Постанова

від 28.03.2023 по справі 804/2847/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 804/2847/16

касаційне провадження № К/9901/28146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську МГУ ДФС (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську МГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0000334700 та № 0000344700.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП «Углесорт», ТОВ «СВТ вугілля», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», ТОВ «Безпечні Технології Утилізації», ТОВ «НВК «Енергоощадні технології», ПП «Фарт», ТОВ «Днепр» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, а доводи Інспекції щодо нереальності таких господарських операцій є безпідставними, не підтверджені жодним доказом і ґрунтуються на припущеннях.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0000334700 та № 0000344700.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП «Углесорт», ТОВ «СВТ вугілля», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», ТОВ «Безпечні Технології Утилізації», ТОВ «НВК «Енергоощадні технології», ПП «Фарт», ТОВ «Днепр» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності); саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекції посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1 - 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин за результатами податкової інформації щодо відсутності к контрагентів позивача необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, невстановлення походження товару, розриву ланцюга постачання, відсутності сертифікатів якості та походження товарів, недоліків у первинних бухгалтерських та транспортних документів.

Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Углесорт», ТОВ «Росукрмеханіка», ТОВ «СВТ вугілля», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», ТОВ «Безпечні Технології Утилізації», ТОВ «НВК «Енергоощадні технології», ПП «Фарт», ТОВ «НВП «Центротех», ТОВ «Днепр» за період; січень, квітень-липень 2015 року, результати якої оформлені актом від 04.12.2015 №154/28-01-47/00186520, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит на загальну суму 1610606,28 грн., у тому числі: за січень 2015 року у сумі 73304,38 грн., за квітень 2015 року у сумі 1023328,72 грн., за травень 2015 року у сумі 422503,54 грн., за червень 2015 року у сумі 32066,67 грн., за липень 2015 року у сумі 59402,97 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом: за січень 2015 року у сумі 73304,38 грн., за квітень 2015 року у сумі 1023328,72 грн., за травень 2015 року у сумі 422503,54 грн., за червень 2015 року у сумі 32066,67 грн., за липень 2015 року у сумі 59402,97 грн.; завищення від`ємного значення сум податку на додану вартість в сумі 1477 898,93 грн., яке залишилося непогашеним станом на 01.07.2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 17.12.2015 № 0000634700 та № 0000624700, які були оскаржені Товариством у адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» № 9139/6/99-99-10-01-04-25 від 22.04.2016, скарга Товариства була частково задоволена, податкові повідомлення-рішення від 17.12.2015 № 0000634700 та № 0000624700 були скасовані в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рахунок отриманих товарів від ТОВ «РОСУКРМЕХАНІКА» та ТОВ «НВП «ЦЕНТРОТЕХ» з відповідною частиною штрафної санкції, в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

З урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016: №0000334700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 0,00 грн. - за основним платежем та на 146103,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000344700, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1577906,00 грн., у тому числі: за січень 2015 року - 57470,00 грн., за квітень 2015 року - 1023329,00 грн., за травень 2015 року - 422504,00 грн., за червень 2015 року - 15200,00 грн., за липень 2015 року - 59403,00 грн.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, про те, що Товариство неправомірно включило до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ПП «Углесорт», ТОВ «СВТ вугілля», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», ТОВ «Безпечні Технології Утилізації», ТОВ «НВК «Енергоощадні технології», ПП «Фарт», ТОВ «Днепр» товарів (робіт, послуг), оскільки: ПП «Углесорт» придбало вугілля, яке було реалізоване Товариству, у ТОВ «Астра трей лайн» щодо якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (стан - 8), працювало у штаті ТОВ «Астра трей лайн» працювала одна особа, відсутня реєстрація податкових накладних у ЄРПН; у залізничних накладних відсутні дані про власника товару, а саме - ТОВ «СВТ вугілля», а також та участь ТОВ «СВТ вугілля» в процесі руху товару, з урахуванням того, що згідно наданих до перевірки документів виробником вугілля, придбаного Товариством у ТОВ «СВТ вугілля», є ТОВ «ГОФ Дарьевская», яке не здійснює декларування своєї господарської діяльності з червня 2014 року, характеризувати ТОВ «ГОФ Дарьевская» виробником вугілля не є можливим за відсутністю персоналу, основних фондів, обладнання та земельних ділянок; також ТОВ «СВТ вугілля» придбало вугілля у ТОВ «РОВЕНЬКІВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ», яке, в свою чергу, також поставляло Товариству вугілля, що свідчить про здійснення платником податків господарських операцій, не спрямованих на реальне настання економічного ефекту, наслідків (відсутність ділової мети), а лише з метою штучного формування витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість; у ТОВ «ВКП «Укрпромпостач» не встановлено наявність власних транспортних засобів, але у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вказано перевізником ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», а у акті приймання передачі товарно-матеріальних цінностей від 08.04.2015 №874, містом складання якого є м.Нікополь, відсутній підпис представника зі сторони постачальника, з урахуванням того, що ТОВ «ВКП «Укрпромпостач» сформовано 83,6% усієї суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2015 року за рахунок взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Акта компані», яке, в свою чергу, має незначну кількістю найманих працівників, у ТОВ «Акта компані» відсутні основні засоби та земельні ділянки, тобто за ланцюгом придбання не встановлено походження цього товару; Товариство не надало до перевірки підтверджень щодо перебування та прибуття працівників ТОВ «Безпечні Технології Утилізації» на території Товариства для підписання наданих до перевірки актів, зокрема, не надані журнали перепусток на територію Товариства та службових записок щодо оформлення перепусток; згідно специфікації ТОВ «НВК «Енергоощадні технології» є виробником продукції, поставленої Товариству, але в ході перевірки платником не було надано жодного сертифікату до реагентів (ингибитору, флокулянту (поліакриламід), з урахуванням того, що згідно з номенклатурою товару, вказаною у звітності ТОВ «НВК «Енергоощадні технології», у цього підприємства повинен бути персонал зі спеціальними навичками роботи з хімічними речовинами, основні засоби та земельні ділянки, відповідне обладнання, приміщення, тоді як ході аналізу податкової звітності було встановлено, що кількість працівників у ТОВ «НВК «Енергоощадні технології» складає одна людина, а за цивільно-правовими договорами - 0 чоловік; ПП «Фарт» у червні 2015 року придбало віброістирач 75Т-ДРМ (який в подальшому був реалізований Товариству) у ТОВ «НЕККО», яке зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та має обліковий стан « 9 - направлено повідомлення за ф.№18-ОПП», остання декларація з податку на додану вартість надана підприємством до податкового органу за місцем реєстрації за червень 2015 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу 23.10.2015, згідно звітності за ф. № 1ДФ кількість працюючих на підприємстві складає 2 особи; у липні 2015 року основним постачальником ТОВ «Днепр» було ТОВ «Будівельна компанія Форс», по господарських операціях з яким ТОВ «Днепр» сформовано 70,1% податкового кредиту з придбання послуг, тоді як згідно податкової та фінансової звітності ТОВ «Будівельна компанія Форс» не можливо встановити наявність у цього товариства обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями підпунктів «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що: реальність здійснення господарських операцій між Товариством (покупцем) та ПП «Углесорт» (постачальником) щодо придбання вугілля згідно договору поставки № 1204442 від 12.09.2012 підтверджується: специфікацією, податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, прибутковим ордером, залізничною накладною, актом приймання-передачі продукції, посвідченням про якість продукції, коригуючими рахунками-фактурами, коригуючими актами, розрахунками коригування, платіжним дорученням; реальність здійснення господарських операцій між Товариством (покупцем) та ТОВ «СВТ Вугілля» (постачальником) щодо придбання вугілля згідно договору поставки № 1500853 від 09.02.2015 підтверджується: специфікацією, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, прибутковими накладними, залізничними накладними, актами приймання-передачі продукції, платіжними дорученнями, посвідченнями про якість продукції, платіжними дорученнями; реальність здійснення господарських операцій між Товариством (покупцем) та ТОВ «Укрпромпостач» (постачальником) придбання редукторів згідно договору поставки № 1405757 від 28.10.2014 підтверджується: специфікацією, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, податковими та видатковими накладними, актами приймання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, паспортами на товар, реєстрами документів за акредитивом; реальність здійснення господарських операцій між Товариством (замовником) та ТОВ «Безпечні технології утилізації» (виконавцем) згідно договору № 1/1403363 від 30.05.2014 щодо придбання послуг із перевезення, оброблення та утилізації відходів підтверджується: додатками до договору (протоколами договірної ціни, календарним графіком виконання робіт), додатковою угодою, рахунком-фактурою, актом надання послуг (підписаним представниками сторін і скріпленим печатками), податковою накладною, платіжними дорученнями; реальність здійснення господарських операцій між Товариством (покупцем) та ТОВ «НВК «Енергоощадні технології» (постачальником) щодо придбання товару (інгибітора, флокулянтів) згідно договору поставки № 1500037 від 31.12.2014 підтверджується: специфікацією, видатковою та податковою накладними, рахунком на оплату, товарно-транспортною накладною, відомостями про вантаж, платіжним дорученням, актом приймання товарно-матеріальних цінностей, устаткування та основних засобів (попередній); реальність здійснення господарських операцій між Товариством (покупцем) та ПП «Фарт» (постачальником) щодо придбання товару (віброістирача) згідно договору поставки № 1502085 від 20.04.2015 підтверджується: специфікацією, рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладними, експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» про доставку, платіжним дорученням, актом приймання товарно-матеріальних цінностей, устаткування та основних засобів (попередній); реальність здійснення господарських операцій між Товариством (замовником) та ТОВ «Днепр» (підрядником) щодо придбання робіт із антикорозійного захисту і колірної обробки будівельних конструкцій на об`єкті згідно договору підряду № 1304571 від 27.08.2013 підтверджується: додатковою угодою, актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних робіт, договором розробки науково-технічної продукції, укладеним між цими ж сторонами, актами на обстеження та паспортизацію будівель та споруд Товариства. Усі первинні документи складені належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, не містять дефектів форми та змісту.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: у розумінні положень пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів, а включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення Товариством у податковому обліку податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган в касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську МГУ ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова