Постанова

від 22.03.2023 по справі 922/1839/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/1839/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м. Харків, (вх.№246Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., дата складання повного тексту рішення - 03.10.2019, у справі №922/1839/19

за позовом Приватного підприємства "Орієнтир МВ", м. Харків, заміненого ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 на ОСОБА_1 , м. Харків,

до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", м. Харків,

про стягнення коштів в розмірі 1 419 481, 75грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Орієнтир МВ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 419 481, 75грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов договорів про закупівлю товарів №№ 317, 318, 319 від 23.12.2011, укладених між сторонами даного спору, в частині вчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19 позовні вимоги Приватного підприємства "Орієнтир МВ" до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" про стягнення коштів в розмірі 1 419 481, 75грн задоволені повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що виконання позивачем свого зобов`язання за договорами №317, №318, №319 щодо поставки товару та його подальшого монтажу та запуску в роботу підтверджується наданими до матеріалів справи накладними на поставку товару, довіреностями представника відповідача на отримання товару та актами прийому робіт по монтажу та запуску обладнання в роботу.

Проте, відповідач, всупереч вимогам договорів №317, №318, №319 від 23.12.2011 свої зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми основного боргу за договором № 317 в розмірі 178 370, 00грн, суми основного боргу за договором №318 в розмірі 219 480, 00грн, суми основного боргу за договором №319 в розмірі 99 615, 00грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами №№ 317, 318, 319 від 23.12.2011, позивач нарахував відповідачеві пеню: за договором №317 за період з 26.01.2012 по 25.07.2012 в розмірі 4 715, 90грн; за договором №318 за період з 26.01.2012 по 25.07.2012 в розмірі 7 371, 62грн; за договором №319 за період з 17.04.2012 по 16.10.2012 в розмірі 3 745, 80грн.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 38 959, 99грн за договором №317, 43 019, 15грн - за договором №318, 21 295, 78грн - за договором №319 та 287 889, 18грн - інфляційних витрат за договором №317, 354 240, 72грн - інфляційних витрат за договором №318, 160 778, 61грн - інфляційних витрат за договором №319, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/1839/19 замінено стягувача - Приватне підприємство "Орієнтир МВ" на його правонаступника - ОСОБА_1 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 про стягнення з Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" заборгованості.

Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що його до участі у справі №922/1839/19 залучено не було.

Апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 залучено до участі у справі №922/492/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача КП "Салтівське трамвайне депо". Предметом розгляду справи №922/492/21 є стягнення з КП "Харківський вагоноремонтний завод" штрафних санкцій у розмірі 10 745 868, 58грн, що є похідними від вимог у справі №922/1839/19.

Як вказує апелянт, 02.02.2022 він отримав позовні матеріали у справі №922/492/21 і дізнався про рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19, про яке йшлося у вказаному позові.

На думку апелянта, при прийнятті рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19 місцевим господарським судом було допущено порушення норм процесуального права, оскільки суд не залучив КП "Салтівське трамвайне депо" як правонаступника КП "Харківський вагоноремонтний завод".

При розгляді апеляційної скарги апелянт просить застосувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі №922/492/21, зі схожих правовідносин.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідач усього сплатив на рахунок ПП "Орієнтир МВ" 497 465, 00грн. На думку апелянта, позивач позбавлений права вимагати стягнення коштів у зв`язку з невиконанням КП "Харківський вагоноремонтний завод" своїх зобов`язань по договорах, оскільки відповідно до пункту 4.2. договорів, замовник оплачує постачальнику товар протягом 15 банківських днів з дати поставки товару замовнику, при наявності фінансування. Тобто, як вважає апелянт, сторони договорів завчасно погодили можливість відстрочення оплати у разі відсутності фінансування.

Також апелянт посилається на те, що відповідно до положень додаткових угод №3 від 03.01.2012 до договорів, сторони у зв`язку з відсутністю фінансування, продовжили дію договорів до 01.05.2012. Виходячи з того, що, як зазначає апелянт, останню оплату відповідач провів 27.04.2012, чим повністю розрахувався за товар, то зобов`язання стосовно оплати за товар виконано повністю з дотриманням строків, встановлених договорами та додатковими угодами до них.

Апелянт зазначає, що оскільки відповідачем свої зобов`язання виконано повністю, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Крім того, апелянт зазначає, що він був позбавлений можливості подати докази на підтвердження зазначеного, оскільки місцевим господарським судом не було його залучено до участі у даній справі.

До апеляційної скарги апелянтом додані, зокрема копія наказу №489 від 23.04.2014 про створення комісії з припинення Комунального підприємства Харківський вагоноремонтний завод шляхом його приєднання до Комунального підприємства Салтівське трамвайне депо, копії додаткових угод №2 від 26.12.2011 до договорів №№317, 318, 319 від 23.12.2011, копії виписок з рахунку відповідача, копії додаткових угод №3 до договорів №№317, 318, 319 від 23.12.2011.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 закрито апеляційне провадження у справі №922/1839/19 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 з тих підстав, що згідно матеріалів справи, що були у розпорядженні місцевого суду на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а саме відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2019, відповідач - Комунальне підприємство Харківський вагоноремонтний завод з 29.04.2014 перебуває у стані припинення за рішенням засновника (Харківської міської ради), при цьому, відомості щодо правонаступників підприємства відповідача реєстр не містив, так само, як не містить таких відомостей Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданий до апеляційної скарги. Надане скаржником рішення про формування комісії з припинення відповідача (наказ №489 від 23.04.2014) не замінює означеного вище належного підтвердження факту припинення відповідача як юридичної особи та не може засвідчувати набуття Комунальним підприємством Салтівське трамвайне депо статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з позивачем з підстав правонаступництва прав та обов`язків відповідача, адже за змістом частин 2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (тобто Харківською міською радою) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акту, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваного рішення апелянтом надано не було.

Постановою Верховного Суду від 11.01.2023 касаційну скаргу Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" задоволено; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №922/1839/19 скасовано, а справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційним господарським судом залишено поза увагою, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання не лише про їхні права та (або) обов`язки, а ще й про інтереси (стаття 254 Господарського процесуального кодексу України).

З наказу Харківської міської ради №489 від 23.04.2014 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" вбачається про створення комісії з припинення діяльності відповідача шляхом його приєднання до скаржника, про що було відомо суду апеляційної інстанції під час надання оцінки вказаному документу.

Таким чином, з огляду на наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що здійснюючи розгляд справи, в якій відповідач (особа, яка припиняється) є особою, до якої пред`явлено позов про стягнення заборгованості, суд може вирішувати питання про інтерес особи, до якої приєднується відповідач, оскільки саме така особа є тією, яка має законний інтерес щодо захисту прав та обов`язків особи, яка до неї приєднується і з якої за рішенням суду може бути стягнуто заборгованість, адже, від особи, яка припиняється переходять/перейдуть права та обов`язки до особи, до якої така особа приєднується і саме в цьому полягає законний інтерес особи (скаржник) (в участі у справі, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з приєднуваної особи), до якої приєднується та особа, яка має або може мати заборгованість перед іншими особами (відповідач).Таким чином, існують підстави вважати, що у скаржника виникає законний інтерес до вирішення питань щодо прав та обов`язків відповідача перед іншою особою (позивачем) в межах даної справи №922/1839/19, зокрема, відносно питань заборгованості за зобов`язаннями відповідача.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що у справі №922/492/21 (про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договорами та не виконання рішення у цій справі №922/1839/19), Верховний Суд (постанова від 20.12.2022), здійснюючи касаційний перегляд справи вказав, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що "за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до виписки з реєстру юридичних осіб, рішенням Харківської міської ради Харківської області №1505/14 від 26.02.2014, припинено діяльність Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Наказом №489 від 23.04.2014, на виконання рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1505/14 від 26.02.2014 "Про припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", створено комісію з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом його приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Так, як вбачається з матеріалів справи, всю кореспонденцію, яку було направлено судом на адресу відповідача, було повернуто поштовим відділенням, з поміткою у довідці "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги та розглянув справу по суті заявлених вимог. Судом першої інстанції, в порушення положень статей 50, 52 Господарського процесуального кодексу України, не було вирішено питання щодо можливого залучення до участі у справі КП "Салтівське трамвайне депо", тоді як обов`язок остаточного визначення складу учасників судового процесу, зважаючи на положення статті 177 Господарського процесуального кодексу України, є завданням суду. При цьому, зважаючи на предмет і підстави позову, для встановлення обставин щодо наявності/відсутності заборгованості, суду необхідно було належним чином дослідити обставини щодо правильного визначення учасників справи. Вказане не було виконано судом першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції прийняв судове рішення у справі, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків КП "Салтівське трамвайне депо", яке не було залучено до участі у справі".

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 призначено справу №922/1839/19 до розгляду на "22" березня 2023 р. о 12:00год.

16.03.2023 від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, зазначає, що Верховний Суд підтвердив, що до апелянта не перейшли права та обов`язки відповідача, вважає, що апелянт представляє не свій інтерес, а намагається замінити відповідача, відстоюючи його права та обов`язки за укладеними договорами та що апелянт не наділений можливістю втручатися в зобов`язання відповідача, поки не буде здійснено правонаступництво в процедурі припинення відповідача.

З огляду на викладене, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19.

20.03.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд скарги без його участі.

22.03.2023 від представника апелянта також надійшла заява про розгляд скарги без участі представника апелянта.

Учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.03.2023 не скористались; представники учасників справи у судове засідання не з`явились, учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, їх явка не визнавалась судом обов`язковою, з огляду на заявлені клопотання про розгляд скарги без участі представників позивача та апелянта, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Судова колегія відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у даній справі, що здійснюючи розгляд справи, в якій відповідач (особа, яка припиняється) є особою, до якої пред`явлено позов про стягнення заборгованості, суд може вирішувати питання про інтерес особи, до якої приєднується відповідач, оскільки саме така особа є тією, яка має законний інтерес щодо захисту прав та обов`язків особи, яка до неї приєднується і з якої за рішенням суду може бути стягнуто заборгованість, адже, від особи, яка припиняється переходять/перейдуть права та обов`язки до особи, до якої така особа приєднується і саме в цьому полягає законний інтерес особи (скаржник) (в участі у справі, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з приєднуваної особи), до якої приєднується та особа, яка має або може мати заборгованість перед іншими особами (відповідач).

Таким чином, існують підстави вважати, що у скаржника виникає законний інтерес до вирішення питань щодо прав та обов`язків відповідача перед іншою особою (позивачем) в межах даної справи №922/1839/19, зокрема, відносно питань заборгованості за зобов`язаннями відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Враховуючи, що у скаржника виникає законний інтерес до вирішення питань щодо прав та обов`язків відповідача перед іншою особою (позивачем) в межах даної справи №922/1839/19, зокрема, відносно питань заборгованості за зобов`язаннями відповідача, і судове рішення може вплинути на права та обов`язки апелянта, судова колегія вважає необхідним залучити КП "Салтівське трамвайне депо" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19, оскільки постановою Верховного Суду від 11.01.2023 з підстав, викладених вище, направлено справу №922/1839/19 до Східного апеляційного господарського суду для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019.

Вирішуючи питання прийняття доданих апелянтом до апеляційної скарги доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що апелянт не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційним господарським судом залучено КП "Салтівське трамвайне депо" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, судова колегія вважає можливим прийняти надані апелянтом додаткові докази, а саме, банківські виписки (т.1 а.с.255-261), і здійснює розгляд апеляційної скарги з їх урахуванням.

При цьому, судова колегія зазначає, що додані апелянтом до апеляційної скарги додаткові угоди до договорів вже містяться в матеріалах справи, були подані позивачем суду першої інстанції і враховані судом при розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Приватним підприємством "Орієнтир МВ" та Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" 23.12.2011 укладено наступні договори:

- договір №317 про закупівлю товарів (далі - договір №317) на суму 214 048, 00грн, з характеристиками товарів відповідно до додатку №1 (ч. ХІІ договору №317) - "Технічні вимоги до обладнання" (додаток 4).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору №317, ПП "Орієнтир МВ" повинно поставити КП "ВАРЗ" універсально-фрезерний верстат та горизонтально-розточувальний верстат, а КП "ВАРЗ" повинно прийняти і оплатити цей товар.

Додатковою угодою від 26.12.2011 (додаток 5), сторони домовились про зменшення ціни товару за договором №317 до 178 370, 00грн.

Додатковою угодою від 03.01.2012 (додаток 6) сторони договору № 317 продовжили строк його дії до 01.05.2012.

На виконання умов договору №317, 29.12.2011 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" горизонтально-розточувальний верстат вартістю 124 800, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №101 від 29.12.2011 (додаток 7) та довіреністю відповідача №654 від 29.12.2011 (додаток 8) та універсально-фрезерний верстат вартістю 53 570, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №2 від 29.03.2012 (додаток 9) та довіреністю відповідача №163 від 29.03.2012 (додаток 10).

Усього по договору №317 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" товарів на суму 178 370, 00грн.

Відповідно до пункту 5.4. договору № 317, після доставки постачальник проводить монтаж обладнання та його запуск в роботу, на підтвердження виконаних робіт сторони складають та підписують акти.

Згідно з актом прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу від 10.04.2012, ПП "Орієнтир МВ", в особі директора Рудь Аркадія Івановича, та Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод", в особі генерального директора Вітченка Василя Івановича, склали цей Акт про те, що постачальник, згідно договору N 317 від 23.12.2011, здійснив доукомплектування та виконав роботи по монтажу та запуску в роботу наступного обладнання (верстатів):

1.універсально-фрезерний верстат (1 шт.);

та відповідно до акту прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу від 23.01.2012:

1.горизонтально-розточувальний верстат (1 шт.).

В актах прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу до договору №317 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акти підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

- договір №318 (додаток 11) про закупівлю товарів (далі - договір №318) на суму 263 381, 00грн, з характеристиками товарів відповідно до додатку № 1 (ч. ХІІ договору №317) - "Технічні вимоги до обладнання" (додаток 12).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору №318, ПП "Орієнтир МВ" повинно поставити КП "ВАРЗ" верстат згинальний для листових матеріалів без числового програмного керування, верстат довбальний з гідравлічним приводом та верстат для згинання труб, а КП "ВАРЗ" повинно прийняти і оплатити цей товар.

Додатковою угодою від 26.12.2011 (додаток 13) сторони домовились про зменшення ціни товару договору №318 до 219 480, 00грн.

Додатковою угодою від 03.01.2012 (додаток 14) сторони договору №318 продовжили строк його дії до 01.05.2012.

На виконання умов договору №318 ПП "Орієнтир МВ" 29.12.2011 поставило КП "ВАРЗ" верстат згинальний для листових матеріалів без числового програмного керування вартістю 124 520, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №99 від 29.12.2011 (додаток 15) та довіреністю відповідача №652 від 29.12.2011 (додаток 16), верстат довбальний з гідравлічним приводом вартістю 70 560, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №100 від 29.12.2011 (додаток 17) та довіреністю відповідача №655 від 29.12.2011 (додаток 18) та верстат для згинання труб вартістю 24 400, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №3 від 29.03.2012 (додаток 19) та довіреністю відповідача №164 від 29.03.2012 (додаток 20).

Усього по договору №318 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" товарів на суму 219 480, 00грн.

Відповідно до пункту 5.4. договору №318, після доставки постачальник проводить монтаж обладнання та його запуск в роботу, на підтвердження виконаних робіт, сторони складають та підписують акти.

Згідно з актом прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу, від 23.01.2012, ПП "Орієнтир МВ", в особі директора Рудь Аркадія Івановича, та Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод", в особі генерального директора Вітченка Василя Івановича, склали цей Акт про те, що постачальник, згідно договору №318 від 23.12.2011, здійснив доукомплектування та виконав роботи по монтажу та запуску в роботу наступного обладнання (верстатів):

1. верстат згинальний для листових матеріалів без числового програмного керування (1 шт.);

2. верстат довбальний з гідравлічним приводом (1 шт.).

та відповідно до акту прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу від 10.04.2012:

1.верстат для згинання труб (1 шт.).

В актах прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу до договору №318 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акти підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

- договір №319 (додаток 21) про закупівлю товарів (далі - договір №319) на суму 119 542, 00грн.

Відповідно до умов договору №319, ПП "Орієнтир МВ" повинно поставити КП "ВАРЗ" ультразвуковий дефектоскоп, а КП "ВАРЗ" повинно прийняти і оплатити цей товар.

Додатковою угодою від 26.12.2011 (додаток 22) сторони домовились про зменшення ціни товару за договором № 319 до 99 615, 00грн.

Додатковою угодою від 03.01.2012 (додаток 23) сторони договору №318 продовжили строк його дії до 01.05.2012.

На виконання умов договору №319 26.03.2012 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" ультразвуковий дефектоскоп вартістю 99 615, 00грн (ПДВ не передбачено), що підтверджується накладною №1 від 26.03.2012 (додаток 24) та довіреністю відповідача № 160 від 26.03.2012 (додаток 25).

Відповідно до пункту 5.4. договору №319, після доставки постачальник проводить монтаж обладнання та його запуск в роботу, на підтвердження виконаних робіт сторони складають та підписують акти.

Згідно з актом прийому робіт по монтажу та запуску обладнання в роботу, від 29.03.2012, ПП "Орієнтир МВ", в особі директора Рудь Аркадія Івановича, та Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод", в особі генерального директора Вітченка Василя Івановича, склали цей Акт про те, що постачальник, згідно договору №319 від 23.12.2011 здійснив доукомплектування та виконав роботи по монтажу та запуску в роботу наступного обладнання:

1.Ультразвуковий дефектоскоп (1 шт.);

В акті прийому робіт по монтажу та запуску обладнання в роботу до договору №319 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акт підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач всупереч вимогам договорів № 317, № 318, № 319 від 23.12.2011 свої зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми основного боргу за договором № 317 в розмірі 178 370, 00грн, суми основного боргу за договором №318 в розмірі 219 480, 00грн, суми основного боргу за договором №319 в розмірі 99 615, 00грн.

Згідно пункту 4.2. договорів №317, №318 та №319, замовник оплачує постачальнику товар протягом 15 банківських днів з дати поставки товару замовнику, натомість, як вказує позивач, КП "ВАРЗ" у встановлені цими договорами строки за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно наданих апелянтом банківських виписок КП "ВАРЗ", ОКПО 34859507, АТ "Золоті Ворота", МФО 351931, рахунок №2600.8.3.01.21917 (реквізити співпадають із відомостями відповідача, зазначеними у договорах), відповідачем перераховано ПП "Орієнтир МВ" (код 33898482) за договором №317 від 23.12.2011 21.03.2012 - 112 320, 00грн; 27.04.2012 17 837, 00грн.

За договором №318 відповідачем перераховано ПП "Орієнтир МВ" 21.03.2012 63 560, 00грн, 112 068, 00грн; 29.03.2012 20 000, 00грн; 27.04.2012 21 892, 00грн.

За договором №319 відповідачем перераховано ПП "Орієнтир МВ" 27.03.2012 - 89 653, 50грн; 27.04.2012 30 271, 00грн; 12.04.2012 29 863, 50грн.

Усього відповідач сплатив ПП "Орієнтир МВ" за договорами №№317, 318, 319 - 497 465, 00грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Щодо доводів апелянта про допущення порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, що були у розпорядженні місцевого суду на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а саме відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.76-82) (здійснений за запитом головуючого судді) - Комунальне підприємство Харківський вагоноремонтний завод, з 29.04.2014 перебуває у стані припинення за рішенням засновника (Харківської міської ради); відомості про правонаступника відсутні.

Згідно матеріалів справи, у суду першої інстанції були відсутні відомості щодо правонаступника відповідача, хоча судом за власним запитом було здійснений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач не отримував процесуальні судові рішення, надіслані на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 96; причина, що зазначена на поштових конвертах, - "адресат відсутній".

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом було встановлено, що представник відповідача у судове засідання 01.10.2019 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. При цьому, суд зазначив, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 96, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 01.07.2019 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду із зазначенням "адресат відсутній".

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у даній справі зазначено, що у справі №922/492/21 (про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договорами та не виконання рішення у цій справі №922/1839/19), Верховний Суд (постанова від 20.12.2022), здійснюючи касаційний перегляд справи вказав, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що "за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до виписки з реєстру юридичних осіб, рішенням Харківської міської ради Харківської області №1505/14 від 26.02.2014, припинено діяльність Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Наказом №489 від 23.04.2014, на виконання рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1505/14 від 26.02.2014 "Про припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", створено комісію з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом його приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Так, як вбачається з матеріалів справи, всю кореспонденцію, яку було направлено судом на адресу відповідача, було повернуто поштовим відділенням, з поміткою у довідці "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги та розглянув справу по суті заявлених вимог. Судом першої інстанції, в порушення положень статей 50, 52 Господарського процесуального кодексу України, не було вирішено питання щодо можливого залучення до участі у справі КП "Салтівське трамвайне депо", тоді як обов`язок остаточного визначення складу учасників судового процесу, зважаючи на положення статті 177 Господарського процесуального кодексу України, є завданням суду. При цьому, зважаючи на предмет і підстави позову, для встановлення обставин щодо наявності/відсутності заборгованості, суду необхідно було належним чином дослідити обставини щодо правильного визначення учасників справи. Вказане не було виконано судом першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції прийняв судове рішення у справі, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків КП "Салтівське трамвайне депо", яке не було залучено до участі у справі".

Апеляційним господарським судом при розгляді скарги відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у справі №922/492/21.

Щодо суті спору суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується апелянтом, усього по договору №317 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" товарів на суму 178 370, 00грн.

В актах прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу до договору № 317 від 23.01.2012 та від 10.04.2012 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акти підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

Усього по договору №318 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" товарів на суму 219 480, 00грн.

В актах прийому робіт по монтажу та запуску обладнання (верстатів) в роботу до договору №318 від 23.01.2012 та від 10.04.2012 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акти підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

На виконання умов договору №319 26.03.2012 ПП "Орієнтир МВ" поставило КП "ВАРЗ" ультразвуковий дефектоскоп вартістю 99 615, 00грн (ПДВ не передбачено).

В акті прийому робіт по монтажу та запуску обладнання в роботу до договору №319 від 29.03.2012 зазначено, що замовник не має зауважень щодо виконаних постачальником робіт.

Акт підписано представниками сторін договору та скріплено печатками підприємства замовника та постачальника.

Як вбачається із наданих апелянтом банківських виписок КП "ВАРЗ", відповідачем за договорами №№317, 318, 319 перераховано ПП "Орієнтир МВ" 497 465, 00грн.

Заборгованість за договорами №№317, 318, 319 згідно позовних вимог складає 497 465, 00грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апелянтом спростовано вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договорами №№317, 318, 319.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, інфляційних та пені, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 4.2. договорів №№317, 318, 319, замовник оплачує постачальнику товар протягом 15 банківських днів з дати поставки товару замовнику, при наявності фінансування.

Тобто, обґрунтованими є доводи апелянта, що сторони договорів завчасно погодили можливість відстрочення оплати у разі відсутності фінансування.

Крім того, відповідно до положень додаткових угод №3 від 03.01.2012 до договорів №№317, 318, 319, сторони у зв`язку відсутністю фінансування, продовжили дію договорів до 01.05.2012.

Виходячи з того, що останню оплату відповідач здійснив 27.04.2012, чим повністю розрахувався за отриманий товар за договорами №№317, 318, 319, то зобов`язання стосовно оплати за товар виконано повністю, з дотриманням строків, встановленими договорами та додатковими угодами до них.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що оскільки відповідачем виконано свої зобов`язання у повному обсязі, то правова підстава для сплати пені, 3% річних та інфляційних відсутня.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" слід задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі №922/1839/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 29.03.2023.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза