Ухвала

від 30.03.2023 по справі 289/699/23

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/699/23

Номер провадження 2-з/289/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2023 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Радомишльського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), Андрушівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей даних про батька дітей, зупинення стягнення аліментів, скасування стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд забезпечити вищевказаний позов шляхом зупинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.11.2012 по справі №2-620-795-12 на підставі виконавчого листа №2/620/795, яке здійснюється Андрушівським відділом ДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ). В обгрунтування необхідності забезпечення позову зазначив, що предметом позову є оспорювання батьківства відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виключення з актових записів про їх народження, відомостей про його батьківство та припинення стягнення з позивача на аліментів на утримання дітей. Забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з позивача та усуне перешкоди у користуванні його майном.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Беручи до уваги вищенаведену норму закону, суд виходить з інтересів малолітніх дітей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддя повинен перевірити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема: чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

-виключити відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису №2 від 06.04.2009, складеного Пилиповицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та актового запису №3 від 06.04.2009 складеного Пилиповицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.11.2012 по справі №2-620-795-12, на підставі виконавчого листа №2-620/795 виданого 27.11.2012 Радомишльським районним судом Житомирської області;

- відкликати вищевказаний виконавчий лист;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_2 , яка нараховувалась на підставі виконавчого листа №2/620/795, виданого 27.11.2012 Радомишльським районним судом Житомирської області;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по виконавчому збору та основній винагороді виконавця, яка нараховувалась на підставі виконавчого листа №2/620/795, виданого 27.11.2012 Радомишльським районним судом Житомирської області.

Відповідно до п. 2 постанови №9 від 22.12.2006 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

При цьому, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 524/188/18.

Зупиняючи виконання остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 є порушенням принципу юридичної визначеності (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

До того ж, у випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову суд фактично передчасно вирішить питання частини позовних вимог по суті, що є недопустимим та суперечить нормам цивільно-процесуального законодавства, зокрема ч. 10ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Радомишльського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), Андрушівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей даних про батька дітей, зупинення стягнення аліментів, скасування стягнення аліментів відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Кириленко