Постанова

від 29.06.2023 по справі 910/429/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/429/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" - Різника О.Ю.,

ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича за вх. № 2516/2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Грека Б.М., Полякова Б.М.,

у справі № 910/429/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго"

про визнання недійсним договору та застосування реституції

в межах справи № 910/17629/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним за ознакою фраудаторності договору позики, укладеного між боржником та фізичною особою.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 11.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестом" (далі - ТОВ "Бестом", позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 11-10/П, у відповідності до якого позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 4 800 465 грн, а позичальник зобов`язався повернути надані кошти до 11.10.2020.

3. Вказаний договір укладений за рік та чотири місяці перед відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бестом" (20.02.2019).

4. Водночас, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17629/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" про банкрутство ТОВ "Бестом" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019.

5. Під час виконання повноважень ліквідатора банкрута арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що позивачем в проміжок часу з 12.10.2017 по 13.11.2017 перераховано відповідачу кошти у розмірі 4 800 465 грн у якості позики на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.10.2017 № 11-10/П, однак, отримані відповідачем кошти у якості позики від позивача не повернуто.

6. Водночас, як зазначав ліквідатор, станом на дату перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестом" коштів у розмірі 4 800 465 грн за договором надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на користь ОСОБА_1 , у боржника вже була наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" на загальну суму 38 566 210,10 грн.

7. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17 стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" суму боргу в розмірі 1 000 000 грн та 15 000 грн судового збору.

8. Також рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20948/17 стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" 120 000 грн та 1 800 грн судового збору.

9. Зазначені вище обставини встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 910/17629/18, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бестом".

10. Ліквідатором банкрута встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" значиться ОСОБА_1 .

Подача позову до суду.

11. Враховуючи наведене, ліквідатор ТОВ "Бестом" стверджував, що договір позики від 11.10.2017 № 11-10/П підлягає визнанню недійсним, та 11.01.2020 до Господарського суду міста Києва подав заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним цього договору та застосування реституції на підставі статей 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

12. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що 11.04.2018 між ТОВ "Бестом", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" та ОСОБА_1 укладено договір переведення боргу № 11/04/18-1, відповідно до якого зобов`язання ОСОБА_1 у сумі 4 800 465 грн переводиться на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго", а ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язується перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" плату за прийняття боргу у розмірі 4 800 465 грн.

13. ОСОБА_1 стверджував, що свої зобов`язання виконав у строк, грошові кошти в розмірі 4 800 465 грн перерахував, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Розгляд справи судами.

14. Судами справа розглядалася неодноразово.

15. 30.06.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/429/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

16. 12.01.2022 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/429/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у цій справі скасовано; справу № 910/429/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

17. 09.11.2022 під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Визнано недійсним договір позики від 11.10.2017 № 11-10/П, укладений між ТОВ "Бестом" та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бестом" грошові кошти в розмірі 4 800 465 грн, судовий збір в розмірі 4 204 грн.

18. Суд своє рішення мотивував тим, що укладання спірного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та до його неплатоспроможності, а також спрямоване на завдання шкоди кредиторам. При цьому посилання зроблено на положення статей 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 11, 13, 16, 203, 215, 525, 526, 530, 599, 629, 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19. 15.03.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

20. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 11.04.2018 між ТОВ "Бестом", ТОВ "Фактор Енерго" та ОСОБА_1 укладено договір переведення боргу № 11/04/18-1, за умовами якого (п. 1 договору) ОСОБА_1 переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" борг (грошове зобов`язання) у розмірі 4 800 465 грн, а останнє приймає борг та погоджується виконати зазначені грошові зобов`язання перед кредитором в строк до 10.05.2020.

Пунктом 3 договору від 11.04.2018 № 11/04/18-1 визначено, що не пізніше 31.12.2020 ОСОБА_1 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" плату за прийняття боргу грошові кошти в сумі 4 800 465 грн, шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" або в інший спосіб, визначений сторонами та не заборонений чинним законодавством України.

ОСОБА_1 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" грошові кошти у розмірі 4 800 465 грн, чим виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Даний факт підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 погасив свої зобов`язання в повному обсязі, не отримавши жодної вигоди в результаті вчинення цих правочинів та банківських операцій, вчинених на їх виконання.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що внаслідок визнання недійсним договору позики ТОВ "Бестом" має право на стягнення коштів із відповідача та із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго", що є неприпустимим враховуючи пов`язаність зобов?язань, які виникли на підставі договору позики та договору переведення боргу.

Тому відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним в силу положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

21. 14.04.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ліквідатором ТОВ "Бестом" - арбітражним керуючим Демчаном О.І. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/429/20 - залишити в силі.

22. Підставами касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 910/429/20 скаржник зазначає:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частини першої статті 3, частини третьої статті 13, статей 203, 215, 228 ЦК України у розрізі ознак фраудаторності правочину;

- не застосування і не обґрунтування неможливості застосування частини першої статті 3, частини третьої статті 13 та статті 228 ЦК України, не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при визнанні недійсними фраудаторних правочинів, викладених у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19 (902/163/22), від 09.02.2023 у справі № 910/17629/18 (910/12093/20), постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19), від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

23. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" - арбітражного керуючого Демчана О.І., в якому з посиланням на правильність висновків суду апеляційної інстанції наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

24. Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

25. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що 11.04.2018 між ТОВ "Бестом", ТОВ "Фактор Енерго" та ОСОБА_1 укладено договір переведення боргу № 11/04/18-1, за умовами якого (п. 1 договору) ОСОБА_1 переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" борг (грошове зобов`язання) у розмірі 4 800 465 грн, а останнє приймає борг та погоджується виконати зазначені грошові зобов`язання перед кредитором в строк до 10.05.2020.

Пунктом 3 договору від 11.04.2018 № 11/04/18-1 визначено, що не пізніше 31.12.2020 ОСОБА_1 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" плату за прийняття боргу грошові кошти в сумі 4 800 465 грн, шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" або в інший спосіб, визначений сторонами та не заборонений чинним законодавством України.

ОСОБА_1 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" грошові кошти у розмірі 4 800 465 грн, чим виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Даний факт підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 погасив свої зобов`язання в повному обсязі, не отримавши жодної вигоди в результаті вчинення цих правочинів та банківських операцій, вчинених на їх виконання.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що внаслідок визнання недійсним договору позики ТОВ "Бестом" має право на стягнення коштів із відповідача та із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго", що є неприпустимим враховуючи пов`язаність зобов?язань, які виникли на підставі договору позики та договору переведення боргу.

Тому відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним в силу положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

26. Судова колегія не погоджується з цими висновками з огляду на таке.

27. Верховний Суд, передаючи цю справу на новий розгляд, вказав, що суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної правової оцінки заявленим вимогам скаржника з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам, що також встановлено апеляційним судом всупереч протилежних висновків суду першої інстанції, та правової підстави, яка, окрім приписів статті 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).

28. Із цього приводу судова колегія вважає необхідним зауважити, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

29. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

30. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

31. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень про визнання недійсним спірного договору позики, тобто суті позовних вимог, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

32. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

33. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначила, що учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у проміжок часу з 12.10.2017 по 13.11.2017 перераховано кошти у розмірі 4 800 465 грн відповідачу в якості позики на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.10.2017 № 11-10/П, однак отримані відповідачем у якості позики кошти від позивача не повернуті.

При цьому станом на час укладення спірного договору, за яким боржник надав ОСОБА_1 безвідсоткову позику у сумі 4 800 465 грн на 3 роки, у боржника вже існувала заборгованість перед ПАТ "Фортуна-Банк" на загальну суму 38 566 210,10 грн. Також рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17 стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" суму боргу в розмірі 1 000 000 грн та 15 000 грн судового збору.

Крім того, ліквідатором банкрута встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" значиться ОСОБА_1 .

36. З урахуванням наведеного судова колегія підтримує висновки суду першої інстанції, що укладення спірного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам, тобто має ознаки фраудаторності.

37. Судова колегія відзначає, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

38. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

39. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

40. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

41. Частиною третьою статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

42. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

43. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

44. Судова колегія вкотре підтримує висновок, неодноразово зроблений Верховним Судом, щодо того, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, пункт 153; постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, п. 10.34; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22).

45. У цій справі оспорюваний договір очевидно не мав правової та господарської мети - одержання прибутку, крім того ще і був укладений у період існування невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами.

46. Посилання суду апеляційної інстанції на укладення в подальшому договору від 11.04.2018 між ТОВ "Бестом", ТОВ "Фактор Енерго" та ОСОБА_1 переведення боргу № 11/04/18-1, за умовами якого (п. 1 договору) ОСОБА_1 переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" борг (грошове зобов`язання) у розмірі 4 800 465 грн, а останнє приймає борг та погоджується виконати зазначені грошові зобов`язання перед кредитором в строк до 10.05.2020, а також на виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором, жодним чином не впливає на існування підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки законодавство (стаття 215 ЦК України) визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

47. Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю підстав недійсності на момент вчинення (укладення) правочину.

48. Таку ж позицію щодо того, що оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18, від 14.02.2019 у справі № 910/2197/20, від 12.01.2023 у справі № 905/1870/20.

49. Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

50. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

51. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Тому касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Бестом" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича слід задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 910/429/20 - скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у цій справі - залишити в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича за вх. № 2516/2023 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 910/429/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 залишити в силі.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк