Постанова

від 21.02.2023 по справі 192/209/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/773/23 Справа № 192/209/22 Головуючий упершій інстанції: Стрельников О.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзіпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Солонянськогорайонного судуДніпропетровської областівід 23серпня 2022року посправі запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є сторонніми особами, в родинних чи дружніх стосунках та відносинах ніколи не перебували. Спілкування позивача з спадкодавцем ОСОБА_5 обумовлювалося взаємовідносинами пов`язаними з орендою земельної ділянки, належної спадкодавцю, у тому числі з виплатою на майбутній період, оскільки вона потребувала грошових коштів для себе, у зв`язку з чим позивач йшов їй на зустріч і надавав грошові кошти, оскільки зі слів померлої будь-хто інший не піклувався про неї. За життя ОСОБА_5 була власником земельної ділянки, площею 7,1300 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мопрівської сільської ради, нині Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225083800:02:197:0230. Відповідно до договору оренди землі від 01 листопада 2009 року, ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_3 в особі директора ОСОБА_3 , уклали договір про передання орендодавцем в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Мопрівської сільської ради, нині Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області, яка належала їй згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 074177 від 26 квітня 2001 року. За життя, а саме 05 листопада 2012 року, ОСОБА_5 склала заповіт на ім`я позивача, яким заповідала йому земельну ділянку розміром 7,130 га, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради, нині Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був засвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Капшук Є.В. Позивач дізнавшись про смерть ОСОБА_5 звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Дніпровському, Солонянському районах Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області із заявою про отримання свідоцтва про смерть, таким чином 04 грудня 2019 року позивач отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 звернувся до Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, тобто за місцем смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину на майно померлої. З повідомлення Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, як такої, що тимчасово виконує обов`язки по нотаріальному обслуговуванню населення Овідіопольського району Одеської області від 02 вересня 2021 року вбачається, що у матеріалах спадкової справи є заповіт на ім`я позивача, але у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини відмовлено. Позивач пропустив строк на прийняття спадщини, оскільки йому не було відомо про смерть ОСОБА_5 , так як вона не є його родичем, вони проживали різних населених пунктах і це позбавило його можливості вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Тому, уточнивши свої позовні вимоги, позивач просив визначити додатковий строк для подачі йому до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 терміном в два місяця з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23серпня 2022рокупозов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено додатковий строк достатній для подання заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 два місяці з дня набрання даного рішення суду законної сили. Судові витрати по справі покладено на відповідачів в рівних частках. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Місце проживанням позивача ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . Місце проживанням відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , а місце проживання відповідача ОСОБА_4 є АДРЕСА_3 . На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської обл., Дніпровського р-н., с. Григорівка, Одеської області, Одеського р-н., с. Новоградівка та Хмельницької області, Хмельницького р-н., с. Гречана не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даних регіонах є стабільною. Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості за об`єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_7 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 видане 26 січня 1976 року (а.с. 21 т. 2 ).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №074177 від 26 квітня 2001 року, ОСОБА_9 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 7,130 га, яка розташована на території Мопрівської сільської ради (а.с. 16 т. 1 ).

Відповідно до договору оренди землі від 01 листопада 2009 року, ОСОБА_5 з одного боку, та ПП ОСОБА_10 , з іншого боку, уклали договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІ-ДП № 074177 від 26 квітня 2001 року, площею 7,130 га, строком на 45 років (а.с. 13, 14 т. 1).

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області 05 листопада 2012 року, ОСОБА_5 на випадок її смерті зробила таке розпорядження, а саме належну їй земельну ділянку, площею 7,130 га, яка розташована на території Мопрівської сільської ради Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12 т.1 ).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8278994 від 21.08.2013, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області, площею 7,130 га, кадастровий номер 1225083800:02:197:0230, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серії ВМО №632622, виданого 21.12.2009 державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.С. (а.с. 17 т.1, а.с. 279 т.2).

Згідно рішення про внесення змін до рішень обласної ради Дніпропетровської обласної ради №20-2/VІІ від 19 лютого 2016 року, Мопрівська сільська рада приєднана до Новопокровської селищної територіальної громади (а.с. 268-269 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20.11.2018, актовий запис №769 (а.с. 9 т.2).

Відповідно до довідки Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №691 від 21 листопада 2018 року, ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 , по день смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ; разом з нею були зареєстровані та проживали донька ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 15 т.2).

З копії спадкової справи №366/2021 після померлої ОСОБА_5 , заведеної Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області, вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звертались доньки померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 5-8 т.2), що також підтверджується довідкою щодо надання відомостей стосовно кола спадкоємців по спадковій справі Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області №481/02-14/о від 22 травня 2019 року (а.с. 172 т.2).

Відповідно до заяви від 20.01.2020, посвідченої ПН Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. за №88, ОСОБА_3 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 238 т.2).

Згідно повідомлення Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області № 1787/02-14 від 02 вересня 2021 року, в матеріалах спадкової справи було виявлено наявність заповіту на ім`я ОСОБА_13 , а оскільки заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в нотаріальну контору не подано та на момент її смерті ОСОБА_3 зареєстрований за адресою померлої не був, у зв`язку з чим ОСОБА_13 пропустив строк для прийняття спадщини (а.с. 22, 23 т.1, а.с. 264 т.2).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2021 року серії НРК № 726548, зареєстроване в реєстрі за №1-597, ОСОБА_14 в розмірі 1/2 частка у спадщині та ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частка у спадщині, після померлої ОСОБА_5 , належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 7,130 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новопокровської селищної ради, колишня назва Мопрівська сільська рада, Солонянського району, Дніпропетровської області (а.с. 326 т.2).

Згідно матеріалів спадкової справи №366/2021 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , державний нотаріус був обізнаний про наявність заповіту ОСОБА_5 від 05 листопада 2012 року, але нотаріус не повідомив позивача про відкриття спадщини, з`ясувавши його місце проживання з демографічного реєстру (Т. 2 а.с. 18-19, 119, 256-259).

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1,3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, зазначено про необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 26 липня 2021 року у справі №405/7058/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі, закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємцівпро наявністьзаповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №372/2383/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі №419/3788/17; від 16 березня 2020 року у справі №644/5098/17; від 17 березня 2020 року у справі №683/2587/18.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх

сукупності,встановивши,що на ОСОБА_3 складено ОСОБА_5 заповіт наземельну ділянку,яка розташованана територіїМопрівської сільськоїради Дніпропетровськоїобласті;встановивши,що ОСОБА_3 та померла ОСОБА_5 не перебували уродинних відносинах;тривале неспілкуванняміж ними,віддаленість місцяпроживання позивачавід місцяпроживання померлої ОСОБА_5 ;приймаючи доуваги,що державнимнотаріусом неповідомлено позивачапро відкриттяспадщини танаявність заповітуна йогоімя,- колегія дійшла висновку про наявні підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій, спрямованих на прийняття спадщини у встановлений законодавством строк - спростовуються відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Доводи апелянта про те, що між позивачем та померлою ОСОБА_5 не існувало договірних відносин та щодо отримання позивачем з порушенням процедури свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - не спростовують правильність наведених вище висновків суду. Місцевим судом правильно зазначено, що вказані доводи не стосується предмету позову, враховуючи, що судом достовірно встановлено наявність нескасованого заповіту ОСОБА_5 , а також необізнаність позивача про відкриття спадщини та факту смерті ОСОБА_5 , в тому числі і наявності бездіяльності державного нотаріуса, яка полягає у неповідомленні позивача про відкриття спадщини.

Посилання апелянта на те, що в мотивувальній частині рішення місцевого суду відсутнє належне обґрунтування поважності причин пропуску строку є безпідставними, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23серпня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова