Ухвала

від 29.03.2023 по справі 357/3290/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3290/23

Провадження № 2-з/357/25/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсними.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016. Одночасно просив заборонити ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016. Обгрунтовуючи заяву, товариство зазначило, що відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та отримувати продукцію і доходи. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 уклала договір оренди з ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», який передбачає передачу земельної ділянки в користування новому орендарю протягом 5 років з дати реєстрації договору, що унеможливить позивачу на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки. Також 11 березня 2023 року ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» надіслало заяву про виділення земельних ділянок в натурі для здійснення посівів, однак на даний час на земельній ділянці ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» здійснені агрономічні заходи та обробіток земельної ділянки (внесені добрива тощо). Окрім того, реєстрація речових прав щодо земельної ділянки з третьою особою ускладнить використання земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позовних вимог та істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 1, 2, 4 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб,забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Конституцією України (ст.41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, суд повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою є фактично способом втручання у господарську діяльність товариства, оскільки заборона не тільки позбавляє на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою ОСОБА_1 уклала договори оренди земельних ділянок, які на даний час є чинними і презумпція правомірності яких у встановленому законом порядку не спростована (стаття 204 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 700/720/17.

Окрім того, заборона ОСОБА_1 користуватися належною їй земельною ділянкою, призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та позбавить її, як власника земельної ділянки, законнного права використовувати її відповідно до цільового призначення, що є необгрунтованим втручанням у право власника на мирне володіння майном.

Водночас, судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно наявний спір щодо земельної ділянки, право користування на яку мав позивач, та яку, як стверджує позивач, посилаючись на відповідні докази, неправомірно передано у користування інших осіб, чим порушено права позивача, зокрема, право на оренду вказаних земельних ділянок.

Тож невжиття забезпечення позову може привести в цьому випадку до формального характеру можливого рішення суду, а отже зробити недосяжною кінцеву мету правосуддя - ефективний захист інтересів і реальне поновлення порушених прав осіб в межах однієї справи.

З огляду на наявність спору, а також враховуючи обставини вибуття спірних земельних ділянок із користування позивача, на які посилається останній, є обґрунтовані підстави вважати наявність ризиків вчинення подальших дій щодо відчуження спірного майна на користь третіх осіб, укладання інших правочинів стосовно цього майна, що, у разі можливого задоволення в подальшому позовних вимог, може ускладнити виконання рішення суду та унеможливить або утруднить відновлення порушених прав позивача у обраний ним спосіб захисту порушеного права.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Поряд з цим, суд вважає за необхідне задовольнити заяву частково, заборонивши заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016, що буде співмірним із позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання рішення суду, остаточного вирішення спору між сторонами та відновлення порушених прав позивача, у разі можливого задоволення позову.

Такий захід забезпечення позову є найменш обтяжливим для обох сторін, виходячи із змісту позовних вимог.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», про забезпечення позову, задовольнити частково.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки площею 1,5452 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016 розташовану в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 783844132204, власником якої є ОСОБА_1 .

У решті вимог заяви про забезпечення позову, відмовити.

Дані стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137, код ЄДРПОУ 03755348).

Дані боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Б. І. Кошель