Постанова

від 14.07.2023 по справі 914/549/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р. Справа №914/549/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддів:Гриців В.М.,

Зварич О.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ, б/н від 10.05.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 (повний текст рішення складено 24.04.2023, суддя Король М.Р.)

у справі №914/549/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ, м. Львів

про: стягнення 201 456,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

14.02.2023 року фізична особа-підприємець Суворова Людмила Дмитрівна звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ про стягнення 201 456,80 грн., з яких: 138 421,30 грн. сума основного боргу, 45 887,51 грн. пеня, 14 394,99 грн. інфляційні втрати та 2 753,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порядку ч. 1 ст. 181 ГК України між сторонами у спрощений спосіб, шляхом прийняття товару, податкових накладних, підписання товарно-транспортних накладних та відповідних видаткових накладних, Покупцю ТзОВ ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ було поставлено Постачальником ФОП Суворовою Л.Д. товар (м`ясо птиці) на загальну суму 313 552,50 грн.

У період із 13 червня 2022 року по 27 червня 2022 року Покупцем було здійснено оплату за отриманий товар на загальну суму 175 131,20 грн. Проте всупереч своїх зобов`язань, відповідач за отриманий товар за видатковою накладною № Ви-0005764 від 08.06.2022 здійснив часткову оплату на суму 20 000,00 грн., в зв`язку з чим станом на 06.02.2023 заборгованість відповідача за отриманий товар становить 138 421,30 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за договором поставки, укладений у спрощений спосіб, а також пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» на користь Фізичної особи-підприємця Суворової Людмили Дмитрівни - 138 421,30 грн. основного боргу, 2 753,00 грн. 3% річних, 14 394,99 грн. інфляційних втрат та 2 333,54 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 313 552,50 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а факт наявності заборгованості в розмірі 138 421,30 грн. підтверджується матеріалами справи.

З врахуванням відсутності в умовах договору відповідальності у вигляді пені в розмірі 45 887,51 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати боргу за поставлений товар, суд відмовив в цій частині вимог.

З врахуванням ст.625 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 753,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 14 394,99 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 року у справі №914/549/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 14 394,99 грн. та 3 % річних в розмірі 2 753,00 грн. та відмовити у цій частині позовних вимог.

Скаржник вважає, рішення незаконним в частині задоволення інфляційних втрат та 3 % річних, прийнятим в цій частині з порушенням норм чинного законодавства. Зазначає, що у відповідача був відсутній обов`язок з сплати за поставлений позивачем товар станом на червень 2022 року, оскільки строки сплати не були встановлені сторонами. Крім того, судом не враховано, що вимога про сплату боргу, яка надсилалсь позивачем 21.12.2022, була надіслана на неналежну адресу та не отримана відповідачем, у зв`язку з помилкою самого позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження у справі

Згідно з ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/549/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх юридичні адреси ухвал Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та від 03.07.2023 у справі № 914/549/23.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ТзОВ ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ на судове рішення у справі №914/549/23, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

Як зазначає позивач у позовній заяві, ФОП Суворовою Л.Д. (Постачальник) здійснено поставку ТзОВ ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ (Покупець) товару (м`ясо птиці) на загальну суму 313 552,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Ви-0005629 від 25 травня 2022 року на суму 151 320,96 грн., № Ви-0005636 від 27 травня 2022 року на суму 3 810,24 грн. та № Ви-0005764 від 8 червня 2022 року на суму 158 421,30 грн., товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

У період з 13.06.2022 року по 27.06.2022 року відповідачем, як покупцем було здійснено оплату за отриманий товар на загальну суму 175 131, 20 грн., що підтверджується банківською випискою.

Як стверджує позивач, відповідач повністю розрахувався за отриманий товар згідно видаткових накладних №Ви-0005629 від 25 травня 2022 року та № Ви-0005636 від 27 травня 2022 року, проте згідно видаткової накладної №Ви-0005764 від 08 червня 2022 року здійснив тільки часткову оплату на суму 20 000,00 грн.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача згідно видаткової накладної №Ви-0005764 від 08 червня 2022 року за поставлений товар становить 138 421,30 грн., що відповідачем не заперечується.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №1 від 21.12.2022, в якій позивач просив сплатити борг протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги.

Дана вимога була надіслана відповідачу 21.12.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №5800704018945. Відповідач вимогу залишив без відповіді та задоволення, ствердив у відзиві про неотримання такої.

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб, а також пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу приписів частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено факт поставки позивачем товару (м`ясо птиці) відповідачу на загальну суму 313 552,50 грн., про що свідчать копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, підписаних представниками обох сторін і скріплені печатками та податкових накладних, що свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань з поставки товару, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм права вбачається, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Однак, всупереч своїх зобов`язань, відповідач за отриманий товар згідно видаткової накладної №Ви-0005764 від 08 червня 2022 року на суму 158 421,30 грн., здійснив часткову оплату в сумі 20 000,00 грн. Отже, заборгованість відповідача згідно видаткової накладної №Ви-0005764 від 08 червня 2022 року за поставлений товар становить 138 421,30 грн., що відповідачем не заперечується.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 138 421,30 грн.

Також, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки, між позивачем та відповідачем у спірних відносинах не укладались відповідні письмові правочини щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати боргу за поставлений товар, відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 45 887,51 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач у відповіді на відзив погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для нарахування пені у зв`язку із тим, що такий вид відповідальності не був узгоджений сторонами шляхом підписання письмового договору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу та пені не оскаржується.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 753,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14 394,99 грн.

Місцевий господарський суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, встановив правомірність нарахування 3 % річних в сумі 2 764,63 грн. та інфляційного збільшення в розмірі 16 695,82 грн., тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що підтверджено матеріалами справи, колегія суддів вважає законним та обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 2 753,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14 394,99 грн., тобто в межах заявленого позивачем розміру.

Колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника про відсутність підстав щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такий вид відповідальності передбачений безпосередньо нормами ст. 625 ЦК України.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 року у справі №914/549/23.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ, б/н від 10.05.2023 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 року у справі № 914/549/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий (суддя-доповідач)С.М.Бойко

В.М. Гриців

О.В. Зварич