Рішення

від 24.03.2023 по справі 910/14156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2023Справа № 910/14156/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 72, кімната 308; ідентифікаційний код 43111452)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дизайн-Принт Україна" (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, квартира 24; ідентифікаційний код 37045749)

про стягнення 784 108, 11 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дизайн-Принт Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 678 196, 88 грн, з яких: 253 442, 42 грн - пені, 192 755, 91 грн - штрафу, 210 215, 87 грн - інфляційних втрат та 21 782, 68 грн - 3% річних, яка утворилася у зв`язку із несвоєчасним виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 15/К від 14.08.2019 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 1 218 692, 04 грн згідно видаткових накладних: № 633 від 08.02.2022 на суму 376 193, 96 грн. (рахунок-фактура № 633 від 08.02.2022), № 647 від 09.02.2022 на суму 368 040, 36 грн. (рахунок-фактура № 647 від 09.02.2022), № 710 від 10.02.2022 на суму 383 473, 96 грн. (рахунок-фактура № 710 від 10.02.2022), № 775 від 11.02.2022 на суму 90 983, 76 грн. (рахунок-фактура № 775 від 11.02.2022).

Враховуючи положення п. 4.2. договору, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару за видатковими накладними № 633 від 08.02.2022 до 25.03.2022, № 647 від 09.02.2022 до 28.03.2022, № 710 від 10.02.2022 до 28.03.2022 та № 775 від 11.02.2022 до 28.03.2022.

Втім, відповідачем було допущено порушення виконання договірних зобов`язань та здійснено оплату товару в сумі 1 218 692, 04 грн з пропуском 45 календарних днів, як це передбачено п. 4.2. договору.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви: із зазначенням достовірного інформації щодо ціни позову; із приведеною у відповідність прохальною частиною позовної заяви до доданих до позову розрахунків, або ж до наведених в позові розрахунків, або ж навпаки - надати суду розрахунки, здійснені у відповідності до прохальної частини позову.

30.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із уточненою позовної заявою

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 16.01.2023 направлялась на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, квартира 24 поштовим повідомленням № 0105493241911, однак, конверт повернувся на адресу суду 23.02.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".

Приписами ст. 10 України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/14156/22 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дизайн-Принт Україна" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 15/К за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця паперову продукцію, що вказана в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які складаються на кожну партію товару окремо та є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

Ціна товару складається із суми всіх видаткових накладних на цим договором (п. 2.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору розрахунки за кожну партію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк оплати не передбачений у рахунку-фактурі або специфікації.

В п. 9.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та відповідним чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 9.2. договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Позивачем виконуючи договірні зобов`язання було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 218 692, 04 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 633 від 08.02.2022 на суму 376 193, 96 грн. (рахунок-фактура № 633 від 08.02.2022), № 647 від 09.02.2022 на суму 368 040, 36 грн. (рахунок-фактура № 647 від 09.02.2022), № 710 від 10.02.2022 на суму 383 473, 96 грн. (рахунок-фактура № 710 від 10.02.2022), № 775 від 11.02.2022 на суму 90 983, 76 грн. (рахунок-фактура № 775 від 11.02.2022).

Станом на 23.11.2022 заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар на суму 1 218 692, 04 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати поставленого позивачем товару, з огляду на що позивачем було здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 15/К від 14.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором купівлі-продажу з елементами поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як про це вказувалося вище та що у свою чергу встановлено судом, продавцем було поставлено покупцю товар, на загальну суму 1 218 692, 04 грн згідно видаткових накладних: № 633 від 08.02.2022 на суму 376 193, 96 грн. (рахунок-фактура № 633 від 08.02.2022), № 647 від 09.02.2022 на суму 368 040, 36 грн. (рахунок-фактура № 647 від 09.02.2022), № 710 від 10.02.2022 на суму 383 473, 96 грн. (рахунок-фактура № 710 від 10.02.2022), № 775 від 11.02.2022 на суму 90 983, 76 грн. (рахунок-фактура № 775 від 11.02.2022).

Враховуючи положення п. 4.2. договору, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару за видатковими накладними № 633 від 08.02.2022 до 25.03.2022, № 647 від 09.02.2022 до 28.03.2022, № 710 від 10.02.2022 до 28.03.2022 та № 775 від 11.02.2022 до 28.03.2022.

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що видаткові накладні та рахунки-фактури підписані сторонами без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Водночас, суд вказує, що у передбачений в п. 4.2. договору строк, зокрема, протягом 45 календарних днів з дня передачі товару, оплату відповідачем проведено не було.

Зокрема, суд відзначає, що згідно довідки взаємних розрахунків за період з 08.02.2022 по 09.12.2022, частину оплати на суму 2 480, 66 грн відповідачем було здійснено 02.09.2022, на суму 15 000, 00 грн - 19.09.2022, на суму 100 000, 00 грн - 03.10.2022, на суму 87 376, 54 грн - 07.10.2022 та на суму 1 101 211, 38 грн - 23.11.2022.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 15/К від 14.08.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а відтак, нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Що стосується безпосередньо здійснених позивачем нарахувань пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

В п. 9.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій часині, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 192 755, 91 грн - штрафу, 210 215, 87 грн - інфляційних втрат та 21 782, 68 грн - 3% річних.

В той час, розрахунок пені позивачем було здійснено більше аніж за 6 місяців, відтак, суд здійснивши власний розрахунок у відповідності ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 241 550, 22 грн, тобто, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем й якості підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн було надано: договір про надання правничої (правової допомоги) № 23/11-22 від 23.11.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.12.2022 на суму 30 000, 00 грн, рахунок на оплату № 23/11-22 від 23.11.2022 та платіжне доручення № 10183 від 12.12.2022 на суму 30 000, 00 грн.

Згідно п. 4.1. договору вартість правничої допомоги складає 30 000, 00 грн. Оплата послуг може здійснюватись клієнтом на умовах передоплати.

Суд зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 12.12.2022 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатським об`єднанням надано позивачу послуги на загальну суму 30 000, 00 грн., а клієнтом такі послуги прийнято.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" підлягає частковому задоволенню та відповідно стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дизайн-Принт Україна" належить 241 550, 22 грн - пені, 192 755, 91 грн - штрафу, 210 215, 87 грн - інфляційних втрат та 21 782, 68 грн - 3% річних.

Що стосується вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, то враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності таких витрат та категорію спору, враховуючи категорію справи, суму позову та розмір заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними, у зв`язку з чим, відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 949, 84 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дизайн-Принт Україна" (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, квартира 24; ідентифікаційний код 37045749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 72, кімната 308; ідентифікаційний код 43111452) 241 550 (двісті сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн 22 коп. - пені, 192 755 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 91 коп. - штрафу, 210 215 (двісті десять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 87 коп. - інфляційних втрат та 21 782 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят два) грн 68 коп. - 3% річних 25 949 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 84 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 9 994 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 57 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.03.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ