Рішення

від 16.03.2023 по справі 489/4258/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

16.03.2023

Справа №489/4258/20

Провадження №2/489/83/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, якою просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що позивачем надано в користування відповідачу кімнату АДРЕСА_1 . На його ім`я відкрито особовий рахунок. Його колишній дружині надано у користування кімнату АДРЕСА_2 . 29 грудня 2019 року відповідач, перебуваючи у кімнаті № 228, наніс своїй колишній дружині тілесні ушкодження. За даним фактом Інгульським ВП ГУНП в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження. З 30 грудня 2019 року відповідач в кімнаті № 229 не появляється та не проживає без поважних причин протягом шести місяців.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем в позовній заяві зазначено, що він перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2 наніс своїй колишній дружині тілесних ушкоджень. Проте, дані твердження позивача не підтвердженні належними та допустимими доказами, а також не стосуються дійсної справи. Кімната № 228 закріплена за його колишньою дружиною ОСОБА_3 , а кімната № 229 закріплена за ним. 29 грудня 2019 року у нього з дружиною виник конфлікт, після чого вона його вигнала з житла, залишивши ключі від обох кімнат у себе. Пізніше він намагався повернутися до житла, але колишня дружина його не пустила. Таким чином, він був позбавлений доступу до власного житла. На його неодноразові намагання потрапити до житла, йому постійно чинили перешкоди: черговий на вахті не впускав на поверх, на якому знаходиться його кімната; дружина відмовляється повертати йому ключі від кімнати, погрожуючи викликати поліцію та звинуватити його у вчиненні злочину. Він мав намір вирішити питання щодо кімнати у гуртожитку після вирішення кримінальної справи за заявою його колишньої дружини. Іншого житла крім кімнати у гуртожитку у нього немає. Він не має наміру відмовлятися від вказаної кімнати, про що свідчить те, що він сплачує комунальні послуги. Його відсутність у місці свого проживання також обумовлена характером його роботи, оскільки вона пов`язана з частими відрядженнями.

Від представниці третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких не заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що спірна кімната знаходиться в межах гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та знаходиться у приватній власності ПАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд». Тобто, право на розпорядження вказаним майном, на передачу майна в оренду перебуває виключно у вказаної юридичної особи. 01 жовтня 2018 року між ПАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір № 33/18, предметом якого є передача наймодавцем наймачу в користування 3 ліжко-місця в кімнаті № 229 у приватному гуртожитку наймодавця. Згідно умов вказаного договору, власник зареєстрував ОСОБА_1 з 01.10.2018 до 28.09.2019. Тобто, дія договору № 33/18 закінчилася 29.09.2019, і як наслідок, саме з цього моменту було припинено право користування приватним майном власника. Відповідач, до власника вказаного майна, з заявою та клопотаннями щодо пролонгації дії договору № 33/18 від 01.10.2018, не звертався. 17 квітня 2020 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва шлюб між відповідачем та ОСОБА_4 розірвано. Під перебування у шлюбі, у них народилася донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 грудня 2019 року відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_6 ножове поранення, після чого втік з квартири та більше не з`являвся. Тобто, відповідач самостійно покинув житло, в якому він зареєстрований і більше ним не користувався. В кімнаті АДРЕСА_4 проживає їх донька.

Ухвалою суду від 23.09.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 08.09.2021, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог та призначено справу у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Просить позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку поважних причин не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_3 гуртожитком та належить на праві приватної власності ПАТ «БФ «Миколаївбуд» на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1249 від 16.12.2011 р.

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2014.

01 жовтня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Будівельна фірма «Миколаївбуд» та ОСОБА_1 укладено Договір № 33/18, відповідно до якого, ОСОБА_1 надано в оплатне користування собі і членам своєї сім`ї 3 ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 .

Вказаний договір укладено на строк з 1 жовтня 2018 року до 28 вересня 2019 року. зміни і доповнення до договору вноситься додатковими угодами, які є невід`ємними частинами основного договору. Договір може бути достроково припинений за письмовою згодою сторін (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до довідки ПрАТ «БФ «Миколаївбуд» від 31.08.2020 за вих. № 46, ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

01 жовтня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Будівельна фірма «Миколаївбуд» та ОСОБА_3 укладено Договір № 32/18, відповідно до якого, ОСОБА_3 надано в оплатне користування собі і членам своєї сім`ї 3 ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_2 .

Договори на користування квартирою АДРЕСА_2 ОСОБА_3 кожного року пролонгувалися.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.04.2020, шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано. Змінено прізвище ОСОБА_3 на дівоче прізвище « ОСОБА_7 ».

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Представник позивача в своєму позові зазначає, що 29 грудня 2019 року відповідач, перебуваючи у кімнаті АДРЕСА_2 , наніс своїй колишній дружині тілесні ушкодження. За даним фактом Інгульським ВП ГУНП в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження. На підтвердження зазначеного суду надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2020 (а.с. 6) та медичні документації про звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою.

Суд при оцінки даного доказу виходить з того, що він не має жодного відношення до предмету спору, не підтверджує та не заперечує факт не проживання особи у спірному приміщенні.

Згідно Акту про не проживання від 17.08.2020, підписаного мешканцями гуртожитку та завіреного головою комісії ПрАТ «БФ «Миколаївбуд», ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 30 грудня 2019 року по теперішній час.

З Акта про проживання від 05.10.2021, підписаного сусідами та завіреного начальником ПрАТ БФ «Миколаївбуд» Гудзь Н.Г., неповнолітня ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач в своєму відзиві зазначає, зокрема, що він не має наміру відмовлятися від вказаної кімнати, про що свідчить те, що він сплачує комунальні послуги. Його відсутність у місці свого проживання також обумовлена характером його роботи, оскільки вона пов`язана з частими відрядженнями.

Як вбачається з квитанцій, ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги, які надавалися по АДРЕСА_5 у вересні 2020 році, лютому 2021 році та у березні 2021 року у загальному розмірі 8350,40 грн..

Згідно довідки виробничого підрозділу регіональної філії «Одеська залізниця» служба локомотивного господарства ПАТ «Українська залізниця» від 05.02.2021 за вих. № 12, ОСОБА_1 з 11 лютого 2002 року працює у Виробничому підрозділі служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» та займає посаду машиніста тепловоза у відділі цех експлуатації.

Таким чином, позивач доводить факт не проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_6 виключно одним актом про не проживання від 17.08.2020 з грудня 2019, інших доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано, явку свідків яких він заявляв при поданні позовної заяви у судове засідання не забезпечено, належним чином завірених відібраних письмових пояснень не долучено. Відомостей про наявність у відповідача у користуванні чи у власності іншого житлового приміщення позивач суду не представив.

В той же час факт періодичного тимчасового не проживання відповідача обумовлений характером його роботи, відсутність втрати інтересу до житла підтверджується сплатою комунальних послуг, доказів на спростування зазначеного позивачем не надано.

Пояснення третьої особи по суті зводяться до конфлікту з відповідачем, наявність відносно нього кримінального провадження, що ніяким чином не підтверджує факт його не проживання у спірному приміщенні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Миколаївбуд», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а, ЄДРПОУ 01273036.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Повний текст судового рішення складено «16» березня 2023 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева