ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року Справа № 906/200/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача 1: не з`явився
позивача 2: Паршакова О.В.
відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3: не з`явились
третьої особи: не з`явився
прокурор: Безпалов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №3958/22 від 06 грудня 2022 року) представника відповідача 2 ТОВ "Морозівський-Земля" - адвоката Кобилянського В.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 (повний текст складено 11 листопада 2022 року, суддя Соловей Л.А.)
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (позивач 1), Малинської міської ради (позивач 2)
до 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський"
до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля"
до 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум"
за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпи Василя Васильовича (с.Ігнатпіль, Овруцький район, Житомирська область)
про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Малинської міської ради Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просив:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Морозівський" на земельні ділянки загальною площею 625,2251 га, згідно переліку наведеному в позовній заяві;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради земельні ділянки загальною площею 625,2251 га, згідно переліку, наведеному в позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року у справі №906/200/21 залучено до участі у справі третю особу.
29 червня 2021 року на адресу місцевого суду від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог від 18 червня 2021 року №15/1-510вих-21, у тексті якої останній повідомив про допущену в позовній заяві описку при зазначенні кадастрового номера земельної ділянки площею 78,304 га, неправильно вказавши номер 1823485500:11:000:0134, замість правильного 1823485500:15:000:0134.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2021 року у справі №906/200/21, серед іншого, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 повністю задоволено позов Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Малинської міської ради до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський", Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум", за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпи Василя Васильовича про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.
Скасовано державну реєстрацiю права приватної власностi за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) на земельнi дiлянки:
- площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) (запис про державну реєстрацію права власностi №39115279 вiд 09.11.2020);
- площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218) (запис про державну реєстрацію права власностi №39121956 вiд 09.11.2020).
Витребувано у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум" (код ЄДРПОУ 43994528) до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради:
- земельну дiлянку площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140);
- земельну дiлянку площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218).
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (код ЄДРПОУ 43934584) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум" (код ЄДРПОУ 43994528) до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради земельні ділянки:
1) площею 96,9294га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0071);
2) площею 53,9283га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0062);
3) площею 13,3034га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0063);
4) площею 7,5589га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0064);
5) площею 21,0382га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0065);
6) площею 3,7194га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0066);
7) площею 3,2912га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0067);
8) площею 0,6284га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0068);
9) площею 1,0897га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0069);
10) площею 4,1424га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0205);
11) площею 17,5827га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0206);
12) площею 4,7993га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0207);
13) площею 1,3526га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0208);
14) площею 3,7678га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0209);
15) площею 34,7806га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0210);
16) площею 4,5156га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0211);
17) площею 4,8565га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0212);
18) площею 2,9352га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0213);
19) площею 0,6655га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0214);
20) площею 1,1086га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0215);
21) площею 1,118га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0216);
22) площею 2,0115га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0217);
23) площею 91,562га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0219);
24) площею 2,21га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0175);
25) площею 0,9625га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0176);
26) площею 48,2429га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0174);
27) площею 10,3247га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0173);
28) площею 4,8965га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0172);
29) площею 8,4952га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0167);
30) площею 3,2242га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0149);
31) площею 14,6345га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0147);
32) площею 6,5195га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0148);
33) площею 13,6327га (кадастровий номер 1823485500:000:0146);
34) площею 1,2304га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0145);
35) площею 6,2681га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0144);
36) площею 2,1499га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0143);
37) площею 0,9532га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0142);
38) площею 5,6113га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0141);
39) площею 1,4029 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0139);
40) площею 6,3346 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0138);
41) площею 4,4071 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0137);
42) площею 9,1506 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0136);
43) площею 3,6476га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0135);
44) площею 78,304 га (кадастровий номер 1823485500:15:000:0134).
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 43934584) до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради земельну ділянку площею 1,8807га (кадастровий номер 1823485500:09:000:0070).
Присуджено до стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 30853522) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО: 820172, р/р UA598201720343110001000011049) судовий збір у розмірі 32049,58 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 43934584) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО: 820172, р/р UA598201720343110001000011049) судовий збір у розмірі 32049,58 грн.
Вказане рішення мотивоване тим, що користування землею КСП ім.Мічуріна, що посвідчене державним актом на право колективної власностi на землю вiд 30 серпня 1995 року серiї IІ-ЖТ №000109, припинене внаслiдок ліквідації КСП, тобто внаслiдок припинення дiяльностi підприємства. При цьому законодавство України, чинне на момент реєстрації СВК "Морозівський" і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власностi на земельнi дiлянки, право колективної власностi на якi припинено, у тому числі у порядку правонаступництва на підставі державного акта на право колективної власностi на землю. За відсутності розподільчого балансу, з якого можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу учасників КСП з невідомих причин, суд прийшов до висновку про недоведеність факту, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність СВК "Морозівський". Спipнi земельнi дiлянки були переданi власниками до земель запасу Морозівської сільської ради та земель загального користування, паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю. Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника у зв`язку з протиправним набуттям 22 грудня 2020 року за ТОВ "Морозівський-Земля" і 09 листопада 2020 року за СВК "Морозівський" права приватної власності на них, а також те, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 25 лютого 2021 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування строку позовної давності до заявленої вимоги відсутні
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, представник відповідача 2 - ТОВ "Морозівський-Земля" - адвокат Кобилянський В.А. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що подаючи позов орган прокуратури зазначив позивачем 1 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, про порушення прав якого жодним чином не йшлось у позовній заяві. Заявлення Держгеокадастру в якості позивача, може відбуватись у тому разі, коли відсутній належний позивач або, коли власник земельної ділянки є суб`єктом правопорушення і визначений як відповідач. Оскільки прокуратурою заявлено про порушення прав позивача 2 Малинської міської ради, суд першої інстанції безпідставно не здійснив належного процесуального реагування щодо позивача 1, за яким повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог
Скаржник зауважує, що рішенням загальних зборів КСП ім. Мічуріна було вирішено створити нове підприємство, яке надалі буде найменуватися "Сільськогосподарський виробничий кооператив" та затвердити статут СВК , що підтверджується випискою із протоколу №1 зборів КСП ім.Мічуріна від 11 лютого 2000 року. Відповідачі звертають увагу суду, що у рішенні загальних зборів від 11 лютого 2000 року жодним чином не йдеться про припинення або повну ліквідацію КСП. Зі змісту рішення зрозуміло, що члени КСП мали бажання реформувати колективне сільськогосподарське підприємство в іншу форму відповідно до Указу Президента України №1529/99 від 03 грудня 1999 року. В іншому випадку, якщо група осіб мала бажання створити нове окреме підприємство у формі СВК, вони б не проводили загальні збори членів КСП. На підтвердження реформування КСП говорить і той факт, що установчий договір підписало 142 особи, члени КСП, про що зазначено судом.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що органом прокуратури, на підтвердження своїх припущень, не надавались докази щодо ліквідації КСП ім.Мічуріна, а саме: - рішення загальних зборів КСП щодо утворення ліквідаційної комісії, а також щодо порядку і строків проведення ліквідації, документи щодо повідомлення кредиторів про ліквідацію підприємства, ліквідаційний баланс, повідомлення у пресі щодо ліквідації КСП, аудиторський висновок (стаття 35 Закону України "Про підприємства в Україні"). Отже, зазначення судом у рішенні про "припинення КСП ім.Мічуріна у зв`язку і ліквідацією" не підтверджено належними доказами. Оскільки КСП ім.Мічуріна не було ліквідовано, а здійснило перетворення в СВК "Морозівський", до правонаступника перейшли всі права та обов`язки правопопередника, в тому числі і права на землю. Перехід прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи де правонаступника відповідає вимогам чинного на момент такої реорганізації законодавств, де було зазначено, що ліквідація реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємств; провадилося з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника а у випадках, передбачених вказаним законом, за рішенням власника та за участі колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Отже, СВК "Морозівський" є власником земель, які були надані в колективну власність КСП ім.Мічуріна (крім земель, які були розпайовані). Суд, вказуючи, що "розподільчі та передавальні акти в матеріалах справи відсутні", не звернув увагу, що такі акти повинні існувати в обов`язковому порядку лише під час поділу та виділу, що прямо передбачено частиною 5 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Натомість при злитті, приєднанні та перетворенні (частина 4 та частина 6 статті 31 Закону) розподільчі та передавальні акти не вимагаються в силу Закону.
Апелянт звертає увагу колегії суддів, що судом у рішенні зазначено, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім.Мічуріна шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім.Мічуріна автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Проте, таке припущення суду не відповідає нормам законодавства, оскільки відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтувалось на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Тому, навіть якщо член або члени КСП вийшли з КСП , це не змінює той факт, що суб`єктом права власності у підприємстві на землю є підприємство як юридична особа, і якому (а так само і у правонаступника) може залишатись одна особа. Отримання земельної ділянки колишнім членом КСП може відбуватись на підстав його заяви в процесі паювання, а не автоматично. Враховуючи, що СВК "Морозівський" набуло законне право, в якості правонаступника КСП ім.Мічуріна, на землі колективної власності відповідно до Державного акта ІІ-ЖТ №000109 від 30 серпня 1995 року, воно мало повне право розпоряджатись цією земельною ділянкою, а отже і всі наступні діє є цілком законними.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2022 року, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Листом №906/200/21/6763/22 від 15 грудня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
26 грудня 2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/200/21.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 січня 2023 року апеляційну скаргу (вх. №3958/22 від 06 грудня 2022 року) представника відповідача 2 ТОВ "Морозівський-Земля" - адвоката Кобилянського В.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 залишено без руху. Запропоновано представнику відповідача 2 ТОВ "Морозівський-Земля" - адвокату Кобилянському В.А. протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати належні докази сплати судового збору на суму 182300,91 грн.
10 січня 2023 року від представника відповідача 2 надійшла заява щодо виконання вимог ухвали про сплату судового збору до якої додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 182300,91 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 січня 2023 року у справі №906/200/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача 2 ТОВ "Морозівський-Земля" - адвоката Кобилянського В.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 та призначено дату судового засідання на 02 лютого 2023 року.
23 січня 2023 року від Малинської міської ради Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, міська рада додатково зазначає, що Законом України від 10 липня 2018 року №2498-УІІІ до Земельного кодексу України було внесено пункт 21 Перехідних положень, згідно якого землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Мічуріна було припинене, розпаювання та передача прав власності його членам вже була здійснена у попередні роки, а земельні ділянки, що йому надавались та не перейшли у приватну власність - вважаються комунальною власністю. Отже, доводи апелянтів на відсутність підстав набуття Малинською міською радою права комунальної власності на спірні земельні ділянки є необгрунтованими.
23 січня 2023 року від Малинської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручити проведення якої заявник просить Малинський районний суд Житомирської області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2023 року у справі №906/200/21 задоволено клопотання Малинської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Малинському районному суду Житомирської області (пл. Соборна, 8, м. Малин, Коростенський район, Житомирська обл.) проведення судового засідання.
30 січня 2023 року від Житомирської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому прокурор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача 2 ТОВ "Морозівський Земля" та залишити без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2023 року у справі №906/200/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 лютого 2023 року) розгляд апеляційної скарги відкладено на "09" березня 2023 року та зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру надати для огляду в судовому засіданні оригінали розпорядження голови Малинської державної адміністрації від 15 листопада 2005 року №413 з усіма додатками до нього. Доручено Малинському районному суду Житомирської області (пл. Соборна, 8, м. Малин, Коростенський район, Житомирська обл.) проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
15 лютого 2023 року від Житомирської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали суду надано належним чином засвідчену копію розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 15 листопада 2005 року №413 з усіма додатками до нього.
У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №906/200/21 09 березня 2023 року не відбулося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2023 року у справі №906/200/21 розгляд справи призначено на 23 березня 2023 року об 14:00 год. Доручено Малинському районному суду Житомирської області проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Безпосередньо в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, прокурор та представник позивача 2 повністю підтримали вимоги і доводи викладені у відзивах на апеляційну скаргу.
Представники позивача 1, відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Причин неявки в судове засідання не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника Малинської міської ради, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рiшення Морозівської сільської ради від 26 травня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству імені Мічуріна видано державний акт II-ЖТ №000109 про право колективної власностi на землю площею 1528,5 га для сільськогосподарського використання.
Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актiв на право колективної власностi на землю за №1 від 30 серпня 1995 року /т.1, а.с.220-222/.
Рішенням загальних зборів КСП ім.Мічуріна с.Морозівка вирішено створити нове підприємство, яке надалі буде найменуватися "Сільськогосподарський виробничий кооператив" та затвердити статут СВК, що підтверджується випискою із протоколу №1 зборів КСП ім.Мічуріна вiд 11 лютого 2000 року /т.1, а.с.166-167/.
Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців СВК "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) створено 01 березня 2000 року /т.1, а.с.151/.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Житомирській області №213 від 13 липня 2020 року Колективне сільськогосподарське підприємство ім.Мічуріна (код ЄДРПОУ 03743747) ліквідовано 28 квітня 2001 року, підстава ліквідації: за заявою власника або рішенням вищого органу управління №203 /т.1, а.с.218/.
Розпорядженням Малинської РДА від 04 червня 2004 року №272 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованих КСП, у тому числi i СВК "Морозівський" /т.1, а.с.236/.
Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Мічуріна від 15 квітня 2005 року затверджено акт обстеження сiльськогосподарських угідь реформованого КСП ім.Мічуріна, відповідно до якого прийнято до розпаювання загальну площу сiльськогосподарських угідь 710,85 га, в тому числі: ріллі - 662,73 га, багаторічних насаджень (сад) - 15,1 га, сіножаті 18,16 га та пасовищ - 14,86 га; а також вилучено із земель, переданих у колективну власність, земельні ділянки площею 635,45 га, у тому числі чагарники 383,48 га, болота 251,97 га, і передано вилучені земельні ділянки до земель запасу Морозівської сільської ради /т.1, а.с.231-235/.
Протоколом №2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Мічуріна від 20 грудня 2005 року затверджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актiв на право власностi на земельнi дiлянки громадянам із земель реформованого КСП ім.Мічуріна Морозівської сiльської ради, якою передбачено, що розпаюванню підлягає 708,76 га с/г угідь /т.2, а.с.17-19/.
Рішенням Морозівської сільської ради від 24 грудня 2005 року затверджено протокол загальних зборів від 20 грудня 2005 року "Про розподіл земельних ділянок власників земельних часток (паїв) щодо виділення їх в натурі (на місцевості)" /т.2, а.с.34/.
Розпорядженням Малинської РДА від 15 листопада 2005 року №413 "Про розгляд клопотань установ з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок", зокрема погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із реформованого КСМ ім.Мічуріна.
Додатком 1 до вказаного розпорядження вирішено припинити право колективної власності громадянам на земельні ділянки реформованого КСМ ім.Мічуріна загальною площею 637,54 га, у тому числi 292,56 га ріллі, 170,14 га сіножаті, 174,84 га пасовищ, з них: передати до земель запасу Морозівської сiльської ради земельнi ділянки площею 635,45 га, у тому числi чагарники 383,48 га, болота 251,97 га (згідно акта обстеження), зарахувати до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 2,09 га, у тому числі з ріллі 2,09 га /т.2, а.с.22-23/.
Таким чином, лише частина земельних ділянок КСП ім.Мічуріна були розпайовані між членами КСП.
Прокурор зазначає, що 28 вересня 2020 року СВК "Морозівський" уклало договір на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, на території Малинського району (47 земельних ділянок загальною площею 625,2251 га).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Iгнатпільської сільської ради Овруцького району Неліпою В.В. 09 листопада 2020 року зареєстровано право приватної власності за СВК "Морозівський" на 47 спірних земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення загальною площею 625,2251 га на території Малинського району. Підставою реєстрації права приватної власностi є державний акт на право колективної власностi на землю вiд 30 серпня 1995 року серії II-ЖТ000109 /т.1, а.с.34-94/.
У подальшому протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ "Морозівський-Земля" від 16 грудня 2020 року вирішено створити нове ТОВ "Морозівський-Земля" шляхом виділу з КСП "Морозівський", визначити місцезнаходження товариства, сформувати статутний капітал товариства затвердити запропонований розподіл часток між засновниками, підписати і затвердити статут товариства, затвердити та підписати розподільчий баланс СВК "Морозівський" /т.2, а.с.54-57/.
Протоколом №3 загальних зборів членів СВК "Морозівський" від 16 грудня 2020 року /т.2, а.с.50-53/ затверджено розподільчий баланс, на підставі якого СВК "Морозівський" передано всі 47 спірних земельних ділянок загальною площею 625,2251 га новоствореному підприємству ТОВ "Морозівський-Земля" /т.2, а.с.58-61/.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Шевчуком А.Ю. зареєстроване право приватної власності за ТОВ Морозівський-Земля" на 47 спірних земельних.
В подальшому, на підставі договору оренди землі від 05 травня 2021 року ТОВ "Морозівський-Земля" (орендодавець) передав, а ТОВ "Колос Преміум" (орендар, відповідач-3) прийняв в строкове платне користування спірні земельні ділянки земельні загальною площею 623,3645 га /т.3, а.с.180-183/ та зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на спірні земельні ділянки площею 623,3645 га /т.3, а.с.185-249/.
На думку прокурора, оскільки державний акт серії II-ЖТ №000109 про право колективної власностi на землю площею 1528,5 га був виданий КСП ім.Мічуріна, яке ліквідовано, у СВК "Морозівський" не існувало правових підстав для повного правонаступництва прав та обов`язків КСП ім.Мічуріна, зокрема щодо набуття права на земельні ділянки ліквідованого КСП. Відтак, СВК "Морозівський та ТОВ "Морозівський-Земля" без будь-яких правових підстав набули права приватної власностi на земельнi дiлянки площею 625,2251 га, якi вiдповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирiшення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сiльськогосподарського призначення, запобiгання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", передані у комунальну власність.
За фактом заволодіння СВК "Морозівський" земельними ділянками державної власності 30 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис №12020060080000580 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України /т.1, а.с.45-46/.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Щодо представництва інтересів держави прокурором у даній справі.
Відповідно до статей 6, 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно частини 3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Правовий аналіз наведених вище приписів чинного процесуального законодавства свідчить про те, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому спеціальним Законом визначено, що таке право прокурор має лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Поряд із цим, у кожному із наведених випадків прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17.
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.
Прокурором визначено орган - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, який наділений повноваженнями здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності. До позовної заяви додано акт ГУ Держгеокадастру у Житомирській областi перевiрки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки вiд 27 листопада 2020 року, де зазначено порушення вимог законодавства при набутті права власностi на cпipнi земельнi дiлянки /т.1, а.с.223-224/. Iз вказаним органом контролю обласною прокуратурою велося листування щодо надання матеріалів перевірки /т.1, а.с.225-226/.
Прокурором визначено орган - Малинську міську раду як орган, якому належить право на спірні земельні ділянки; інтереси органу місцевого самоврядування (територіальної громади) нерозривно пов`язані (ототожнюються) з інтересами держави.
Прокурор вказує на те, що у даному випадку інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, якi вiдносяться до їх компетенції, а також захисті прав i свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлено на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способi, який вiдноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як i державні органи.
Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
У даному випадку прокурор, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виконав вимогу щодо повідомлення позивачів про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами: повідомлення Житомирської обласної прокуратури від 15 січня 2021 року №15/1-26вих-21 і лист-відповідь виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 03 лютого 2021 року №100/03-51; повідомлення Житомирської обласної прокуратури від 15 січня 2021 року №15/1-31вих-21 і лист-відповідь ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 20 січня 2021 року №10-6-0.6-297/2-21, а також повідомленнями Житомирської обласної прокуратури від 23 лютого 2021 року №15/1-152вих-21, від 23 лютого 2021 №15/1-153вих-21 /т.2, а.с.79-89/.
Щодо суті спору.
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі №444/1786/15).
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Верховним Судом також викладено правову позицiю про те, що для задоволення чи вiдмови у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, в першу чергу, необхідно встановити наявність чи вiдсутнiсть правових підстав для набуття права власностi на спірну земельну дiлянку у першого власника, а не наявність чи вiдсутнiсть скасування реєстрації права на земельну дiлянку (постанова Касацiйного господарського суду Верховного Суду вiд 09 липня 2018 року у справі №910/3513/17).
На переконання апелянта, СВК "Морозівський" є правонаступником реорганізованого КСП ім.Мічуріна, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі і право власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.
Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України, землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
Відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.
Як вбачається судами з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, підставою реєстрації права приватної власностi за СВК "Морозівський" є державний акт на право колективної власностi на землю серії та номер II-ЖТ000109, виданий 30 серпня 1995 року Морозівською сільською радою народних депутатів Малинського району Житомирської області.
За приписами статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції станом на час припинення КСП ім.Мічуріна), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Законом України "Про підприємства в Україні" (у редакції до 01 січня 2004 року) передбачено, що колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.
Отже, з наведених норм слідує, що розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільчим актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.
Однак, з дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що розподільчі та передавальні акти в матеріалах справи відсутні.
За наявною інформацією, КСП ім.Мічуріна припинено у зв`язку з ліквідацією на підставі рішення вищого органу управління №203, що підтверджується довідкою ГУ статистики у Житомирській області від 13 липня 2020 року №03.5-08/266-20 /т.1, а.с.218/.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що користування землею КСП ім.Мічуріна, що посвідчене державним актом на право колективної власностi на землю вiд 30 серпня 1995 року серiї II-ЖТ №000109, припинене внаслiдок ліквідації КСП, тобто внаслiдок припинення дiяльностi підприємства.
При цьому, законодавство України, чинне на момент реєстрації СВК "Морозівський" і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власностi на земельнi дiлянки, право колективної власностi на якi припинено, у тому числі у порядку правонаступництва на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта з приводу того, що у розпорядженні Малинської РДА від 15 листопада 2005 року №413 "Про розгляд клопотань установ з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок" міститься термін "реформоване КСП ім.Мічуріна", що свідчить про факт реформування (реорганізації) КСП, а не його ліквідації.
Відповідно до статі 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 31 березня 2021 року у справі №923/875/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №923/1379/20).
Враховуючи викладене та оцінивши докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку, що зазначення у розпорядженні №413 вiд 15 листопада 2005 року лише "реформоване КСП ім.Мічуріна" без будь-яких додаткових відомостей не дає підстав стверджувати, що відбулось реформування (реорганізація) КСП ім.Мічуріна у СВК "Морозівський". Докази протилежного як суду першої так і апеляційної інстанції відповідачами не надано.
За даними ЄДР, що містяться у матеріалах справи, у ЄДР відсутні відомості про те, що СВК "Морозівський" є правонаступником КСП ім. Мічуріна.
Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі №826/5806/17, від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18. Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.
Прокурором було надано суду першої інстанції довідку про припинення КСП шляхом ліквідації. В свою чергу, ТОВ "Морозівський земля" у апеляційній скарзі лише припускає про відсутність рішень загальних зборів щодо утворення ліквідаційної комісії, документів щодо повідомлення кредиторів про ліквідацію підприємства, ліквідаційного балансу, повідомлення у пресі щодо ліквідації КСП, аудиторського висновку, при цьому не надаючи жодних доказів на спростування доводів прокуратури.
Відповідно до статей 4, 5 установчого договору про створення та діяльність СВК "Морозівський", майно та майнові права кооперативу складаються з основних та оборотних фондів, що складаються з майнових внесків засновників. Кооператив набуває право власності на частину землі ПКСГО після одержання державного акта на право колективної власності на ім`я кооперативу.
Статут СВК "Морозівський" (в редакції 2000 року, на момент створення СВК) містить положення про його створення відповідно до рішення установчих зборів громадян, зокрема, визначає обов`язок члена кооперативу зробити внесок паю шляхом передачі кооперативу майна та/або грошей, майнових прав, земельної ділянки або прав користування нею (стаття 4 Статуту).
Статтею 7 Статуту СВК "Морозівський" визначено, що кооператив набуває право власності на землю відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП, після одержання державного акта на право колективної власності на землю на ім`я кооперативу. До списку, що додається до даного державного акта заносяться імена лише тих членів кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки кооперативу.
Таким чином, до СВК "Морозівський" перейшло право лише на частину земель в розмірі земельних часток (паїв) його членів, відповідно до установчого договору (142 члена).
З дослідженого судами вбачається, що за вказаних обставин, у СВК "Морозівський" не існувало правових підстав для повного правонаступництва прав та обов`язків КСП, зокрема в частині набуття права власності на земельні ділянки КСП ім. Мічуріна.
Крім того, СВК "Морозівський" державний акт на право колективної власності на землю на ім`я кооперативу, відповідно до установчого договору та статуту СВК (в редакції 2000 року), не оформив.
У відповідності до відомостей державного акта на право колективної власності на землю серiї II-ЖТ №000109, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю, виданого КСП ім.Мічуріна, у ньому відсутня відмітка про зміну власника землі на СВК "Морозівський", як правонаступника КСП ім.Мічуріна, а тому поданий відповідачем 2 державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЖТ №000109 для реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за СВК "Морозівський" не підтверджує набуття відповідачем 1 права власності на ці земельні ділянки.
За змістом статті 6 статуту (у редакції 2020 року), СВК "Морозівський" є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав колгоспу, що передалися йому в результаті реорганізації "Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Мічуріна Малинського району Житомирської області", згідно розподільчого балансу колгоспу. Кооператив у процесі своєї діяльності та у відповідності до чинного законодавства України використовує земельні ділянки "КСП ім.Мічуріна", відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, згідно з рішенням Морозівської сільської ради народних депутатів Малинського району Житомирської області /т.1, а.с.203/.
Посилання в статуті (у редакції 2020 року) на те, що СВК "Морозівський" є правонаступником КСП ім. Мічуріна, не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Також, відповідно до статуту СВК "Морозівський" (у редакції 2020 року) членами кооперативу є 4 особи, у той час, коли членами СВК "Морозівський" (на момент його реєстрації) було 142 особи, а згідно протоколів зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Мічуріна членами КСП було 278 осіб.
При цьому, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім.Мічуріна шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім.Мічуріна автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
З викладеного судами обох інстанцій вбачається, що перетворення КСП ім.Мічуріна у СВК "Морозівський" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами сільськогосподарського виробничого кооперативу. Отже СВК "Морозівський" є новоствореною юридичною особою.
Судами не встановлено обставин, які б засвідчували вихід членів КСП ім.Мічуріна з його складу.
За відсутності розподільчого балансу, з якого можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу членів юридичної особи з невідомих причин, недоведеним є той факт, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність СВК "Морозівський".
Крім того, відповідно до пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22 січня 1996 року №118 (у редакції від 25 серпня 1998 року), у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19).
З дослідженого судами вбачається, що КСП ім.Мічуріна має код ЄДРПОУ 03743747, натомість код ЄДРПОУ СВК "Морозівський" - 30853522. Таким чином, викладені вище обставини свідчать, що реорганізація КСП ім.Мічуріна шляхом перетворення у СВК "Морозівський" не відбувалась.
Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Отже, відповідно до зазначених указів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема колективним сільськогосподарським підприємствам. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Враховуючи те, що члени КСП ім.Мічуріна застосували процедуру паювання до вiдповідної частини земель, що перебували у КСП на праві колективної власностi, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власностi на розпайовані землi, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №917/258/19).
Крiм того, вiдповiдно до акта обстеження сiльськогосподарських угiдь реформованого КСП ім.Мічуріна вiд 15 квітня 2005 року, до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь 710,85 га; із земель, переданих у колективну власність, вилучено земельні ділянки площею 635,45 га, у тому числі чагарники 383,48 га, болота 251,97 га, і передано їх до земель запасу Морозівської сільської ради /т.2, а.с.1-3/.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, які передаються до запасу та резервного фонду.
Відтак, cпipнi земельнi дiлянки були переданi власниками до земель запасу Морозівської сільської ради та земель загального користування, паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.
Відповідачі, посилаючись на державний акт про право колективної власності на землю, виданий КСП ім.Мічуріна, не довели дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме СВК "Морозівський".
Автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі №924/250/19.
За таких обставин, Господарський суд Житомирської області дійшов правильного висновку, що СВК "Морозівський" неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, а в подальшому передало їх за розподільчим балансом у власнiсть ТОВ "Морозівський-Земля", що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади.
Після звернення прокурора з позовом до суду відповідачем 2 - ТОВ "Морозівський-Земля" земельні ділянки площею 623,3645га (всі спірні земельні ділянки, окрім ділянки з кадастровим номером 1823485500:09:000:0070) за договором оренди землі від 05 травня 2021 року неправомірно передано відповідачу 3 - ТОВ "Колос Преміум" /т.3, а.с.180-183/.
Право оренди на спірні земельні ділянки площею 623,3645 га за відповідачем 3 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /т.3, а.с.185-249/.
Таким чином, хоча право власності на земельні ділянки загальною площею 625,2251 га зареєстровано за ТОВ "Морозівський-Земля", однак земельні ділянки площею 623,3645 га фактично перебувають у користуванні ТОВ "Колос Преміум".
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.
Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності, спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, які відповідно до Конституції України належать народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.
Водночас, місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності за СВК "Морозівський" на спірні земельні ділянки - площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) (запис про державну реєстрацію права власностi №39115279 вiд 09 листопада 2020 року) та площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218) (запис про державну реєстрацію права власностi №39121956 вiд 09.11.2020), з чим категорично не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.
При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).
Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.
Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачами, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності СВК "Морозівський" на спірні земельні ділянки - площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) (запис про державну реєстрацію права власностi №39115279 вiд 09 листопада 2020 року) та площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218) (запис про державну реєстрацію права власностi №39121956 вiд 09.11.2020) суперечить позовній вимозі про витребування даного нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на дві зазначені земельні ділянки слід відмовити.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності Малинської міської ради. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування державної реєстрації права приватної власності за СВК "Морозівський" на дві спірні земельні ділянки.
Щодо заяви ТОВ "Морозівський земля" про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника у зв`язку з протиправним набуттям 22 грудня 2020 року за ТОВ "Морозівський-Земля" і 09 листопада 2020 року за СВК "Морозівський" права приватної власності на них, а також те, що прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Житомирської області 25 лютого 2021 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Відповідачами у справі не доведено обставин, які могли б свідчити про той факт, що позивачі були обізнані з порушенням їх прав в інший період часу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).
З урахуванням зазначеного вище, рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позову про скасування державної реєстрації права приватної власності за СВК "Морозівський" на дві спірні земельні ділянки.
Крім того, пункти 6, 7 оскаржуваного рішення підлягають зміні з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Предметом даного позову виступають дві позовні вимоги прокурора немайнового характеру щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та вимоги майнового характеру щодо витребування до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради 47 земельних ділянок.
Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Таким чином, позовні вимоги про витребування земельної ділянки у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою, а тому ціна позову має визначатись вартістю майна - земельної ділянки, яка є об`єктом позовних вимог.
Правова позиція, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на положеннях частини 5 статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №922/1992/18 та від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20.
Згідно частин 1, 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Як визначено частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер це індивідуальна й унікальна для території України послідовність цифр і знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Кадастровий номер - це неповторюваний на території України код земельної ділянки, що є індивідуальним для кожної та присвоюється з метою визначення форми власності, місця розташування, площі і цільового призначення.
Витребування земельної ділянки з певним кадастровим номером є самостійною позовною вимогою, оскільки кожна земельна ділянка є окремим об`єктом правовідносин.
Предметом позову є скасування державної реєстрації двох земельних ділянок та витребування 47 земельних ділянок. Судом досліджено надані прокурором витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок /т.2, а.с.117-163/ та встановлено, що виходячи із 1,5% вартості 41 земельної ділянки сума судового збору є нижчою за прожитковий мінімум, відтак при сплаті судового збору за подання позову про їх витребування необхідно було сплатити 93070 грн (41 * 2270 грн.). Вартість трьох земельних ділянок не встановлена, а тому суд застосовує мінімальну ставку судового збору в розмірі 2270 грн. (2270 грн * 3 = 6810 грн.). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровими номерами 1823485500:15:000:0134 становить 547424,63 грн. (судовий збір за подання позову = 8211,36 грн), 1823485500:09:000:0062 становить 221234,12 грн. (судовий збір за подання позову = 3318,51 грн) та 1823485500:10:000:0219 становить 372271,93 грн. (судовий збір за подання позову = 5584,07 грн.).
Таким чином, за подання позовної заяви необхідно було сплатити 121533,94 грн судового збору (44 * 2270 грн + 8211,36 грн + 3318,51 грн + 5584,07 грн + 2* 2270 грн). Однак прокурором було сплачено 64099,16 грн.
Відтак, недоплачена сума судового збору підлягає достягненню з Прокуратури Житомирської області до Державного бюджету України.
Згідно частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні двох вимог немайнового характеру, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу (вх. №3958/22 від 06 грудня 2022 року) представника відповідача 2 ТОВ "Морозівський-Земля" - адвоката Кобилянського В.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 скасувати в частині скасування державної реєстрацiї права приватної власностi за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) на земельнi дiлянки: площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) (запис про державну реєстрацію права власностi №39115279 вiд 09.11.2020) та площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218) (запис про державну реєстрацію права власностi №39121956 вiд 09.11.2020).
В цій частині прийняти нове рішення. В позові про скасування державної реєстрацiї права приватної власностi за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) на земельнi дiлянки: площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) (запис про державну реєстрацію права власностi №39115279 вiд 09.11.2020) та площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218) (запис про державну реєстрацію права власностi №39121956 вiд 09.11.2020) відмовити.
Змінити пункти 6 та 7 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 виклавши їх в наступній редакції:
"6. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 30853522) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО: 820172, р/р UA598201720343110001000011049) судовий збір у розмірі 58496,97 грн.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 43934584) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО: 820172, р/р UA598201720343110001000011049) судовий збір у розмірі 58496,97 грн.".
В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у справі №906/200/21 залишити без змін.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950) до Державного бюджету України 57 434,78 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (11614, Житомирська область, Малинський район, с.Морозівка, код ЄДРПОУ 43934584) 6810 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/200/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "29" березня 2023 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2023 |
Оприлюднено | 31.03.2023 |
Номер документу | 109896275 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Бучинська Г.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні