Постанова від 18.06.2025 по справі 761/24735/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/24735/22 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулова А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Васильчук С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування постанов, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом у якому він заявив вимоги до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов від 21.09.2022 у справах про порушення митних правил №0008/90300/22 та №0009/90300/22 та закрити провадження у цих справах.

Також, позивач заявив позовні вимоги до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування постанов від 21.10.2022 р. б/н, винесених за результатами розгляду скарг позивача на постанови Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. у справах про порушення митних правил №0008/90300/22 та №0009/90300/22.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023, позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування постанов Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. №0008/90300/22 та №0009/90300/22 - повернуто позивачу.

Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі за позовними вимогами до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування постанов від 21.10.2022 р. б/н, винесених за результатами розгляду скарг позивача на постанови Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. у справах про порушення митних правил №0008/90300/22 та №0009/90300/22.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що умисел на вчинення порушення митних правил у позивача був відсутній. Крім того, відповідачем при розгляді скарг не враховано існування форс-мажорних обставин (введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 р.), як підставу для звільнення від відповідальності, оскільки з 24.02.2022 р. було зупинено банками здійснення видаткових операцій за рахунками підприємства, внаслідок чого неможливо було виконати обов`язок зі сплати ПДВ та не враховано положення п. 69.1 п.д.10 роз. ХХ ПК України, за якою у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Також, апелянт вказував, що відповідачем не враховано, що з 12.04.2022 р. рахунки ТОВ «БНК-Україна» були арештовані.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 червня 2025 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 року, строк апеляційного розгляду справи продовжено на розумний, витребувано додаткові докази у відповідача, оголошено перерву до 18.06.2025року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2022 Енергетичною митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил №0008/90300/22, відповідно до якої директора ТОВ «БНК-Україна» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МКУ, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 849 944 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що директора ТОВ «БНК-Україна» ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, а саме: несплата митних платежів у строк, встановлений законом, оскільки у строк до 26.04.2022 декларантом не була подана додаткова митна декларація зі сплатою до Державного бюджету України донарахованого податку на додану вартість в розмірі 283314,68 грн. Фактично додаткову митну декларацію зі сплатою митних платежів в розмірі 283 314,68 грн. подано лише 02.05.2022, тобто з порушенням строку встановленого частиною п`ятою статті 261 МК України.

Також, 21.09.2022 Енергетичною митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0009/90300/22, відповідно до якої директора ТОВ «БНК-Україна» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МКУ, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 338 514 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що директора ТОВ «БНК-Україна» ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, а саме: несплата митних платежів у строк, встановлений законом, оскільки у строк до 04.05.2022 декларантом не була подана додаткова митна декларація зі сплатою до Державного бюджету України донарахованого податку на додану вартість в розмірі 112 838,19 грн.

Не погоджуючись з даними постановами Енергетичної митниці, 04.10.2022 адвокат Васильчук С.С. в інтересах ОСОБА_1 подав в порядку ст.529 МК України скарги до Держмитслужби України.

За результатом розгляду скарг адвоката Васильчука С.С. Держмитслужбою, відповідно до статті 530 МКУ , прийнято постанови від 21.10.2022 про залишення скарг адвоката без задоволення, а постанов Енергетичної митниці від 21.09.2022 у справах про порушення митних правил №0008/90300/22, №0009/90300/22 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями(постановами) Державної митної служби України, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов від 21.10.2022 р. б/н, винесених ДМСУ за результатами розгляду скарг позивача на постанови Енергетичної митниці Держмитслужби від 21.09.2022 р. у справах про порушення митних правил №0008/90300/22 та №0009/90300/22.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил регламентовано главою 69 Митного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (ч.2 ст.486 МК).

Відповідно до вимог ст. 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.524, 525 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Відповідно до статті 527 МК у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил визначено ст. 528 МК, відповідно до приписів якої, зокрема :

- справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово;

- у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст.529 МК України, постанова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Відповідно до вимог частин 2 та 3 цієї статті, за результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.

В свою чергу, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України ( ч.6.ст. 530 МК).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, згідно п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Главою 2 розділу І КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. При цьому, КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність).

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Так, положеннями частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У свою чергу, згідно із частиною 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Колегія суддів зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України, відповідно до положень якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.2 цієї статті, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тобто, повноваження суду в зазначеній категорії справ є такими самими , як і повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, встановлені ч.2 ст. 530 МУ України, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 529 МК України, яка закріплює право альтернативного вибору особи для оскарження постанова митниці у справі про порушення митних правил.

Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі предметом спору в даній справі є правомірність прийнятих Державною митною службою України рішень (постанов від 21.10.2022 р. б/н) за результатами розгляду поданих позивачем скарг на постанови від 21.09.2022, винесені Енергетичною митницею у справах про порушення митних правил №0008/90300/22, №0009/90300/22 про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання вказаних постанов неправомірними та про їх скасування, тобто вимоги не узгоджуються з повноваженнями суду, визначеними ч.2 ст.286 КАС.

Отже, у даному випадку не йдеться саме про розгляд і вирішення справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (тобто про накладення адміністративного стягнення). Відповідно, даний спір не може бути розглянутий за правилами, визначеними ст. 286 КАС України, і як наслідок - не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет спору, звертаючись з даним позовом до місцевого загального суду як адміністративного суду, позивач порушив визначені КАС України правила предметної юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст.20КАС України дана категорія справ підсудна окружним адміністративним судам, оскільки не відноситься до справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, визначеним частиною першою цієї статті та не віднесена до категорії справ, що розглядаються за правилами ст. 286 КАС України .

Колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

При цьому, якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача (ч.2 ст.21 КАС).

Якщо ж справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд ( ч.3 ст.21 КАС).

Натомість, суд першої інстанції не звернув увагу, що як за первісними позовними вимогами, так і за позовними вимогами, по яких відкрито провадження у цій справі, вирішення спірних правовідносин не підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, як адміністративному суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Частиною 1 статті 318 КАС України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі з порушенням правил предметної підсудності та розглянув її по суті, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з направлення справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 318, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року скасувати.

Справу №761/24735/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування постанов -направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст ухвали складено 18.06.2025р.)