Рішення

від 24.03.2023 по справі 911/2408/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2408/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення 110 220 774,89грн, за участю представників від:

позивача Бойко Ю.О. (ордер серії АО № 1073170 від 12.07.2022);

відповідача Гаврись Я.Б. (довіреність №181/22 від 01.12.2022)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2023 у даній справі позов задоволено частково (т.1 а.с. 220-229). Відповідно до рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (далі ПАТ «Центренерго») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (далі ТОВ «Електротрейдінг груп») 84 702 000грн основного боргу; 14 248 500,82грн - 20% річних, а також 779 559,64 грн - в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором; в частині стягнення 46 412,05грн 20 % річних, 11 223 862,02грн втрат від інфляції відмовлено (суддя Ейвазова А.Р.)

28.02.2023 від позивача надійшла заява, сформована в системі Електронний суд 27.02.2023, про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем (т.2 а.с. 1-4).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 270 000грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.

Вказану заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 передано для розгляду судді Лопатіну А.В. (т.2 а.с. 77).

Ухвалою від 01.03.2023: прийнято до розгляду заяву ТОВ «Електротрейдінг груп» про ухвалення додаткового рішення у справі; розгляд заяви призначено на 11:00 08.03.2023; встановлено строк для подання до суду учасниками у справі аргументів, пояснень, міркувань відносно заяви про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі - до 08.03.2023 (суддя Лопатін А.В.) (т. 2 а.с.28-29).

07.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1000грн, сформоване в системі «Електронний суд» (т.2 а.с. 32-35).

Вимагаючи зменшення розміру судових витрат, відповідач посилається на те, що їх розмір є необґрунтованим, неспівмірним з обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2023 відкладено розгляд заяви на 12:30 20.03.2023 та встановлено строк для подання до суду учасниками у справі аргументів, пояснень, міркувань відносно заяви про ухвалення додаткового рішення до 20.03.2023 (суддя Лопатін А.В.) (т.2 а.с.44-45).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області від 17.03.2023 №30-АР про передачу заяви від 28.02.2023 по справі №911/2408/22 раніше визначеному складу суду, прийнятого на підставі доповідної записки судді Лопатіна А.В., та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2023, здійснено передачу відповідної заяви для подальшого розгляду судді Ейвазовій А.Р. (т.2 а.с.48-50).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2023: прийнято до розгляду подану заяву, судове засідання з розгляду відповідної заяви призначено на 09:40 24.03.2023.

В судому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсяг, представник відповідача підтримав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №91013060/21, 17.01.2023 №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21 та від 16.03.2023 №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що витрати, які він очікує понести на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи можуть становити не більше 500 000грн в суді першої інстанції (т.1 а.с.1-9).

08.02.2023 позивачем подано клопотання про вирішення питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу після подання доказів приймання-передачі робіт та доказів їх оплати шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.244 ГПК України (т.1 а.с.179-180).

У поданій заяві позивач вказував, що станом на 17.01.2023 передбачена вартість надання правової допомоги у розмірі 200 000грн позивачем не оплачена адвокатському об`єднанню, що унеможливлює подання відповідних доказів

Разом із такою заявою позивачем надані: договір №5 від 11.07.2022 про надання правової допомоги та додаток №7 до такого договору, не підписаний позивачем (а.с.181-187).

У подальшому клопотанням віл 22.02.2023 (т.1 а.с.212), разом із доказами направлення відповідних документів відповідачу, позивачем надано додаток №7 до вищевказаного договору, підписаний позивачем (т.1 а.с.215).

Після прийняття рішення у встановлений строк відповідачем подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених на оплату професійної (правничої) допомоги у сумі 270 000грн з доказами на підтвердження понесених витрат (т.2 а.с.1-4) та доказами направлення відповідної заяви з доказами відповідачу (т.2 а.с.15-16).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази:

-договір №5 від 11.07.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - клієнт) та Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (далі АО) (т.1 а.с.182-187, т.2 а.с. 13-24; далі - договір);

-додаток №7 від 11.07.2022 до вказаного договору (т.1 а.с.215, т.2 а.с.11-12, далі - додаток №7);

-додаткова угода №1 від 22.02.2023 до вказаного договору (т.1 а.с.7);

-акт №1 від 24.02.2023 про надання правової допомоги від 14.11.2022 (а.с. 8-9, далі - акт);

-рахунок №1-7/5/22 від 24.02.2023 на суму 200 000грн;

-платіжна інструкція №538 від 27.02.2023 на суму 200 000грн щодо оплати позивачем АО за супровід справи №911/2408/22 у суді першої інстанції з посиланням на договір та додаток №7 (т.1 а.с.114-115).

Як вбачається з договору, позивач доручив, а АО прийняло на себе зобов`язання в якості правової допомоги оплатно здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених договором та додатками до нього (п.1.1,4.1 договору).

В силу п.2.2, п.4.1 такого договору обсяг виконання доручення, а також розмір гонорару, умови надання правової допомоги визначаються АО та клієнтом у додатках до договору, а відповідно до п.3.5 такого договору для надання юридичної допомоги клієнту об`єднання призначає адвокатів Янєва М.О., Бойко Ю.О. Оплата послуг АО здійснюється протягом 5 робочих днів з дня отримання клієнтом рахунку, що визначено п.4.2 договору; сума гонорару зазначається в актах про надання правової допомоги, які формуються АО (п.4.3 договору).

Строк дії відповідного договору визначений його п.11.1 до 31.12.2023 включно та такий договір набирає чинності з дати його підписання.

Додатком №7 до договору клієнт та АО домовились про надання АО правової допомоги під час розгляду господарської справи за позовом клієнта до ПАТ «Центренерго» про стягнення грошових коштів в сумі 84 702 000грн (попередня оплата за договором купівлі-продажу електричної енергії №20/21-366-РДД від 29.12.2021), інфляційних, річних тошо в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які направлені на вчинення усіх необхідних для належного захисту інтересів клієнта дій, перелік яких визначений п.1 додатку та не є виключним. Обсяг повноважень представника додатком не обмежений, як свідчить його п.2.1.

Пунктом 3 додатку №7, з урахуванням додаткової угоди №1, якою внесено до нього зміни, сторонами договору визначено вартість правової допомоги: 200 000грн без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції, 140 000грн без ПДВ в суді апеляційної інстанції,70 000грн в суді касаційної інстанції. Також, сторони договору передбачили, що вартість правової допомоги не залежить від кількості та обсягу складених процесуальних документів та не залежить від результату розгляду справи в судах усіх інстанцій. Оплата послуг АО здійснюється протягом 4 робочих днів з дня отримання рахунку клієнтом, а акт про надання правової допомоги надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення судом відповідної інстанції рішення по суті, ухвал про закриття або залишення без розгляду позову, а клієнт підписує такий акт протягом 3 робочих днів з дня отримання акту (п.4,5 додатку №7).

На підставі договору, АО видало ордер АО №1073170 від 12.07.2022 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Електротредінг груп» адвокатом Бойко Ю.О. (т.1 а.с.29).

24.02.2023 АО та клієнтом складено акт №1 про правову допомогу, яким детально описано роботи та послуги, які надано, визначено обсяг затраченого на їх надання часу 53год. При цьому, актом визначено, що при виконанні доручення клієнта у суді першої інстанції задіяно три адвокати: Бойко Ю.Л., Чекан В.В., Янєв М.О.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що ним здійснена оплата наданих послуг на загальну суму 200 000грн.

При цьому, доказів виникнення у позивача обов`язку перед АО щодо сплати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 270 000грн не надано, оскільки фактично, як свідчать вищевказані докази, сторони договору, з урахуванням додаткової угоди, АО та позивач домовились про те, що вартість відповідної допомоги складає 200 000грн, тому суд відмовляє у задоволенні поданої заяви в частині стягнення з відповідача 70 000грн в рахунок відшкодування витрат на оплату правничої (правової) допомоги.

Витрати у розмірі 200 000грн, понесені позивачем на оплату правничої допомоги підлягають покладенню на відповідача лише частково з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

У даній справі відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1000грн, з посиланням на не співмірність заявлених до відшкодування витрат.

Зазначені у клопотання доводи відповідача щодо не співмірності витрат позивача суд вважає слушними, однак, лише в частині з урахуванням наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, порядок обчислення гонорару та його розмір визначається за погодженням адвоката та клієнта і визначення його у фіксованому розмірі, як у даному випадку здійснено у договорі, не суперечить положенням вищенаведених норм. Посилання відповідача на те, що з наданих документів неможливо визначити розмір витрат адвоката за кожну його дію та встановити, які фактично витрати компенсуються адвокату, суд не бере до уваги, оскільки до суми витрат на правничу допомогу у даному випадку включений лише фактично гонорар адвоката, що визначений у фіксованому розмірі, будь-які інші витрати окремо АО позивачем не відшкодовувались.

Як визначено п.168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, у п.169 такої постанови роз`яснено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Поряд з цим, суд визначає обґрунтованими посилання відповідача на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи. Так, відповідна справа не є складною, враховуючи предмет спору у такій справі, обсяг документів і матеріалів у ній, які надані учасниками і які потребували вивченню для надання правничої допомоги, складених адвокатом документів.

Окрім того, суд погоджується з відповідачем про те, що в актах наданих послуг в якості окремих видів зазначені послуги, які не є самостійними, і фактично входять як складова до іншої послуги або роботи, що виконувалась та надавалась адвокатом.

Так, зокрема, до фактично виконаних дій включено: вивчення та аналіз наданої клієнтом інформації, матеріалів щодо взаємовідносин сторін у справі, формування позиції клієнта, визначення норм матеріального права, якими регулюються відносини сторін та процесуального права для підготовки позовної заяви 8год; пошук та аналіз судової практики 8 год; формування правничої позиції та роз`яснення її керівництву позивача, роз`яснення доцільності досудового врегулювання, порядку й особливостей судового захисту, визначення правової позиції, що у подальшому покладена в основу позовної заяви 5год. Разом з тим, фактично відповідні дії не є самостійними та входять до складу іншої послуги, оскільки формування правничої позиції, вивчення та аналіз судової практики та наданих документів шодо взаємовідносин сторін необхідні складові підготовки та складання позовної заяви, на яку окремо, як вказано у акті витрачено ще 5год. Окрім того, заходи щодо добровільного врегулювання спору, як вбачається з матеріалів справи, здійснювались позивачем задовго до укладення договору №5 від 11.07.2022 з АО щодо правової допомоги, а саме у лютому 2022 (лист про припинення порушення умов договору, а.с.24-25; вимога про повернення грошових коштів від 17.06.2022 (т.1 а.в.26-27). Таким чином. сумнівним є факт надання на умовах укладеного з АО договору, який надано у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у даній справ, відповідних послуг в частині доцільності досудового врегулювання спору, що вказано в акті №1.

Також, у рідку 8 акту №1 вказано про обмін документами/інформацією, які необхідні для виконання завдання клієнта, до яких входить, зокрема, довіреність на підписання договору, додатків до нього, акту купівлі-продажу електричної енергії, на що витрачено 3 год. Так, не підтверджено матеріалами справи, підписання будь-якого договору у межах розгляду даного спору або для його врегулювання, у т.ч. купівлі-продажу електричної енергії. У випадку, якщо у акті мова йде про документи, які долучені до позовної заяви і які визначають спірні відносини сторін, то аналіз і обмін таких документів мав відбутись як необхідна складова при наданні послуг, визначених рядками 1,3,4 акту вивчення документів щодо спірних відносин сторін, формування правничої позиції, підготовки та складення позовної заяви.

Підготовка та складання пояснень щодо клопотання позивача про зменшення 20% річних та втрат від інфляції, на що адвокатом витрачено 8 год, не була необхідною, оскільки відповідне клопотання залишено судом без розгляду в судовому засіданні 08.02.2023, про що оголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання. Отже, подання такого пояснення 20.02.2023 представником позивача не є необхідною дією.

Отримання доказів сплати судового збору, а також вирішення питання доцільності процесуальної реакції на відзив, що вказані як надані послуги у межах комунікації з клієнтом (рядок 9), фактично входять до інших послуг, виконаних робіт, які зазначені у рядках 4,5 акту підготовка позовної заяви та підготовка відзиву.

Тривалість усіх судових засідань у даній справі, з урахуванням затримки судового засідання 22.02.2023 на 15 хв. становить у сукупності 176хв, тобто менше 3 годин: 19.12.2023 з 14:30 по 14:49 19хв; 23.01.2023 з 14:00 по 14:20 20хв; 08.02.2023 з 15:20 по 16:32 72хв; 22.02.2023 - з 15:15 по 16:03 48хв+15хв очікування (т.1 а.с.74-76,105-107,189-192,216-218). Отже, не є обгрунтованим зазначення у акті часу, витраченого на участь у судових засідання з урахуванням часу очікування, загальною тривалістю 5 год, навіть із врахуванням прибуття адвоката за 10-15 хв до такого засідання.

Окрім того, суд враховує також, те, що, як вбачається з клопотання відповідача про зменшення витрат, інформації з Єдиного реєстру судових рішень, АО здійснювало у період розгляду даної справи представництво інтересів позивача у інших справах - №№911/1343/22, 911/1341/22, 911/1337/22, 911/1339/22, 911/1338/12, 911/1340/22, у яких частина вимог є тотожними з вимогами у даній справі, тому фактично здійснювалось вивчення судової практики щодо розгляду таких спорів та законодавства не лише для представництва інтересів позивача виключно у даній справі, але й у наведених.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвокатаабо з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, не вважає, що всі витрати на оплату правничої допомоги, понесені відповідачем у розмірі 200 000грн, мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який міг би витратити адвокат на виконання відповідних робіт або надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що були дійсно необхідними та пов`язаними з розглядом справи, поведінки відповідача, який не заперечував фактичні обставин (факт укладення договору, отримання грошових коштів за ним, зменшення обсягу відпуску електричної енергії тощо).

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені відповідачем, не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, а також зважаючи на значну ціну позову та значення відповідної справи для сторін, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на правову допомогу у даній справі 35 000грн. Однак, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині, відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачу лише частково пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 31421,19грн / (84702000+14248500,82)*35000:110220774,89 /.

Витрати у розмірі 168 578,81грн, які понесені позивачем, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (ідентифікаційний код 22927045; 08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП (ідентифікаційний код 42190690; 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14) 31421,19грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату правничу допомогу у розмірі 168 578,81грн, понесені позивачем, покласти на позивача.

4. У задоволенні заяви в частині стягнення 70 000грн витрат на оплату професійної правничої допомоги відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Додаткове рішення складено 28.03.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова