Постанова

від 21.03.2023 по справі 752/20137/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/20137/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5642/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білтич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року у складі судді Плахотнюк К.Г.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В. про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації.

Під час провадження справи ОСОБА_3 було подано заяву про залучення її до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона є єдиною спадкоємицею.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року заяву ОСОБА_3 про залучення до участі у справі як процесуального правонаступника позивача задоволено частково.

Залучено ОСОБА_3 до участі у справі №752/20137/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В. про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації, як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_2 , в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Закрито провадження у справі № 752/20137/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В. про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись порушення норм процесуального права неправильне застосування норм матеріального права, порушення принципу змагальності та диспозитивності, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10.01.2023 про заміну сторони у справі як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, в частині залучення ОСОБА_3 до участі у справі як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_2 в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Вказано, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вийшов за межі заявленого ОСОБА_3 клопотання, факультативно частково закривши провадження відносно неї, між тим остання просила лише про залучення її як процесуального правонаступника померлого позивача. Питання про закриття провадження у справі в цій заяві ОСОБА_3 не піднімалось.

Крім того вказано, суд першої інстанції на надав правової оцінки факту, що ОСОБА_3 прийняла спадщину за позивачем не за законом, а заповітом. Не надав правової оцінки щодо дати складання заповіту та об`єму майна, яке спадкується за заповітом, оскільки ОСОБА_2 склав заповіт на ОСОБА_3 після відчуження на користь відповідачів нерухомого майна в 2015 році. Тобто на момент складання заповіту позивач не володів вищезазначеним нерухомим майном, а відтак обсяг заповіту не може розповсюджуватися на майно. Оскільки заповіт не стосувався на момент його складання нерухомого майна, яке є предметом спору, цей заповіт унеможливлює процесуальне правонаступництво у спорі щодо цього майна.

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні адвокат Панченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, адвокат Мішин Ю.С. в інтересах ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Позивачем є особа, яка стверджує про порушення її прав, свобод та інтересів та задля захисту яких вона звернулась до суду.

Відповідачем є особа, яка на твердження і переконання позивача є тією особою, яка порушила права, свободи та інтереси позивача та/або зобов`язана вчинити дії або на неї має бути покладено інший обов`язок з метою їх відновлення.

За положеннями статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України слідує, що правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18).

Встановлено, що смерть ОСОБА_2 , який був позивачем у справі, настала після відкриття провадження у цій справі.

Залучаючи ОСОБА_3 до участі у справі як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_2 в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 та закриваючи провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , районний суд виходив з того, остання є єдиною спадкоємицею померлого позивача, а тому не може бути відповідачем по справі.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується з огляду а таке.

Так, з довідки виданої приватним нотаріусом КМНО Неліним С.О. убачається, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа за № 11/2021 та зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 67361151. Також повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19 т.4).

Крім того з листа наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. на ухвалу суду від 22.07.2022 убачається, що в межах спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, звернулися:

- ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , - із заявою про прийняття спадщини за чинним заповітом, за якою відкрито спадкову справу;

- ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , - із заявою про прийняття спадщини за заповітами, що втратили чинність згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 1254 Цивільного кодексу України. Також вказано, що єдиним спадкоємцем після померлого є ОСОБА_3 . Про неможливість спадкування за заповітами, що втратили чинність, ОСОБА_1 роз`яснено в інформаційному листі, другий примірник якого зберігається в спадковій справі (а.с 38 т.4).

Крім того, установлено, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, допускають правонаступництво, і спадкоємцем позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за чинним заповітом є племінниця ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залучення останньої до участі у справі як правонаступника позивача та закриття провадження в частині вимог заявлених до неї, з яким погоджується й апеляційна інстанція.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вийшов за межі заявленого ОСОБА_3 клопотання, факультативно частково закривши провадження відносно неї, між тим остання просила лише про залучення її як процесуального правонаступника померлого позивача. Питання про закриття провадження у справі в цій заяві ОСОБА_3 не піднімалось, варто зазначити наступне.

Відповідно до змісту долученої до справи копії заповіту від 13.07.2018, складеного ОСОБА_2 та засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бонтлаб О.В., ОСОБА_2 заповів ОСОБА_3 все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті і на що він матиме право за законом (а.с.71 т.4).

Установлено, що на підставі указаного заповіту за заявою ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. відкрито спадкову справу (а.с.38 т.4)

Отже єдиним спадкоємцем померлого позивача за заповітом є ОСОБА_3 , а тому не може бути відповідачем у справі, оскільки всі права позивача перейшли до неї, з огляду на що районний суд обґрунтовано закрив провадження у справі в зазначеній частині вимог.

Об`єм спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 та спадкується за заповітом, підлягає установленню приватним нотаріусом під час видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, а не в процесі розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє за безпідставністю твердження ОСОБА_1 про неправомірне закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 .

Не підтвердив скаржник й належними доказами доводи, що в момент складання заповіту позивач не володів вищезазначеним нерухомим майном, а відтак обсяг заповіту не може розповсюджуватися на це майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи до долученим до справи доказам, положення процесуального права застосовано правильно.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 березня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: