Ухвала

від 08.05.2023 по справі 752/20137/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

08 травня 2023 року

місто Київ

справа № 752/20137/17

провадження № 61-5658ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів з вирішення справи по суті та розгляду процесуальних питань, пов`язаних з рухом справи

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , просив визнати недійсними договори дарування: від 26 березня 2015 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 ; від 26 березня 2015 року щодо відчуження гаражного боксу № НОМЕР_1 в Гаражно-будівельному кооперативі «Дніпро» на вул. Кошового Олега, 2 у м. Києві ; від 25 червня 2015 року щодо відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначені договори вчинено на користь відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про залучення її до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , водночас вона є єдиною спадкоємицею померлого.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року. залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, заяву ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі як процесуального правонаступника позивача задоволено частково.

Залучено ОСОБА_3 до участі у справі, як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_2 , в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, єдиним спадкоємцем за заповітом після його смерті, яка прийняла спадщину, є його племінниця - відповідачка ОСОБА_3 , зазначені правовідносини допускають правонаступництво, дійшли висновку про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника позивача та закриття провадження в частині вимог, заявлених до неї.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції вийшов за межі клопотання, закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки сторона відповідача внаслідок вступу у спадщину, у зв`язку зі смертю позивача, не може залишатися у статусі відповідача, оскільки такий учасник справи, у порядку спадкування набув інших прав та обов`язків, а саме позивача, що є наслідком закриття провадження у справі у відповідній частині.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення в частині залучення до участі у справі правонаступника позивача, скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі в цілому.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 907/551/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 304/185/19.

Також заявник зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявленого клопотання ОСОБА_3 , яка не клопотала про закриття провадження у справі; суд порушив принцип змагальності сторін, поєднавши в одній особі позивача та відповідача; повідомлення приватного нотаріуса, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем не підтверджує, що відповідачка прийняла спадщину; суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що майно, яке є предметом оспорюваних договорів, не входить до спадкової маси за заповітом, оскільки такий складено значно пізніше спірних правочинів (договорів дарування); суд апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 367 ЦПК України прийняв письмовий доказ, а саме копію заповіту, без оцінки неможливості подання зазначеного доказу у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, та застосовані норми права

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішеннь, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судових рішень.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (частина перша статті 46 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За змістом зазначеної правової норми провадження у справі підлягає закриттю лише у випадку, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини. Зокрема, згідно даної норми, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а саме: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 зводяться до захисту його порушеного права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 у Гаражно-будівельному кооперативі «Дніпро» на вул. Кошового Олега, 2 у м. Києві; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно з інформаційною довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Неліна С. О. (далі - приватний нотаріус), протягом строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, ОСОБА_3 звернулася із заявою про прийняття спадщини за чинним заповітом, за якою відкрито спадкову справу; ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітами, що втратили чинність згідно з частинами другою, третьою статті 1254 ЦК України. Приватним нотаріусом зазначено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_3 . Про неможливість спадкування за заповітами, що втратили чинність, ОСОБА_1 роз`яснено в інформаційному листі.

Інших спадкоємців судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, витребувані Голосіївським районним судом міста Києва матеріали спадкової справи таких відомостей не містять.

Отже, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво і судами попередніх інстанцій встановлено спадкоємця після смерті ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , Голосіївський районний суд міста Києва, з яким погодився Київський апеляційний суд, обґрунтовано залучив її до у часті у справі як процесуального правонаступника позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявленого клопотання ОСОБА_3 , яка не клопотала про закриття провадження у справі, були предметом оцінки судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано зазначив, що сторона відповідача внаслідок вступу у спадщину у зв`язку зі смертю позивача не може залишатися у статусі відповідача, оскільки такий учасник справи, у порядку спадкування набув інших прав та обов`язків, а саме - позивача, що є наслідком закриття провадження у справі у відповідній частині.

Аргумент касаційної скарги, що суд порушив принцип змагальності сторін, поєднавши в одній особі позивача та відповідача, є безпідставним, оскільки недопустимість такого процесуального поєднання учасників справи суд першої інстанції усунув шляхом закриття провадження у справі в частині позовних вимоги до того з відповідачів, який є спадкоємцем позивача та якого залучено до участі у справі як позивача.

Довід касаційної скарги про те, що повідомлення приватного нотаріуса, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем не підтверджує, що відповідачка прийняла спадщину Верховний Суд відхиляє, оскільки згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Тобто фактом прийняття спадщини є подання особою заяви про прийняття спадщини, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відповідно до відомостей приватного нотаріуса.

Аргумент касаційної скарги, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що майно, яке є предметом оспорюваних договорів, не входить до спадкової маси за заповітом, оскільки такий складено значно пізніше спірних правочинів (договорів дарування), Верховний Суд визнає таким, що не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки за загальним правилом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а отже, зокрема і право на вирішення судової справи, правовідносини у якій допускає процесуальне правонаступництво.

Довід касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 367 ЦПК України прийняв письмовий доказ, а саме копію заповіту без оцінки неможливості подання зазначеного доказу у суді першої інстанції, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Зміст постанови Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року містить посилання на копію заповіту від 13 липня 2018 року, складеного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , водночас ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року не містить посилання на такий доказ.

Проте суд першої інстанції, залучаючи процесуального правонаступника позивача, врахував відомості приватного нотаріуса, який повідомив, що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа на підставі, зокрема заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом. Тобто факт наявності заповіту, складеного спадкодавцем на корись ОСОБА_3 , Голосіївському районному суду міста Києва був відомий, крім того, саме на підставі наявності заповіту, приватний виконавець повідомив суду, що ОСОБА_3 є єдиною спадкоємницею після смерті ОСОБА_2 .

Заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 907/551/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 304/185/19.

У справах № 916/3245/17 та № 916/542/18 Велика Палата Верховного Суду здійснила тлумачення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо права третьої особи на подання позовної із самостійними вимогами щодо предмета спору. У наведених справах Суд, встановивши, що оскільки заявлений фізичною особою позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами зобов`язального права, це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом, дійшов висновку, що суд першої інстанції мав повернути вказану заяву заявнику на підставі частини шостої статті 180 цього Кодексу, а не відмовляти у відкритті провадження у справі на підставі статті 175 ГПК України.

У справі № 304/185/19 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими залучено до участі у справі відповідача як правонаступника позивача, провадження у справі закрито. Суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення нерозривно пов`язані з особою позивача, тому такі правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, наведені висновки Верховного Суду зроблено за інших фактичних обставин.

У справі № 907/551/17 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, якими замінено Павшинську сільську раду, в інтересах якої керівник Мукачівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, на її правонаступника - Мукачівську міську раду, яка є відповідачем, закрито провадження у цій справі.

Судові рішення мотивовані тим, що Мукачівська міськрада прийняла рішення «Про добровільне приєднання Павшинської сільської територіальної громади села Павшино Павшинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області до Мукачівської міської територіальної громади міста Мукачева Закарпатської області (міста обласного значення)», а відповідно до відомостей, зазначених у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором внесено запис про припинення Павшинської сільської ради як юридичної особи в результаті реорганізації.

Також суди врахували, що у зв`язку з поєднанням в одній особі позивача та відповідача та переходу до останнього всіх прав та обов`язків реорганізованої Павшинської сільради, судовий розгляд позовних вимог щодо незаконності проведення державної реєстрації за міською радою права власності на такий об`єкт не призведе до відновлення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, крім того, відсутній орган місцевого самоврядування, якому передбачено обов`язок повернути земельну ділянку, а враховуючи повний перехід прав та обов`язків від позивача до відповідача, між сторонами відсутній предмет спору.

Зазначені висновки Верховного Суду не суперечать висновкам у цій справі, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши неможливість поєднання в одній особі позивача та відповідача, і водночас, що правовідносини у цій справі допускають правонаступництво, закрили провадження у справі в частині відповідача, якого залучено як процесуального правонаступника позивача.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залучення відповідача ОСОБА_3 як правонаступника позивача ОСОБА_2 та не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Висновки

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосовування судами норм процесуального та матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак