Рішення

від 30.03.2023 по справі 755/955/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р.

м. Київ

справа № 755/955/23

провадження № 2/755/1483/23

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення зі спадкоємця боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь боргу в розмірі 3 500 000,00 грн. в межах вартості спадкового майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.04.2021 року ОСОБА_4 отримала від позивача ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 3 500 000,00 грн., про складено розписку. Згідно зазначеного безвідсоткового договору позики строк дії повернення грошової суми спливає 20.04.2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла та після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняла її донька відповідач ОСОБА_2 . Згідно листа-повідомлення від 30.06.2022 року позивач зверталась до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу, однак борг відповідачем не погашено, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

07 лютого 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення зі спадкоємця боргу за договором позики; постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження; витребувано у державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 28-31)

23 лютого 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва повторно витребувано у державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В., яка знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. А.Ахматової, 7/15, належним чином засвідчену копію всієї спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано у державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. письмові відповіді на запити державних нотаріусів Сьомої Київської державної нотаріальної контори, надані ними в межах спадкової справи № 209/2022, а саме: Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації; Центру надання адміністративних послуг Відділу Держгеокадастру Чернігівського району Чернігівської області; Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності; Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві. Зобов`язано державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. надати суду повну Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_4 , 1947 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 50-52)

09 березня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті вимог. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 . (а.с. 60-61)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за її відсутності. (а.с. 25)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, однак надала до суду заяву про визнання позову та про розгляд справи за її відсутності. (а.с. 58)

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 20.01.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено Договір позики, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передала позичальнику ОСОБА_4 безвідсоткову позику в сумі 3 500 000,00 грн., що на момент отримання складає 124 961,00 доларів США, а позичальник зобов`язалась повернути отриману суму в строк до 20.04.2022 року, здійснюючи погашення боргу частинами відповідно до встановленого графіка погашення заборгованості. (а.с. 6-8)

На підставі Договору позики від 20.04.2021 року позичальник ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 500 000,00 грн., про що також свідчить розписка, долучена до матеріалів справи. (а.с. 9)

02.01.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла у віці 74 років, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.01.2022 року, актовий запис № 164. (а.с. 12)

05.05.2022 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 209/2022 після смерті ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 13; 69-82)

05.05.2022 року донькою спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подано державному нотаріусу Сьомої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 69 зв.)

30.06.2022 року ОСОБА_1 надіслано спадкоємцеві ОСОБА_2 лист-повідомлення про задоволення вимог кредитора згідно договору позики від 20.04.2021 року за рахунок спадкового майна на суму 3 500 000,00 грн. (а.с. 14, 15)

02.07.2022 року сином спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подано державному нотаріусу Сьомої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 79)

Згідно Листа Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві від 22.07.2022 року № 31/26-3734, спадкодавець ОСОБА_4 та спадкоємець ОСОБА_2 є співвласниками автомобіля «Шевроле», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 82)

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2023 року, на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_4 належить нерухоме майно: частина житлового будинку загальною площею 52,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та частина земельної ділянки, площею 0,1583 Га кадастровий номер 7422081200:03:001:0027; садовий будинок загальною площею 74,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-он, с/рада Іванівська; земельна ділянка площею 0,045 Га, кадастровий номер 1822083000:06:000:2081; земельна ділянка площею 1,8802 кадастровий номер 3220682200:02:008:0521 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська обл., Богуславський р-он, с/рада Ісайківська; земельна ділянка площею 0,0771 Га кадастровий номер 3220610100:01:007:0100 за адресою АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 60,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,048 Га кадастровий номер: 1822083000:06:000:1449 для індивідуального садівництва за адресою: Житомирська обл., с/рада Іванівська; земельна ділянка площею 0,0451 Га кадастровий номер: 1822083000:06:000:1450 для ведення садівництва за адресою: Житомирська обл., с/рада Іванівська; трикімнатна квартира загальною площею 62,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 65-68)

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1281 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Застосування статті 1281 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) неодноразово перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язані.

Відповідно до положень частини першої статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №609/1231/19.

Згідно висновку Верховного суду, наведеного у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує висунуті вимоги кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого.

Відповідно до частини першої статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. (постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц)

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Отже, мета доказування - з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, діючими на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 частини заборгованості за Договором позики від 20.04.2021 року у розмірі 1 750 000,00 грн. в межах вартості майна, отриманого у спадщину, - оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги після смерті боржника за спірним Договором, ОСОБА_4 , якою за життя отримано у позивача позику на суму 3 500 000,00 грн., частина якої має бути повернута відповідачем з огляду на прийняття нею спадщини після смерті боржника. При цьому судом ураховано визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, що виключає обов`язок останньої у доказуванні обсягу та вартості успадкованого майна (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц).

При цьому суд в повному обсязі сприяв встановленню кола спадкоємців, обсягу спадкового майна, шляхом постановлення ухвал суду від 07.02.2023 року та від 23.02.2023 року, однак позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 надано суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Разом з тим, під час розгляду справи та вивчивши матеріали спадкової справи, судом встановлено, що окрім відповідача ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги також є син спадкодавця ОСОБА_3 , який також подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , тому нарівні із спадкоємцем ОСОБА_2 зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в межах вартості своєї частки спадкового майна, однак позивачем в розрізі даного спору вимоги до вказаного спадкоємця не пред`явлено.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення зі спадкоємця боргу за договором позики підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13 420,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 629, 638, 1046, 1216, 1218, 1220, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення зі спадкоємця боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути зі спадкоємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) заборгованість за Договором позики від 20 квітня 2021 року у розмірі 1 750 000,00 грн. в межах вартості спадкового майна, та судовий збір у розмірі 13 420,00 грн., а всього на загальну суму 1 763 420 (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 30 березня 2023 року.

Суддя: В.І. Галаган