Ухвала

від 26.07.2023 по справі 906/200/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/200/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (колегія суддів: Бучинська Г. Б., Петухов М. Г., Гудак А. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 (суддя Соловей Л. А.) у справі

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Малинської міської ради до відповідачів: 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпи Василя Васильовича, про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицька О. В.,

позивача-2 - Паршаков О. В.,

відповідача-2 - Кобилянський В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Малинської міської ради Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський" (далі - СВК "Морозівський"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" (далі - ТОВ "Морозівський-Земля"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум" (далі - ТОВ "Колос Преміум", в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за СВК "Морозівський" на земельні ділянки загальною площею 625,2251 га, згідно з переліком наведеним у позовній заяві;

- витребувати у ТОВ "Морозівський-Земля" до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради спірні земельні ділянки.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СВК "Морозівський" без будь-яких правових підстав набув право приватної власності на земельні ділянки площею 625,2251 га, власником яких є територіальна громада Малинської міської ради та в подальшому згідно розподільчого балансу від 16.12.20 передав їх у користування ТОВ "Морозівський - Земля". За фактом неправомірного заволодіння земельними ділянками Малинським відділенням поліції Коростишівського ВП ГГУ Національної поліції в Житомирській області внесено відомості до ЄРДР за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України № 12020060080000580. На думку прокурора, вищевказані обставини свідчать про вибуття спірного майна поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у відповідачів згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 позов задоволено.

4. Рішення мотивоване тим, що користування землею КСП ім. Мічуріна, яке посвідчене державним актом на право колективної власності на землю від 30.08.1995 серії IІ-ЖТ № 000109, припинене внаслідок ліквідації КСП, тобто внаслідок припинення діяльності підприємства. При цьому законодавство не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки, право колективної власності на які припинено, у тому числі у порядку правонаступництва на підставі державного акта на право колективної власності на землю. За відсутності розподільчого балансу та враховуючи зменшення кількісного складу учасників КСП, суд прийшов висновку про недоведеність того факту, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність СВК "Морозівський".

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині скасування державної реєстрації права приватної власності за СВК "Морозівський" на земельні ділянки: площею 11,6575 га (кадастровий номер 1823485500:11:000:0140) та площею 2,3993 га (кадастровий номер 1823485500:10:000:0218). В цій частині ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

Змінено пункти 6 та 7 резолютивної частини рішення (щодо розподілу судових витрат), в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачами, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності СВК "Морозівський" на спірні земельні ділянки - площею 11,6575 га та площею 2,3993 га суперечить позовній вимозі про витребування даного нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на дві зазначені земельні ділянки слід відмовити.

7. Суди відмовили у застосуванні наслідків спливу позовної давності з посиланням на те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника у зв`язку з протиправним набуттям 22.12.2020 за ТОВ "Морозівський-Земля" і 09.11.2020 за СВК "Морозівський" права приватної власності на них, а також на те, що прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Житомирської області 25.02.2021.

Короткий зміст касаційної скарги

8. ТОВ "Морозівський - Земля" у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині, що не стосується скасування державної реєстрації на земельні ділянки площею 11,6575 га та площею 2,3993 га, скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

9. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, у подібних правовідносинах.

10. Скаржник також подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що є необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, врахованого судами при вирішенні цієї справи.

На його думку, невідповідність кількості учасників КСП кількості учасникам СВК не свідчить про відсутність правонаступництва, оскільки жодний нормативно-правовий акт не передбачає автоматичного набуття всіма членами КСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи.

Частина п`ята статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів звертає увагу, що питання правонаступництва СВК не є вирішальним у контексті цього спору, оскільки в розумінні Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" саме фізичні особи - члени КСП здійснюють розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, а не КСП як юридичної особи, а тому ці земельні ділянки поза таким розпорядженням не могли перейти до СВК в порядку правонаступництва від КСП. З цих підстав клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити частково. Постанову скасувати в частині щодо стягнення з Житомирської обласної прокуратури до державного бюджету України 57 434,78 грн судового збору за подання позовної заяви, в решті постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а не самостійних вимог, щодо суті судового рішення.

Таким чином поданий заступником керівника Житомирської обласної прокуратури відзив в частині вимог про часткове задоволення скарги залишається без розгляду.

12. Малинська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

13. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

14. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

15. Суди попередніх інстанцій в частині вимоги про витребування земельних ділянок, ухвалюючи судові рішення виходили з такого.

16. На підставі рішення Морозівської сільської ради від 26.05.1995 КСП ім. Мічуріна видано державний акт II-ЖТ № 000109 про право колективної власності на землю площею 1528,5 га для сільськогосподарського використання.

17. Рішенням загальних зборів КСП ім. Мічуріна с. Морозівка вирішено створити нове підприємство, яке надалі буде найменуватися "Сільськогосподарський виробничий кооператив" та затвердити статут СВК, що підтверджується випискою із протоколу № 1 зборів КСП ім. Мічуріна від 11.02.2000.

18. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців СВК "Морозівський" (код ЄДРПОУ 30853522) створено 01.03.2000.

19. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Житомирській області від 13.07.2020 № 213 КСП ім. Мічуріна (код ЄДРПОУ 03743747) ліквідовано 28.04.2001, підстава ліквідації: за заявою власника або рішенням вищого органу управління № 203.

20. Розпорядженням Малинської РДА від 04.06.2004 № 272 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованих КСП, у тому числі i СВК "Морозівський".

21. Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Мічуріна від 15.04.2005 затверджено акт обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП ім. Мічуріна, відповідно до якого прийнято до розпаювання загальну площу сільськогосподарських угідь 710,85 га, в тому числі: ріллі - 662,73 га, багаторічних насаджень (сад) - 15,1 га, сіножаті 18,16 га та пасовищ - 14,86 га; а також вилучено із земель, переданих у колективну власність, земельні ділянки площею 635,45 га, у тому числі чагарники 383,48 га, болота 251,97 га, і передано вилучені земельні ділянки до земель запасу Морозівської сільської ради.

22. Протоколом № 2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Мічуріна від 20.12.2005 затверджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актiв на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП ім. Мічуріна Морозівської сільської ради, якою передбачено, що розпаюванню підлягає 708,76 га.

23. Рішенням Морозівської сільської ради від 24.12.2005 затверджено протокол загальних зборів від 20.12.2005 "Про розподіл земельних ділянок власників земельних часток (паїв) щодо виділення їх в натурі (на місцевості)".

24. Розпорядженням Малинської РДА від 15.11.2005 № 413 "Про розгляд клопотань установ з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок", зокрема погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із реформованого КСМ ім. Мічуріна.

25. Додатком 1 до вказаного розпорядження вирішено припинити право колективної власності громадянам на земельні ділянки реформованого КСМ ім .Мічуріна загальною площею 637,54 га, у тому числі 292,56 га ріллі, 170,14 га сіножаті, 174,84 га пасовищ, з них: передати до земель запасу Морозівської сільської ради земельні ділянки площею 635,45 га, у тому числі чагарники 383,48 га, болота 251,97 га (згідно акта обстеження), зарахувати до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 2,09 га, у тому числі з ріллі 2,09 га.

26. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Iгнатпільської сільської ради Овруцького району Неліпою В.В. 09 листопада 2020 року зареєстровано право приватної власності за СВК "Морозівський" на 47 спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 625,2251 га на території Малинського району. Підставою реєстрації права приватної власності є державний акт на право колективної власності на землю від 30.08.1995 серії II-ЖТ000109.

27. У подальшому протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Морозівський-Земля" від 16.12.2020 вирішено створити нове підприємство ТОВ "Морозівський-Земля" шляхом виділу з КСП "Морозівський", визначити місцезнаходження товариства, сформувати статутний капітал товариства затвердити запропонований розподіл часток між засновниками, підписати і затвердити статут товариства, затвердити та підписати розподільчий баланс СВК "Морозівський".

28. Протоколом № 3 загальних зборів членів СВК "Морозівський" від 16.12.2020 затверджено розподільчий баланс, на підставі якого СВК "Морозівський" передано всі 47 спірних земельних ділянок загальною площею 625,2251 га новоствореному підприємству ТОВ "Морозівський-Земля".

29. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Шевчуком А.Ю. зареєстроване право приватної власності за ТОВ Морозівський-Земля" на 47 спірних земельних.

30. В подальшому, на підставі договору оренди землі від 05.05.2021 ТОВ "Морозівський-Земля" (орендодавець) передав, а ТОВ "Колос Преміум" (орендар прийняв в строкове платне користування спірні земельні ділянки земельні загальною площею 623,3645 га та зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на них.

31. Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

32. Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

33. Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

34. З урахуванням наведеного, суди зробили висновок, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

35. Водночас за приписами статті 37 ЦК Української РСР (у редакції станом на час припинення КСП ім. Мічуріна), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

36. Законом України "Про підприємства в Україні" (у редакції до 01.01.2004) передбачено, що колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

37. Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.

38. Отже, розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільчим актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

39. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що розподільчі та передавальні акти в матеріалах справи відсутні. За наявною інформацією, КСП ім. Мічуріна припинено у зв`язку з ліквідацією на підставі рішення вищого органу управління № 203, що підтверджується довідкою ГУ статистики у Житомирській області від 13.07.2020 № 03.5-08/266-20.

40. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що користування землею КСП ім. Мічуріна, що посвідчене державним актом на право колективної власності на землю від 30.08.1995 серії II-ЖТ № 000109, припинене внаслідок ліквідації КСП, тобто внаслідок припинення діяльності підприємства.

41. При цьому, законодавство України, чинне на момент реєстрації СВК "Морозівський" і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки, право колективної власності на які припинено, у тому числі у порядку правонаступництва на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

42. Водночас суди зазначили, що статтею 7 Статуту СВК "Морозівський" визначено, що кооператив набуває право власності на землю відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП, після одержання державного акта на право колективної власності на землю на ім`я кооперативу. До списку, що додається до даного державного акта заносяться імена лише тих членів кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки кооперативу.

43. Таким чином, до СВК "Морозівський" перейшло право лише на частину земель в розмірі земельних часток (паїв) його членів, відповідно до установчого договору (142 члена) і у СВК "Морозівський" не існувало правових підстав для повного правонаступництва прав та обов`язків КСП, зокрема в частині набуття права власності на земельні ділянки КСП ім. Мічуріна.

44. Крім того, СВК "Морозівський" державний акт на право колективної власності на землю на ім`я кооперативу, відповідно до установчого договору та статуту СВК (в редакції 2000 року), не оформив.

45. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування земельних ділянок.

46. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом розглянуто справи № 906/402/21 та № 906/987/21 правовідносини у яких є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається.

У справі № 906/402/21 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо витребування земельних ділянок, зазначивши, що П(ПО)СП ім. Чкалова не є правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Чкалова, а тому не набуло статусу землекористувача спірних земельних ділянок, які належали КСП ім. Чкалова на праві колективної власності, оскільки на зборах КСП ім. Чкалова, на яких приймалось рішення про створення СВК ім. Чкалова, із більше ніж 600 членів колективного сільськогосподарського підприємства, яким належали на праві спільної часткової власності землі КСП відповідно до Державного акта, засновниками СВК стали лише 7 осіб. При цьому жодних рішень про передачу землі від КСП до СВК загальними зборами не приймалося. До того ж, після створення СВК здійснено розпаювання земель КСП, розподілені земельні частки його колишніх членів та ними отримано правовстановлюючі документи на виділені земельні ділянки, що також підтверджує відсутність волевиявлення усіх колишніх членів КСП на передачу належних їм часток у праві колективної власності на землю до новоствореного СВК.

У справі № 906/987/21 Верховний Суд наголосив, що відповідно до статті 37 ЦК Української РСР та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Проте суди встановили, що розподільчі чи передавальні акти (баланси) відсутні, не надані суду на підтвердження передачі майна/землі повністю або частково.

Водночас з урахуванням положень Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Верховний Суд у цій справі також зазначив, що Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 № 1529/99 передбачалося реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відповідно до зазначених Указів Президента України та на підставі розпоряджень Малинської РДА сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність КСП ім. Н. Сосніної, були розподілені/розпайовані між членами колективного сільськогосподарського підприємства.

З урахуванням наведеного касаційна інстанція зазначила, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи про правонаступництво третьої особи за КСП щодо прав на землі, на підтвердження яких був виданий Державний акт про право колективної власності, та відповідно, про наявність правових підстав для реєстрації за собою права приватної власності на землі КСП.

47. У справі № 906/707/19, на постанову Верховного Суду від 15.02.2022 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,

Верховний Суд у цій справі зазначив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.

Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

Натомість положення підпункту 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту "в" частини першої статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку.

48. У справі № 906/620/19, на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку. Основним істотним аргументом, яким мотивований позов прокурора у даній справі, є обставина припинення права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства одночасно з припиненням його діяльності в результаті приватизації.

Верховний Суд у цій справі наголосив, що в даному випадку мала місце перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу. А зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

49. Таким чином, правовідносини у цих справах не є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається. У зазначених справах право постійного користування земельною ділянкою було набуте юридичною особою у встановленому законодавством порядку, суди встановили факт зміни організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації відповідно до законодавства, тому Суд зазначив, що таке право не втрачається та не припиняється після приватизації державного підприємства.

50. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження, тому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

51. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 у справі № 906/200/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач