Рішення

від 30.03.2023 по справі 522/7605/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/7605/20

Номер провадження 2/504/345/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Жовтан П.В.,

за участю секретаря судових засідань - Сокурцової Т.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Добрової К.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пугач Р.І.,

представника третьої особи ПАТ «МТБ БАНК» - адвоката Черкасової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ПАТ «МТБ БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020р. до Приморського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Свяченої Ю.Б. від 28.05.2020р. вказану справу передано на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області.

23.06.2020р. матеріали вказаної справи надійшли до Комінтернівського районного суду Одеської області та розподілені судді Жовтан П.В. Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. від 25.06.2020 р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. від 05.10.2021 задоволені клопотання представника ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Черкасової О.О. та представника ОСОБА_3 адвоката Безуглого А.А. Залучено ОСОБА_3 , (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено ПАТ «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, індекс 68003 Одеська область м. Чорноморськ, проспект Миру, 28) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. від 19.01.2022 задоволено клопотання представника третьої особи ПАТ «МТБ Банк» адвоката Черкасової О.О. Залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисову Ніну Вадимівну ( АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

25.10.2022 ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. по справі закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті та визнано явку позивача ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни обов`язковою у судові засідання.

Позов обґрунтовано тим, що 29.10.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., зареєстрованого за номером 1887, за яким ОСОБА_2 було передано в користування земельна ділянка, площею 10,22 га. кадастровий номер 5122785800:01:001:0502, розташовану за адресою Одеська обл., Лиманський район, Сичавська сільська рада. Право користування земельною ділянкою (емфітевзису) було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2018 року за номером запису 28632837. Позивач вважає, що не розуміла, що підписує не договори оренди, а емфітевзису, грошові кошти, що нею отримано за весь період дії договору емфітевзису вона вважає платою за рік користування земельною ділянкою, а також зазначає про те, що нотаріусом не було належним чином роз`яснено правові наслідки укладення договору емфітевзису. Відповідно, позивач вказує на те, що договір емфітевзису є недійсним, оскільки він вчинений під впливом обману (статті 230 ЦК України) та вона помилилися щодо правової природи правочину (стаття 229 ЦК України).

Представником ОСОБА_2 адвокатом Пугач Р.І. подано заяву про визнання позову.

Представником третьої особи ОСОБА_3 - адвокатом Безуглим А.А. подано заперечення проти позовних вимог, з підстав не доведеності обставин, які вказували на помилку при укладенні договору емфітевзису, а помилка в наслідок власного недбальства, не знання закону чи не правильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину не дійсним.

Представником третьої особи ПАТ «МТБ БАНК» адвокатом Черкасовою О.О. подано суду письмові пояснення, що містять заперечення проти позову, зазначаючи, що позивач не довела належними доказати того факту, що саме в момент укладення спірного договору вона помилялась щодо природи договору, оскільки підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент укладення правочину, не довела, що уклала договір під впливом обману. Зазначила, що враховуючи визнання відповідачем позову, вважає, що сторони оспорюваного договору вирішили звернутись до суду з даним позовом лише після примусової реалізації права користування земельною ділянкою (емфітевзису) в межах виконавчого провадження №60943239 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси, де переможцем торгів стала ОСОБА_3 . А кошти від продажу арештованого майна боржника були направлені на погашення заборгованості ОСОБА_2 згідно виконавчого документу №2-7818/09 виданого Приморським районним судом м. Одеси. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ДоброваК.Ю.,будучи належнимчином повідомленими не зявилися, надавши заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пугач Р.І., будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи ПАТ «МТБ БАНК» - Черкасова О.О., будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилая, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Безуглий А.А., будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н.В. свої доводи щодо заявленого позову не надала, неодноразово викликалась в суд, однак будучи належним чином повідомленою про судові засідання, жодного разу до суду не з`явилась.

У зв`язку із чим суд вважає можливим проводити судове засідання за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Договір посвідчений 29.10.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., зареєстрований за реєстровим №1887. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 було передано в користування земельна ділянка, площею 10,22 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0502, розташована за адресою Одеська обл., Лиманський район, Сичавська сільська рада, строком на 99 років із одноразовою платою за користування земельної ділянки 40000,00 гривень, які були отримані позивачкою до підписання оспорюваного договору. Договір встановлення емфітевзису від 29.10.2018 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 28632837.

Договір містить положення п. 11, відповідно яких сторони повідомляють, що укладають цей договір за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розуміючи значення правочину, умови та його правові наслідки. Також договір містить застереження, що зміст ст. 233 ЦК України сторонам договору нотаріусом роз`яснено.

Позивач у справі порушує питання про визнання недійсним вказаного договору емфітевзису з підстав того, що його укладено під впливом обману та помилки щодо правової природи правочину. Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.102-1ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексуУкраїни з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.1 ст.395ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до ч.1 ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Статтею 408ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (без визначення його максимальної тривалості для земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, як в даній справі).

Таким чином законодавством передбачено можливість права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення власника землі, і при цьому, має істотне значення.

Статтею 230ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.230ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.230ЦК України міститься в постановах ВС від 23.12.2020 у справі № 910/18023/19 та від 16.03.2021 у справі № 910/17988/19 та № 910/18603/19.

Позивач в своїх письмових поясненнях зазначає, що в квітні 2020 року вона дізналась, що її обдурили, що земельну ділянку в неї фактично забрали і зараз нею може розпоряджатися вже зовсім інша людина, яка нічого платити не буде, що рідні та сусіди порядили їй звернутись до суду із заявою. З вказаних пояснень вбачається, що саме зміна користувача земельної ділянки змінила ставлення позивачки до оспорюваного договору і що це відбулось вже після укладення договору, тобто в квітні 2020 року. Крім того з пояснень позивачки слідує що вона ототожнює зміну користувача земельної ділянки зі зміною власника, вважаючи, що ОСОБА_3 набула права розпорядження її земельною ділянкою, що не відповідає дійсності.

Допитана в судовому засіданні позивач надала аналогічні пояснення, вважаючи, що ОСОБА_2 її обманув.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивачки на те, що відповідач ввів її в оману щодо змісту правочину та вона мала намір укласти договір оренди землі, спростовується змістом договору з якого вбачається належне розуміння сторонами наслідків його укладення. Додатково слід врахувати, що спірний договір нотаріально посвідчувався та нотаріус перевіряв дійсну волю сторін на його укладення та досягнення згоди щодо істотних умов договору. Надана позивачкою копія попереднього договору оренди не може бути доказом помилки щодо природи правочину, оскільки він укладений в простій письмові формі, оспорюваний же договір посвідчено нотаріально, крім того надана копія попереднього договору оренди не спростовує наміри сторін укласти договір емфітевзису та посвідчити його нотаріально.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачка добровільно виявила бажання укласти оспорюваний договір, а тому її доводи в цій частині, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи.

Крім того, згідно із п.11 Договору, сторони стверджують, що укладають цей договір за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розуміючи значення правочину, умови та його правові наслідки.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, сторони у відповідності до вимог ЦК України узгодили усі істотні умови Договору, в тому числі, щодо розміру, форми та порядку виплати плати за користування земельною ділянкою. Волевиявлення сторін відповідало їхній волі. Право користування земельною ділянкою було зареєстровано в державному реєстрі.

Позивачка, підписуючи Договір, виразила свою згоду з його умовами, в тому числі, з розміром, формою та порядком виплати за користування земельною ділянкою, які були чітко прописані в Договорі емфітевзису.

Своїми підписами, згідно п.17 Договору, сторони підтвердили, що договір ними прочитано особисто, його зміст та сутність сторонам зрозумілий. Викладений текст договору повною мірою відповідає суті правочину та поданим сторонами відомостям.

Крім того, з аналізу норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини за договорами емфітевзису, можна дійти висновку, що договір емфітевзису за домовленістю сторін може бути як оплатним, так і безоплатним. При цьому неможливо стверджувати, що безоплатна передача земельної ділянки в емфітевзису суперечить інтересам власника. Оскільки інтерес власника в такому випадку полягатиме в забезпеченні використання земельної ділянки за цільовим призначенням, поліпшенні її властивостей і підвищенні родючості шляхом запобігання забур`яненню, внесення добрив, зрошення тощо. Строк договору про надання права користування чужою сільськогосподарською земельною ділянкою приватної власності законом не обмежувався і встановлюється сторонами договору за домовленістю. Таким чином, встановлення сторонами строку користування земельної ділянки в 99 років, відповідає чинному законодавству, відповідно доводи позивачки щодо великого строку та низького розміру плати за договором емфітевзису, не приймаються судом, оскільки не суперечать чинному на момент укладення договору законодавства.

Доводи позивачки, що відповідач надав щодо себе неправдиві письмові гарантії, не заслуговує на увагу, оскільки оспорюваний договір не містив запевнення (гарантії) на які вказує сторона, відповідно дана обставина не була істотною для сторін при його укладенні.

Доводи позивачки, відносно наявності в реєстрі обтяжень нерухомого майна запису про обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:03:057 судом не приймаються, оскільки з відповіді Міністерства юстиції України від 26.07.2021 року вбачається, що даний лист не є нормативно-правовим актом, не встановлює правових норм а носить лише інформаційний характер, відповідно висновки викладені в листі МЮУ не можуть бути належним доказом у даній справі. При цьому кадастровий номер зазначений в записі про обтяження не є ідентичним з кадастровим номером земельної ділянки згідно оспорюваного договору.

Відповідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 25 січня 2021 року у справі № 550/1245/18 з подібними обставинами справи «посилання позивача на те, що він вважав, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким передасть у користування відповідачу земельну ділянку, не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису від 04 листопада 2016 року укладено внаслідок обману, оскільки правова природа договору емфітевзису полягає у наданні емфітевту (відповідачу) права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто не суперечило уявленню позивача щодо суті укладеного ним договору».

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення визнання недійсним оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для його недійсності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19)).

Оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення її в оману відповідачем при укладенні спірного договору, передбачені статтями 229, 230 ЦК України правові підстави для визнання недійсним договору відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 310/7200/18-ц, від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19.

Матеріали справи містять заяву відповідача про визнання позовних вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки на момент розгляду даної справи право користування земельною ділянкою (емфітевзису) за оспорюваним договором належить не відповідачу а третій особі ОСОБА_3 відповідно визнання позову ОСОБА_2 порушують права та інтереси ОСОБА_3 .

Частиною 1ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч.1-3ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідност. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Статтею 62 Конституції Українизакріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на переконання суду, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору емфітевзису, як такого, що вчинений під впливом помилки, оскільки позивачка не спростувала у встановленому законом порядку презумпцію правочину (стаття 204 ЦК України), не довела належними та допустимими доказами, що обставини щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), існували саме на момент вчинення правочину, а тому слід відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.12,13,18,76-81,141,247,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ПАТ «МТБ БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Жовтан П. В.