Постанова

від 15.03.2023 по справі 910/429/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. Справа№ 910/429/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Галь А.М. - за ордером серія АА № 1144011 від 09.01.2023;

від ТОВ «Фактор Енерго»: Солом`яний В.Р. - за ордером серія АІ № 1051680 від 20.01.2023;

від ТОВ «Бестом»: арбітражний керуючий Демчан О.І. - за посвідченням № 1773 від 02.12.2015.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/429/20 (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 01.12.2022)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І.

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго»

про визнання недійсними договору та застосування реституції

в межах справи № 910/17629/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17629/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/17629/18.

11.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та застосування реституції на підставі ст.ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений в той період, коли у банкрута вже була наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» у розмірі 38 566 210,10 грн, перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» у розмірі 1 000 000,00 грн та 15 000,00 грн судового збору (відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17), 120 000,00 грн та 1 800,00 грн судового збору (у відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20948/17).

Додатково ліквідатор зазначав, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» є ОСОБА_1 , що в свою чергу, свідчить про те, що ініціюючий кредитор у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» є пов`язаною особою з ОСОБА_1 .

Історія справи

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/429/20 (суддя Івченко А.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (головуючий суддя Верховець А.А., судді: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу ТОВ «Бестом» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/429/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 910/429/20 (головуючий суддя: Огороднік К.М., судді: Жуков С.В., Пєсков В.Г.) касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №910/429/20 скасовано; справу № 910/429/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 01.12.2022) позов задоволено; визнано недійсним договір позики № 11-10/П від 11.10.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» грошові кошти в розмірі 4 800 465,00 грн, судовий збір в розмірі 4 204,00 грн.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 3, 11, 13, 16, 203, 215, 525, 526, 530, 599, 629, 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та мотивоване тим, що укладання спірного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямоване на завдання шкоди кредиторам, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, поміж іншого, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У апеляційній скарзі скаржники зазначають, зокрема, що з моменту підписання договору про переведення боргу № 11/04/18 від 11.04.2018, зобов`язання відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» по сплаті грошових зобов?язань припинились внаслідок заміни первісного боржника у зобов`язанні новим боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго».

На переконання ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», відсутні підстави для визнання договору № 11-10/П від 11.10.2017 недійсним в силу ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки оспорюваний правочин укладено боржником за 1 (один) рік і 4 (чотири) місяці перед порушенням провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» (20.02.2019), а відтак, зазначений вище договір не підпадає під річний підозрілий період в розумінні ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, як зазначають скаржники, акт звірки може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, тощо, однак за умови, якщо інформація відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Поміж іншого, на думку скаржників, враховуючи оскаржуване рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестом» має право на стягнення коштів з відповідача та із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», яке має зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» за договором про переведення боргу.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

20.02.2023 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом», арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого останній просить суд, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 910/429/20 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/429/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору та застосування реституції. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 до надходження матеріалів справи № 910/429/20 до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.01.2023 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

16.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/429/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/429/20, зокрема, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20; об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 призначено на 01.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/429/20, зокрема, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» про долучення до матеріалів справи документів, клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом», арбітражного керуючого Демчана О.І. про долучення доказів до матеріалів справи № 910/17629/18 (910/429/20) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» про долучення до матеріалів справи документів, яке подане до суду 01.03.2023; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго»; відкладено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 на 15.03.2023.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.03.2023 з`явилися представники ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом».

Позиції учасників справи

Представники ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» у судовому засіданні 15.03.2023 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити з підстав викладених у них, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.03.2023 у судовому засіданні ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» заперечував проти доводів апеляційних скарг з підстав викладених у відзиві на апеляційні скарги та просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається матеріалів справи, 11.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 11-10/П, у відповідності до якого позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 4 800 465,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути надані кошти до 11.10.2020.

В ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що позивачем в проміжок часу з 12.10.2017 по 13.11.2017 перераховано відповідачу кошти у розмірі 4 800 465,00 грн у якості позики на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 11-10/П від 11.10.2017, однак, отримані відповідачем кошти у якості позики від позивача не повернуто.

Водночас, як зазначає ліквідатор, станом на дату перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» коштів у розмірі 4 800 465,00 грн за договором надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на користь ОСОБА_1 , у боржника вже була наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» на загальну суму 38 566 210,10 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» суму боргу в розмірі 1 000 000,00 грн та 15 000,00 грн судового збору.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20948/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» 120 000,00 грн та 1 800,00 судового збору.

Зазначені вище обставини встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 910/17629/18, якою відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом».

Враховуючи наведене, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» стверджує, що договір позики № 11-10/П від 11.10.2017 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що 11.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» та ОСОБА_1 укладено договір переведення боргу № 11/04/18-1, відповідно до якого зобов`язання ОСОБА_1 у сумі 4 800 465,00 грн переводиться на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», а ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язується перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» плату за прийняття боргу у розмірі 4 800 465,00 грн.

ОСОБА_1 стверджує, що свої зобов`язання виконав у строк, грошові кошти в розмірі 4 800 465,00 грн перерахував, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

В силу ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом», обговоривши доводи апеляційних скарг, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», виходячи з наступних підстав.

Так, банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

Разом з тим, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Темпоральним критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Близький за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 910/17629/18.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній з 19.01.2013.

При цьому, стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

За змістом ч.ч. 2, 4 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Так, в ході проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом», відкритої поставною Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/17629/18, ліквідатором було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» в проміжок часу з 12.10.2017 по 13.11.2017 перераховано ОСОБА_1 кошти у розмірі 4 800 465,00 грн в якості позики на підставі договору позики № 11-10/П від 11.10.2017. Проте, відповідач зазначені кошти не повернув.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Разом з тим, слід зазначити, що 11.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» та ОСОБА_1 укладено договір переведення боргу № 11/04/18-1.

В силу п. 1 договору № 11/04/18-1 від 11.04.2018 ОСОБА_1 переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» борг (грошове зобов`язання) у розмірі 4 800 465,00 грн, а останнє приймає борг та погоджується виконати зазначені грошові зобов`язання перед кредитором в строк до 10.05.2020.

Пунктом 3 договору № 11/04/18-1 від 11.04.2018 визначено, що не пізніше 31.12.2020 ОСОБА_1 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» плату за прийняття боргу грошові кошти в сумі 4 800 465,00 грн, шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» або в інший спосіб, визначений сторонами та не заборонений чинним законодавством України.

На виконання вимог договору № 11/04/18-1 від 11.04.2018 (п. 3), ОСОБА_1 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» грошові кошти у розмірі 4 800 465,00 грн, чим виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Даний факт підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду враховано, що відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» не було залучено до участі у справі № 910/429/20, останнім 20.01.2023 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення документів, поміж іншого, належним чином засвідчених копій банківських виписок, а саме:

- № БВ-0000045 від 09.07.2020 на суму 511 724,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ пл-к Кот Олександр Петрович;

- № БВ-0000052 від 30.07.2020 на суму 445 000,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ;

- № БВ-0000051 від 31.07.2020 на суму 975 995,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ;

- № БВ-0000057 від 18.08.2020 на суму 488 955,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ;

- № БВ-0000058 від 21.08.2020 на суму 1 578 955,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ;

- № БВ-0000062 від 08.09.2020 на суму 320 195,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ;

- № БВ-0000083 від 26.10.2020 на суму 439 601,00 грн, призначення платежу: оплата боргу згідно договору переведення боргу № 11/04/18-1 від 11.04.2018, без ПДВ.

Слід зазначити, що у судовому засіданні 01.03.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом», арбітражний керуючий Демчан О.І. зазначене вище клопотання залишив на розсуд суду, а отже, фактично не заперечував проти його задоволення.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/429/20, зокрема, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» про долучення до матеріалів справи документів.

Отже, в матеріалах справи № 910/429/20 наявні докази фактичного перерахування ОСОБА_1 на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» грошових коштів у розмірі 4 800 465,00 грн, про що свідчать також вищевказані банківські виписки.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» підтверджує відсутність заборгованості ОСОБА_1 за договором № 11/04/18-1 від 11.04.2018 у зв`язку із повним та фактичним її погашенням.

Норми ЦК України, які регулюють підстави та порядок заміни сторін у зобов`язанні, зорієнтовані на прості зобов`язання за участю одного кредитора та одного боржника. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 510 ЦК України у зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Наявність множинності осіб у зобов`язанні зумовлює певні особливості й у здійсненні заміни суб`єктного складу зобов`язання. В силу ч. 1 ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином. При цьому, переведення боргу характеризується добровільним характером поведінки кредитора. Правочин, у якому виражається відступлення зобов`язального права вимоги, має відповідати всім ознакам правочину. Його юридична характеристика - двосторонній та/або трьохсторонній, консенсуальний, він може бути як відплатним так і безвідплатним.

Переведення боргу відноситься до традиційних інститутів зобов`язального права. Разом із цесією переведення боргу є одним із способів заміни сторін у зобов`язанні.

Зміст договірних відносин суворо індивідуалізований, тобто права та обов`язки сторін суб`єктивні і характеризують приналежність їх до суб`єкта і залежність від нього. Договірне правовідношення, крім юридичного змісту, може мати і матеріальний (фактичний зміст). Матеріальний зміст передбачає фактичну поведінку, яка опосередкована правом і в якій реалізується права й обов`язки.

Характеризуючи правову природу договору про переведення боргу, необхідно зосередити увагу на суб`єктному складі. Суб`єктний склад договору переведення представлений двома сторонами, а суб`єктний склад договірного зобов`язання з переведення боргу - трьома, оскільки зміст договірного правовідношення не збігається із змістом договору. Суб`єктами складу договору й договірного правовідношення також не збігаються. Суб`єктами договірного правовідношення з переведення боргу можуть бути тільки сторони, що укладають між собою договір: початковий і новий кредитор.

Таким чином, договір переведення боргу, маючи у своїй конструкції двох боржників - сторін за договором, визначає кредитора як особу, яка не зобов`язана брати участь у такому правочині, при цьому, закон не забороняє кредитору брати участь в укладанні такого договору.

Відтак, договір про переведення боргу - це багатосторонній правочин за участю первісного боржника, нового боржника та кредитора.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, по аналогії, договором переведення боргу було здійснено заміну боржника у частині (основного) зобов`язання, що виникло на підставі договору позики.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так як договір переведення боргу є правочином із заміни боржника у зобов`язанні, то з укладенням такого договору, зобов`язання у первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов`язку виконати певні зобов`язання перед кредитором. Таким чином, зобов`язання ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» припинились в момент укладення договору переведення боргу (11.04.2018).

При цьому, підписання договору переведення боргу не є відмовою боржника від своїх майнових вимог.

Необхідно вказати, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, у даному випадку позивачем не додано до заяви доказів того, що саме укладення договору позики від 11.10.2017 № 11-10/П призвело до неплатоспроможності боржника.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17, на яке посилається позивач, було оголошено до підписання договору позики від 11.10.2017 № 11-10/П.

Стосовно рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20948/17 яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» 120 000,00 грн та 1 800,00 грн судового збору, то як вбачається із тексту цього рішення, заборгованість обліковувалась та не погашалась задовго до підписання договору позики. Так, 03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Приватним акціонерним товариством «Бестом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» було укладено договір безвідсоткової поворотної допомоги № 03/10-16П за умовами якого сторона-1 передає у власність стороні-2 грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а сторона-2 зобов`язується повернути їх стороні-1 у зазначений п. 4.1 Договору строк. Відповідно п. 4.1. Договору строк повернення фінансової допомоги становить 6 (шість) календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Виходячи із матеріалів справи, ОСОБА_1 погасив свої зобов`язання в повному обсязі, не отримавши жодної вигоди в результаті вчинення цих правочинів та банківських операцій, вчинених на їх виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що внаслідок визнання недійсним договору позики, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестом» має право на стягнення коштів із відповідача та із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», що є неприпустимим враховуючи пов`язаність зобов?язань, які виникли на підставі договору позики та договору переведення боргу.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним в силу положень ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та застосування реституції задоволенню не підлягає.

Водночас, заперечення позивача не спростовують доводів наведених у апеляційних скаргах та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

Разом з тим, колегія суддів також зазначає, що рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку, зокрема, особою, яку не було залучено до участі у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго».

В силу ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом зазначених обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 цього Кодексу, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Слід зазначити, що предметом і правовою підставою для укладання договору про переведення боргу були зобов`язання, які визначені та виникли на підставі договору позики, відтак, зокрема, на підставі договору позики до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» перейшли відповідні права та обов`язки.

Отже, місцевий господарський суд надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на підставі договору про переведення боргу, ухвалив судове рішення про права та обов`язки останнього, водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», як вже зазначалось вище, не було залучено до участі у справі.

Так, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було з`ясовано, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 впливає на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», в результаті чого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/429/20, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго», яке не було залучено до участі у справі місцевим господарським судом, що відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України є також самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/429/20 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35235769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35235769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літ. «Б», ідентифікаційний код 37033665) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/429/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 27.03.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

Б.М. Поляков