Ухвала

від 30.03.2023 по справі 914/549/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.03.2023 Справа№914/549/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву

Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни

про: забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ»

про: стягнення 201 456,80 грн.

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/549/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» про стягнення 201 456,80 грн.

Позивачем до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову (вх.№1282/23 від 29.03.2023р.).

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх.№1283/23 від 29.03.2023р.), суд зазначає наступне:

Предметом позову у справі №914/549/23 є стягнення 201 456,80 грн. заборгованості, що виникла, за твердженням позивача, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, що був укладений у спрощений спосіб.

У заяві (вх.№1283/23 від 29.03.2023р.) позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за поставлений товар. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить забезпечити позов шляхом накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми позову.

Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.2 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.13 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.17 постанови від 26.02.2019р. у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019р. у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019р. у справі №922/2673/18).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/658/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, саме лише покликання на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» 201 456,80 грн., на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту витрачання відповідачем коштів. Разом з тим, жодних обгрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову (№1283/23 від 29.03.2023р.) містить лише покликання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, проте, жодного обґрунтування наявності підстав для таких висновків позивачем не наведено, як і не долучено відповідних доказів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обгрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Враховуючи наведене вище, а також те, що заявником не доведено та належним чином не підтвердженою необхідність вжиття заходів забезпечення позову, підстави для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни про забезпечення позову (вх.№1282/23 від 29.03.2023р.) відсутні.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни про забезпечення позову (вх.№1282/23 від 29.03.2023р.) у справі №914/549/23 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.