Постанова

від 29.03.2023 по справі 826/8400/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8400/15 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі: Турчин М.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., Петришак М.Я.,

від відповідача 1: Максименко В.В.,

від відповідача 2: Гаврилюка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними дій, скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;

стягнути з ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу про звільнення позивача, як такого, що прийнятий Головою комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів І.О . Білоусом без наявності у нього повноважень на прийняття рішень від імені Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів, а також як такого, що прийнятий всупереч положенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та без урахування дійсної мети, визначеної Законом України «Про очищення влади».

17.01.2022 представником позивача подана заява про зміну предмету позову та заміну відповідача, згідно з якою позивач просив суд:

допустити процесуальне правонаступництво Міністерства доходів і зборів України з огляду на вибуття із суспільних взаємовідносин щодо яких виник спір, його правонаступником - Державною податковою службою України;

допустити процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з огляду на його припинення, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України), код ЄДРПОУ 44116011;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

зобов`язати Державну податкову службу України, до якої перейшли повноваження Міністерства доходів і зборів України, поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 16.04.2015;

стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з протоколом судового засідання від 08.02.2022 Окружним адміністративним судом здійснена заміна Міністерства доходів і зборів України на ДПС України, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва - на ГУ ДПС у м. Києві.

22.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов уточнений адміністративний позов, згідно з яким позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

зобов`язати Державну податкову службу України, до якої перейшли повноваження Міністерства доходів і зборів України, поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 16.04.2015;

стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2022 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України від 15.04.2015 р. №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з обов`язками по керівництву адміністративно-господарського відділу, інформаційно-комунікаційного відділу, управління доходів і зборів з фізичних осіб з 16.04.2015;

стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2015 по 21.09.2022 у розмірі 341 046, 86 грн. (триста сорок одна тисяча сорок шість гривень 86 копійок);

рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з обов`язками по керівництву адміністративно-господарського відділу, інформаційно-комунікаційного відділу, управління доходів і зборів з фізичних осіб з 16.04.2015 р. та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 848, 36 грн. (три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 36 копійок) допущено до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

17.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, згідно з якими апелянт при розгляді апеляційної скарги просить врахувати правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 15.12.2022 у справі №826/8906/15, від 08.11.2022 №826/18588/14.

25.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 29.03.2023, представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача та позивач проти їх задоволення заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 02.02.2010 проходив державну службу в податкових органах України (наказ про призначення від 02.02.2010 №39-о).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.06.2013 №1410-о позивач у порядку переведення призначений на посаду заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

15.04.2015 Міністерством доходів та зборів України в особі Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів Білоуса І.О. прийнятий наказ від 15.04.2015 №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про очищення влади», доповідної записки від 14.04.2015 №933/99-99-04-01-02-18.

Не погоджуючись із наказом про звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності наказу Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності з боку відповідачів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, позаяк підставою для звільнення позивача став виключно факт перебування його на посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Так, судом першої інстанції зазначено, що підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути в кожному конкретному випадку. Судом також враховано позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні від 19 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України», згідно з якою безумовне застосування люстраційної процедури на підставі Закону України «Про очищення влади» до осіб, які у певний перебували на окремих посадах державної служби без встановленні причетності вказаних осіб до негативних і антидемократичних подій в Україні суперечить проголошеній цілі законодавства і свідчить про наявність своєрідної колективної відповідальності без врахування жодної індивідуальної ролі чи зв`язку відповідних осіб з такими подіями.

Визначаючи належними відповідачами у справі Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянтом зауважено, що Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС не є належним відповідачем у справі, на що представники апелянта неодноразово наполягали під час розгляду справи у суді першої інстанції. Зауважено, що даний спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, у зв`язку з чим підстави для правонаступництва у спірних правовідносинах можуть виникнути виключно з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень. Наголошено, що належним відповідачем у справі є Головне управління ДФС у м. Києві як правонаступник ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яке, у свою чергу, було правонаступником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, та ДФС України.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, зазначає про обґрунтованість зазначених доводів апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 затверджений Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074).

Згідно з пунктом 5, 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку №1074 встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.

Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Наведена правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, від 02.11.2021 у справі №816/1231/15.

Спір у даній справі виник у відносинах публічної служби і стосується поновлення позивача на посаді заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У такому випадку заміна первісного відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення.

Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі № 826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі № 640/19105/19.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним було встановлення або припинення первісного суб`єкта - ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, або переходу його функцій до (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Головного управління ДПС у м. Києві.

У розрізі зазначеного судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 утворена Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС; згідно додатком 2 - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС.

02.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про припинення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізовано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві шляхом її приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві.

06.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про припинення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС України у м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» під час реорганізації Державної фіскальної служби утворено Державну податкову службу, яка є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Зокрема, згідно з додатками 1 та 2 даної Постанови №537 утворено Головне управління ДПС у м. Києві, до якого приєднано Головне управління ДФС у м. Києві. Пунктом 4 даної Постанови утворені територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Таким чином, на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції до ДПС України та її структурних підрозділів перейшли частково повноваження ДФС України та її територіальних органів, а саме щодо сфери реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

У той же час, станом на момент розгляду даної справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), яке є правонаступником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39469994), яке, у свою чергу, було правонаступником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38730029), перебуває у стані припинення; запис про припинення Головного управління ДФС у м. Києві до Єдиного державного реєстру не внесений.

Враховуючи зазначене, а також те, що предмет переданого на вирішення суду спору не стосується здійснення податковим органом публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, колегія суддів апеляційного суду зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для заміни відповідача у справі на Головне ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС.

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції також відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі №807/3591/14.

Аналогічно, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.04.2022 у справі №826/18481/14, правонаступником Міністерства доходів і зборів у правовідносинах, що не стосуються публічно-владних функцій, є Державна фіскальна служба України; Міністерство доходів і зборів не може бути замінено на Державну податкову службу України до фактичного вибуття Державної фіскальної служби України унаслідок припинення.

Колегія суддів враховує, що питання про заміну відповідачів у справі вирішено протокольною ухвалою суду першої інстанції від 08.02.2022, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості оскаржити її окремо від рішення суду, позаяк доводи щодо необґрунтованості здійсненої заміни апелянт виклав при поданні апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що представником ДПС під час розгляду справи у суді першої інстанції 18.08.2022 заявлено клопотання про залучення в якості співвідповідачів у справі ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою суду першої інстанції від 22.08.2022.

Згідно з протоколом судового засідання від 22.08.2022 представник позивача під час розгляду зазначеного клопотання зазначила про недоцільність залучення вказаних осіб як співвідповідачів.

Згідно із заявою про зміну предмету позову та заміну відповідача, поданою 17.01.2022, представник позивача в якості осіб, до яких заявлений позов, визначила Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС та ДПС України.

Згідно з уточненим адміністративним позовом, поданим до суду першої інстанції 22.02.2022, представник позивача також в якості осіб, до яких заявлений позов, визначила Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС та ДПС України.

Таким чином, представник позивача наполягала на вказаних особах як належних відповідачах у вказаній справі.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина сьома статті 48 КАС України).

За змістом наведених процесуальних норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції.

Враховуючи зазначене, зважаючи на те, що приписами КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, задоволених до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, із постановленням нового, про відмову у задоволенні позову.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що зазначене не позбавляє позивача права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду від 21.09.2022 в частині позовних вимог, заявлених до Державної податкової служби України (визнання протиправним та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о), останньою не оскаржувалось.

Відповідно до положень частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Суд першої інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о фактично вирішив питання щодо прав та обов`язків Державної фіскальної служби України, яка є належним правонаступником Міністерства доходів і зборів України у вказаних правовідносинах, без її залучення, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції також в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 №357-о.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 242, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі №826/8400/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними дій, скасування наказу та поновлення на роботі - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Cуддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді О.Є. Пилипенко

А.М. Горяйнов

Повний текст судового рішення складений 29.03.2023.