Постанова

від 27.03.2023 по справі 910/16794/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16794/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Андросов А.О.

Відповідача : Літвінов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді Корсак В.А., Барсук М.А.)

у справі № 910/16794/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абітек»

до Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни

про стягнення грошових коштів за непоставлений товар у сумі 200 000 грн, а також 3% річних у розмірі 15 041,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Абітек» (далі - ТОВ «Абітек», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни (далі- ФОП Кирилюк Є.М., відповідач) про стягнення грошових коштів за непоставлений товар у сумі 200.000,00 грн, 15.041,10 грн - 3% річних.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, щодо поставки обумовленого товару.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 позов залишено без розгляду, на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

4. Судове рішення мотивовано тим, що позивача було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, тоді як позивач не забезпечив участь представника в судових засіданнях 18.07.2022 та 09.09.2022 , про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не подав, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

6. Постанову мотивовано тим, що положеннями ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, передбачено можливість повідомлення судом учасника справи про її розгляд на офіційну електронну адресу або за допомогою інших засобів зв`язку. Поштова кореспонденція, що була направлена судом на адресу позивача поверталась до суду з відміткою поштового відділення «закінчення терміну зберігання», водночас, позивачем у документах, які подавались до суду, було вказано електронну адресу позивача і представника, тоді як суд першої інстанції іншими засобами зв`язку вказаними позивачем не скористався. Зазначене призвело до неправильного застосування судом першої інстанції положень п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, та безпідставного залишення позову без розгляду, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

8. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, та не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

10. Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

12. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

13. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

14. Як вказувалось, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, та не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.

15. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

17. Апеляційний суд приймаючи постанову, вказував на те, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

18. Так, згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

19. П. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

21. Згідно з ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

22. Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

23. Верховний Суд неодноразово вказував на порядок застосування положень ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

24. Так, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, викладено правовий висновок щодо застосування вказаних положень процесуального права про залишення судом позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

25. Так, у вказаних постановах, зокрема вказано, що системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

26. Водночас, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

27. Отже, правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду, у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

28. При цьому зміст ч.4 ст. 202 та п. 4 ч. 1ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

29. З урахуванням вищезазначеного, в тому числі і правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, апеляційним судом вірно зазначено, що аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

30. При цьому, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 призначено у даній справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

31. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 20.06.2022. З огляду на перебування судді Грєхової О.А. у щорічній основній відпустці, розгляд справи ухвалою від 14.06.2022 було призначено на 18.07.2022.

32. У судове засідання 18.07.2022 прибув тільки представник відповідача представник позивача не прибув, при цьому, вищезазначені ухвали було направлено судом першої інстанції на адресу офіційного місцезнаходження позивача, проте повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на "закінчення терміну зберігання". За результатами судового засідання 18.07.2022 підготовче засідання відкладено до 01.08.2022.

33. В наступному ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у зв?язку з перебуванням судді Грєхової О.А. у щорічній основній відпустці підготовче судове засідання призначене на 01.08.2022 призначено на 09.09.2022. Зазначену ухвалу, було також направлено на адресу офіційного місцезнаходження позивача, але поштове відправлення з ухвалою було повернуто відділенням поштового зв?язку з відміткою про "закінчення терміну зберігання".

34. У судове засідання 09.09.2022, в якому було ухвалено про залишення позову без розгляду, представник позивача не прибув.

35. Встановивши вказані обставини та зважаючи на вищезазначені положення процесуального законодавства, з урахуванням вищезазначених правових висновків Верховного Суду щодо застосуванням норм процесуального права, апеляційний суд вірно зазначив, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення позивача, та не забезпечив останньому можливість реалізувати надані йому законом права, зокрема, на участь в судовому засіданні, у зв`язку з чим невірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

36. При цьому, апеляційний суд вірно зауважив, що позивачем у документах поданих до суду, були вказані інші засоби зв`язку, окрім поштової адреси, а саме зазначалась офіційна електронна адреса, як позивача, так і представника, та номери телефонів, тоді як, суд першої інстанції іншими засобами повідомлення позивача, окрім направлення кореспонденції поштою, не скористався, що свідчить про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи.

37. Погоджуючись з висновками апеляційного суду касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5, 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

38. Верховний Суд наголошує, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

39. Відповідно до п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

40. Абзацом 5 п. 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

41. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п. 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

42. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20.

43. З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вірно зазначив, що суд першої інстанції не врахував положень ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, та не скористався правом повідомлення судом учасника справи про її розгляд (у разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження) на офіційну електронну адресу або за допомогою інших засобів зв`язку. Вказане призвело до позбавлення позивача права на участь у судовому засіданні.

44. Таким, чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що обов`язковою передумовою для залишення судом позову без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, є належне повідомлення судом позивача про час і місце розгляду справи, про що в даному випадку не можна беззаперечно стверджувати, зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини розгляду справи. А тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що ухвала суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки в даному випадку застосування місцевим господарським судом п.4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

45. З огляду на викладене, доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом положень ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, без врахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, не знайшли свого підтвердження.

46. Тоді як згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження визначені скаржником, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

50. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

51. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №910/16794/19, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №910/16794/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець