Постанова

від 27.03.2023 по справі 761/24735/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/24735/22 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від "29" листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22 та закрити провадження у справі;

- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0009/90300/22 та закрити провадження у справі;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної митної служби України від 21.10.2022 р. б/н, якою залишено без змін постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної митної служби України від 21.10.2022 р. б/н, якою залишено без змін постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0009/90300/22.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суд в частині оскарження постанов від 21.09.2022, в якій зазначити поважні причини пропуску строку для звернення до суду та надати відповідні докази цього.

На виконання ухвали позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просив вважати причину пропуску ним строку звернення до суду поважною, та такою, що викликана спрямованістю усіх його вольових дій на вирішення спору в досудовому порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від "29" листопада 2022 р. позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування постанов Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22, №0009/90300/22 повернуто особі, яка з нею звернулась, відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України, у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного суду в постанові від 26.01.2021 у справі № 757/48987/18-а, дійшов висновку, що застосування особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, альтернативного способу оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, не є безумовною і достатньою підставою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позову про визнання протиправними та скасування постанов Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 №0008/90300/22, №0009/90300/22, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким справу направити для продовження судового розгляду.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у зв`язку з наслідками війни (повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання всесвітньої мережі Інтернет, ракетна чи інше збройне ураження території), карантинними заходами через поширення Ковід-19, нестабільними умовами в роботі становлять поважну причини пропуску строку.

Також скаржник зазначає, що закон прямо визначає у ч.4 ст.122 КАС України про те, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач зазначає, що сподіваючись на всебічний та об`єктивний розгляд справи ДМС України в розумні строки, він обрав саме такий спосіб захисту своїх прав (оскарження постанов № 1 та №2 до ДМС України), без мети зловживання процесуальними правами, а керуючись виключно вимогами ч. 1 ст. 529 МКУ, в якій чітко визначено, що оскарження постанов про порушення митних правил здійснюється в порядку передбаченому КАСУ, а не КУпАП, в якому, згідно ч. 4 ст. 529 МКУ визначаються виключно строки такого оскарження. Тож, на думку позивача, він не порушив строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки звернувся до суду в строки, визначені ч. 4 ст. 122 КАСУ, який є спеціальним законом відносно КУпАП та був прийнятий пізніше, ніж КУпАП.

Крім того, позивач вказує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певного гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив, зокрема:

- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22 та закрити провадження у справі;

- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0009/90300/22 та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2022 позовну заяву залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суд в частині оскарження постанов від 21.09.2022.

На виконання ухвали позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому послався на обставину поновлення пропущеного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та карантинних обмежень, а також вказав, що оскаржив постанови Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 №0008/90300/22, №0009/90300/22 шляхом подання скарги до Державної митної служби України, які постановами від 21.10.2022 залишені без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від "29" листопада 2022 р. позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування постанов Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22, №0009/90300/22 повернуто особі, яка з нею звернулась, у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Статтею 529 Митного кодексу України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, припиняється.

Постанова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наведеними правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний повернути позовну заяву.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою звернення до суду із цим позовом стала незгода позивача з постановами про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил.

Про порушення свого права позивач дізнався 22 вересня 2022 року та отримав оскаржувані постанови, про що зазначено позивачем у клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов подано позивачем до суду 04 листопада 2022 року, що підтверджується конвертом, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є звернення 04 жовтня 2022 року до ДМС України з вимогою скасувати згадані постанови.

Суд, в контексті спірних правовідносин зазначає, що як зазначалось, відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналогічне правило передбачено приписами ч. 1 ст. 529 МК України.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення стягнення.

При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.

Зазначена позивачем в апеляційній скарзі обставина, а саме: оскарження постанов про порушення митних правил до ДМС України, носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення стягнення.

Необхідно зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову у справі про порушення митних правил не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.

Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 569/16060/17, від 07 грудня 2020 року у справі №522/14986/19, від 26 січня 2021 року у справі №757/48987/18-а, від 23 вересня 2022 року в справі № № 750/10714/21, від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.

Доводи скаржника про те, що у зв`язку з наслідками війни (повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання всесвітньої мережі Інтернет, ракетна чи інше збройне ураження території), карантинними заходами через поширення Ковід-19, нестабільними умовами в роботі становлять поважну причини пропуску строку, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Разом з тим, посилання позивача на повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позову до суду, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу всесвітньої мережі Інтернет або про роботу відділень Укрпошти та можливість скаржника звернутись до суду у встановлений законом строк. Крім того, відсутність електрозабезпечення також не має довготривалого характеру.

Схожий висновок зробив Верховний Суд в ухвалі від 10 березня 2023 року у справі №540/1285/22.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від "29" листопада 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко