Постанова

від 22.03.2023 по справі 917/1586/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/1586/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

представників сторін:

позивача за первісним позовом Петрук С.О., ордер серії ВІ №1060540 від 08.10.2021

відповідача за первісним позовом Боровик І.В., ордер серії АА №274607 від 02.02.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" (вх.№1403П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022, прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., дата складання повного тексту рішення - 01.12.2022, у справі № 917/1586/21

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", м. Полтава,

до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан", м. Полтава,

про стягнення 1 016 180, 27грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" м. Полтава,

до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", м. Полтава,

про стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 376 060, 96грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" про стягнення 1 016 180, 27грн безпідставно отриманих коштів, з яких: перераховані в якості попередньої оплати за послуги в сумі 821 595, 01грн, 3% річних 67 068, 51грн, 127 516, 75грн інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовідносини із найму приміщень, що належать відповідачу, виникли у 2005 році між сторонами даної справи на підставі укладеного договору найму від 29.07.2005 на строк 10 років до 29.07.2015.

З урахуванням того, що кошти в сумі 821 595, 01грн було перераховано позивачем на поточний рахунок відповідача в якості попередньої оплати за оренду приміщення, а підстав для виконання такого грошового зобов`язання на поточну дату у позивача немає (цей факт встановлено судовими рішеннями у справі №917/631/19), позивач вважає, що кошти отримані відповідачем безпідставно.

Враховуючи, що відповідачем не повернуто позивачу кошти, останнім також нараховано інфляційні за період з листопада 2018 року по вересень 2021 року та 3% річних за період з 12.10.2018 по 08.10.2021 на суму основного боргу.

15.11.2021 від Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 376 060, 96грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом не заперечувався факт користування нерухомим майном у спірний період (грудень 2018 року лютий 2019 року). Судами у справі №917/613/19 та №917/631/19 не встановлено, а сторонами не надано суду доказів повернення цього майна позивачу на первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом в лютому та березні 2019 року безпідставно без оплати користувався орендованим майном.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідно до узгоджених актів приймання-передачі послуг орендна плата за січень склала 175 684, 22грн.

Таким чином, як вважає позивач за зустрічним позовом, стягненню з відповідача за зустрічним позовом за лютий-березень 2019 року подвійної плати за користування річчю за час прострочення підлягає сума 175 684, 22грн * 2 * 2 місяці = 702 736, 88грн, з урахуванням переплати станом на 31.01.2019 в розмірі 326 397, 51грн на користь позивача за зустрічним позовом, стягненню на користь останнього підлягає сума в розмірі 376 060, 96грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 первісний позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 821 595, 01грн попередньої оплати за послуги, 67 068, 51грн 3% річних, 127 516, 75грн інфляційних та 15 242, 70грн витрат по сплаті судового збору. В зустрічному позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що сума переплати Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" станом на 08.10.2021, підтверджена матеріалами справи, складає 821 595, 01грн і виникла як переплата за послуги, які не були надані ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН". Враховуючи, що кошти були безпідставно набуті Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН" та утримані в період з 12.10.2018 по 08.10.2021, наявні підстави для стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих позивачем за первісним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням суми переплати СП "Полтавська газонафтова компанія" на користь ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН", яка утворилась станом на 01.02.2019 в сумі 821 595, 01грн, у суду немає підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення коштів за користування річчю за час прострочення.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 15.11.2022, Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" та стягнути із Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" подвійну плату за користування річчю за час прострочення у розмірі 376 060, 96грн; відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" в повному обсязі. Судові витрати (оплата судового збору) просить стягнути із Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірні правовідносини стосуються саме фактично встановлених обставин користування зі сторони позивачем за первісним позовом майном апелянта без належних на те підстав до 01.04.2019.

Апелянт зазначає, що позиція Верховного Суду та висновки щодо правового режиму користування майном під час дії та у разі припинення договору найму (оренди), викладені у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №917/631/19 за позовом ПрАТ "НДІ КОЛАН" до СП "ПГНК" про стягнення заборгованості з орендної плати та зустрічного позову СП "ПГНК" про стягнення коштів у сумі 822 247, 42грн, не були враховані судом першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2022 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 у справі №917/1586/21; встановлено позивачу за первісним позовом строк до 16.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 16.01.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "09" лютого 2023 р. об 11:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "09" лютого 2023 об 11:00 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

18.01.2023 від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу; зазначає, що правовідносини сторін, що виникли в рамках договору найму від 29.07.2005, повністю припинились із закінченням строку дії договору та поверненням майна власнику 03.07.2017. Подальші правовідносини сторін ґрунтувались на факті одержання майна в найм згідно з актом приймання-передачі орендованого майна приміщень від 03.07.2017. Як зазначає відповідач за зустрічним позовом, щомісячно між сторонами досягалась домовленість щодо умов користування майном та вартості орендної плати, про що свідчать укладені сторонами акти приймання-передачі послуг. Такі акти, до складу яких входила плата за користування приміщенням та комунальні платежі, були узгоджені та підписані сторонами, починаючи з 03.07.2017 по 30.11.2018.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що переплата за користування майном в сумі 822 247, 75грн виникла у зв`язку з відсутністю погодження сторонами обсягу та вартості послуг за грудень 2018 року лютий 2019 року, оскільки відповідачем за зустрічним позовом виконувалась попередня оплата рахунків, наданих позивачем за зустрічним позовом, в яких вартість фактично наданих послуг була значно завищена.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що акти приймання-передачі наданих послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року сторонами не узгоджені та не підписані, відповідно, кошти в сумі 822 247, 75грн, оплачені в якості попередньої оплати, перебувають на рахунку апелянта безпідставно.

Крім того, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, оскільки правовідносини сторін не унормовані договором найму від 29.07.2005, а додаткова угода від 03.07.2017 визнана судом нікчемною та не породжує у сторін прав та обов`язків, у відповідача за зустрічним позовом не виникає обов`язку з оплати авансових платежів за користування майном, не визначений та не погоджено сторонами розмір оплати за користування приміщеннями. Відповідно, неможливо розрахувати розмір неустойки, визначеної статтею 785 Цивільного кодексу України. Також між сторонами не погоджений порядок і розміри сум оплати комунальних послуг, а апелянт не є особою, який надав комунальні послуги на користь відповідача за зустрічним позовом у спірний період.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 15.11.2022 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 заяву Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "09" лютого 2023 об 11:00 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду скарги і відкладено розгляд справи на 09.03.2023 о 10:30год.; заяву Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, відкладене на "09" березня 2023 о 10:30 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

Однак, внаслідок масованої ракетної атаки по території України 09.03.2023, у приміщенні Східного апеляційного господарського суду були відсутні світло та інтернет; технічна можливість провести судове засідання у режимі відеоконференції відсутня.

У зв`язку із викладеним, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 розгляд справи відкладено на 22 березня 2023 року о 10:00год.; постановлено судове засідання, відкладене на "22" березня 2023 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.03.2023, що відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник апелянта оголосив доводи і вимоги апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 15.11.2022 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005.

З умов договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 вбачається, що він укладений на строк 10 років, тому відповідно до статей 793 та 794 Цивільного кодексу України, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Сторонами було додержано вимоги закону щодо форми даного договору стосовно нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Додатковою угодою від 01.10.2012 №2 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років (без нотаріального посвідчення).

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, додаткова угода від 01.10.2012 №2 також підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди № 2, якою сторонами продовжено строк дії договору, вона є нікчемною і не створює прав та обов`язків для сторін, а отже договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015.

Додаткова угода від 03.07.2017, якою змінено предмет договору та розмір орендної плати, є також нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків, оскільки сторонами під час її укладання порушено вимоги частини першої статті 220 Цивільного кодексу України.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем а первісним позовом прийнято майно (частина орендованих приміщень) за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153, в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1 347, 1кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11, 9кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50, 4кв.м, частина замощення №5 площею 459, 0кв.м.

Місцевим господарським судом встановлено, що починаючи з 01.07.2017 сторонами погоджено площі приміщень, якими користувався відповідач за первісним позовом не лише шляхом підписання Акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, а й додатково шляхом щомісячного узгодження Актів приймання-передачі наданих послуг аж до 30.11.2018.

Щомісячно між сторонами узгоджувались обсяги наданих послуг, які складались із послуг користування майном (орендованими площами приміщень) та відшкодування комунальних послуг в обсягах, погоджених сторонами.

Акт приймання-передачі послуг за листопад 2018 року, розрахунок послуг погоджені сторонами подані до матеріалів справи. В такому ж порядку було погоджено сторонами Акти приймання-передачі послуг за липень 2017 - жовтень 2018 року.

В матеріалах справи наявні докази оплати СП "Полтавська газонафтова компанія послуг" за грудень 2018 року та січень 2019 року: в сумі 385 000, 00грн - платіжне доручення № 4655 від 07.12.2018 та в сумі 415 000, 00грн - платіжне доручення №133 від 10.01.2019.

Крім того, як убачається з акту звіряння станом на 12.10.2018, підписаного сторонами, станом на 12.10.2018 заборгованість СП "Полтавська газонафтова компанія" на користь ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН" склала 931,18 грн.

У жовтні 2018 року відповідач за первісним позовом оплатив послуги в сумі 304 000, 00грн - платіжне доручення №3672 від 01.10.2018, акт приймання-передачі послуг за жовтень 2018 року, погоджений сторонами на суму 235 979, 15грн.

У листопаді 2018 року послуги оплачені в сумі 335 000, 00грн, платіжне доручення №4218 від 09.11.2018, акт приймання-передачі послуг за листопад погоджений в сумі 380 494, 66грн (385 494, 66грн, 5 000, 00грн коригування акту).

У грудні 2018 року послуги оплачені в сумі 385 000, 00грн, платіжне доручення № 4655 від 07.12.2018, у січні 2019 послуги оплачені в сумі 415 000, 00грн, платіжне доручення №133 від 10.01.2019, акти приймання-передачі послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року не підписані обома сторонами.

Відповідачем за первісним позовом подано суду акти приймання-передачі послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року на суми 240 545, 51грн та 255 026, 35грн, підписані з боку Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" та не підписані ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН", відтак, місцевий господарський суд не прийняв ці акти в якості доказу погодження сторонами обсягу та вартості наданих послуг з користування приміщеннями у грудні 2018 року та січні 2019 року, а відповідно, дійшов висновку, що відсутні підстави для оплати таких послуг.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума переплати Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" станом на 08.10.2021, підтверджена матеріалами справи, складає 821 595,01 грн і виникла як переплата за послуги, які не були надані ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН".

Апеляційним господарським судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами у справі №917/1586/21 також були предметом розгляду судами у справах №917/631/19 та №917/613/19.

Так, у квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" (далі - Інститут) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (далі - Компанія), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 1 897 882,78грн основного боргу (з урахуванням індексу інфляції), 20 248, 03грн пені та 26 505, 61грн 3% річних.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору найму (оренди) від 29.07.2005 в частині оплати орендної плати за користування об`єктом оренди та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №917/631/19, в задоволенні позову відмовив повністю з підстав недоведеності наявності заборгованості.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/631/19 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Інституту, Верховний Суд у постанові від 08.06.2021 у справі №917/631/19 дійшов таких висновків:

" - додаткова угода від 01.10.2012 №2 також підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Проте, як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, з огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди №2, якою сторонами продовжено строк дії договору, вона є нікчемною і не створює прав та обов`язків для сторін, а отже договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015;

- додаткова угода від 03.07.2017, якою змінено предмет договору та розмір орендної плати, є також нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків, оскільки сторонами під час її укладання порушено вимоги частини першої статті 220 Цивільного кодексу України;

- Компанією не заперечувався факт користування Інститутом названим майном у спірний період. Судами попередніх інстанцій не встановлено, а сторонами не надано суду доказів повернення цього майна Інституту".

Верховним Судом також зазначено, що яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами, у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) зі збереженням подальшого фактичного володіння цією річчю після припинення договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Вимоги Інституту про стягнення з Підприємства орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, відтак, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даній справі №917/1586/21 Інститут, звертаючись з зустрічною позовною заявою, просить стягнути подвійну плату за користування річчю за час прострочення в розмірі 376 060, 96грн.

За змістом зустрічної позовної заяви, стягненню з відповідача за зустрічним позовом за лютий-березень 2019 року подвійної плати за користування річчю за час прострочення підлягає сума 175 684, 22грн * 2 * 2 місяці = 702 736, 88грн. З урахуванням переплати станом на 31.01.2019 в розмірі 326 397, 51грн на користь позивача за зустрічним позовом, стягненню на користь останнього підлягає сума в розмірі 376 060, 96грн.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт не заперечує обставин перерахування Компанією йому грошових коштів за платіжними дорученнями від 07.12.2018 №4655 на суму 385 000, 00грн та за платіжним дорученням №133 від 10.01.2019 на суму 415 000, 00грн.

Однак, вважає, що Господарський суд Полтавської області при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду у справі №917/631/19 та не здійснив розрахунок заборгованості Інституту з врахуванням безпідставного користування його майном Компанією до 01.04.2019.

Апеляційним господарським судом встановлено, що розрахунок безпідставно перерахованих коштів Інституту здійснено Компанією таким чином:

У жовтні 2018 року Компанія оплатила послуги у розмірі 304 000, 00грн платіжним дорученням №3672 від 01.10.2018, у той час, як актом приймання-передачі послуг за жовтень 2018 року погоджений розмір наданих на суму 235 979, 15грн.

Отже, розмір переплати складає 68 020, 85грн.

У листопаді 2018 року послуги оплачені Компанією в сумі 335 000, 00грн, платіжне доручення № 4218 від 09.11.2018; актом приймання-передачі послуг за листопад року погоджений розмір наданих послуг в сумі 380 494, 66грн (385 494, 66грн, 5 000грн коригування акту).

Тобто, розмір недоплати складає 45 494, 66грн.

У грудні 2018 року послуги оплачені Компанією в сумі 385 000, 00грн, платіжне доручення № 4655 від 07.12.2018, у січні 2019 року послуги оплачені Компанією в сумі 415 000, 00грн, платіжне доручення № 133 від 10.01.2019, акти приймання-передачі послуг за грудень 2018 та січень 2019 не погоджені сторонами.

Крім того, сторони не заперечують, що згідно акту звіряння станом на 12.10.2018, підписаного сторонами, заборгованість Компанії на користь Інституту склала 931,18 грн.

Відтак, як вважає позивач за первісним позовом, розмір безпідставно перерахованих Компанією на користь Інституту грошових коштів складає: 68 020, 85грн 45 494, 66грн + 385 000, 00грн + 415 000, 00грн 931, 18грн = 821 595, 01грн.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 у позові Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п`ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан" на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 04 квітня 2019 року, відмовлено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан" прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017 року, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 року, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень на дату 04 квітня 2019 року.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.12.2019, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" залишено без задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 змінено; пункт третій резолютивної частині рішення викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан" прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017 року, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 року, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень»; в решті рішення залишено без змін.

Судами у справі №917/613/19 встановлено, що за Актом приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 у користуванні Компанії знаходилось таке нерухоме майно (приміщення) в будинку Б-4 по вул. Європейська,153 у м. Полтаві : на 4-ому поверсі: загальною площею 1347,1 кв.м., в тому числі на 4-му поверсі: 339 шафа 3,9 кв.м, 340 кімната відпочинку 6,5 кв.м, 341 кабінет 16,2 кв.м, 342 кабінет 16,1 кв.м, 343 кабінет 10,3 кв.м, 344 шафа 3,8 кв.м, 345 лабораторія 50,5 кв.м, 346 шафа 3,8 кв.м, 347 лабораторія 51,1 кв.м, 348 шафа 1,9 кв. м,349 шафа 1, кв.м, 350 кабінет 27.0кв. м, 351 кабінет 12,9 кв.м, 352 коридор 8,2 кв.м, 353 шафа 2,3 кв.м, 354 побутова 8,2 кв.м, 355 шафа 0,9 кв.м, 356 коридор 9,8 кв.м, 357 кабінет 34,2 кв.м, 358 шафа 4,0 кв.м, 359 коридор 8,3 кв.м, 360 кабінет 28,5 кв.м, 361 кладова 6,2 кв.м, 362 шафа 1,9 кв.м, 363 кабінет 13,1 кв.м, 364 кабінет 35,8 кв.м, 365 конференцзал 45,9 кв.м, 366 кабінет 51,2 кв.м, 367 кабінет 9,1 кв.м, 368 кабінет 18,1 кв.м, 369 коридор 61,4 кв.м, 370 кабінет 15,9 кв.м, 371 кабінет 9,4 кв.м, 372 шафа 2,4 кв.м, 373 шафа 1,7 кв.м, 374 кабінет 50,4 кв.м, 375 кабінет 19,6 кв.м, 376 сходи 17,3 кв.м, 377 коридор 23,3 кв.м, 378 кладова 3,8 кв.м, 379 умивальник 3,6 кв.м, 380 туалет 8,2 кв.м, 381 шафа 0,9 кв.м, 382 кладова 3,0 кв.м, 383 душ 1,2 кв.м, 384 приміщення 1,6 кв.м, 385 шафа 1,0 кв.м, 386 умивальник 3,6 кв.м, 387 туалет 8,9 кв.м, 388 шафа 2,1 кв.м, 389 лабораторія 35,4 кв.м, 390 шафа 3,5 кв.м, 391 лабораторія 35.1кв.м, 396 шафа 1,6 кв.м, 399 коридор 112,1 кв.м, 400 шафа 1,7 кв.м, 404 шафа 4,5 кв.м, 406 шафа 1,7 кв.м., на 5 (п`ятому) поверсі : 411 кімната чергового 12,0 кв.м, 412 кабінет 10.7кв.м, 413 шафа1,7 кв.м, 414кабінет 34,9 кв.м, 415 кабінет 12,1 кв.м, 416 шафа 4,1 кв.м, 417 кабінет 16,6 кв.м, 418 кабінет 30,9 кв.м, 419 шафа 1,5 кв.м, 420 кабінет 8,5 кв.м, 421 коридор 28,6 кв.м, 422 кабінет 37,8 кв.м, 423 кабінет 34,3 кв.м, 423а підсобна 3,2 кв.м, 424 кабінет 15,6 кв.м, 426 кабінет 39,1 кв.м, 427 кабінет 15,5 кв.м, 428 тамбур 2,3 кв.м, 429 кабінет 18,1 кв.м, 430 шафа 1,9 кв.м, 431 кабінет 33,1 кв.м, 432 шафа 1,7 кв.м, 433 кабінет 16.7кв.м, 434 коридор 30,5 кв.м, 435 кабінет 18,5 кв.м, 436 коридор 16,4 кв.м, 437 кладова 4,0 кв.м, 438 сходи 17,4 кв.м,; в підвалі 37 склад 29,4 кв.м, 38 склад 5,4 кв.м, 39 тамбур 3,0 кв.м., тимчасова будівля Е-1 площею 11,9 кв.м., в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м., частина замощення № 5 площею 459,0 кв.м.

У 2018 році, як вказувала Компанія, чисельність працівників офісу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" скоротилась і частина орендованих приміщень не використовувалась, у зв`язку з чим Компанія неодноразово зверталася до Інституту з проханням зменшити орендовану площу. Відповідач пропозиції про зменшення орендованих площ задовольнити відмовлявся.

22.06.2018 листом № 663-А Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", у відповідності до умов договору найму (оренди) від 29.07.2005, в тримісячний строк до ініційованих змін попередило Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан" про зменшення орендованої площі з 25.09.2018 та запропонувало укласти додаткову угоду з відповідними змінами та підписати акт про повернення майна з-під оренди.

26.06.2018 листом №112 Інститут повідомив Компанію, що згоден зменшити орендовані площі, але за умови збереження існуючої на даний момент орендної плати. У свою чергу Компанія у відповідь листом № 684А від 03.07.2018 заявила про неприйнятність пропозиції щодо такої збільшеної орендної плати, та попередила про зменшення орендованої площі на умовах які діяли між сторонами на той час, та надала проект додаткової угоди, актів повернення приміщень та актів приймання-передачі приміщень на нові площі. Вищевказане питання сторонами узгоджено так і не було.

Листом №1132-А від 02.10.2018 Компанія повідомила Інститут про бажання повністю припинити правовідносини з найму приміщень по договору найму (оренди) від 29.07.2005 з 03.01.2019 у зв`язку з відсутністю фінансової можливості сплачувати завищену орендну плату.

07.03.2019 листом №931-Ю Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" направила Інституту пропозицію про розірвання договору найму (оренди) від 29.07.2005 та пропозицію прийняти приміщення за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019, а також запропоновано направити представника наймодавця для спільного огляду орендованих приміщень. Однак в запропоновану дату представник Інституту для огляду не з`явився, приміщення були звільнені Компанією, на підставі чого був складений акт від 04.04.2019 за участі представника останнього та представника Полтавської Торгово промислової палати, даний акт був направлений листом №1055А від 04.04.2019 Інституту, який був отриманий останнім, але жодних дій з його боку вчинено не було. У зв`язку з неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку, Компанія звернулася до суду.

Суд у справі №917/613/19 дійшов висновку, що Компанія вчиняла заходи щодо передачі орендодавцю об`єкта оренди, а саме направляв Інституту лист від 07.03.2019 з пропозицією прийняти орендовані приміщення за Актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019 та просив направити представника ПАТ "НДІ Колан" для огляду приміщень та підписання Акту 04.04.2019.

Листом від 04.04.2019 Компанія направила на адресу Інституту два підписані примірники Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна приміщень на дату 04.04.2019. Проте, Інститут безпідставно ухиляється від підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Щодо первісних позовних вимог Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" про стягнення 1 016 180, 27грн безпідставно отриманих коштів, з яких: перераховані в якості попередньої оплати за послуги в сумі 821 595, 01грн, 3% річних 67 068, 51грн, 127 516, 75грн інфляційні:

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у справі №917/631/19, договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015, а додаткова угода від 03.07.2017, якою змінено предмет договору та розмір орендної плати, є нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків.

Однак, після 29.07.2015 по 04.04.2019 позивач за первісним позовом продовжував користуватися майном відповідача за первісним позовом.

Так, між сторонами у справі щомісячно досягалась домовленість щодо умов користування майном та вартості орендної плати шляхом укладення актів приймання-передачі послуг. Такі акти, до складу яких входила плата за користування приміщенням та комунальні платежі, були узгоджені та підписані сторонами з 03.07.2017 по 30.11.2018 включно.

Апелянт не заперечує, що розмір переплати Компанією у жовтні 2018 року складав 68 020, 85грн; даний період не є спірним, встановлена лише сума переплати Компанією.

Сторони не заперечують, що згідно акту звіряння станом на 12.10.2018 (т.1 а.с.48), підписаного сторонами, заборгованість Компанії на користь Інституту склала 931, 18грн; а розмір недоплати Компанією за листопад 2018 року складав 45 494, 66грн.

Тобто, переплата позивача за первісним позовом, яку сторони не оспорюють, складає 68 020, 85грн 45 494, 66 931, 18грн = 21 595, 01грн.

Відтак, дані грошові кошти підлягають стягненню з Інституту на користь Компанії.

Крім того, у грудні 2018 року Компанією перераховано Інституту суму в розмірі 385 000, 00грн, у січні 2019 року - 415 000, 00грн.

Акти приймання-передачі послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року не погоджені сторонами.

Однак, у матеріалах справи наявні акти за грудень 2018 року на суму 240 545, 51грн та січень 2019 року на суму 255 026, 35грн, узгоджені Компанією, однак, не підписані з боку відповідача за первісним позовом (т.1 а.с.167-168), а також акти за грудень 2018 року на суму 420 777, 73грн та січень 2019 року на суму 432 429, 32грн, не підписані з боку позивача за первісним позовом (т.2 а.с.152-153).

Разом з тим, як встановлено судами у справі №917/613/19, Компанія по 04.04.2019 користувалась приміщеннями Інституту, тобто, фактичне користування мало місце, а оплату позивач за первісним позовом за грудень 2018 року та січень 2019 року здійснював на підставі виставлених відповідачем за первісним позовом рахунків: №78 від 03.12.2018 та №88 від 27.12.2018 (т.1 а.с.51-52).

Тобто, позивач за первісним позовом, хоча й посилається на нечинність укладеного сторонами у справі договору оренди з 29.07.2015, разом з тим, не довів суду належними та допустимими доказами безпідставність перерахованих Інституту коштів, оскільки не спростував ані фактичне користування орендованими приміщеннями Інституту у період грудень 2018 року січень 2019 року, ані підставу для здійснення оплати наявні у матеріалах рахунки, виставлені відповідачем за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що щомісячно між сторонами досягалась домовленість щодо умов користування майном та вартості орендної плати, про що свідчать укладені сторонами акти приймання-передачі послуг; разом з тим, позивач за первісним позовом не заперечує, що у грудні 2018 року та січні 2019 року вважав, що правомірно користується майном на підставі діючого договору найму.

І в матеріалах справи наявні акти за грудень 2018 року на суму 240 545, 51грн та січень 2019 року на суму 255 026, 35грн, підписані з боку позивача за первісним позовом, однак, не підписані з боку відповідача за первісним позовом (т.1 а.с.167-168). У своїх поясненнях Інститут не заперечує щодо врахування 240 545, 51грн за грудень 2018 року та 255 026, 35грн за счень 2019 року.

Тобто, позивач за первісним позовом, користуючись у грудні 2018 року січні 2019 року майном відповідача за первісним позовом, при цьому, здійснив оплату у грудні 2018 року в розмірі 385 000, 00грн, у січні 2019 року - 415 000, 00грн на підставі виставлених рахунків; і, при цьому, підписав зазначені вище акти.

Відтак, користуючись майном Інституту і вчинивши вказані дії, позивач за первісним позовом визнав підставу перерахування грошових коштів, а саме виставлені орендодавцем рахунки і фактичне користування майном у період грудень 2018 року січень 2019 року.

З огляду на викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем за первісним позовом акти за грудень 2018 року на суму 240 545, 51грн та січень 2019 року на суму 255 026, 35грн, підписані з боку позивача за первісним позовом не мають бути враховані судом. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується і з висновком суду першої інстанції, що сума переплати Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" у розмірі 821 595, 01грн виникла за послуги, які не були надані ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН".

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Здійснивши розрахунок переплати Компанії за користування майном Інституту, суд апеляційної інстанції виходить з такого:

68 020, 85грн (переплата за жовтень 2018 року) 45 494, 66грн (недоплата за листопад 2018 року) + 315 000, 00грн (оплачено Компанією за грудень 2018 року на підставі рахунку) 240 545, 51грн (визнана сума за підписаним позивачем за первісним позовом актом за грудень 2018 року) + 415 000, 00 (оплачено Компанією за січень 2019 року на підставі рахунку) 255 026, 35грн (визнана сума за підписаним позивачем за первісним позовом актом за січень 2019 року) 931, 18грн (за підписаним сторонами у справі актом) = 326 023, 15грн.

Розрахована судом апеляційної інстанції сума у розмірі 326 023, 15грн є сумою переплати Компанією, здійсненої останньою як наймачем за користування майном відповідача за первісним позовом по січень 2019 року включно.

При цьому, судова колегія наголошує, що у даному випадку мають місце довготривалі правовідносини користування майн, тобто, позивач за первісним позовом вже отримав від відповідача за первісним позовом відповідну послугу користування майном Інституту, що позивачем за первісним позовом не спростовується. І повернення позивачу за первісним позовом грошових коштів у заявленому ним у позовній заяві розмірі матиме наслідком безоплатне користування майном відповідача за первісним позовом у грудні 2018 року січні 2019 року.

У той час, як позивачем за первісним позовом сплачувались грошові кошти за користування майном за підставі виставлених рахунків, і були підписані акти, тобто, сам позивач за первісним позовом визнав розмір у сумі 495 571, 86грн (згідно підписаних ним актів за грудень 2018 року січень 2019 року) наданих йому відповідачем за первісним позовом послуг у вказаний період.

Відтак, первісні позовні вимоги в частині стягнення з Інституту 326 023, 15грн як переплачені грошові кошти за користування майном відповідача за первісним позовом по січень 2019 року включно є доведеними і обґрунтованими, і підлягають в цій частині задоволенню, а рішення суду першої інстанції без змін.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Інституту на користь Компанії 495 571, 86грн (821 595, 01грн 326 023, 15грн), оскільки згідно матеріалів справи, вказана сума була перерахована позивачем за первісним позовом відповідачу за отримані послуги, а саме користування майном Інституту у грудні 2018 року січні 2019 року.

Отже, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних за період з листопада 2018 року по вересень 2021 року та 3% річних за період з 12.10.2018 по 08.10.2021 на суму основного боргу, судова колегія зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Грошові кошти, у тому числі й 326 023, 15грн, які були переплачені позивачем за первісним позовом, були перераховані останнім за користування майном відповідача за первісним позовом, тобто, зазначена заборгованість відповідача за первісним позовом виникла внаслідок тривалих відносин сторін у справі.

У матеріалах справи наявні вимоги позивача за первісним позовом від 02.04.2020 (т.1 а.с.54-56), від 27.09.2021 (т.1 а.с.57-59), в яких останній відповідно до положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України просить повернути кошти в сумі 822 247, 75грн у семиденний строк від дня отримання вимоги, а також вимога від 30.09.2021 про повернення 821 595, 01грн (т.1 а.с.60-63).

До листів позивачем за первісним позовом додані поштова накладна та опис вкладення у цінний лист про надсилання цього листа.

Однак, доказів вручення листів від 02.04.2020, від 27.09.2021, від 30.09.2021 позивачем за первісним позовом суду не надано.

Відтак, враховуючи обставини справи, вирішуючи питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних та 3% річних на суму заборгованості, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних на суму заборгованості у розмірі 326 023, 15грн за період з 30.04.2020 (22.04.2020 (дата надсилання першої вимоги) + 7 днів) по 08.10.2021 (у межах заявлених первісних позовних вимог), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заявлена сума 3% річних до стягнення складає 14 103, 70грн, а розмір інфляційних за вказаний період становить 36 575, 02грн.

Отже, первісні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, рішення місцевого господарського суду без змін; в решті вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 підлягає скасуванню в частині стягнення з Інституту 52 964, 81грн (67 068, 51грн 14 103, 70грн) 3% річних, 90 941, 73грн (127 516, 75грн 36 575, 02грн) інфляційних із ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Щодо зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 376 060, 96грн, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно матеріалів справи, після закінчення строку дії договору найму (оренди) від 29.07.2005, орендоване майно Інституту до 04.04.2019 повернуто не було, оскільки сторони вважали договір діючим.

07.03.2019 листом №931-Ю Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" направила Інституту пропозицію про розірвання договору найму (оренди) від 29.07.2005 та пропозицію прийняти приміщення за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019, а також запропоновано направити представника наймодавця для спільного огляду орендованих приміщень. Однак в запропоновану дату представник Інституту для огляду не з`явився, приміщення були звільнені Компанією, на підставі чого був складений акт від 04.04.2019 за участі представника останнього та представника Полтавської Торгово промислової палати, даний акт був направлений листом №1055А від 04.04.2019 Інституту, який був отриманий останнім, але жодних дій з його боку вчинено не було. У зв`язку з неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку, Компанія звернулася до суду.

Листом від 04.04.2019 Компанія направила на адресу Інституту два підписані примірники Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна приміщень на дату 04.04.2019. Проте, Інститут безпідставно ухиляється від підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення.

Дані обставини були предметом розгляду суду у справі №917/613/19.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди майна визначені відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у справі №910/20370/17 від 13.12.2019).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторони вважали договір оренди діючим. Інститут навіть після отримання листа Компаніі від 07.03.2019 №931-Ю з пропозицією про розірвання договору найму (оренди) від 29.07.2005 та пропозицію прийняти приміщення за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019 заперечував та не здійснив дії щодо прийняття майна. Отже, суд не вбачає неправомірних дій відповідача .

Відтак, правові підстави для задоволення зустрічного позову апелянтом не доведені.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав у повному обсязі належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" слід задовольнити частково; рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 у справі №917/1586/21 слід скасувати в частині задоволення первісного позову щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 495 571, 86грн попередньої оплати за послуги, 52 964, 81грн 3% річних, 90 941, 73грн інфляційних та 9 592, 17грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 у справі №917/1586/21 слід залишити без змін

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 у справі №917/1586/21 скасувати в частині задоволення первісного позову щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 495 571, 86грн попередньої оплати за послуги, 52 964, 81грн 3% річних, 90 941, 73грн інфляційних та 9 592, 17грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Викласти пункти 1, 2 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 в такій редакції:

"1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" (вул. Європейська, 153, м. Полтава, Полтавська область, 36002, код ЄДРПОУ 04637622) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, Полтавська область, 36002, код ЄДРПОУ 20041662) 326 023, 15грн заборгованості, 14 103, 70грн 3% річних, 36 575, 02грн інфляційних та 5 650, 53грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 у справі №917/1586/21 (пункт 3) залишити без змін.

Стягнути зі Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, Полтавська область, 36002, код ЄДРПОУ 20041662) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" 22 848, 77грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути справу №917/1586/21 до Господарського суду Полтавської області для видачі відповідних наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.03.2023.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза