Рішення

від 21.02.2023 по справі 921/364/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/364/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутір" ЛТД, вул. Тернопільська, 71, смт. Скалат, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремлюкс", вул. Зелена, 1, приміщення 9, смт. Підволочиськ, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркомбуд", вул. Вояків Дивізії "Галичина", 26/37, м. Тернопіль.

про cтягнення заборгованості

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Глинський П.Я. представник,

Паляниця Я.А. директор.

від відповідача: не з"явився.

від третьої особи: не з"явилася.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хутір" ЛТД звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремлюкс" про стягнення заборгованості.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022, для розгляду справи №921/364/22 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі №921/364/22 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.09.2022.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2022 судове засідання відкладалося на 27.09.2022 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 27.09.2022 судове засідання відкладено на 17.10.2022 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 17.10.2022 судове засідання призначено на 24.11.2022.

Ухвалою суду від 24.11.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №921/364/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2022.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 21.12.2022.

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/364/22 до судового розгляду по суті на 13.02.2023.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 13.02.2023 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2023 судове засідання по суті відкладено на 21.02.2023.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача та пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 21.02.2023, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.11.2022 залучено до участі у справі №921/364/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркомбуд" (код ЄДРПОУ 40383198) вул. Вояків Дивізії "Галичина", 26/37, м. Тернопіль.

22.12.2022 позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. № 3755) про зміну підстав позову.

Розглянувши заяву про зміну підстав позову, суд встановив таке:

Згідно частини 2 статті 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.

Отже, суд вважає, що заява позивача про зміну підстави позову та враховуючи, що остання відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, подана до закінчення підготовчого засідання, а тому приймає її до розгляду як таку, що відповідає вимогам ч.3 ст. 46 ГПК України.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Будремлюкс" зобов"язання на підставі виставленого ТОВ "Хутір" ЛТД рахунку за №19/08-29 від 29.08.2019, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 116 194,00 грн.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 21.02.2023 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зміну предмету позову , просить суд позов задоволити.

Також, подали клопотання (вх. № 1161 від 09.02.2023 та вх. № 1242 від 13.02.2023) про долучення доказів.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак надіслав суду пояснення/ відзив на позовну заяву (вх. №355 від 16.01.2023), в яких заперечує щодо позову з підстав, викладених у них , просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, відповідачем подано заяву, в якій просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ "Будремлюкс".

Пояснення третьої особи.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, однак надіслав суду письмові пояснення (вх. №366 від 17.01.2023), зі змісту яких вбачається, що ТОВ "Теркомбуд" заперечує щодо позову, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Також, третьою особою подано заяву, в якій просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ "Теркомбуд".

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно усної домовленості, ТОВ "Хутір" ЛТД надано послуги ТОВ "Будремлюкс" щодо придбання частини будівельних матеріалів та надання послуг з укладання (мощення) бруківки на прилеглій території будівлі позашкільної роботи з учнівською молоддю (палац Гнєвоша) смт. Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області на замовлення ТОВ "Теркомбуд".

ТОВ "Теркомбуд" повідомило ТОВ "Хутір" ЛТД про зміну замовника , а саме на ТОВ "Будремлюкс".

29.08.2019 ТОВ "Хутір" ЛТД виставлено рахунок №19/08-29 ТОВ "Будремлюкс" на загальну суму 126 194,00 грн, в якому зазначено надані послуги, зокрема: поребрик пресований в кількості 228 штук на суму 12 084,00 грн; водозлив литий 0,35х0,16 в кількості 100 штук на суму 3 100,00 грн; виставка з вивантаження маніпулятором на суму 4000,00 грн, встановлення поребрика площею 95 кв. м. на суму 5 700,00 грн; встановлення водозливів площею 6 кв. м. на суму 360,00 грн; вкладання бруківки площею 405 кв. м. на суму 60 750,00 грн; підсобні роботи (планування, біля трактора, розгортання) на суму 7 200,00 грн; основа на суму 24 300,00 грн та витрати на суму 8 700,00 грн.

07.10.2019 ТОВ "Будремлюкс" здійснено часткову оплату згідно рахунку №19/08-29 від 29.08.2019, перераховано ТОВ "Хутір" ЛТД грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №313, вказавши у призначенні платежу: "оплата згідно рахунку №19/08-29 від 29.08.2019 за надані послуги" та виписка АТ "Альфа - Банк" по рахунку - ТОВ "Хутір" ЛТД сформована 10.12.2020.

Як стверджує позивач, відповідач порушив зобов"язання щодо оплати за надані послуги, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 116 194,00 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), долучивши при цьому обґрунтований розрахунок ціни позову.

11.05.2021 та 28.01.2022 позивач звертався до відповідача з листами претензіями відповідно за № 07 та за № 01 щодо проведення розрахунків щодо оплати за надані послуги.

Вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Із змісту статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Приписами статті 639 Цивільного кодексу України визначено договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Разом з тим, статтею 640 Цивільного кодексу України зазначено , що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (стаття 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Згідно частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Судом встановлено, що будь - яких договорів у формі єдиного документу сторонами не складалося.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 626, 627, 638, 639 ЦК України, суд приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір надання послуг (дії позивача щодо надання рахунку на оплату надання послуг та його оплата відповідачем засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків).

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено що, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує з матеріалів справи , 29.08.2019 ТОВ "Хутір" ЛТД виставлено рахунок №19/08-29 ТОВ "Будремлюкс" на загальну суму 126 194,00 грн, в якому зазначено надані послуги, зокрема: поребрик пресований в кількості 228 штук на суму 12 084,00 грн; водозлив литий 0,35х0,16 в кількості 100 штук на суму 3 100,00 грн; виставка з вивантаження маніпулятором на суму 4000,00 грн, встановлення поребрика площею 95 кв. м. на суму 5 700,00 грн; встановлення водозливів площею 6 кв. м. на суму 360,00 грн; вкладання бруківки площею 405 кв. м. на суму 60 750,00 грн; підсобні роботи (планування, біля трактора, розгортання) на суму 7 200,00 грн; основа на суму 24 300,00 грн та витрати на суму 8 700,00 грн.

Так, 07.10.2019 ТОВ "Будремлюкс" здійснено часткову оплату згідно рахунку №19/08-29 від 29.08.2019, перераховано ТОВ "Хутір" ЛТД грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №313, вказавши у призначенні платежу: "оплата згідно рахунку №19/08-29 від 29.08.2019 за надані послуги" та виписка АТ "Альфа - Банк" по рахунку - ТОВ "Хутір" ЛТД сформована 10.12.2020.

Відповідач прийняв надані послуги та не висловив жодних заперечень.

Отже, у даному випадку договір укладено у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій), зокрема шляхом направлення рахунку на оплату та його частковою сплатою.

Факт надання послуг та виставлення рахунку свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з надання послуг

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, документом, який підтверджує факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу , є рахунок на оплату .

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про назву, вартість послуг, тощо.

Крім того, факт надання послуг з укладання (мощення) бруківки на прилеглій території будівлі позашкільної роботи з учнівською молоддю (палац Гнєвоша) смт. Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надані відповідно до вимог статті 66 ГПК України (містяться в матеріалах справи).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, оскільки зміст документів, складених сторонами на виконання укладеного у спрощений спосіб договору, не дає змоги визначити строк оплати, останній має визначатись відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу Україну.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 11.05.2021 та 28.01.2022 позивач звертався до відповідача з листами претензіями відповідно за № 07 та за № 01 щодо проведення розрахунків щодо оплати за надані послуги.

Вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг згідно рахунку в повному обсязі не подано.

Крім того суд наголошує на тому, що за загальними правилами безготівкових розрахунків платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже , зазначення відповідачем у платіжному документі інформації щодо рахунку, на підставі якого здійснюється оплата, спростовує заперечення ТОВ "Будремлюкс" з приводу того, що останнім не отримувало рахунку на оплату.

Щодо неправомірного перерахування коштів у розмірі 10 000,00 грн на рахунок ТОВ "Хутір "ЛТД, то суд зазначає , що в матеріалах справи відсутні докази щодо повернення грошових коштів, тощо.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 116 194,00 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2600,00 грн.

Згідно частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд, вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Отже, в силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом судового розгляду у справі №921/364/22 на день подання позовної заяви є вимога майнового характеру: стягнення заборгованості у розмірі 116 194,00 грн, за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 2481,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №957 від 04.08.2022.

Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 119,00 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 119,00 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2481,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремлюкс", вул. Зелена, 1, приміщення 9, смт. Підволочиськ, Тернопільська область , код ЄДРПОУ 41933442 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутір" ЛТД, вул. Тернопільська, 71, смт. Скалат, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 21151039 116 194,00 грн боргу, 2481,00 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Хутір" ЛТД, вул. Тернопільська, 71, смт. Скалат, Тернопільська область.

Відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Будремлюкс", вул. Зелена, 1, приміщення 9, смт. Підволочиськ, Тернопільська область.

Третій особі: Товариству з обмеженою відповідальністю "Теркомбуд", вул. Вояків Дивізії "Галичина", 26/37, м. Тернопіль .

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "29" березня 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець