверті, в якому надійшла апеляційна скарга до апеляційного суду, а також на заявах відповідача, поданих до суду першої інстанції, що містяться у матеріалах справи.

За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (п.117 вказаних вище Правил).

З поштового конверта, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що поштове відправлення (копія рішення суду) перебувало протягом одного місяця у поштовому відділенні та адресат не отримав такого з невідомих причин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Отже, суд першої інстанції, надіславши на юридичну адресу відповідача копію оскаржуваного рішення, належним чином вжив усіх процесуальних засобів для повідомлення відповідача про його зміст. Неотримання відповідачем копії оскаржуваного рішення, надісланого за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки останнього.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу та рішення суду за належною адресою та які повернулася в суд, у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з тим, відповідно до статті 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 грудня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108024946), відтак, скаржник міг ознайомитися з повним текстом цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, а його представник був присутній в судових засіданнях з розгляду справи.

Саме лише посилання скаржника на ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення лише 01 березня 2023 року, за встановлених судом обставин щодо надіслання судом першої інстанції оскаржуваного рішення ще 22 грудня 2022 року на юридичну адресу відповідача, суд не може визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду. Слід зазначити, що скаржником не подано доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини щодо неможливості отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 року у справі №7/74 зазначає, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Більше того, як встановлено судом вище, скаржник в апеляційній скарзі не просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22, вважаючи, що такий ним не пропущено, що не відповідає дійсності, поряд з тим, зазначені скаржником обставини подання апеляційної скарги лише 06 березня 2023 року, суд визнає неповажними, з підстав, наведених судом вище.

Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22 без руху та роз`яснення апелянту, що протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, останній має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, а також вказати інші підстави для поновлення строку та подати на їх підтвердження відповідні докази, оскільки зазначені ним в апеляційній скарзі підставі суд визнає неповажними.

В силу положень ч.4 ст.260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року у справі №909/472/22 залишити без руху.

2.Роз`яснити апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, а також вказати інші підстави для поновлення строку та подати на їх підтвердження відповідні докази.

3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.