Рішення

від 21.02.2023 по справі 742/1245/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/58/23

Єдиний унікальний № 742/1245/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ільченка О.І. за участю секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Жайворонко Ігор Вікторович до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Карпенко Віктор Константинович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: територіальний сервісний центр №7442 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля

установив:

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: територіальний сервісний центр №7442 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частини автомобіля.

Заявлені вимоги мотивує тим, що з січня 2006 року вона проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 . Зокрема, в період з середини січня 2006 по 2015 рік вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2015 року по день смерті ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Під час спільного проживання 19.08.2020 року вона разом з покійним чоловіком за спільні сімейні кошти придбали легковий автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_1 . Оскільки, заявник немає можливості оформити свої спадкові права на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , тому і звернулася до суду із позовом про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю в період з січня 2006 року до моменту смерті останнього, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частини автомобіля.

13.10.2022 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Карпенка В.К. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони заперечують проти визнання позовних вимог, та просять суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції покликаються на те, що позивачкою не надано достатніх доказів того, що вона проживала разом з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю, а також того, що позивачка брала участь у збиранні коштів для придбання спірного автомобіля.

04.11.2022 від представника позивача адвоката Жайворонка І.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вони не погоджуються з доводами відповідача та наполягають на тому, що позивач проживала разом із ОСОБА_3 спільно однією сім`єю як дружина та чоловік з січня 2006 року. Позивач за час спільного проживання з померлим також працювала та мала дохід. Вони придбавали речі під час сумісного проживання. Після смерті ОСОБА_3 вона особисто займалася його похованням.

Позивач та її представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та у відповіді на відзив.

Відповідач і його представник у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: територіальний сервісний центр №7442 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача та їх представників, а також показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №101, в якому зазначається, що смерть настала за адресою: АДРЕСА_2 , причина смерті ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією, що підтверджується копією довідки про причину смерті (а.с.4 зворот).

Відповідно до накладної №8 від 04.04.2022, яка була видана ОСОБА_1 , вбачається, що нею було здійснено оплату в розмірі 7700 грн. та придбано необхідні ритуальні речі для поховання померлого (а.с.63).

Із повідомлення №320/01-16 від 27.09.2022 Ічнянської державної нотаріальної контори вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи мати померлого ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини на користь спадкоємця другої черги ОСОБА_2 . 23.09.2022 ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.37).

Відповідно до довідки про склад сім`ї №21 від 03.11.2022, виданої ОСББ «Південний-38», в якій зазначається, що ОСОБА_1 була зареєстрована та дійсно проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 з липня місяця 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.65).

Згідно копії договору, купівлі-продажу 7442/2020/2159771 був придбаний автомобіль HYUNDAI ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 190820 грн, який було оформлено на ОСОБА_3 (а.с.71).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2010 року випуску, є ОСОБА_3 , дата реєстрації 19.08.2020 (а.с.10).

Згідно копії довідки виданої виконавчим комітетом Ічнянської міської ради від 23.10.2017 за №4115 зазначено, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.74).

Згідно копії власноручно написаної заяви від 10.11.2017 на отримання житла ОСОБА_3 вбачається, що заявник, вказував місце реєстрації: АДРЕСА_3 , та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.73).

Згідно довідки ДУ «Прилуцької виховної колонії», ОСОБА_3 з 21.01.2015 по 14.04.2017 та з 20.07.2017 по 31.07.2020 працював у Державній установі «Прилуцька виховна колонія», та був звільнений з роботи 31.07.2020 (а.с.72).

У відповідності до копії Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 18 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №331 від 15 листопада 1994 року. Після державної реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.64).

Аналізуючи покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судом приймаються покази свідків сторони позивача, які були сусідами померлого ОСОБА_3 та перебували з ним у дружніх та товариських стосунках, і тому могли бути обізнаними про подробиці їх особистого життя з січня 2006 року, які підтверджують існування спільного подружнього життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

До показів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,, суд відноситься критично, оскільки вони протирічять дослідженим у судовому засіданні фактичним обставинам справи.

Також, під час судового розгляду судом у присутності сторін були оглянуті оригінали фотокарток, виконаних у період з 2010 р. по 2021 р., на яких зображені позивач та ОСОБА_3 , що не заперечується відповідачем. Із огляду вказаних доказів, судом встановлені протягом тривалого часу обставини спільного відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на морі, у друзів, родичів, встановлено близькість стосунків, оскільки на вказаних зображеннях позивач із ОСОБА_3 разом проводять дозвілля, святкують весілля сина позивача, відвідують друзів, родичів, обіймаються, що притаманно особам, які перебувають в близьких стосунках, подружжю (а.с.12-15).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа мас право па захист свого інтересу який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцями однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Глава 8 СК України регулює право спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статей 60, 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не ґрунтуються на законі доводи відповідачки, що оскільки спірне майно придбавалося за особисті кошти ОСОБА_3 , то воно є його особистою власністю, позаяк тлумачення статей 60, 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_3 тривалий час, більше п`ятнадцяти років спільно проживали однією сім`єю з позивачем ОСОБА_1 , як подружжя та вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно розпоряджалися коштами, в тому числі, в інтересах сім`ї придбали спірний автомобіль, разом проводили свята та їздили на відпочинок, а також, що позивач особисто здійснила поховання ОСОБА_3 , суд доходить висновку про наявність достатніх передбачених законом підстав для визнання факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з січня 2006 року до моменту смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визнання автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на частини цього автомобіля.

Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1948 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у справі надавалася ОСОБА_1 по договору 01/0106/22 про надання правничої допомоги від 01.07.2022, враховуючи складність справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Жайворонко Ігор Володимирович до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Карпенко Віктор Константинович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: територіальний сервісний центр №7442 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з січня 2006 року до моменту смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частини автомобіля марки HYUNDAI ACCENT 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування коштів сплачених за судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 1948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн. 80 коп. та 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн. за правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.03.2023.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО