Ухвала

від 12.05.2023 по справі 906/200/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 906/200/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (колегія суддів: Бучинська Г. Б., Петухов М. Г., Гудак А. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 (суддя Соловей Л. А.) у справі

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Малинської міської ради до відповідачів: 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Морозівський"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпи Василя Васильовича, про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Малинської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог, просив:

- скасувати державну реєстрацію за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Морозівський" права приватної власності на дві земельні ділянки і витребувати їх у СВК "Морозівський" та ТОВ "Колос Преміум" до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Преміум" до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради 44 земельні ділянки земельні ділянки;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради одну земельну ділянку.

18.10.2022 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позову.

23.03.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст склав 29.03.2023, про скасування цього рішення в частині задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності земельні ділянки площею 11,6575 га і 2,3993 га та прийняв нове у цій частині - про відмову у позові; змінив резолютивну частину рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судового збору, а в решті рішення залишив без змін.

17.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, що надійшла до суду 24.04.2023, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині, що не стосується позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності, скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та ухвалити нове - про відмову у позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Багай Н. О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 на підставі розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.05.2023 у зв`язку з перебуванням суддів Мачульського Г. М. та Багай Н. О. у відпустках, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

До того ж при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6 постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У касаційній скарзі, процитувавши пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також посилаючись значну кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів, зазначив таке: «Дане питання залишилось без відповіді з боку судів першої та апеляційної інстанції і на сьогоднішній день не містить висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах». Окрім цього по тексту касаційної скарги, серед іншого, наведені цитати уривків із постанов Верховного Суду із встановленими у них фактичними обставинами та висновками касаційного суду у цих справах.

Проте касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" не в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки не містить вказівки на норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та/або вказівки на норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання її застосування у подібних правовідносинах. До того ж, як зазначалось раніше, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки наведене порушуватиме принцип змагальності сторін.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано у 2021 році, а предметами спору у справі є дві вимоги немайнового характеру та майнові вимоги про витребування 47 земельних ділянок. При цьому відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог про витребування 47 земельних ділянок.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Як вбачається із судових рішень у цій справі, виходячи із 1,5 % вартості 41 земельної ділянки сума судового збору за вимогами про витребування кожної з них є нижчою за прожитковий мінімум, відтак при сплаті судового збору за подання позову про їх витребування необхідно було сплатити 93 070 грн (41 х 2 270 грн); вартість трьох земельних ділянок не встановлена, а тому підлягала застосуванню мінімальна ставка судового збору за позовні вимоги про їх витребування (2 270 грн х 3 = 6 810 грн); нормативні грошові оцінки трьох земельних ділянок становили 547 424,63 грн, 221 234,12 грн і 372 271,93 грн, тому за вимоги про їх витребування підлягав сплаті судовий збір у розмірах 8 211,36 грн, 3 318,51 грн та 5 584,07 грн відповідно.

Тож за подання позовної заяви про витребування 47 земельних ділянок мав бути сплачений судовий збір у розмірі 116 993,94 грн (2 270 грн х 44 + 8 211,36 грн + 3 318,51 грн + 5 584,07 грн), а розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить тому 233 987,88 грн (116 993,94 грн х 200 %).

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі, або доказів на підтвердження підстав звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. У додатках до касаційної скарги скаржник також не зазначив про долучення до неї доказів сплати судового збору, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення цих недоліків шляхом:

- визначення та обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням викладеного у цій ухвалі;

- подання суду доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 233 987,88 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівський-Земля" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 у справі № 906/200/21 залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 - та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов