Рішення
від 24.03.2023 по справі 183/7765/15
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 183/7765/15

Провадження № 2/201/577/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивача адвоката Гудименка В.Г.,

за участю представника відповідача - адвоката Корчагіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про витребування майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла цивільна справа №183/7765/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 151 т. 10).

Справа передана поставною Верховного Суду від 05.02.2020р. по справі № 183/7765/15 (провадження № 61-18542св19) на новий розгляд до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 і скасування рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. і постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 01.10.2019р. в частині витребування майна та визнання права власності.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2020р. справа передана за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 151 - 153 т. 10).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Наумову О.С.

Ухвалою судді від 14.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у цивільній справі № 183/7765/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 про витребування майна та визнання права власності, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. 159 т. 10 т. 10).

Ухвалою суду від 14.09.2020р. замінено первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем - ПП «Мілітарі». Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Мілітарі», третя особа ОСОБА_3 про витребування майна та визнання права власності, передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі» (а.с. 167 169 т. 10).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.02.2021р. скасовано ухвалу суду від 14.09.2020р. про замінену первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем - ПП «Мілітарі» та направлення справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі», справу повернуто на розгляд до суду першої інстанції (а.с. 242 245 т. 10).

Ухвалою суду від 01.02.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Воронцової В.В. про зупинення провадженні у даній цивільній справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 908/976/19 за заявою ПП «Мілітарі» про визнання банкрутом, за заявою ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. (а.с. 172 - 173 т. 11).

Підготовче засідання у справи закрите 10.06.2022р. та справи призначена до розгляду у судовому засіданні (а.с. 190 т. 11).

Ухвалою суду від 22.11.2022р. зупинене провадженні у даній цивільній справі до оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/976/19 за заявою Приватного підприємства «Мілітарі» про визнання банкрутом, за заявою ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації (а.с. 33-37 т. 12).

Ухвалою суду від 17.02.2023р. відновлене провадження по справі (а.с. 56 т. 12).

В обґрунтування позовних вимог (у новій редакції від 01.10.2021р. а.с. 37 47 т. 11) представник позивачки посилався на те, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належало нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , яке незаконно вибуло з її власності поза її волею з використанням підробленої довіреності.

Так, у березні 2015 року невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів, заволоділи вищевказаним нерухомим майном ОСОБА_1 шляхом обману, зокрема, надання до державних установ та приватного нотаріуса завідомо підроблених документів про зняття арешту з майна від прокуратури Дніпропетровської області, а також завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 .

Під час досудового розслідування у кримінальній справі № 33119005, яку 29.02.2012р. порушеної прокурором Дніпропетровської області відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, постановою від 15.03.2012р. старшого слідчого СВ СУ прокуратури області Раждою В.В. накладено арешт на все майно його дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою.

Невстановлені особи при невстановлених обставинах склали завідомо підроблений лист прокуратури Дніпропетровської області від 22.10.2014р. за підписом заступника прокурора області Кузьменка С.А. про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , який спрямували до реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що підпис у листі від 22.10.2014р. виконаний не ним, а іншою особою.

З`ясовано, що при невстановлених обставинах у лютому 2015 року, службовими особами реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ у порушення вимог діючого законодавства знято арешт з всього майна ОСОБА_1 .

У подальшому, невстановлені особи склали завідомо підроблену генеральну довіреність, підписану нібито ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_7 у присутності завіряючого офіцера ОСОБА_8 . Авраам 09.10.2014р. та апостилізовано у місті Нікосія постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку, а також підписаний окружним нотаріусом Деметрою Фока.

На запит ОСОБА_1 адміністрацією округа Ларнаки Міністерства внутрішніх справ республіки Кіпр повідомлено, що г-н Панайотіс Авраам служив Завіряючим офіцером з 31.01.1997р. по 02.05.2014р. і повернув відповідну особисту печатку 19.05.2014р., тобто через п`ять місяців 09.10.2014 року, тому бути присутнім при складанні довіреності на ім`я ОСОБА_7 останній не міг.

На запит ОСОБА_1 . Міністерством Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр повідомлено, що після проведеної перевірки в архіві департаменту Міністерства Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр встановлено, що документи не є достовірними. По-перше, г-жа ОСОБА_9 звільнилася з займаної посади у Міністерстві Юстиції та Громадського Порядку з 31.07.2012р. Відтиск її печатки в архіві не має нічого спільного з підписами, які замічені в обговорюваних документах. Дати та реєстраційні номери в архіві були шестизначні, а не п`ятизначні. Також, розміри печаток, які надані, значно більше оригіналів, та як виявлено, повна печатка «апостиль» є фальсифікацією.

З 23.04.2015р. у провадженні прокуратури Дніпропетровської області знаходилось кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 4201500000000457 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України щодо незаконного позбавлення майна потерпілої ОСОБА_1 . Кримінальні провадження J№ 12015040650001789 та 42015040000000457 об`єднано в одне провадження за № 12015040650001789.

З 18.12.2015р. у провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходилася цивільна справа № 183/7765/15 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, витребування майна та визнання права власності.

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб 10.03.2015р. з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 умисно з корисливих мотивів уклала договір позики з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.», підписант якої є ОСОБА_10 та в особі директора Компанії та єдиного акціонера ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (призначений на посаду директора Компанії на підставі резолюції Підписанта «Філіантра Комере ЛТД.» №148. 992 від 29 вересня 2014 року), відповідно до якого ОСОБА_7 передано 2 600 200,24 грн., які остання повинна повернути до 16.00 год, того ж дня. Також у цей день ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_12 умисно з корисливих мотивів уклала договір іпотеки з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко LA. зареєстровано в реєстрі за № 537, відповідно до якого передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 оціночною вартістю 2 600 200, 24 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Після цього, у цей ж день ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з умисно корисливих мотивів уклала договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко LA. зареєстровано в реєстрі за № 539, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на квартиру АДРЕСА_2 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики, чим завдала збитки останній на суму 2 600 200,24 грн.

23.05.2015р. у офісі приватного нотаріуса Страдник І.Л. були затримані особи із підробленою довіреністю, посвідченою на Кіпрі, на ім`я колишньої дружини ОСОБА_5 , з метою взяти дублікати документів на її власність. При обшуку даних осіб, у них були вилучені підроблені документи також на ім`я - ОСОБА_1 .

В подальшому, 10.03.2015р. ОСОБА_13 за договором купівлі - продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.A. та зареєстровано в реєстрі за №540, придбав у Компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.» квартиру АДРЕСА_2 .

05.06.2015р. ОСОБА_13 уклав договір позики з ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_13 передано 2 134 170,00 гривень, які повинен повернути до 10.06.2015р.

Також ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб умисно з корисливих мотивів уклав договір іпотеки з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 299, відповідно до якого ОСОБА_13 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_13

11.06.2015р. ОСОБА_13 уклав договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 326, відповідно до якого ОСОБА_13 , передав право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_13 в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Саме до ОСОБА_4 і було пред`явлено ОСОБА_1 віндикаційний позов в Новомосковськом міськрайонному суді Дніпропетровської області.

Відповідно до наданих пояснень від 23.04.2015р., ОСОБА_7 підтверджує те, що у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, переоформлювала майно по підробленим документам, в тому числі, отримувала та здійснювала вказівки приватного нотаріуса Зайченко І.А. щодо вчинення протиправних дій, пов`язаних з нерухомістю.

Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області під час розгляду справи № 183/7765/15 надано відповіді Міністерства Внутрішніх справ Республіки Кіпр від 13.12.2017р., отриманої на запит про надання міжнародної правової допомоги. Так, під час перевірки розглянутого документального періоду, а саме жовтня 2014 року, пана ОСОБА_14 не було призначено сертифікованим працівником і тому він не мав законного права діяти в цій якості протягом цього періоду. Зокрема, його перше призначення було скасовано 2/05/2014, а потім повторно призначено станом на 29/05/2015. Як повідомила адміністрація округу Ларнаки, пан Авраам повернув відповідну печатку 19/05/2014. Уточнено, що навіть законно призначений пан Авраам, у цей період, як і будь-який інший сертифікований працівник не має повноваження засвідчувати документи уповноваженої особи, а тільки засвідчення справжності підпису або штампу/печатки, розміщених перед ним. Це також пояснюється відповідною печаткою (стандартизований текст, який є Додатком до Закону про сертифікацію працівника), який був включений до документів для сертифікації підпису. Тому штамп співробітника по сертифікації не повинен розміщуватися в інших документах, що може вказувати на те, що вони були розглянуті компетентним органом (державним службовцем). ОСОБА_15 , член адміністрації округу ОСОБА_16 , мала повноваження засвідчувати підписи та печатки працівників з сертифікації працівник Ларнаки, однак ... не могла підписати, оскільки призначення пана Авраама було відкликано станом на 2.05.2014 року, і, як наслідок, він повернув відповідну печатку. Як заявила пані ОСОБА_17 у своїй заяві, в її аффідавіті, «І підпис і печатку сертифікаційних офіційних документів, які свідчать про те, що вони були засвідчені нею, від імені працівника округу Ларнаки є підробками». Крім того, як вона стверджує, «передбачуваний штамп окружного сертифікованого працівника Ларнаки, який проставлений, не є правильним, і вказує «Ларнакський район» замість «Адміністрація округу Ларнаки». Крім того, печатка адміністрації округу ОСОБА_16 проставляється на марках і ніколи не підписується. Що стосується питання про сертифікацію Міністерством юстиції (компетентним органом з проставлення штампу Апостиль), як ви вже повідомляли міністерство, з розгляду відповідних документів було виявлено, що ці документи не є справжніми, оскільки пані Мірцоу склала свої повноваження в Міністерстві з 31/07/2012, і її підпис не має ніякого відношення до тих, що містяться в цих документах, а інша інформація вказана в листі Міністерства юстиції від 15/05/2015, виявляють, що вони є продуктом підробки.

В кримінальному провадженні № 12015040650001789 ОСОБА_1 визнано потерпілою. В даному кримінальному провадженні 23.10.2015р. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, 28.10.2015р. оголошено розшук підозрюваних. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015р. надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 .

Протоколами допиту ОСОБА_7 та інших осіб в кримінальному провадженні, зафіксовано, що довіреність, на підставі якої були вчинені відчуження нерухомого майна, ОСОБА_1 не видавалась, а була підробленою.

Постановою Новомосковської місцевої прокуратури від 04.01.2017р. квартиру АДРЕСА_2 визнано речовим доказом.

Під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12015040650001789 виділене кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР 16.05.2019р. за № 12019040350000884 відносно ОСОБА_18 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, який причетний у вчиненні протиправних дій направлених на придбання права на майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 , шляхом обману та використання завідомо неправдивих документів: передав підроблені довіреності ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що остання, зокрема, з ОСОБА_1 взагалі не знайома, про вчинення будь-яких правочинів не домовлялася, у зв`язку із чим передані документи є підробленими. ОСОБА_1 визнано потерпілою в даному кримінальному провадженні.

09.02.2021р. Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська ухвалив вирок, яким ОСОБА_18 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська 12.02.2021р. ухвалив вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У зв`язку із тим, що вищевказане нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_1 поза її волею, з метою захисту своїх прав, за її заявою було і порушено кримінальне провадження і цивільна справа, в рамках яких, з метою запобігання можливості приховування даного нерухомого майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача, охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення були накладені наступні арешти:

12.10.2016р. ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 в рамках кримінального провадження № 12016040350001789;

22.05.2017р. ухвалою Новомосковського міськрайонного суду по цивільній справі 183/7765/15 накладено заборону вчинення будь яких дій щодо зазначеної квартири.

Постановою Новомосковської місцевої прокуратури від 04.01.2017р. квартиру АДРЕСА_2 визнано в якості речового доказу.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. у справі № 183/7765/15 від 14.05.2019р. задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), Компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз), ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір позики від 10.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму 2600200,24 грн.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 10.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 537.

Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 539.

Визнано недійсним Договір позики від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ТРУП ЛТД.», на суму 500000,00 грн.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.». посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 882.

Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 903.

Визнано недійсним Договір позики від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД». на суму 500000,00 грн.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛІД. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 884.

Визнано недійсним Договір позики від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на суму 1000000,00 грн.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округ) Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 886.

Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського с нотаріального округу Зайченко LA. та зареєстрований в реєстрі за № 905.

Витребувано у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД» на користь ОСОБА_1 торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 .

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Витребувано у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» на користь ОСОБА_1 паркувальні місця АДРЕСА_5 .

За ОСОБА_1 визнано право власності на:

торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 ;

на квартиру АДРЕСА_2 ;

на паркувальні місця АДРЕСА_5 .

01.10.2019р. Дніпровський апеляційний суд частково скасував рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р, а саме в частині:

визнання недійсним Договору позики від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.», на суму 2600200,24 грн.

визнання недійсним Договору іпотеки від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерес ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко LA. та зареєстрований в реєстрі за № 537.

визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.02.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко LA. та зареєстрований в реєстрі за № 539.

витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .

визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

та у скасованій частині постановив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про:

визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко LA. та зареєстрований в реєстрі за № 539.

витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .

визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Поставною Верховного Суду від 05.02.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. в частині визнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200,24 грн., іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10.03.2015р. між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.» скасовано, у цій частині залишено в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. по цивільній справі № 200/5082/18 звернуте стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського (нова назва Дніпровського) міського нотаріального округу Огродник Лесею Василівною за реєстром № 328, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , шляхом набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 . Зареєстровано право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО».

Зареєстровано право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО».

Знято заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , а саме; номер запису про обтяження 2054600 зареєстровану на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/7765/15 від 22.05.2017р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23.05.2017р.; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ) зареєстровану на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 р. по справі № 201/10879/16-к, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13.10.2016 р.; номер запису про обтяження 9997362 зареєстровану на підставі договору позики грошових коштів, серія та номер 327, виданий 11.06.2015, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, договір іпотеки, № 328 виданий 11.06.2015, видавник нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, заборона на нерухоме майно № 329, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21993266 від 11.06.2015 р.

ОСОБА_1 не приймала участь у даній справі, про існування даного рішення дізналася випадково 27.03.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отримавши інформаційну довідку.

Вказане заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. було скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. в оскаржуваній частині, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕКРО» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту - відмовлено.

Поставною Верховного Суду від 04.03.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. залишено без змін.

Скасоване судове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 р. не породжує правових наслідків з моменту його прийняття.

Одразу ж після того, як ОСОБА_1 довідалася про ухвалення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська незаконного заочного рішення, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 29.03.2019р. в рамках кримінального провадження було накладено арешт на нерухоме майно.

Однак, даний арешт було скасовано рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим Сергієм Вадимовичем від 10.04.2019 року, індексний номер 46397191 на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 07.04.2019 року.

Однак, ухвалу про скасування арешту Павлоградський міськрайонний суд в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 не виносив, даний процесуальний документ відсутній в реєстрі судових рішень як зараз так і на момент скасування державним реєстратором обтяження. По факту підробки ухвали суду було порушено кримінальне провадження № 42019041880000084 від 03.07.2019 р., в я кому ОСОБА_1 визнано потерпілою.

10.04.2019р. після незаконного скасування державним реєстратором Ковальовим С.В. обтяження, відбулося чергове відчуження нерухомого майна, а саме, приватний нотаріус ДМНО Міссіяж О.А. здійснила державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП «Мілітарі» (код ЄДРПОУ 34368224) на підставі договору купівлі- продажу № 175 від 10.04.2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46404215 від 10.04.2019 року.

12.04.2019р. цим же нотаріусом було внесено зміни до права власності на підставі договору про внесення змін до договору купівлі-продажу № 176 від 12.04.2019р., виданого приватним нотаріусом ДМНО Міссіяж О.А. на підставі рішення від 12.04.2019р., індексний №46454815.

Наступною незаконною дією стало державна реєстрація іпотеки приватним нотаріусом ДМНО Нугаєвою О.М. на підставі договору іпотеки № 281 від 23.04.2019р. № 281, яку остання здійснила на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2019р., індексний номер 46618586.

29.07.2019р. власником даного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019р. став ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, вважав, що ОСОБА_1 як власник нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , маєє право витребувати його шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. У випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом). Тому наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин, та необхідність повернення майна власнику.

На підставі вищевикладеного, просив витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. 21.12.2021р.представник відповідача адвокатВоронцова В.В.надала відзивна позовнузаяву (а.с. 124121 123 т. 11), у якому зазначила, що відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири, який придбав нерухоме майно на аукціоні з продажу майна банкрута в межах справи про банкрутство, а отже відповідно до положень ч. 2 ст. 388 ЦК України, це майно не може бути витребувано у нього.

Згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У межах справи № 908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі» проведено аукціон з продажу майна банкрута ПП «Мілітарі», за результатами якого спірну квартиру придбав ОСОБА_2 , що досліджувалося судом апеляційної інстанції та викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19. У справі встановлено, що на час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси вказане вище нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ПП «Мілітарі». Доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2019р., укладеного між ТОВ «Векро» та ПП «Мілітарі» матеріали справи не містять. Тому відсутні підстави вважати, що спірне нерухоме майно незаконно включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано на спірному аукціоні.

Крім того, у даній постанові також зазначено, що «договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.2019р., за яким ТОВ «Векро» продало ПП «Мілітарі» нерухоме майно, яке в подальшому було відчужено за оспорюваним правочином є чинним, недійсним не визнаний, що не заперечувалося сторонами». Тобто, ПП «Мілітарі» на законних підставах відчужувало нерухоме майно, що перебувало у його власності. Встановивши, що порядок передачі спірної квартири на реалізацію на аукціоні як майна боржника відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання недійсними результатів аукціону. Тобто судом визнано, що ОСОБА_2 на законних підставах набув права власності на спірну квартиру за результатами аукціону з продажу майна боржника в межах справи про банкрутство.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України спірне нерухоме майно не може бути витребувано у відповідача як від добросовісного набувача, оскільки це нерухоме майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також представниквідповідача ОСОБА_2 адвокатКорчагін С.В. 28.09.2022р.надав письмовіпояснення посправі (а.с. 212 215 т. 11), у яких також вважав, що відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири, придбав її на аукціоні з продажу майна банкрута в межах справи про банкрутство, а отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 388 ЦК України це майно не може бути витребувано у нього. Обставини правомірності проведення аукціону досліджувались судом апеляційної інстанції та викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 року у справі № 908/976/19, яка набрала законної сили. Вказана постанова залишена в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022р., змінено лише мотивувальну частину. У межах зазначеної справи ОСОБА_1 сама погоджувалася з тим, що спірну квартиру відповідач набув в порядку виконання судового рішення. Так, в касаційній скарзі (стор. 8) вона зазначає: «Скористатись таким способом захисту, як витребувати дане нерухоме майно із чужого незаконного володіння шляхом пред`явлення до ОСОБА_2 віндикаційного позову, ОСОБА_1 позбавлена можливості у зв`язку з тим, що останній набув дану нерухомість в порядку виконання судового рішення».

Крім того, ОСОБА_1 вже неодноразово зверталась стосовно спірного нерухомого майна до суду, однак у задоволенні її позову було відмовлено.

У межах справи № 908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі» винесено ще одне судове рішення. Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2020р. по справі № 908/976/19 (908/1599/20) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Мілітарі» про витребування квартири, визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру та здійснення за ОСОБА_1 державної реєстрації на вказану квартиру.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гудименко В.Г. в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити. Надав суду доповнення до промови у судових дебатах (а.с. 58 - 60 т. 12), у яких, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2022р. у справі № 908/976/19, зазначив, що позивачкою обрано вірний спосіб захисту порушеного права, просив під час здійснення перевірки добросовісності набувача спірного майна ОСОБА_2 звернути увагу на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д.А. у справі № 908/976/19, про те, що головою комісії з припинення ПП «Мілітарі» (ліквідатором продавця) є ОСОБА_19 . За відкритими даними як він, так і ОСОБА_2 , який є набувачем квартири, були керівниками й учасниками ТОВ «Ремресурс» (код в ЄДР: 39041002), тобто є пов`язаними особами, з чого можливо зробити висновок про те, що відповідач по справі ОСОБА_2 , не є добросовісним набувачем спірного майна. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України (п. 5.68. постанови). Головним висновком Великої Палати Верховного Суду є такий, що:

- продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження». Водночас за ознакою наявності (відсутності) волі боржника як власника майна у процедурі банкрутства такий продаж подібний до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю;

- для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним (п. 5.69. постанови).

Просив врахувати, що ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, у порядку віндикаційного позову у будь-якому випадку має право витребувати квартиру у ОСОБА_2 - не залежно від його добросовісності (майно вибуло із власності позивачки поза її волею) або недобросовісності (в будь-якому випадку).

Для захисту своїх прав не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокатКорчагін С.В.в судовому засідання проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Також надав письму позицію у судових дебатах, (а.с. 64 68 т. 12), у яких вважав, що з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2022р. у справі № 908/976/19, важливим аспектом є доведення або спростування добросовісності переможця таких торгів. Але з матеріалів справи вбачається, що недобросовісність переможця не була доведена. Апеляційний суд звернув увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ПП «Мілітарі», що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості № 167981201 від 24.05.2019р.

Отже, придбаваючи квартиру на аукціоні, переможець керувався інформацією з офіційних джерел - з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власником квартири був боржник.

Вважав, що ОСОБА_1 не доведено, що сторони договору купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами аукціону, поводились недобросовісно у процесі укладання даного договору, або на стадії проведення аукціону, що сторони договору вступили у переговори без серйозних намірів чи з метою зірвати укладення договору, наприклад, з нею, чи з іншими особами, які були учасниками аукціону, або те, що сторони не розкрили необхідну інформацію, а також не наведено інших обставин, які б свідчили про недобросовісність сторін договору.

З огляду на те, що в межах справи № 908/976/19 встановлено дотримання процедури з продажу спірного майна на аукціоні, а також не доведено недобросовісність набувача ОСОБА_2 , задоволений позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі буде порушенням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції стосовно ОСОБА_2 . Просив, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2022р. у справі № 908/976/19, відмовити у задоволенні позовних вимог про витребування спірного майна у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи судом кожного разу повідомлявся неодноразово, однак жодного разу до суду не з`явився (а.с. 31 33, 113-118, 177, 202 206 т. 11).

Суд, вислухававши в судовому засіданні учасників справи, оцінивши їх позиції, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. у справі № 183/7765/15 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), Компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз), ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_3 ).

Визнано недійсним Договір іпотеки від 10.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 537.

Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 10.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за№ 539.

Визнано недійсним Договір позики від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на суму 500000,00 грн.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 882.

Визнано недійсним Договір позики від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД», на суму 500000,00 грн.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛІД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 884.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 28.03.2015р., укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 886.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Витребувано у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» на користь ОСОБА_1 паркувальні місця АДРЕСА_5 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на паркувальні місця АДРЕСА_5 .

Поставною Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р.

рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. в частині: визнання недійсним Договору позики від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму 2600200,24 грн.; визнання недійсним Договору іпотеки від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I.A. та зареєстрованого в реєстрі за № 537; визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрованого в реєстрі за№ 539; витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 - скасовано та у скасованій частині постановлене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), Компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз), ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору позики від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму 2600200,24 грн.; визнання недійсним Договору іпотеки від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I.A. та зареєстрованого в реєстрі за № 537; визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛІД.», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрованого в реєстрі за№ 539; витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 відмовлено.

Поставною Верховного Суду від 05.02.2020р. постановуДніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. в частинівизнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200,24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10.03.2015р. між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» скасовано, у цій частині залишено в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р.

РішенняНовомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. та постановуДніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. в частині витребування майна та визнання права власності скасувати, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. на новий розгляд, вищий суд виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом власником спірного об`єкту нерухомості є ОСОБА_2 , а відтак ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись з новим позовом до належного відповідача.

На момент пред`явлення позову грудень 2015 року, і на момент уточнення позовних вимог лютий 2017 року власником спірної квартири був саме ОСОБА_4 . Відчуження ОСОБА_4 спірного майна відбулось в період розгляду справи місцевим судом 01.06.2018р., тобто, майже за 1 рік до ухвалення місцевим судом рішення 14.05.2019р., а подальше відчуження спірного майна мало місце 10.04.2019р. за місяць до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі по суті позовних вимог.

Станом на 13.05.2019р. ОСОБА_4 не є зареєстрованим власником спірної квартири, тому суд першої інстанції у порушення вимог статей 12, 51 ЦПК України, не роз`яснив позивачеві наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, у тому числі і щодо залучення до участі у справі належного відповідача. Крім того, правовий аналіз положень статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Як видно зі змісту ухвалених судових рішень у даній справі у частині, що набрали законної сили, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належало наступне майно: торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 вартістю 22 432 839,00 гривень 00 копійок; квартира АДРЕСА_2 , вартістю 2 600 200, 24 гривень 24 копійки; паркувальні місця АДРЕСА_5 (а.с. 38-51 т. 1).

Виходячи з наданих суду копій матеріалів кримінального провадження, оригінали яких знаходяться в провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, внесеного до ЄРДР № 12015040650001789:

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М.Міртзоу 10.10.2014 року за № 18925/14 (Позичальник) та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , діючого на підставі статуту (Позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передав у власність Позичальникові строком 10.03.2015р. грошові кошти в розмірі 2600200,24 грн., які остання зобов`язалась повернути в строк до 16:00 год. 10 березня 2015 року в сумі у розмірі 2600200,00 грн. За п. 6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (а.с.188-189 т.2).

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М.Міртзоу 10.10.2014р. за № 18925/14 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії Височина Д.В., діючого на підставі статуту, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 538/3, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 оціночною вартістю 2600200,24 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 10 березня 2015 року між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» (а.с. 190-194 т. 2).

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М.Міртзоу 10.10.2014р. за № 18925/14 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії Височина Д.В., діючого на підставі статуту укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., що був зареєстрований в реєстрі за № 539, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника - ОСОБА_1 , передала право власності на квартиру АДРЕСА_2 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2015 року (а.с. 72-73 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 (Позичальник) та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року (позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передав у власність Позичальникові строком до 30 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., які остання зобов`язалась повернути в сторок до 14:00 год. 30.03.2015р. За п.6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, Позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: паркувального місця № 1, розташованого за адресою АДРЕСА_7 та паркувальне місце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 195-196 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 883/5, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 , передала в іпотеку паркувальне місце № 1, розташоване за адресою АДРЕСА_7 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , оціночною вартістю 250000,00 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 197-201 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 885/6, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку паркувальне місце № 22, розташоване за адресою АДРЕСА_7 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , оціночною вартістю 250000,00 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 204-208 т. 2).

31.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрованиого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 903, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на паркувальне місце № 1, розташоване за адресою АДРЕСА_8 , приміщення № 31 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28.03.2015р. (а.с. 74-76 т. 2).

31.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 904, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на паркувальне місце АДРЕСА_9 , приміщення № 31 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28 .03.2015р. (а.с. 77-79 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 (Позичальник) та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року (позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність Позичальникові строком до 30.03.2015р. грошові кошти в розмірі 1000000,00 грн., які остання зобов`язалась повернути в строк до 14:00 год. 30.03.2015р. За п.6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, Позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 209-210 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А. зареєстрований в реєстрі за № 887/7, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 211-215 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника Довгого Євгена Леонідовича, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 905, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.», в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28.03.2015р. (а.с. 80-81 т. 2).

10.03.2015р. ОСОБА_13 за договором купівлі - продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстровано в реєстрі за №540, придбав у Компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 216-219 т. 2).

В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 05 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_13 (Позичальник) та ОСОБА_4 (Позикодавець), відповідно до якого ОСОБА_13 передано 2134170,00 гривень, які повинен повернути до 10.06.2015р., посвідченого 05.06.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за № 299 між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 301, відповідно до якого ОСОБА_13 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_13 (а.с. 220-224 т. 2).

11.06.2015р. ОСОБА_13 уклав договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 326, відповідно до якого ОСОБА_13 , передав право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_13 в рахунок погашення заборгованості за договором позики (а.с. 225-227 т. 2).

11.06.2015р. ОСОБА_4 уклав договір позики грошових коштів з ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 передано 8286720,00 гривень, які той повинен повернути до 11.06.2017р. Договір посвідчений 11.06.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за реєстровим № 327 (а.с. 38-39 т. 4).

11.06.2015р. в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 11.06.2015р. ОСОБА_4 укладено договір іпотеки з ОСОБА_3 , згідно з яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного договору іпотеки, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , строк повернення позики призначений на 11.06.2017р. (а.с. 33-37 т. 4).

Згідно із відповіддю Міністерства Внутрішніх справ Республіки Кіпр від 13.12.2017р., отриманої на запит про надання міжнародної правової допомоги, під час перевірки розглянутого документального періоду, а саме жовтня 2014 року, пана ОСОБА_14 не було призначено сертифікованим працівником і тому він не мав законного права діяти в цій якості протягом цього періоду. Зокрема, його перше призначення було скасовано 2/05/2014, а потім повторно призначено станом на 29/05/2015. Як повідомила адміністрація округу Ларнаки, пан Авраам повернув відповідну печатку 19/05/2014. Уточнено, що навіть законно призначений пан Авраам, у цей період, як і будь-який інший сертифікований працівник не має повноваження засвідчувати документи уповноваженої особи, а тільки засвідчення справжності підпису або штампу/печатки, розміщених перед ним. Це також пояснюється відповідною печаткою (стандартизований текст, який є Додатком до Закону про сертифікацію працівника), який був включений до документів для сертифікації підпису. Тому штамп співробітника по сертифікації не повинен розміщуватися в інших документах, що може вказувати на те, що вони були розглянуті компетентним органом (державним службовцем). ОСОБА_15 , член адміністрації округу ОСОБА_16 , мала повноваження засвідчувати підписи та печатки працівників з сертифікації працівник Ларнаки, однак ... не могла підписати, оскільки призначення пана Авраама було відкликано станом на 2.05.2014р., і, як наслідок, він повернув відповідну печатку. Як заявила пані ОСОБА_17 у своїй заяві, в її аффідавіті, «І підпис і печатку сертифікаційних офіційних документів, які свідчать про те, що вони були засвідчені нею, від імені працівника округу Ларнаки є підробками». Крім того, як вона стверджує, «передбачуваний штамп окружного сертифікованого працівника Ларнаки, який проставлений, не є правильним, і вказує «Ларнакський район» замість «Адміністрація округу Ларнаки». Крім того, печатка адміністрації округу Ларнака проставляється на марках і ніколи не підписується. Що стосується питання про сертифікацію Міністерством юстиції (компетентним органом з проставлення штампу Апостиль), як ви вже повідомляли міністерство, з розгляду відповідних документів було виявлено, що ці документи не є справжніми, оскільки пані Мірцоу склала свої повноваження в Міністерстві з 31/07/2012, і її підпис не має ніякого відношення до тих, що містяться в цих документах, а інша інформація вказана в листі Міністерства юстиції, від 15/05/2015, виявляють, що вони є продуктом підробки (а.с. 15-16, 17-18, 19 т. 6).

Вирішуючи позов в частині вимог про скасування договорів позики, договорів іпотеки, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя з приводу комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та паркувальних місць №№ 1, 22, розташованих за адресою АДРЕСА_8 , приміщення № НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_2 , суд першої інстанції (Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області) при первісному розгляді виходив із того, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_7 в період 09 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю. Сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_1 своїми наступними діями схвалила укладені від її імені договори, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала договори ОСОБА_7 на укладання означених договорів, внаслідок чого оспорювані договори повинні бути визнані недійсними.

Задовольняючи вимогипозивачки ОСОБА_1 про визнанняправа власностіта витребуванняквартири АДРЕСА_2 судвиходив зтого,що нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею (шляхом використання нікчемної довіреності) та без її відома, тому наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин та повернення майна власнику, визнання за власником права власності на майно в судовому порядку.

Як було вказано вище, направляючи рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом власником спірного об`єкту нерухомості є ОСОБА_2 , а відтак ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись з новим позовом до належного відповідача.

Також судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. у справі № 200/5082/18 задоволені були позовні вимоги ТОВ «Векро» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Звернуте стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського (нова назва Дніпровського) міського нотаріального округу Огродник Лесею Василівною за реєстром № 328, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , шляхом набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалено зареєструвати право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Векро».

Знято заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , а саме; номер запису про обтяження 2054600 зареєстровану на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/7765/15 від 22.05.2017 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23.05.2017 р.; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ) зареєстровану на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 р. по справі № 201/10879/16-к, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13.10.2016 р.; номер запису про обтяження 9997362 зареєстровану на підставі договору позики грошових коштів, серія та номер 327, виданий 11.06.2015, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, договір іпотеки, № 328 виданий 11.06.2015, видавник нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, заборона на нерухоме майно № 329, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21993266 від 11.06.2015 р..

Позивач вказує, що ОСОБА_1 не приймала участь у цій справі, про існування даного рішення дізналася випадково 27.03.2019р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отримавши інформаційну довідку.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. в оскаржуваній частині. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Векро» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. в оскаржуваній частині скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Векро» до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. залишено без змін.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 29.03.2019р. у межах кримінального провадження накладено арешт на нерухоме майно. Однак арешт було скасовано рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В. від 10.04.2019р., індексний номер 46397191 на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 07.04.2019р.

Однак, як вказує позивачка, ухвала Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 відсутня в реєстрі судових рішень. За цим фактом порушено кримінальне провадження № 42019041880000084 від 03.07.2019 р., в я кому ОСОБА_1 визнано потерпілою.

10.04.2019р. після незаконного скасування державним реєстратором Ковальовим С.В. обтяження, відбулося чергове відчуження нерухомого майна, а саме, приватний нотаріус Дніпровського МНО Міссіяж О.А. здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП «Мілітарі» (код ЄДРПОУ 34368224) на підставі договору купівлі-продажу № 175 від 10.04.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46404215 від 10.04.2019р.

12.04.2019р. цим же нотаріусом внесені зміни до права власності на підставі договору про внесення змін до договору купівлі-продажу № 176 від 12.04.2019р., виданого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Міссіяж О.А. на підставі рішення від 12.04.2019р. індексний №46454815.

23.04.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Нугаєвою О.М. здійснено державну реєстрацію договору іпотеки № 281 від 23.04.2019р. № 281 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2019 року, індексний номер 46618586.

На підтвердження вказаного представником позивачки надано Інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек станом на 24.05.2019р. (а.с. 48 78 т. 11).

ПП «Мілітарі» придбало спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 10.04.2019р. в ТОВ «Векро» як власника квартири. Однак постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019р. (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020р.) скасовано у відповідній частині заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2018р. та відмовлено в позові ТОВ «Векро» щодо звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

Як вказує представник позивачки, 29.07.2019р. власником даного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019р. став ОСОБА_2 .

За результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/976/19, поставною Великої Палати Верховного Суду Касаційну від 21.09.2022р. за скаргою ОСОБА_1 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19 змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. залишено без змін (а.с. 42 52 т. 12).

У даній справі господарськими судами встановлено таке.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28.05.2020р. заяву ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав недійсними: результати аукціону, що відбувся 29.07.2019р. на Правобережній товарній біржі, а саме лота № 1 цілісного майнового комплексу, квартири; протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29.07.2019р. Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений між ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29.07.2019р. між ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; в іншій частині заяви суд відмовив.

Судове рішення мотивував так.

Господарський суд Запорізької області постановою від 13.06.2019р. визнав банкрутом ПП «Мілітарі» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії Гайового О.В., про що на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення № 60283.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор виявив та включив до ліквідаційної маси як нерухоме майно, яке належить ПП «Мілітарі», квартиру АДРЕСА_10 .

За результатом проведеного аукціону з продажу майна банкрутаквартиру реалізовано за ціною 4 590 000,00 грн. переможцю аукціону ОСОБА_2 , про що складений протокол про проведення аукціону № 1 від 29.07.2019р.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 11.09.2019р. затвердив звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував ПП «Мілітарі» та закрив провадження у справі.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 07.11.2019р. залучив до участі у справі про банкрутство ПП «Мілітарі» ОСОБА_1 ; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019р. скасував, а справу передав на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

15.11.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою, в якій (з урахуванням заяви про зміну вимог від 07.04.2020р.) просила визнати недійсними: результати аукціону, що відбувся 29.07.2019р. на Правобережній товарній біржі, а саме лота № 1 цілісного майнового комплексу, квартири; протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29.07.2019р. Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29.07.2019р. ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Дніпропетровської області Міссіяж О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; також просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру та здійснити за нею ж державну реєстрацію права власності на квартиру.

ОСОБА_1 зазначила, що реалізована квартира перебувала у її власності і вибула в подальшому з її власності незаконно поза її волею, на підставі підроблених документів. Тому спірна квартира не могла бути включена до ліквідаційної маси банкрута та реалізована у межах справи про банкрутство, а її продаж порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 . Аукціон з продажу майна проводився з порушенням порядку визначення організатора аукціону, порушенням процедури здійснення реалізації майна, що вплинуло на результати аукціону, та за наявності встановлених судами обтяжень майна.

Господарський судЗапорізької областіухвалою від28.05.2020р.заяву ОСОБА_1 задовольнив частково,визнав недійсними:результати аукціону,що відбувся29.07.2019р.на Правобережнійтоварній біржі,а самелота №1 цілісногомайнового комплексу,квартири;протокол №1про проведенняаукціону зпродажу нерухомогомайна банкрута,складений 29.07.2019р.Правобережною товарноюбіржею;акт №1про переданняправа власностіна придбаненерухоме майно,укладений міжПП «Мілітарі»та ОСОБА_2 ;договір купівлі-продажунерухомого майнабанкрута нааукціоні,укладений 29.07.2019р.між ПП«Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Дніпропетровської області Міссіяж О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; в іншій частині заяви суд відмовив.

Задовольняючи заяву, суд дійшов висновку про те, що на аукціоні з продажу майна банкрута було продано майно, яке не належало банкруту та незаконно увійшло до ліквідаційної маси. Також організатор аукціону не забезпечив у повній мірі доступу до інформації про майно. Результати аукціону, проведеного з порушенням порядку та умов, визначених Законом про банкрутство, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, що спричиняє недійсність договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2020р. ухвалу суду першої інстанції скасував, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив повністю.

Судове рішення мотивував так.

На час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси в процедурі банкрутства спірна квартира в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за ПП «Мілітарі» на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2019р., доказів визнання недійсним цього договору матеріали справи не містять. Обставини, які свідчать про те, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні у заявниці існували права на майно, яке є предметом договору, або що відчуження цього майна було спрямоване на порушення її майнових інтересів, відсутні. Відтак немає підстав вважати, що спірне нерухоме майно незаконно включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано на спірному аукціоні. Ліквідатор як замовник аукціону вжив необхідних заходів для організації та проведення аукціонів з продажу майна банкрута відповідно до положень, зокрема, статей 49, 51, 57, 65, 66 Закону про банкрутство; з боку організатора аукціону та ліквідатора відсутні порушення щодо оприлюднення інформації про продаж активів боржника.

Обраний заявницею спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним, адже ОСОБА_1 не є учасником правовідносин за спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні.

Апеляційний суд, зокрема, звернувся до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, відповідно до якої визнання недійсним договору, стороною якого є заявниця, не призведе до відновлення або ефективного захисту прав заявниці, які вона вважає порушеними. Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізмів, передбачених статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а такий захист можливий шляхом подання віндикаційного позову до кінцевого набувача ОСОБА_2 .

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. скасувати, залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020р.Заявниця послалася на помилкове застосування апеляційним судом положень статей 7, 42, 73 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 317, 319, 321, 388, 626, 656 ЦК України, статей 49, 50, 55, 58, 59 Закону про банкрутство у спірних правовідносинах. Зазначила, що частиною другою статті 388 ЦК України унормовано, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тож, на думку ОСОБА_1 , вона позбавлена можливості скористатись таким способом захисту, як витребування нерухомого майна із чужого володіння шляхом пред`явлення віндикаційного позову до ОСОБА_2 , який набув цю нерухомість у порядку виконання судового рішення.Разом з тим судовими рішеннями встановлено той факт, що на аукціоні відчужено нерухоме майно, яке не належало боржнику в процедурі банкрутства, а вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021р. справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 ГПК України, вказавши на наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, щодо застосування ч. 2 ст. 388 ЦК України під час вирішення питання витребування (повернення) майна, яке було продане під час процедури банкрутства, зокрема:

чи ототожнюється продаж майна боржника під час процедури банкрутства з продажем, встановленим для виконання судових рішень;

чи потрібно для віндикації визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у разі якщо перший з низки договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявниця, звертаючись з вимогами в межах справи про банкрутство, обрала спосіб захисту, який не є ефективним, оскільки не відновить її порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.

Разом з тим у цій справі суд апеляційної інстанції, констатувавшинеефективність у цілому вимоги заявниці щодо визнання недійсним договору, стороною якого вона не є, безпідставно надав правову оцінку вимогам ОСОБА_1 у частині оспорення нею результатів аукціону, відокремивши їх таким чином від вимоги провизнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.

Суд указав, зокрема, що процедура з продажу активів боржника проводилась без будь-яких порушень, замовник та організатор аукціону вчинили всі необхідні заходи для організації та його проведення в порядку, визначеному статтями 49, 51, 57, 65, 66 Закону про банкрутство. Це суд апеляційної інстанції і зазначив як підставу для відмови у цій частині позовних вимог (п.п. 5.31. - 5.33.).

У контексті наведених заявницею вимог та висновків апеляційного суду питання дотримання ліквідатором та організатором законодавчих приписів процедури організації та проведення аукціону у справі про банкрутство мають значення настільки, наскільки засвідчують добросовісність чи недобросовісність набувача майна.Відповідність нормам права та передбаченій такими нормами процедурі проведення аукціону не може бути оцінена в межах розгляду цієї заяви, якщо суд відмовив у задоволенні позову про недійсність правочину (договору) через обрання неефективних способів захисту порушеного права.Приформальному порушенні порядку проведення публічних торгів і недоведеностіфакту недобросовісноїповедінки їхпереможця такепорушення самепо собіне можеспричинити негативнихнаслідків дляпереможця,добросовісність якогопрезюмується (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 57)). (п. 5.35.)

З урахуванням наведеного,Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, щовизнання недійснимирезультатів аукціонута укладеногоза їхнаслідками відповідачамиспірного договоруне призведедо поновленнямайнових правзаявниці (довведення їїяк власниціу володінняквартирою),що свідчитьпро неефективністьозначених способівзахисту танаявність підставдля відмовив позовіу ційчастині (п. 5.36.).

Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)) (п. 5.37.).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Судувід7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116),від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13(пункт 10.29),від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74),від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц(пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 12121215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Судувід6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 38)) (п. 5.38).

Тому Велика ПалатаВерховного Суду мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду вимогипро визнання недійсними результатів аукціонузмінила,виклавши вредакції цієїпостанови (п. 5.39.).

Щодо вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності, протоколу про проведення аукціону й актапро передання права власності, то з огляду на те, щопротокол про проведення аукціону й акт про передання права власності тежне є правовстановлюючими документами, враховуючи висновки, викладені у постанові від15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), Велика Палата Верховного Суду вважала неефективними вимоги про визнання недійснимиозначених документів(п. 5.46).

Щодо позову про витребування майна, проданого в процедурі банкрутства, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«5.47.На час реалізації спірної квартири згідно із частиною першою статті 2Закону про банкрутствопровадження у справах про банкрутство регулювалося цимЗаконом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.Стаття 9 Закону про банкрутство визначала, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

5.48.За змістом положень частин першої та четвертої статті 42 і частин першої та третьої статті 46 Закону про банкрутство, законодавець передбачив певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій у ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.

5.49.Продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому цимЗаконом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів (частина перша статті49 Закону про банкрутство).

5.50.Так, законодавець передбачив, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з чотирьох етапів її організації: 1) передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону); 2) підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); 3) проведення аукціону; 4) оформлення його результатів.

5.51.Особливістю вирішення спорів про банкрутство є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістюЗакону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке безпідставно вибуло з володіння банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення таких вимог.

5.52.Ще однією особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що банкрут свою волю не виявляє, незалежно від того, хто ініціював провадження у справі про банкрутство боржник чи кредитор (хоча воля власника майна часто може бути у такому спорі на стороні ініціатора процедури), оскільки його правосуб`єктність обмежена законом, а продаж здійснюється арбітражним керуючим та під контролем суду. Натомість зацікавленість і в боржника, і в кредитора є спільною реалізувати майно за найвищою ціною на аукціоні для формування ліквідної маси.

5.53.Іншими словами, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.

5.54.Воля власника майна боржника вже при відкритті справи про банкрутство обмежується як у силу закону, так і шляхом призначення спеціального суб`єкта арбітражного керуючого. Обмеження правосуб`єктності у цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неспроможності), що виходять з інтересів підтримки усталеного господарського обігу, недопуску серйозних економічних потрясінь, з необхідності захисту інтересів не тільки боржника, а й осіб, пов`язаних із ним. Одним з наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

5.55.В свою чергу, відповідно до статті 107 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом.

5.56. Утакому контексті питання наявності (відсутності) волі власника майна у процедурі банкрутства є подібним до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю.Воля такої особи формується її представником, яким є спеціальний суб`єкт (арбітражнийкеруючий, виконавець тощо).Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волеюборжника.

5.57.Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58.Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.59.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

5.60.Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23жовтня 2019року у справі №922/3537/17 (пункти37), від 2листопада 2021року у справі №925/1351/19 (пункт6.45), від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61.Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 54).

5.62.Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинніпередусім перевірятидобросовісність набувачамайна.Добросовісність єоднією іззагальних засадцивільного законодавства(пункт6частини першоїстатті 3ЦК України).Обидві сторониправочину,починаючи зістадії,яка передуєйого вчиненню,мають поводитисяправомірно,зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20(пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.63.Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна (у цих спірних правовідносинах ОСОБА_2 ), у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця (у цих спірних правовідносинах ПП «Мілітарі»), зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

5.64.Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

5.65.Згідно із частиною другою статті 388 ЦК Українимайно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконаннясудових рішень. У постанові від29 травня 2019 рокуу справі №367/2022/15-цВелика Палата Верховного Суду вже робила висновок про те, щона підставічастини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (пункт 84).

5.66.Неможе вважатисядобросовісною особа,яка набуламайно наприлюдних торгах,якщо воназнала чимогла знатипро порушенняпорядку реалізаціїмайна абознала чимогла знатипро набуттянею майнавсупереч закону,зокрема пов`язанаособа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61),від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 55)).

5.67.Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісною поведінкою може бути необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема, з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)).

5.68.Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

5.69.Таким чином, у контекстівиключної правової проблеми, вказаної Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що:

продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження». Водночас заознакою наявності (відсутності) волі боржника як власника майна у процедурі банкрутства такий продаж подібний до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю;

для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним».

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 «7.5. відмовляючи в задоволенні позову в цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний заявницею спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним. Разом з тим суд помилково надав оцінку законності процедури проведення аукціону, що має бути предметом самостійної оцінки суду під час вирішення вимоги про витребування спірного майна».

Отже, за вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках, однак від добросовісного - лише після перевірки добросовісності / недобросовісності, що є суттєвим для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У судовому засіданні під час проведення судових дебатів, наполягаючи на недобросовісності відповідача ОСОБА_2 , представник позивачки ОСОБА_1 посилався на те, що суддею Великої Палати Верховного Суду Гудимою Д.А. виготовлено окрему думку з цього питання.

З змістом вказаної окремої думки, «вирішуючи справу № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду могла не натякати на те, що у справі про витребування квартири суд має перевірити добросовісність її набувача (те, чи він знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця). Можливо та достатньо було прямо вказати на таке: головою комісії з припинення ПП «Мілітарі» (ліквідатором продавця) є ОСОБА_19 ; згідно з відкритими даними як він, так і ОСОБА_2 , який є набувачем квартири, були керівниками й учасниками ТОВ «Ремресурс» (код в ЄДР: 39041002), тобто є пов`язаними особами (https://clarity-project.info/edr/39041002/history/edrpou). Тому заявниця має можливість довести недобросовісність такого набувача, який знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця (близький за змістом підхід до оцінки добросовісності набувача майна Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункти 41-43))» (а.с. 53 т. 12).

При цьому, представником позивача під час дебатів невірно процитовано окрему домку як: «головою комісії з припинення ПП «Мілітарі» (ліквідатором продавця) є ОСОБА_19 , згідно з відкритими даними як він, так і ОСОБА_2 , який є набувачем квартири, були керівниками й учасниками ТОВ «Ремресурс», тобто є пов`язаними особами, з чого можливо зробити висновок про те, що відповідач по справі ОСОБА_2 , не є добросовісним набувачем спірного майна».

Адже, зі змісту окремої думки судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д.А. вбачається, що суддя в цілому погодився із тим, що суд має перевірити добросовісність її набувача (те, чи він знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця). Однак суддя Гудима Д.А. зазначив, що заявниця «має можливість довести недобросовісність набувача, який знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця».

Під час проведення судових дебатів представник позивача надав суду інформацію із загальновідомих джерел про те, що ОСОБА_19 12.07.2021р. став засновником ТОВ «Ремремурс» (код в ЄДР: 39041002), а 22.06.2021р. ОСОБА_2 став керівником цього товариства, до цього з 18.08.2017р. був засновником товариства (а.с. 61 63 т. 12).

Як видно із наданої представником позивачки інформації ТОВ «Ремремурс» зареєстроване у м. Києві, займається діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, торгівлею машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення, ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устаткування, виробництвом і торгівлею металевими виробами та іншою господарською діяльністю.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень перевірено, що Господарський суд Запорізької області постановою від 13.06.2019р. визнав банкрутом ПП «Мілітарі» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії Гайового О.В.

Ліквідатор виявив та включив до ліквідаційної маси як нерухоме майно, яке належить ПП «Мілітарі», квартиру АДРЕСА_10 .

За результатом проведеного аукціону з продажу майна банкрута квартиру реалізовано за ціною 4 590 000,00 грн. переможцю аукціону ОСОБА_2 , про що складений протокол про проведення аукціону № 1 від 29.07.2019р.

З наведеного видно, що торги були проведені 11.09.2019р., а ОСОБА_19 став засновником ТОВ «Ремремурс» 12.07.2021р., тобто через два роки після придбання спірної квартири на торгах.

Під час судових дебатів представник позивачки посилався на те, що ОСОБА_2 був засновником ТОВ «Вікан-Юс», яке було кредитором ПП «Мілітарі» під час процедури банкрутства.

Під час пошуку судом інформації з відкритих джерел встановлено, що ТОВ «Вікан-Юс» (код ЄДРПОУ 20478057) зареєстроване 01.10.1993р., уповноваженою особою є ОСОБА_20 . 01.11.2021р. доданий бенефіціарний власник - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 видалений бенефіціарний власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 видалений засновник ОСОБА_2 (а.с. 71 72 т. 12).

За іншими даними з відкритих джерел ОСОБА_2 значиться засновником ТОВ «Вікан-Юс» (код ЄДРПОУ 20478057) з 02.08.2021р. (а.с. 73 т. 12).

Тобто, засновником ТОВ «Вікан-Юс» ОСОБА_2 значиться з 02.08.2021р., тоді як торги відбулися два роки тому - 29.07.2019р.

Інших відомостей стосовно ПП «Мілітарі», ТОВ «Вікан-Юс» і ТОВ «Ремремурс» суду не надано. Також позивачем не надано суду жодних документів щодо проведення торгів та укладення за їх наслідками договору купівлі-продажу, інших матеріалів господарської справи про банкрутство ПП «Мілітарі».

Як видно зі змісту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19, на обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що в оскаржуваній ухвалі від 28.05.2020р. судом не зроблено жодного посилання на порушення ст. 203 ЦК України під час укладання договору купівлі-продажу майна з аукціону. Вважав, що підстави для скасування результатів аукціону, визначені спеціальними нормами Закону про банкрутство, спростовуються матеріалами та обставинами справи, позивачкою обрано не вірний спосіб захисту, відсутні порушення під час підготовки та проведення аукціону. Зазначав, що 04.09.2019р. ліквідатором ПП «Мілітарі» подано до господарського суду Запорізької області звіт ліквідатора, до якого було додано заяву на участь Правобережної товарної біржі та супровідний лист з пропозицією та рядом документів у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Серед доданих документів, окрім іншого, наявна довідка про проведені аукціони №1906/19/4 від 19.06.2019р. та список-перелік проведених аукціонів за період 11.01.2016р. по 19.06.2019р., тобто за останні три роки. Оголошення про продаж майна було розміщено безпосередньо на самому нерухомому майні, про що організатором було надано фото-роздруківки ОСОБА_2 для підтвердження. 29.07.2019р. на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна з ОСОБА_2 майно належало ПП «Мілітарі» було зареєстровано за таким на підставі права приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не мало жодних обтяжень та заборон. Документи на підтвердження права власності на майно були розміщені організатором на сайтах ВГСУ та МЮУ в оголошеннях про проведення аукціону. Тобто право власності належало банкруту.

Як вказано у п. 5.60, 5.61 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 908/976/19, якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Визначаючи добросовісність набувача за критерієм наявності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 вказував під час розгляду справи господарським судом, що спірне майно (квартира) було зареєстроване на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не мало жодних обтяжень та заборон.

Означене не спростовувалося і під час розгляду даної справи.

Тому відповідач міг покладатися на офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, які були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доказів того, що ОСОБА_2 знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття продавцем майна всупереч закону, зокрема був пов`язаною із продавцем особою суду не надано.

Як визначено у п. 5.56. постанови Великої Палати Верховного Суду воля власника формується її представником - арбітражним керуючим. Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волею боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом про банкрутство» арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом..

Матеріали справи не містять відомостей про те, що арбітражний керуючи (ліквідатор) був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення під час ліквідаційної процедури ПП «Мілітарі», або наявне кримінальне провадження стосовно арбітражного керуючого.

Судом постановлювалася ухвала від 14.09.2020р., якою замінено первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем - ПП «Мілітарі» і справу було передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі» (а.с. 167 169 т. 10).

ПП «Мілітарі» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на те, що не є належним відповідачем по справі, адже право власності ОСОБА_2 зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і до цього часу не скасоване.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.02.2021р. скасовано вказану ухвалу суду, зокрема, із тих підстав, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2020р. позов ОСОБА_1 до ПП «Мілітарі» вже розглянуто по суті і у задоволенні відмовлено (а.с. 242 245 т. 10).

Арбітражний керуючий (ліквідатор), ПП «Мілітарі» не є учасником даної справи, адже відповідних клопотань про його залучення сторони не надавали, із клопотаннями про витребування доказів у вказаних осіб не зверталися.

У п.5.59. постанови Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Як було зазначено вище, до матеріалів справи позивачем не надано документів щодо проведення торгів, їх учасників, укладення за їх наслідками договору купівлі-продажу, інших матеріалів господарської справи про банкрутство ПП «Мілітарі».

З урахуванням такої конструкції, що покупцю не може бути протиставлене те, що право власності належало не боржнику, а іншій особі (навіть якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею) і лише за умови добросовісності покупця, то судом не встановлено у межах даної справи того, що торги булим проведені незаконно, із порушенням порядку, а кінцевий набувач ОСОБА_2 у цих торгах є недобросовісним.

Доводи сторони позивача про те, що майно може бути витребуване у кінцевого набувача у будь-якому випадку, не залежно від підставі його набуття, не відповідають позиції, наведеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022р. № 908/976/19 та знівельовують доцільність перевірки набувача на предмет його добросовісності/недобросовісності з метою дотримання вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції стосовно того, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним.

Слід звернути увагу нате, що у п. 7.5. постанови Велика Палата Верховного суду зазначила, що суд помилково надав оцінку законності процедури проведення аукціону, що має бути предметом самостійної оцінки суду під час вирішення вимоги про витребування спірного майна.

Після того як справа була передана на новий розгляд Верховним Судом, під час нового розгляду представник позивачки подав позовну заяву, якою позовні вимоги виклав у новій редакції від 01.10.2021р. (а.с. 37 47 т. 11).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанова Верховного Суду від 14.07.2021р. у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20).

У фактичних підставахпозову представникпозивачки вказав,що 29.07.2019р. власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019р. став ОСОБА_2 . Також зазначив, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири, тому є всі підстави для застосування ст. 387 ЦК України. Вважав, що позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, які підтверджують, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею (шляхом використання підроблених довіреностей, виготовлених від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_22 ) та без її відома, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 17.08.2021р. у справі № 910/19210/15.

Одними ізосновних засадцивільного судочинстває змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, позовна заява як й інші матеріали справи, не містять жодних фактичних підстав для застосування судом ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин. Позивач упродовж всього розгляду справи не змінював підстави позову, не звертався до суду із відповідним клопотанням щодо доцільності зміни початкових вимог, витребування додаткових доказів на підтвердження процедури проведення аукціону, а також взагалі не посилався на законність або незаконність процедури проведення аукціону, і як було вказано, не надав жодних документів стосовно його проведення.

При цьому, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19, якою відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 у задоволені вимоги про визнання недійсним результатів аукціону і договору купівлі-продажу майна банкрута, змінена у мотивувальній частині, тобто суду не надано остаточного судового рішення, яким би підтверджувалася законність або незаконність процедури проведеного аукціону.

Суд погоджується із доводами представника позивача про те, що спірна квартира вибула із законного володіння ОСОБА_1 поза її волею, адже означене підтверджено остаточним судовим рішенням.

Водночас суду не обґрунтовано і не доведено належними доказами факт недобросовісності кінцевого набувача спірного майна ОСОБА_2 , тому відсутні підстави застосовування ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати із відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 155, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30 березня 2023 року.

Суддя Наумова О.С.


Дата ухвалення рішення	24.03.2023
Оприлюднено	31.03.2023
Номер документу	109898588
Судочинство	Цивільне
Суть	витребування майна та визнання права власності

Наумова О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.03.2023 по справі 183/7765/15ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Судовий реєстр по справі —183/7765/15

Рішення
від 24.03.2023 по справі 183/7765/15
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА